Рішення

від 20.03.2024 по справі 344/16750/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/16750/21

Провадження № 2/344/202/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Антоняка Т.М.,

секретаря Мрічко Н.І.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

23.10.2021 представник ОСОБА_3 адвокат Рибак Мар`яна Михайлівна, звернулася з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у якому покликалася на те, що 08.06.2020 року о 17.05 год. в м. Івано-Франківську по вул. Незалежності, 102 водій ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом «Тойота Рав 4», д.н.з. НОМЕР_1 , під час зміни напрямку руху та перестроювання не переконався в безпеці та допустив зіткнення з автомобілем «Пежо 508», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_5 вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.124 КУпАП. Постановою Івано-Франквського міського суду Івано-Франківської області від 13.07.2020 року ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ст. 122-4 КУпАП. Внаслідок ДТП автомобіль ОСОБА_3 отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Звіт про незалежну оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу легковий автомобіль PEUGEOT 508, рік випуску - 2013, реєстраційний номер - НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 встановив, що вартість заподіяного збитку власнику транспортного засобу становить 15 319,97 грн. Згідно пошуку, здійсненого на сайті Моторного (транспортного) страхове бюро України на транспортний засіб «Тойота Рав 4», дн.з. НОМЕР_1 , станом на 08.06.2020 року не існувало полісу обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Оскільки вина відповідача щодо пошкодження транспортного засобу позивача повністю встановлена постановою суду, безпоседньо винуватець ДТП - особа, яка завдала шкоди, має відшкодувати завдані збитки.

З огляду на вищезазначене, представник позивача просить стягнути з відповідача ОСОБА_4 матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 15319,97 (п`ятнадцять тисяч триста дев`ятнадцять гривень 97 коп.) та 4908,00 грн. понесених судових витрат.

Представник відповідача адвокат Дворський В.М. 16.05.2022 подав відзив на позовну заяву, у якому не погоджується із заявленими позовними вимогами, покликаючись на те, що відповідач не пошкоджував крило переднє ліве та дверку передню ліву у т/з PEUGEOT 508, д.н.з. НОМЕР_2 . Представник позивача у своїй позовній заяві не вказала і не конкретизувала, яких саме «механічних пошкоджень» отримав автомобіль марки внаслідок винних дій відповідача. У порушення п. 5.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджених наказом МЮУ і ФДМУ № 142/5/2092 від 24.11.2003, відповідача не запрошували і не повідомляли жодними засобами зв`язку про дату, місце та годину проведення огляду автомобіля на предмет фіксації його пошкоджень.

Представник відповідача вказує на наявність помилок в Акті огляду транспортного засобу від 02.04.21, зокрема, у ньому не зазначено адреси місця огляду автомобіля PEUGEOT 508, д.н.з. НОМЕР_2 ; не зазначена наявна комплектація т/з, обсяг і характер пошкоджень т/з, що є порушенням п. 5.5. (г) Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджених наказом МЮУ і ФДМУ № 142/5/2092 від 24.11.2003; не зазначено жодних об`єктивних причин та необхідності заміни пошкоджених деталей. Акт не підписаний ні власником, ні оцінювачем, тощо. Також наявні помилки у фототаблицях, що є додатками до Звіту: не зафіксовано обсяг і характер пошкоджень т/з; деталі не містять на собі слідів конструктивних пошкоджень, а отже підлягали відновлювальному ремонту, а не із заміною на нові. В матеріалах справи відсутній оригінал Звіту, а ксерокопію цього Звіту сторона відповідача ставить під сумнів. У Звіті оцінювач вдався до припущень, а не до інформаційних джерел. Звіт має рекомендаційний характер, а не обов`язків, у ньому не зазначено питання, яке ставилося перед оцінювачем. На стор. 16 абз. 3 Звіту, в порушення п. 7.4. Методики, оцінювачем не обґрунтовано застосування коефіцієнту ринку регіону 1,00, що має своїм наслідком необґрунтоване збільшення ринкової ціни КТЗ. На стор.16 абз. 3 Звіту оцінювачем для оцінки т/з взято комплектацію т/з, яке не відповідає повній масі спорядження і без навантаження цього т/з у свідоцтві про державну реєстрацію т/з. Дані з довідника бюлетня автотоварознавця № 117, 2021 року для оцінки ринкової вартості автомобіля позивача із загальним пробігом 241 364 км., оцінювачем взято аналогічний автомобіль із пробігом 171 800 км., що є на 69 564 км. пробігу меншим, а отже оцінювачем невірно визначено ринкову вартість автомобіля PEUGEOT 508, д.н.з. НОМЕР_2 , оскільки автомобіль із загальним пробігом 171 800 км. не може вартувати таку ж саму суму із загальним пробігом у 241 364 км. Автомобіль з меншим пробігом завжди буде дорожчим за автомобіль з більшим пробігом.

У відзиві зазначається, що ДТП мало місце 08.06.2020, а візуальний огляд транспортного засобу PEUGEOT 508, д.н.з. НОМЕР_2 проводився тільки 02.04.2021. Отже, як випливає з матеріалів даної справи, фактично огляд автомобіля проводився аж через 292 календарних дня після ДТП, що, в свою чергу, впливає як на вартість відновлювального ремонту, так і на вартість оригінальних запасних частин, оскільки вартість останніх напряму залежать від курсу іноземної валюти. В матеріалах даної справи немає жодних належних та допустимих доказів відносно того, де автомобіль PEUGEOT 508, д.н.з. НОМЕР_2 всі ці 292 календарних дні знаходився і в кого перебував. Так само невідомо, чи цей автомобіль не міг отримати за 292 календарних дні якісь ще додаткові пошкодження з незалежних від мене обставин. При ідентифікації транспортного засобу оцінювач зазначив модель як Active GAT, а розрахунки ремонтної калькуляції зазначив по моделі HIBRID4 (арк. 1 ремонтної калькуляції № 003 від 02.04.2021). Тоді чому при цьому обрано саме Active GAT, а не інші комплектації SW, 508 II (F3, FB, FH), 508 SW II (F4, FC, FJ) у Звіті нічого не зазначено. Однак, власне правильний вибір такої модифікації впливає на відповідний коефіцієнт зносу. Ремонтні операції оцінщиком з фарбування приймалися на основі даних системи AZT, проте, такі дії оцінювача суперечать пп. 8.5.3. п.8.5. спільного Наказу Міністерства юстиції України та фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», відповідно до якого - визначення необхідних ремонтних операцій, а також трудомісткості ремонту приймається на підставі нормативних документів виробника КТЗ.

Представник відповідача покликається на те, що звіт про незалежну оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ від 02.04.2021 є сумнівним та необ`єктивним, зважаючи на наведені недоліки, неповноту, неправильність виконання та невідповідність застосованих процедур оцінки вимогам нормативно-правових актів з оцінки та допущених помилок і порушень, а тому його слід оцінити критично. Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Згідно розпорядження заступника керівника апарату Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області № 116 від 24.07.2023 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2023 року, згідно наказу № 573 від 18.07.2023 року суддя ОСОБА_6 увільнений від роботи (виконання посадових обов`язків) у зв`язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період з 19.07.2023 року.

Вказана справа передана у провадження судді Антоняка Т.М.

У судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримала у повному обсязі. Просила задовольнити позов. У подальшому подала заяву про розгляд справи проводити за без її участі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги заперечував у повному обсязі, покликаючись на позицію, що викладена у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з матеріалів справи, відповідно до постанови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 липня 2020 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ст.122-4 КУпАП та накладено стягнення. На підставі ст. 36 КУпАП йому призначено адміністративне стягнення - 340 гривень штрафу.

Обставинами, встановленими у постанові суду зазначається, що 08.06.2020 року о 17.05 год. в м. Івано-Франківську по вул. Незалежності, 102, водій ОСОБА_4 керуючи транспортним засобом «Тойота Рав 4» н.з. НОМЕР_1 , під час зміни напрямку руху та перестроювання не переконався в безпеці та допустив зіткнення з автомобілем «Пежо 508» н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_4 вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.124 КУпАП.

Крім того, 08.06.2020 року о 17.05 год. в м. Івано-Франківську по вул. Незалежності, 102, водій ОСОБА_4 керуючи транспортним засобом «Тойота Рав 4» н.з. НОМЕР_1 , в порушення правил дорожнього руху, а саме п. 2.10а ПДР, будучи причетним до даної ДТП, покинув місце дорожньо-транспортної пригоди. Своїми діями ОСОБА_4 вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.122-4 КУпАП.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрали законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, в межах розгляду даної справи обставини вини ОСОБА_4 у порушенні правил дорожнього руху доказуванню не підлягають, оскільки наявність вини в його діях вже встановлена чинним судовим рішенням.

Відповідно до Звіту про незалежну оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу легковий автомобіль PEUGEOT 508, рік випуску - 2013, реєстраційний номер - НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 , вартість заподіяного збитку власнику транспортного засобу становити 15 319,97 грн.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України , Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Між сторонами виникли правовідносини щодо відшкодування завданих збитків.

Предметом доказування є вчинення відповідачем певних дій, які призвели до заподіяння позивачу матеріальної та моральної шкоди.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України "Про страхування").

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»,обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із пошкодженням або знищенням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Таким чином, відповідач ОСОБА_4 як особа, яка своїми протиправними діями завдала шкоди позивачу, зобов`язаний відшкодувати завдану ним шкоду у повному розмірі, якщо не доведе, що шкоду завдано не з його вини.

У даному випадку судовим рішенням (постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 липня 2020 року) встановлено вину відповідача ОСОБА_4 в дорожньо-транспортній пригоді і, відповідно, заподіяння шкоди майну позивача внаслідок неправомірних (винних) дій.

Таким чином, відповідач ОСОБА_4 є відповідальним за шкоду, завдану його протиправними діями. Підстав для звільнення відповідача від відповідальності у даному випадку немає.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно зі ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року за № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між такими діями і шкодою є безпосередній причинний зв`язок. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду) лише у випадку, якщо він доведе, що шкоду було завдано не з його вини. Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду. Натомість обов`язок доказувати відсутність підстав для покладення відповідальності по відшкодуванню шкоди закон покладає на її завдавача.

З наданих суду доказів встановлено факт дорожньо-транспортної пригоди і пошкодження майна позивача (автомобіля); встановлено належність пошкодженого майна позивачу, який є власником майна; встановлено, що заподіювачем шкоди (особою, що пошкодила майно позивача) є водій автомобіля ОСОБА_4 , який керував автомобілем «Тойота Рав 4» н.з. НОМЕР_4 - внаслідок зіткнення з яким пошкоджено автомобіль, належний позивачу; в судовому порядку встановлено вину водія ОСОБА_4 у даній ДТП (протиправність його дій) і відповідно його вину (протиправність) в заподіянні матеріальної шкоди позивачу.

Таким чином, за приписами п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України та ч. 1 ст. 1166 ЦК України, сукупність яких має застосовуватись до спірних правовідносин, що виникли з заподіяння шкоди між двома джерелами підвищеної небезпеки, у позивача виникло право вимагати від відповідача розмір завданої йому шкоди.

Як встановлено матеріалами справи, на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована (а.с. 39). Відповідач не довів протилежного.

Розмір шкоди визначається за дійсною вартістю відновлювального ремонту.

Згідно п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК України. Наприклад, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.

Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).

Відповідно до Звіту про незалежну оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу легковий автомобіль PEUGEOT 508, рік випуску - 2013, реєстраційний номер - НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 , вартість заподіяного збитку власнику транспортного засобу становити 15 319,97 грн.

Стосовно доводів представника відповідача про те, що звіт про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, виконаний ТОВ «Галтекс Плюс», не є належним доказом розміру заподіяної шкоди, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 34.4 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

Відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» у випадку завдання збитку проведення незалежної оцінки є обов`язковим.

Як зазначено у п. 1.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 145/5/2092, Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.

Згідно з п. 1.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 145/5/2092, вказана Методика застосовується з метою, зокрема, визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ.

Відповідно до п. 1.3 Методики, її вимоги є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових авто товарознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин.

Згідно з п. 4.3 Методики, за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб`єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ.

Виходячи з викладеного, висновок експерта складається у разі проведення судової автотоварознавчої експертизи, а звіт оцінювача - за результатами проведення оцінки КТЗ, при цьому, як висновок експерта, так і звіт оцінювача складаються на єдиних засадах, визначених Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 145/5/2092.

Слід відмітити, що звіт про незалежну оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу легковий автомобіль PEUGEOT 508, рік випуску - 2013, реєстраційний номер - НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 , складений ТОВ «Галтекс Плюс», за замовленням ОСОБА_3 , містить марку, модель і державний реєстраційний номер транспортного засобу, який проходив оцінку. У своєму звіті оцінювач зазначив, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику у результаті пошкодження транспортного засобу PEUGEOT 508, рік випуску - 2013, реєстраційний номер - НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 , складає 15 319,97 грн. При цьому оцінювач зазначив, що оцінка проведена на підставі Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні». Суб`єкт оціночної діяльності несе цивільно-правову відповідальність відповідно до чинного законодавства України за недостовірність висновку з незалежної оцінки.

Враховуючи викладене, звіт про оцінку вартості матеріального збитку є належним доказом розміру заподіяної матеріальної шкоди.

З приводу доводів представника відповідача про ненадання позивачем достовірних доказів причинно-наслідкового зв`язку між ДТП та тими пошкодженнями автомобіля PEUGEOT 508, рік випуску - 2013, реєстраційний номер - НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 , які вказані у звіті оцінювача, суд зазначає, що за загальним правилом та з огляду на положення статті 1192 ЦК України розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, встановлено, що вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Виходячи з аналізу зазначених норм, визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за № 1074/8395 (з відповідним змінами).

Наданий позивачем звіт відповідає вказаним вимогам закону та підзаконних нормативно-правових актів. Будь-яких належних та допустимих доказів на його спростування відповідачем не надано.

При цьому, суд зауважує, що представником відповідача не надано іншого звіту оцінювача або висновку експерта, які б спростовували перелік пошкоджень, наведений у звіті, поданому представником позивача, не доведено належними та допустимими доказами наявність такої суперечності між пошкодженнями, що зафіксовані у схемі ДТП та пошкодженнями, що були виявлені та оцінені суб`єктом оціночної діяльності у звіті про незалежну оцінку матеріального збитку, яка б ставила під сумнів належність поданих позивачем доказів.

Відповідач не довів, що вартість ремонту завищена або що до ремонту включено пошкодження, не пов`язані з ДТП, або що до ремонту включено зайві роботи, матеріали та деталі, чи що їх вартість та обсяг завищує дійсне.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин суд вважає, що, у відповідності до вимог ст. 1166 ЦК України, заподіяна майнова шкода у розмірі 15 319, 97 грн. підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем понесено витати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн. та 4000,00 грн. витрат на складання Звіту про незалежну оцінку матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу від 13.04.2021, які підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 15319 (п`ятнадцять тисяч триста дев`ятнадцять) гривень 97 копійок та 4908 (чотири тисячі дев`ятост вісім) гривень 00 копійок понесених судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Антоняк Т.М.

Повний текст рішення складено та підписано 20.03.2024 року.