Рішення

від 20.03.2024 по справі 185/527/24

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 185/527/24

Провадження № 2/185/1689/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2024 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Бондаренко В.М.,

за участю секретаря: Данильченко Ю.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2024 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Повалій О.В. звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок ушкодженням здоров`я.

Позиція позивача

Представник позивача посилається на те, що позивач більше 23 років працював у відповідача ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» у шкідливих умовах і отримав професійне захворювання. Висновком МСЕК йому первинно, а потім безстроково, встановлено 60 відсотків втрати професійної працездатності за профзахворювання, з визначенням з 01.03.2021 року третьої групи інвалідності. Позивач просить стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на свою користь моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров`я у сумі 245000 грн., оскільки саме з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я.

Позовна заява містить клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки ціна позову не перевищує 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Ухвалою судді від 29 січня 2024 року було відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Не погодившись з позовом, у порядку ст. 178 ЦПК України, представником відповідача Єлістратовим Р.В. надано відзив на позовну заяву.

У порядку ст. 179 ЦПК України, представником позивача подано відповідь на відзив, де викладені пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх відхилення, також наполягала на задоволенні позовних вимог позивача щодо стягнення моральної шкоди з відповідача, без відрахування податків та інших обов`язкових платежів.

Заяви та клопотання відповідача

Від представника відповідача ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» - Єлістратова Р.В. надійшла заява із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

На думку представника відповідача справа потребує розгляду у порядку загального позовного провадження у зв`язку з необхідністю обов`язкової явки позивача у судове засідання, надання позивачем розрахунку розміру позовних вимог, проведення судово-психологічної експертизи для вирішення питання встановлення факту заподіяння моральної шкоди та її розміру, визначити необхідність залучення в якості третьої особи Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Дніпропетровській області.

Дослідивши матеріали справи, заяву представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, суд приходить до наступного.

Як передбачено частинами 4, 5 статті 277 ЦПК України, якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про:

1) залишення заяви відповідача без задоволення;

2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Так, ч. 7ст. 277 ЦПК Українивстановлено, що частини друга - шоста статті не застосовуються, якщо відповідно до цьогоКодексусправа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.

Відповідно доположеньст. 19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду: 1) малозначних справ; 2) справ, що виникають з трудових відносин; 3) справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; 4) справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовномупровадженні, визначаються цим Кодексом.

Згідно з ч. 1ст. 274 ЦПК Україниу порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудовихвідносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.

Відповідно до ч. 3ст. 274 ЦПК України, при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

За приписами ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Виходячи зі змістуст. 19 ЦПК Україниу взаємозв`язку з положеннямист. 274 ЦПК України, з огляду на предмет позову, що виникає з трудових відносин, враховуючи те, що даний спірне входитьдо перелікусправ,передбачених частиною4ст.274ЦПК України, суд не вбачає у заяві відповідача обґрунтованих підстав для переходу до розгляду справи в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.12.2020 р. у справі № 210/2227/19.

Крім того, спрощене провадження, як і загальне позовне провадження спрямовані на всебічний, повний та об`єктивний розгляд справи з дослідженням всіх наданих сторонами доказів, вивченням всіх заяв сторін по суті справи, тобто спрощене провадження не є провадженням, в якому розглядаються безспірні вимоги. Отже, відповідач не позбавлений можливості викласти свої доводи, аргументи, міркування, заперечення у письмових заявах по суті справи, не позбавлений можливості надавати суду свої докази на спростування вимог позивача у строки визначені судом або законом, та в повній мірі користується правами, передбаченимиЦПК України.

За змістом статей 81, 83 ЦПК України, позивач зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Позивачем додані до позовної заяви письмові докази, що підтверджують обставини, на які він посилається у позовній заяві, а самейого роботу на підприємстві відповідача у шкідливих умовах, встановлення йому висновком МСЕК втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання.

Як визначено постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17, право працівника на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання, настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати працездатності.

Таким чином, факт встановлення позивачу стійкої втрати працездатності висновком МСЕК вже є підставою для відшкодування йому моральної шкоди.

Позиція позивача по справі детально викладена у позовній заяві, зокрема представником позивача зроблений докладний опис негативних змін у житті позивача, спричинених професійним захворюванням. Тому особиста присутність позивача у судовому засіданні не є необхідною.

Призначення по справі судово-психологічної експертизи є недоцільним, оскільки наявність висновківсудово-психологічноїекспертизи неє обов`язковоюдля судупри вирішенніпитання провідшкодування моральноїшкоди.Ступінь втратипрофесійної працездатностіпозивачу вжевстановлено МСЕК.Наявність чивідсутність упозивачаморальної шкодиможе бутивстановлена судомбез проведеннявідповідної експертизи.

Крім того, з предмету позову, не вбачається, що рішення у справі може вплинути на права або обов`язки Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Дніпропетровській області, а тому відсутні підстави у залученні зазначеного органу в якості третьої особи при розгляді даного спору.

Отже, відповідно до вимог ч. 4ст. 277 ЦПК України, вказану заяву представника відповідача слід залишити без задоволення.

Позиція відповідача

ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», згідно поданого відзиву, позовні вимоги визнає частково, а саме, просить стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 60000,00 грн., з утриманням прибуткового податку та інших обов`язкових платежів, розстрочивши виконання судового рішення на чотири місяці, рівними частинами, з граничною щомісячною виплатою в останній робочий день місяця.

Крім того, вважає, що:

- позивач був забезпечений необхідними засобами індивідуального захисту та спеціальним одягом, відповідачем були створені безпечні і нешкідливі умови праці, наскільки це є обґрунтовано практично можливим;

- важкість, небезпечність та шкідливість технологічного процесу виробництва на підприємстві відповідача не є достатніми та самостійними підставами для відповідальності підприємства у вигляді моральної шкоди;

- відсутність вини відповідача, як складової для відшкодування моральної шкоди, тоді, як відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання не встановлена протиправність дій відповідача;

- наявність факту моральної шкоди може бути встановлена лише висновком судово-психологічної експертизи;

- не доведеність позивачем розміру моральної шкоди, яка, на думку представника, є завищеною.

В обґрунтування вимог про розстрочення виконання рішення представник відповідача посилається на те, що наразі в Україні діє воєнний стан, ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» є підприємством критичної інфраструктури, що забезпечує енергетичну незалежність нашої країни та здійснює посилену фінансову підтримку, шляхом залучення коштів на ліквідацію аварій на об`єктах підприємств групи ДТЕК, які розташовані безпосередньо на територіях, де ведуться бойові дії та надається значна гуманітарна допомога жителям Донецької, Харківської, Луганської, Дніпропетровської області. При цьому, ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» не знаходиться в простої та продовжує працювати, здійснювати безперебійну роботу з видобутку вугілля та виплачувати заробітну плату працівникам, сплачувати відповідні податки до бюджетів міст задля підтримання економічної стабільності регіону та нашої країни. Скрутне фінансове становище в цей важкий час, стягнення значних сум моральної шкоди з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» загрожує зупиненням господарської діяльності внаслідок неплатоспроможності та неможливості виконань завдань підприємством щодо безперервного забезпечення енергетичної стабільності країни.

Фактичні обставини, встановлені судом

Згідно із записами у трудовій книжці та акту за формою П-4 ОСОБА_1 має трудовий стаж в умовах впливу шкідливих факторів, працюючи у структурних підрозділах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», 23 роки 06 місяців.

12 червня 2019 року ОСОБА_1 був звільнений відповідачем з посади прохідника ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», за станом здоров`я, який перешкоджає продовженню даної роботи (п. 2ст.40 КЗпП України).

10 лютого 2020 року т.в.о. начальника головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Катченко В.Є. затверджено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання у ОСОБА_1 , з якого вбачається, що комісія 10 лютого 2020 року провела розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання у позивача та встановила діагноз: 1) радикулопатія білатеральна шийна С6-С7 та поперекова-крижова L4-S1, на фоні полі сегментарної дископатії, з вираженими статико-динамічними порушеннями, часто рецидивуючий стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня) та остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових (ПФ другого ступеня) суглобів, двобічним плечолопатковим періартрозом з гіпотрофією м`язів плечового поясу (ПФ другого ступеня), код М54.1, М17-М19; 2) хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група В. ЛН першого-другого ступеня, код J44, J43.8; 3) нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху), код Н 90.3.

Цим же актом встановлено обставини виникнення хронічного професійного захворювання: працюючи в підземних умовах шахти начальником дільниці підготовчих робіт № 3, виконував комплекс робіт згідно з технологічним процесом (навантаження гірничої маси вручну на транспортні засоби, перекидання породи у вироблений простір, зведення усіх видів кріплення). Внаслідок недосконалості технології підземного видобудку вугілля, роботи шахтних механізмів і машин (бурильна установка МОТ-120, прохідницький комбайн, конвеєра) підпадав під вплив підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони, підвищених рівнів виробничого шуму. Недосконалість технології передбачає значне використання ручної праці (піднесення матеріалів та обладнання тощо). Також внаслідок недосконалості механізмів гірничошахтного обладнання, робочого інструменту в підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати транспортувальні засоби та засоби малої механізації для переміщення вантажів внаслідок технологічного обмеження робочого простору, перешкоджаючого їх застосування.

Причини виникнення професійного захворювання: Вміст пилу з вмістом вільного SiО2 кристалічного 15,0% в повітрі робочої зони в 33,9 раз перевищує ГДК (фактичне значення 67,8 мг/м3, при допустимій концентрації - 2 мг/м3) по ГОСТ 12.1.005-88 «Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони». Еквівалентний рівень шуму перевищує допустимий на 10 дБА (фактичне значення 90 дБА, при допустимому 80 дБА) по ДСН 3.3.6.037-99; відносна вологість повітря вище допустимих параметрів на 15% (фактичне значення 90%, при допустимому 75%) по ДСН 3.3.6.042-99, ДСП 3.3.1.095-2002. Зовнішнє фізичне динамічне навантаження при загальному навантаженні (за участю м`язів рук, тулуба, ніг) становить 48000 кг/м, при допустимому до 44000 кг/с. Маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну 40 кг, при нормі до 30 кг; величина статистичного навантаження за зміну при утриманні вантажу, докладанні зусиль двома руками 96400 кг/с, при нормі до 70000 кг/с; перебування у вимушеній позі 45,6 % часу зміни, при допустимій до 25% часу зміни; перебування у вимушеній позі «навпочіпки» 13,9% часу зміни, при допустимій до 10% часу зміни; нахили тулуба (вимушені, більше 30 гр) становить 300 разів за зміну, при допустимому 51-100 разів на зміну.

Особи, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи: не встановлені.

Згідно довідки Міжрайонної профпатологічної МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, серії 12 ААА, № 058105 від 28.02.2020 року ОСОБА_1 , первинно, з 17.02.2020 року до 01.03.2021 року, з подальшим переоглядом, встановлено третю групу інвалідності, а також 60 % відсотків втрати професійної працездатності сукупно, у тому числі: 45% - радикулопатія з ДПП; 10% - ХОЗЛ, 5% - туговухість, 0% - виробнича травма (акт Н-1 № 116 від 18.10.1996). Рекомендовано медикаментозне та санаторне лікування.

Згідно довідок Міжрайонної профпатологічної МСЕК до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, серії 12 ААВ, № 129696; про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, серії 12 ААА, № 063830 від 19.02.2021 року ОСОБА_1 , повторно, безстроково з 01.03.2021 року, встановлено третю групу інвалідності, а також 60 % відсотків втрати професійної працездатності сукупно, у тому числі: 45% - радикулопатія з ДПП; 10% - ХОЗЛ, 5% - туговухість. Рекомендовано медикаментозне та санаторне лікування.

Право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з дня первинного встановлення йому висновком МСЕК стійкої втрати працездатності.

Надані позивачем письмові докази є належними, оскільки містять інформацію щодо предмета доказування. Копії письмових доказів засвідчені особистим підписом представника позивача. Тому, у суду немає підстав для сумніву у достовірності цих доказів.

Норми права, які застосував суд та висновки

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Згідност. 3 Конституції Українилюдина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 43 Конституції Українивизначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно зіст. 153 КЗпП Українизабезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Стаття 173 КЗпП Українизакріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Частина 1ст. 237-1 КЗпП Українипередбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з ч. 1ст. 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1ст. 1168 ЦК Україниморальна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно з частинами першою та п`ятоюстатті 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У п. 13постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»судам роз`яснено, що відповідно достатті 237-1 КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно з пунктом 4.1.Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Матеріалами справи підтверджується, що внаслідок тривалої дії шкідливих факторів на робочому місці позивач втратив професійну працездатність, що порушило його звичне життя, змусило лікуватися, пристосовуватися до життя з обмеженими можливостями. Ушкодженням здоров`я позивачу заподіяні фізичні та моральні страждання, оскільки він відчуває фізичний біль та душевні страждання, позбавлений можливості реалізації своїх здібностей, змушений приймати лікарські препарати, постійно відчуває наслідки минулої роботи в неналежних умовах, що свідчить про заподіяння позивачу моральної шкоди.

Таким чином, судом встановлено порушення права позивача на безпечні та здорові умови праці, що призвело до виникнення професійного захворювання. Тому наявні підстави для відшкодування роботодавцем заподіяної працівнику моральної шкоди.

Як роз`яснено в пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Європейський суд з прав людини зазначив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

З урахуванням міркувань розумності, виваженості та справедливості, зважаючи на ступінь втрати позивачем професійної працездатності 60%, неможливість відновлення здоров`я позивача, наявність вимушених змін у житті у зв`язку з наявністю професійного захворювання, суд визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 120000,00 грн., що відповідатиме характеру та обсягу моральних страждань, які позивач пережив і які переживатиме надалі через ушкодження здоров`я.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Разом з тим, згідно підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України в редакції, що є чинною на день розгляду справи в суді, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Попередньою редакцію підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, що була чинною до25 травня 2020року, передбачалося, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, окрім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Згідно з висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 21 червня 2022 року у справі №599/645/21, оскільки моральну шкоду завдано професійним захворюванням, яке виникло до набрання чинності новою редакцією підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (первинна довідка МСЕК видавалася улютому 2020 році, а повторна - у 2021 році), підлягає застосуванню правовий висновок Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі №180/683/13-ц,згідно якого не підлягають оподаткуванню суми, які за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, заподіяних платникові податків внаслідок спричинення шкоди здоров`ю.

Тому визначена судом сума моральної шкоди підлягає стягненню без відрахування податків та інших обов`язкових платежів.

Щодо розстрочення виконання рішення

Відповідно до пункту 2 частини 7 статті 265 ЦПК України, у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду вказується про надання відстрочення або розстрочення виконання рішення.

Відповідно до положень статті 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення наявність яких робить його виконання неможливим, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Саме такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2019 року у справі № 2-54/08.

Законодавство України не містить вичерпного переліку обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, на підставі яких суд може прийняти рішення про надання відстрочки.

Тобто, перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у національному законодавстві є нечітким. Обмеження стосовно можливого та допустимого строку відстрочки виконання остаточного рішення у законі відсутнє.

Отже, суд, який прийняв рішення, має широкі дискреційні повноваження щодо підстав та строку для відстрочки виконання рішення, і у кожному конкретному випадку за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази і вирішує питання про наявність чи відсутність обставин для вчинення таких процесуальних дій.

Відстрочення виконання рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під час вирішення питання про відстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення.

При зверненні до суду із заявою про розстрочення виконання рішення суду представник відповідача посилався на те, що скрутне фінансове становище у період воєнного часу, стягнення значних сум моральної шкоди з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» загрожує зупиненням господарської діяльності внаслідок неплатоспроможності та неможливості виконань завдань підприємством щодо безперервного забезпечення енергетичної стабільності країни.

Вищезазначені обставини не свідчать ні про винятковість, ні про поважність причин, що ускладнюють виконання рішення суду, а також не є достатніми підставами для розстрочення виконання рішення суду.

Жодних обмежень щодо виконання судових рішень на період дії воєнного часу діючим законодавством не передбачено.

Представник відповідача не довів, що сума моральної шкоди, заявлена позивачем до стягнення, є для підприємства настільки значною, що призведе до дестабілізації або зупинення його роботи.

Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження факту наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, представник відповідача до суду не надав, тоді як, відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тому, вимога відповідача про розстрочення виконання рішення суду не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Як передбачено частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач звільнений від сплати судового збору, тому судовий збір на користь держави підлягає стягненню з відповідача у розмірі, діючому на день звернення позивача до суду, за подання позовної заяви майнового характеру фізичної особою.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263-265, 274, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватногоакціонерного товариства«ДТЕК Павлоградвугілля»про відшкодуванняморальної шкоди,завданої працівникувнаслідок ушкодженняздоров`я задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерноготовариства "ДТЕКПавлоградвугілля"(кодЄДРПОУ 00178353) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, 120 000 (сто двадцять тисяч) грн. 00 коп., без відрахування податків та інших обов`язкових платежів.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути зПриватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (код ЄДРПОУ 00178353) на користь держави (отримувач коштів: ГУК у Дн-ській обл/м. Павл-д/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA138999980313151206000004583, код класифікації доходів бюджету: 22030101) судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення, а учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,реєстраційний номероблікової карткиплатника податків: НОМЕР_1 .

Відповідач - Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля", місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 76, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 00178353.

Суддя В.М. Бондаренко