Постанова

від 18.06.2024 по справі 344/16750/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/16750/21

Провадження № 22-ц/4808/701/24

Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т. М.

Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мальцевої Є.Є.

суддів: Баркова В.М., Луганської В.М.,

секретар Струтинська Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 12 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и в:

23 жовтня 2021 ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у якому покликалася на те, що 08.06.2020 року о 17.05 год. в м. Івано-Франківську по вул. Незалежності, 102 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Тойота Рав 4», д.н.з. НОМЕР_1 , під час зміни напрямку руху та перестроювання не переконався в безпеці та допустив зіткнення з автомобілем «Пежо 508», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_3 вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.124 КУпАП. Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13.07.2020 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ст. 122-4 КУпАП. Внаслідок ДТП автомобіль ОСОБА_2 отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Звіт про незалежну оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу легковий автомобіль PEUGEOT 508, рік випуску - 2013, реєстраційний номер - НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 , встановив, що вартість заподіяного збитку власнику транспортного засобу становить 15319,97 грн. Згідно з пошуком, здійсненим на сайті Моторного (транспортного) страхове бюро України на транспортний засіб «Тойота Рав 4», дн.з. НОМЕР_1 , станом на 08.06.2020 року не існувало полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Оскільки вина відповідача в пошкодженні транспортного засобу позивача повністю встановлена постановою суду, безпоседньо винуватець ДТП - особа, яка завдала шкоди, має відшкодувати завдані збитки.

Тому представник позивача просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 15319,97 грн та 4 908 грн. понесених судових витрат.

Івано-Франківський міський суд рішенням від 12 березня 2024 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнив.

Стягнув із відповідача на користь позивача матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 15319,97 грн та 4908 грн понесених судових витрат.

Не погоджуючисьз рішеннямсуду першоїінстанції, ОСОБА_1 подав апеляційнускаргу. Вважає оскаржуване рішення необгрунтованим і незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права, без повного з?ясування всіх обставин, які мають значення для справи; викладені в рішенні висновки не відповідають фактичним обставинам справи, а також недоведеними є ті обставини, які судом першої інстанції визнані встановленими; рішення не грунтується на засадах верховенства права; не відповідає завданню цивільного судочинства; ухвалене на підставі неповно і не всебічно з?ясованих обставин справи, що має своїм наслідком вибіркове дослідження доказів, а значному обсягу письмових доказів не надано правової оцінки.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції визнані обставини, які є недоведеними. Апелянт зазначає наступне: 1) суд залишив поза увагою те, що позивачем в позовній заяві не зазначено, які саме механічні пошкодження отримав його автомобіль 08.06.2020р. внаслідок ДТП; 2) суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у даній справі не має доказів - фотосвітлин та відеофіксації з місця події ДТП 08.06.2020р. з пошкодженим автомобілем позивача; 3) судом поверхнево досліджено докази, оскільки проігноровано те, що в позовній заяві відсутні відомості, що автомобіль з моменту ДТП (08.06.20р.) і на момент звернення до суду (22.11.21р.), тобто протягом 16-ти місяців (1 рік і 4 місяці) не був відремонтований; 4) суд залишив поза увагою те, що в постанові Івано-Франківського міського суду від 13.07.20р. не зазначено які саме механічні пошкодження отримав автомобіль позивача 08.06.2020р. внаслідок ДТП.

Також апелянт покликається на те, що Звіт про незалежну оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ від 02.04.2021 є сумнівним та необ`єктивним, зважаючи на його недоліки, неповноту, неправильність виконання та невідповідність застосованих процедур оцінки вимогам нормативно-правових актів з оцінки та допущених помилок і порушень, а тому його слід оцінити критично.

Відповідач не був повідомлений про час та місце огляду автомобіля позивача на предмет фіксації пошкоджень.

Вказує апелянт на наявність помилок в Акті огляду транспортного засобу від 02.04.21року, зокрема на те, що у ньому не зазначено адреси місця огляду автомобіля позивача; не зазначена наявна комплектація т/з, обсяг і характер пошкоджень т/з, що є порушенням п. 5.5. (г) Методики; не зазначено жодних об`єктивних причин та необхідності заміни пошкоджених деталей і те, що Акт не підписаний ні власником, ні оцінювачем. Також стверджує на наявність помилок у фототаблицях, що є додатками до Звіту: не зафіксовано обсяг і характер пошкоджень т/з; деталі не містять на собі слідів конструктивних пошкоджень, а отже підлягали відновлювальному ремонту, а не із заміною на нові.

Не погоджується апелянт з вартістю ремонту пошкодженого транспортного засобу, вказує, що вона є завищеною, а на офіційних сайтах автозапчпстини можна придбати значно дешевше.

З огляду на наведене вище, стверджує, що позовні вимоги ОСОБА_4 є необгрунтованими та безпідставними, а оскаржуване рішення прийняте з порушенням процесуального та матеріального права. Тому просить рішення Івано-Франківського міського суду від 12 березня 2024 року скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив.

Позивач і відповідач до апеляційного суду не явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Статтею 372 ЦПК Українипередбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Дворського В.М., розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що обставини заподіяння відповідачем матеріальної шкоди позивачу доведені, як і належно підтверджений розмір такої шкоди.

Колегія суддів з вказаними висновками суду погоджується з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 08.06.2020 року о 17.05 год. в м. Івано-Франківську по вул. Незалежності, 102, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Тойота Рав 4» н.з. НОМЕР_1 , під час зміни напрямку руху та перестроювання не переконався в безпеці та допустив зіткнення з автомобілем «Пежо 508» н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.124 КУпАП.

Крім того, 08.06.2020 року о 17.05 год. в м. Івано-Франківську по вул. Незалежності, 102, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Тойота Рав 4» н.з. НОМЕР_1 , в порушення правил дорожнього руху, а саме п. 2.10а ПДР, будучи причетним до даної ДТП, покинув місце дорожньо-транспортної пригоди. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.122-4 КУпАП.

Вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративних правопорушень передбаченихст. 124, ст.122-4 КУпАПвстановлена постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 липня 2020 року у справі №344/7755/20 (а.с. 37-38).

У відповідності з ч. 4ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином вина ОСОБА_1 у вчиненні ДТП установлена судовим рішенням, що набрало законної сили, і відповідач такі обставини не оспорював. Тому суд вважав, що відповідач є заподіювачем майнової шкоди позивачу.

Відповідно дост.22 ЦК Україниособа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач не застрахував свою цивільну відповідальність, а тому його майнові інтереси внаслідок ДТП договором не захищені.

Суд першої інстанції виснував, що саме ОСОБА_1 має відшкодувати завдану майнову шкоду позивачу, яка відповідно до Звіту про незалежну оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу легковий автомобіль PEUGEOT 508, рік випуску - 2013, реєстраційний номер - НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 , станом на 02 квітня 2021 року становить 15 319,97 грн.(а.с.5-36)

Оскаржуючи судове рішення, відповідач не заперечує факту заподіяння ним ДТП за участю позивача, але посилається на те, що матеріалами справи не доведений обсяг механічних пошкоджень, які він завдав позивачу, тим більш, що автомобіль був оглянутий черз значний проміжок часу, і відповідача не запрошували на огляд автомобіля.

Разом з тим законодавстом України не встановлені обмеження в часі для проведення автотоварознавчої експертизи транспортного засобу після ДТП. Також колегія суддів зауважує, що відповідач покинув місце ДТП, не приймав жодних самостійних заходів для фіксації пошкоджень автомобіля, не спростував жодними доказами обсяг шкоди, запоідяної майну позивача, крім власних сумнівів, не намагався добровільно відшкодувати суму збитків.

Також необхідно зазначити, що Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів не вимагає присутності винуватця при огляді, а передбачає лише його бажане повідомлення про час та місце огляду. Якщо ж його не було при проведенні огляду, то оцінка не може бути поставлена під сумнів з цих підстав. До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постанові № 643/10751/16-ц від 23.11.2020 року.

Доводи апеляційної скаргивідповідачапро те, що Звіт про незалежну оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу легковий автомобіль PEUGEOT 508, рік випуску - 2013, реєстраційний номер - НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 ,був складений ТОВ «Галтекс Плюс» з порушеннями, а томує недопустимим доказому процесі розгляду даної справи, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно достатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першоюстатті 77 ЦПК Українипередбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другоюстатті 78 ЦПК Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, шостастатті 81 ЦПК України).

Частиною першоюстатті 106 ЦПК Українипередбачено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Відповідно до пункту 2 частини першоїстатті 103 ЦПК Українисуд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Частиною 2 ст. 106 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

Твердження відповідача, що поданий позивачем разом із позовною заявою Звіт про незалежну оцінку майна є сумнівним у зв`язку з тим, що оцінювач не був повідомлений про кримінальну відповідальність, не є слушними.

У даній справі Звіт про незалежну оцінку майна з визначення вартості матеріального збитку, виконаний суб`єктом оціночної діяльності, а не висновок експертного дослідження, отже посилання відповідача на те, що оцінювач не був повідомлений про кримінальну відповідальність, є помилковим.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України від 12 липня 2001 року№ 2658-III "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (далі - Закон № 2658-III).

Згідно з частиною четвертою статті 3 Закону № 2658-III процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Підставою проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім (за змістом частини першої статті 10 і частини першої статті 11 Закону № 2658-III).

Статтею 32 Закону № 2658-III передбачена відповідальність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, частиною другою якої визначено, що оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Відтак, чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна) ним своїх обов`язків.

Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина перша статті 12 Закону № 2658-III).

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.

Такі правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17 (провадження № 12-18гс18).

В постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 711/650/13-ц (провадження № 61-1186св17) вказано, що на експерта покладаються інші функції та його висновки не тотожні відповідним висновкам оцінювача, складеним в рамках проведення оцінки нерухомого майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Об`єктивність і достовірність звітів і висновків оцінювача не визначається його попередженням про кримінальну відповідальність. Тоді всі звіти були б апріорі об`єктивними і достовірними на підставі лише попередження. Об`єктивність оцінки майна та здійснення її відповідно до вимог чинного законодавства як обов`язок оцінювача передбачені Законом № 2658-III без будь-якої прив`язки до повідомлень його про відповідальність. Отже, відсутні підстави стверджувати про необ`єктивність оцінювача через те, що він не був повідомлений про відповідну відповідальність. Разом з тим, за змістом статей 12 і 33 Закону2658-III звіт про оцінку майна не створює ніяких правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає і підтверджує зроблені оцінювачем висновки і його дії по реалізації свого завдання.

Щодо невідповідності Звіту пунктам Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 145/5/2092, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. п. 1.2 1.4 «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 листопада 2003 року № 145/5/2092, Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.

Методика застосовується з метою, зокрема, визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ.

Вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових авто товарознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин.

Згідно з п. 4.3 цієї Методики за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб`єктом оціночної діяльності органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ.

Виходячи з викладеного, висновок експерта складається у разі проведення судової авто товарознавчої експертизи, а звіт оцінювача за результатами проведення оцінки КТЗ, при цьому, як висновок експерта, так і звіт оцінювача складаються на єдиних засадах, визначених Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 листопада 2003 року № 145/5/2092.

Посилання представника відповідача, що Звіт є неналежним, суд не бере до уваги, оскільки відповідачем та його представником не спростовано суму завданого матеріального збитку, а також не заявлялося клопотання про призначення судово-технічної експертизи, з метою визначення суми матеріального збитку, тобто не вчинено жодних дій необхідних для визначення розміру матеріального збитку. Так, представник відповідача пояснив, що не заявляв власного клопотання про проведення судової експертизи, оскільки позивач нібито відмовився надавати автомобіль для огляду. Між тим така позиція не грунтується на нормах процесуального права, які передбачать механізм виконання процесуальних рішень суду задля реалізації прав сторін в судовому процесі, тому не може бути переконливою для колегії суддів.

Також представник відповідача заперечував та ставив під сумнів заявлену позивачем вартість складових частин пошкодженого автомобіля позивача. Зокрема, посилався на те, що на інтернет - ресурсі «OLX» розміщена інформація про нижчі ціни на деталі, які були пошкоджені внаслідок ДТП. Однак такі доводи апеляційної скарги також зводяться до припущень, нічим належно не підтверджені.

Не можна прийняти до уваги і аргументи представника відповідача про ненадання позивачем достовірних доказів причинно-наслідкового зв`язку між ДТП та тими пошкодженнями автомобіля PEUGEOT 508, рік випуску - 2013, реєстраційний номер - НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 , які вказані у Звіті оцінювача. Колегія суддів зазначає, що за загальним правилом та з огляду на положення ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів встановлено, що вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Виходячи з аналізу зазначених норм, визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092.

Оцінювач ТОВ «Галтекс Плюс» є суб`єктом оціночної діяльності, згідно сертифікату №613/19, виданого Фондом державного майна України 01.08.2019. Звіт підписаний оцінювачем, прошитий і скріплений печаткою.

Таким чином, наданий позивачем Звіт відповідає вказаним вимогам закону та підзаконних нормативно-правових актів. Суд зауважує, що представником відповідача не надано іншого Звіту оцінювача або висновку експерта, які б спростовували перелік пошкоджень, наведений у Звіті про незалежну оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ та розрахунок суми збитків, завданих автомобілю PEUGEOT 508, реєстраційний номер - НОМЕР_2 , внаслідок ДТП.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до критики рішення на підставі припущень, не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

Тому з урахуванням принципу диспозитивності, обставин справи, що підтверджують настання дорожньо-транспортної пригоди з вини відповідача у її вчиненні, доведеності факту і розміру шкоди, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про виникнення між сторонами деліктних правовідносин, а відповідно й наявність обов`язку ОСОБА_1 відшкодувати позивачу шкоду, завдану його неправомірними діями, у визначеному судом обсязі.

Відповідно дост. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права та не може бути скасовано з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.367,374,375,382,383 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 12 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 21 червня 2024 року.

Головуючий суддя Є.Є. Мальцева

Судді: В.М. Барков

В.М. Луганська