Ухвала

від 19.03.2024 по справі 607/4944/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/4944/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-сс/817/79/24 Доповідач - ОСОБА_2 Категорія - арешт майна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2024 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5

за участю:

прокурора ОСОБА_6

власника майна ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Тернопільського апеляційного суду матеріали провадження №11-сс/817/79/24 за апеляційною скаргою власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 березня 2024 року про накладення арешту на майно,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 березня 2024 року клопотання прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна задоволено та накладено арешт шляхом заборони відчуження на майно, яке належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на автомобіль марки «Toyota Land Cruiser», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2021 року випуску, VIN: НОМЕР_2 .

Власник майна ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на належний йому транспортний засіб .

Мотивує скаргу тим, що він є третьою особою, яка не має відношення до кримінального провадження, автомобіль, на який накладено арешт набутий ним в законний спосіб, він не є знаряддям вчинення злочину та не міг зберегти на собі його сліди, а тому вважає що він не відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, що унеможливлює накладення арешту на даний транспортний засіб.

Заслухавши суддю-доповідача, власника майна ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляцію з викладених у ній мотивів, прокурора, який проти задоволення апеляційної скарги заперечив, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних міркувань.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На думку колегії суддів, оскаржувана ухвала слідчого судді цим вимогам закону відповідає.

З клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що слідчим відділом Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023211040002894 від 28.12.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України за фактом заволодіння ОСОБА_8 майном ОСОБА_9 у великих розмірах шляхом зловживання довірою згідно укладеного між ними 19.03.2021 року договору по питаннях надання правової допомоги, виділення земельної ділянки та будівництва багатоквартирного будинку у м. Львів, укладеного на суму понад 2100000 доларів США.

Окрім іншого, під час допиту потерпілий ОСОБА_9 повідомив, що в кінці грудня 2023 року він зустрівся на АЗС «Окко» на Збаразькому кільці у м. Тернополі із ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , де в ході розмови останній повідомив, що ОСОБА_9 необхідно терміново зібрати грошові кошти в сумі 120 000 доларів США для продовження вирішення питань стосовно будівництва у м. Львів.

Згідно протоколу від 26.01.2024 за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо,- відео контроль особи відносно особи ОСОБА_9 відповідно до ухвали слідчого судді апеляційного суду Тернопільської області № 02/20т від 02.01.2024, згідно якого встановлено обставини, які підтверджують відомості, на які ОСОБА_9 вказував у своїх показаннях, а саме: 05.01.2024 за місцем проживання потерпілого у нього відбулась зустріч із ОСОБА_8 та ОСОБА_7 під час якої останній повідомив, що він особисто займається питанням отримання документів для будівництва багатоквартирного будинку у м. Львів та переконував потерпілого, що оформлення документи підходить до завершення.

27.02.2024 у період часу з 21:31 год по 22:07 год в ході проведення огляду місця події на території Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, що по бульварі Тараса Шевченка, буд. 10 у м. Тернопіль було виявлено та вилучено автомобіль марки «Toyota Land Cruiser», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2021 року випуску, VIN: НОМЕР_2 , який опломбований за допомогою пломб, який зареєстровано за батьком ОСОБА_8 - ОСОБА_7 на праві власності 28.05.2022 року.

28.02.2024 вилучений під час огляду місця події автомобіль, постановою старшого слідчого СВ Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_10 визнано речовим доказом.

Задовольняючи клопотання прокурора слідчий суддя виходив з того що правовою підставою для накладення арешту є наявність розумних підозр вважати що вказаний транспортний засіб набутий кримінально протиправним шляхом за гроші від шахрайських дій, а тому відповідає критеріям, визначеним у ст.98 КПК України та є доказом у кримінальному провадженні , підтвердження чого є те, що він придбаний у період вчинення кримінального правопорушенння. Окрім того слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, а також розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та обрав найменш обтяжливий спосіб арешту у вигляді заборони відчуження вказаного транспорного засобу та наслідки для його власника.

Метою накладення арешту стало забезпечення збереження речових доказів, а необхідність накладення на нього арешту зумовлена наявністю ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, тобто можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі.

З наведеним погоджується і колегія суддів, а тмоу вважає доводи апелянта щодо невідповідності вказаного майна критеріям, визначеним ст.98 КПК України необгрунтованими оскільки слідчий суддя не посилався на те, що автомобіль є засабом чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення, а при накладенні арешту виходив з того що він набутий за кошти отримані внаслідок шахрайських дій, оскільки придбаний ОСОБА_7 , який згідно вищезгаданого протколу НСДР та допиту потерпілого отримував грошові кошти від ОСОБА_9 у період придбання автомобіля та запервняв його про те, що він особисто займається питанням отримання документів для будівництва багатоквартирного будинку у м. Львів та переконував потерпілого, що оформлення документи підходить до завершення.

Перевіряючи доводи апелянта про те, що він має відношення кримінального провадження, а є третьою особою, на майно якої безпідставно накладено арешт, колегія суддів враховує наступне

Відповідно до положень ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав, передбачених п.1 ч.2 ст. 170 КПК України- з метою забезпечення збереження речового доказу, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна, а накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати що воно відповідає критеріям, визначеним ст.98 КПК України.

Отже, підстав для скасування оскаржуваної ухвали немає, в зв`язку з чим в задоволенні апеляційної скарги власника майна ОСОБА_7 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

Постановила:

Апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 березня 2024 року про накладення арешту на належне йому майно, - без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді