Рішення

від 13.03.2024 по справі 701/1210/23

МАНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №701/1210/23

Номер провадження2/701/61/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2024 року Маньківський районний суд, Черкаської області

в складі: головуючого - судді - Костенка А. І.

за участю секретаря - Брітан О. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маньківка справу за позовом ОСОБА_1 до Маньківського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) "Росинка" Маньківської селищної ради Черкаської області, третя особа на стороні відповідача: відділ освіти, молоді та спорту Маньківської селищної ради Черкаської області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача та третьої особи про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На підставу своїх вимог спирається на те, що у вересні 2010 року позивач була прийнята на роботу до Маньківського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) "Росинка" Маньківської селищної ради Черкаської області на посаду вихователя. 01.11.2023 позивача було звільнено з роботи наказом директора № 105-к на підставі п. 4 частини 1 статті 40 КЗПП України за прогули без поважних причин. За час роботи у відповідача позивач належним чином виконувала свої трудові обов`язки, до дисциплінарної відповідальності не притягувалась. Починаючи з жовтня 2023 року завідуюча ДНЗ ОСОБА_2 стала чинити на позивача психологічний тиск, який проявився в необґрунтованих претензіях до якості її роботи, безпідставного відсторонення її від основної роботи. Єдиним мотивом такого відношення позивач вбачає обставину планованого скорочення штату ДНЗ. Позивача завідуюча обрала об`єктом для такого скорочення хоча законних підстав, аби скоротити її, з роботи в неї не було. З 10.10.2023 року позивача було фактично усунуто від роботи, позивачу не надавали групи дітей, а також не включали до графіку чергувань вихователів. Завідуюча на звернення позивача визначити їй обсяг роботи і робоче місце не реагувала, при цьому дозволяла підвищувати голос та безпідставно її звинувачувати. У зв`язку з вищевикладеним позивач зверталася до начальника відділу освіти однак належного реагування не відбувалося. Фактично позивач була позбавлена роботи. На 23.10.2023 року завідуюча таки призначила позивача на роботу підмінним вихователем на групу, де постійним вихователем є ОСОБА_3 . Цього дня о 7:35 позивач прибула в ДНЗ, аби прийняти дітей разом з черговим вихователем - ОСОБА_4 . Однак, дітей з цієї групи стала приймати інший вихователь - ОСОБА_5 . Вона пояснила, що це була вказівка завідуючої. На питання позивача чому її знову фактично відсторонили від роботи завідуюча відповіла, що в садочку все вирішують батьки. Жодних розпоряджень щодо роботи позивача, аж до дня звільнення, завідуюча не давала. 23.10.2023 року після зазначених вище подій позивач звернулася за допомогою до консультанту центру професійного розвитку педагогічних працівників Маньківського відділу освіти, молоді та спорту ОСОБА_6 , яка вислухала її, обіцяла допомогти, зокрема провести збори трудового колективу, вона ж запевнила позивача, що вона не підпадає під категорію осіб, яких може бути скорочено з ініціативи роботодавця, оскільки позивач сама виховує двох малих дітей, підопічну сестру та має відповідний рівень освіти. Така ситуація стала для позивача стресовою, вона хвилювалася за своє майбутнє та вимушена була звертатися до лікарів. Так 24, 26 та 27 жовтня 2023 року позивач відвідувала лікарів. Зазначене підтверджується випискою з медичної картки амбулаторного хворого від 16.11.2023 року виданою КНП Маньківський ЦПМСД, копіями аркушів амбулаторної картки за 24, 26, 27, 31.10.2023 року. Про звернення за медичною допомогою в зазначені дні позивач інформувала завідуючу ДНЗ надсилаючи смс-повідомлення на її мобільний номер телефону НОМЕР_1 . Таким чином, прогулів роботи без поважних причин позивач не допускала, відвідування відділу освіти, відвідування лікарів у зв`язку з погіршенням стану здоров`я прогулами не являється. Окрім того, на утриманні позивача знаходиться малолітня дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , утриманням і вихованням дитини позивач займається сама. В розумінні законодавства позивач є одинокою мамою, оскільки сама займається вихованням і утриманням дитини. З огляду на викладене у директора ДНЗ не було підстав для звільнення позивача оскільки не мав місця прогул без поважних причин, а окрім того позивача як одиноку матір не можна звільняти з ініціативи роботодавця. Отже, діючи не у спосіб, визначений чинним законодавством, грубо порушуючи гарантоване позивачу ст. 43 Конституції України право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку позивач може вільно обирати або вільно на неї погоджуватись, відповідач звільнив позивача з посади вихователя з підстав, не передбачених законом, що і змусило позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

18.01.2024 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого вважає, що позовна заява не підлягає до задоволення із наступних підстав. Відповідно до наказу № 87 від 31 серпня 2010 року ОСОБА_1 була призначена на посаду вихователя із 01 вересня 2010 року. Відповідно до статуту Маньківського ЗДО "Росинка" щоденний графік роботи усіх груп закладу становить: початок 7:30 год., закінчення роботи закладу 18:00 год. 23 жовтня 2023 року вихователь-методист ОСОБА_8 , на ім`я директора Маньківського ЗДО "Росинка" надала доповідну записку про те, що "вихователь ОСОБА_1 23 жовтня 2023 року залишила робоче місце у Маньківському закладі дошкільної освіти (ясла-садочок) "Росинка" об 11:00 год., та відсутня уже протягом 4-х годин робочого часу. У агресивній формі повідомила, що йде вирішувати питання щодо ставлення до неї". На підставі вищевказаної доповідної записки 23 жовтня 2023 року директор Маньківського ЗДО (ясла-садок) "Росинка" видала Наказ № 49 про створення комісії із фіксації факту відсутності працівника на робочому місці в робочий час. Даним наказом було створено комісію із фіксації факту відсутності працівника, а саме вихователя Маньківського ЗДО (ясла-садок) "Росинка" ОСОБА_1 та зобов`язано комісію фіксувати відсутність останньої шляхом складання відповідного акту (актів). Так, 23 жовтня 2023 року складено акт № 1 про відсутність працівника на робочому місці відповідно до якого зафіксовано факт відсутності вихователя ОСОБА_1 на робочому місці із 11:00 год., до 17:00 год. Відомості про поважність причин відсутні. 24 жовтня 2023 року складено акт № 2 про відсутність працівника на робочому місці відповідно до якого зафіксовано факт відсутності вихователя ОСОБА_1 на робочому місці упродовж усього робочого дня. У акті зазначено, що о 07 год. 50 хв., надійшло повідомлення від ОСОБА_1 , про те, що вона знаходиться на прийомі у лікаря, проте ОСОБА_1 , протягом дня на роботу не з`явилася, підтвердження про відвідування лікаря немає. 26 жовтня 2023 року складено акт № 3 про відсутність працівника на робочому місці відповідно до якого зафіксовано факт відсутності вихователя ОСОБА_1 на робочому місці упродовж усього робочого дня. У акті зазначено, що о 08 год. 03 хв., надійшло повідомлення від ОСОБА_1 , про те, що вона знаходиться на прийомі у лікаря, проте ОСОБА_1 , протягом дня на роботу не з`явилася, підтвердження про відвідування лікаря немає. 26 жовтня 2023 року складено акт № 4 про відсутність працівника на робочому місці відповідно до якого зафіксовано факт відсутності вихователя ОСОБА_1 на робочому місці упродовж усього робочого дня. У акті зазначено, що о 07 год. 53 хв., надійшло повідомлення від ОСОБА_1 , про те, що вона знаходиться на прийомі у лікаря, проте ОСОБА_1 , протягом дня на роботу не з`явилася, підтвердження про відвідування лікаря немає. Наказом директора Маньківського ЗДО (ясла-садочок) «Росинка» Маньківської селищної ради від 27 жовтня 2023 року за № 51 створено комісію для проведення службового розслідування за фактом відсутності вихователя ОСОБА_1 на робочому місці в робочий час 23, 24, 26, 27 жовтня 2023 року. Комісію зобов`язано провести службове розслідування за фактом відсутності вихователя ОСОБА_1 на робочому місці в робочий час 23, 24, 26, 27 жовтня 2023 року та з`ясувати (встановити) причини відсутності працівника на робочому місці про що відібрати у неї письмові пояснення та отримати відповідні підтверджуючі документи. Пунктом № 3 наказу комісію зобов`язано вихователя ОСОБА_1 ознайомити із Актами № 1, № 2, № 3, № 4 про відсутність на робочому місці. Надано час для проведення службового розслідування до 31 жовтня 2023 року включно та зобов`язано комісію скласти Звіт комісії службового розслідування. Також даним наказом Голові комісії необхідно підготувати та надати пропозиції щодо притягнення чи не притягнення до дисциплінарної відповідальності вихователя ОСОБА_1 . У ході проведення службового розслідування 31 жовтня 2023 року ОСОБА_1 було ознайомлено із Актами про відсутність на робочому місці 23.10, 24.10, 26.10, 27.10.23 року та запропоновано надати пояснення та підтверджуючі документи щодо поважності відсутності на робочому місці. ОСОБА_1 відмовилася надавати пояснення та підписувати акти, із якими була ознайомлена. У зв`язку із погіршенням самопочуття після зазначеного вище останній була викликана швидка медична допомога, яка надала допомогу ОСОБА_1 та було доставлено її для огляду в медичний заклад. При телефонуванні методистом ОСОБА_9 на дзвінок відповіді не було. По даному факту було складено акт про відмову від підписання Актів про відсутність працівника на робочому місці. 31 жовтня 2023 року комісія у ході службового розслідування провела опитування працівників Маньківського закладу дошкільної освіти (ясла-садочок) «Росинка» щодо відомих їм причин відсутності вихователя ОСОБА_1 на роботі, проте такими відомостями ніхто з присутніх колег не володів. Також комісія ознайомилася із наявними актами про відсутність працівника на робочому місці. Комісією було встановлено, що 24.10, 26.10, 27.10 ОСОБА_1 повідомляла директора Маньківського закладу дошкільної освіти (ясла-садочок) «Росинка» Червнюк О.Д., шляхом СМС-повідомлення про те, що вона перебуває на прийомі у лікаря. Проте, дані відомості не знайшли свого підтвердження. Сама ж ОСОБА_1 відмовилася надавати пояснення та підписувати акти, із якими була ознайомлена. Таким чином, комісія дійшла висновку про те, що вихователь ОСОБА_1 23, 24, 26, 27 жовтня 2023 року була відсутня на робочому місці у Маньківському закладі дошкільної освіти (ясла-садочок) «Росинка» без поважних на те причин. Комісія рекомендувала притягнути до дисциплінарної відповідальності за прогули без поважних причин вихователя Маньківського закладу дошкільної освіти (ясла-садочок) «Росинка» ОСОБА_1 у вигляді звільнення. 31 жовтня 2023 року голова комісії, вихователь-методист Наталія Гоменюк надала директору Маньківського ЗДО «Росинка» доповідну записку якою просить вжити заходів щодо звільнення із займаної посади вихователя ОСОБА_1 . 27 жовтня 2023 року директор Маньківського ЗДО «Росинка» направив на адресу профспілкового комітету Маньківського закладу дошкільної освіти «Росинка» подання із вимогою надати попередню згоду на звільнення ОСОБА_1 за прогули із відповідним підтвердженням. 31.10.2023 р., за вих. № 40 вихователю ОСОБА_1 надано повідомлення про надання письмових пояснень у термін до 31.10.2023 року. ОСОБА_1 відмовилася отримувати вищевказане повідомлення та надавати будь-які пояснення. По даному факту 31.10.2023 р., було складено акт. 01.11.2023 р., на адресу Маньківсього ЗДО «Росинка» надійшов лист від профспілкового комітету Маньківського закладу дошкільної освіти «Росинка» про те, що 31.10.2023 р., профспілковий комітет на своєму засіданні ухвалив рішення про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 та надав витяг із протоколу засідання профспілкового комітету від 31.10.2023 р., № 47. Наказом № 105-к від 01.11.2023 р., ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади за прогули без поважних причин згідно пункту 4 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю. У цей самий день ОСОБА_1 було запропоновано ознайомитися із вищевказаним наказом, проте вона відмовилася із ним ознайомлюватися. Текст даного наказу було зачитано вголос, після чого ОСОБА_1 , повідомила, що не згодна із звільненням. По даному факту було складно відповідний наказ у присутності працівників Маньківсього ЗДО «Росинка». Копію оскаржуваного наказу ОСОБА_1 отримала 03.11.2023 р., про що свідчить відмітка про отримання. З наведеного вище, відповідач вважає, що ним при вирішенні питання про звільнення позивача дотримані вимоги трудового законодавства, викладені в статтях 147, 148, 149 КЗпП України. Також, 12 січня 2023 року Центральним міжрегіональним управлінням державної служби з питань праці складено акт № Ц/ЧК10/173 про те, що процедуру звільнення ОСОБА_1 , за пунктом 4 частини 1 сатті 40 КЗпП України адміністрацією закладу дотримано. Виписка із медичної карти амбулаторного хворого від 16.11.2023 року виданою КНП Маньківський ЦПМСД не може бути підтвердженням поважності відсутності на роботі виходячи із наступного: з положень Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13.11.2001 року № 455 випливає, що випадок тимчасової непрацездатності може засвідчуватися видачею листка непрацездатності, а у окремих випадках довідкою про тимчасову непрацездатність із зазначенням порядкового номера та дати її видачі. При цьому в довідку слід вносити всі ті ж реквізити, що і в бланк листка непрацездатності, відповідно до вимог чинного законодавства України. Проте, надана ОСОБА_1 виписка із медичної карти амбулаторного хворого від 16.11.2023 року виданою КНП Маньківський ЦПМСД не містять печатки лікувально-профілактичного закладу та в них не зазначений час проведеної консультації. Єдиний зазначений там час звернення - це 24.10.2023 р., об 16 год. 10 хв. Інші дні зазначено лише дати без часу звернення. Вважає, що надана позивачем до суду виписка із медичної карти амбулаторного хворого та наявні ній записи щодо проведених медичних оглядів позивача ОСОБА_1 , які на її думку підтверджує поважність причини відсутності на роботі впродовж 23, 24, 26, 27 жовтня 2023 року в розумінні Інструкції № 455, не вважається тим документом, який би підтверджував тимчасову втрату її працездатності, а констатує лише факт звернення позивача до медичного закладу і не підтверджує її непрацездатність, оскільки згідно з пунктом 1.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13 листопада 2001 року № 455, тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності. Відповідно до пункту 1.2 Інструкції видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється, крім випадків, обумовлених пунктами 1.13, 2.7, 2.16, 2.17, 2.18, 2.19, 2.20, 3.4, 3.16, 6.6., які за обставин цієї справи встановлені не були. Також позивач ОСОБА_1 у позовній заяві вказує, що її звільнення відбулось з порушенням вимог статті 184 КЗпП України. Положеннями статті 184 КЗпП України визначено пільги для жінок-матерів, зокрема, одиноких матерів. Позивач ОСОБА_1 за увесь час її працевлаштування у Маньківсьому ЗДО «Росинка» жодного разу не зверталася із заявою про надання їй додаткової відпустки як одинока матір. Підтвердженням статусу одинокої матері та відповідно наявних у неї прав і обов`язків щодо дитини є реєстрація в Державному реєстрі актів цивільного стану та видане свідоцтво про народження дитини. Як вбачається із наявного свідоцтва про народження дитини серія НОМЕР_2 мати неповнолітньої дитини ОСОБА_7 є ОСОБА_1 , а батьком ОСОБА_10 . Батько дитини не позбавлений батьківських прав відносно своєї дитини і даних, що він перебуває в розшуку, також немає. Надана позивачем довідка № 176 від 27 листопада 2023 року із Маньківського НВК «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів - гімназія Маньківської селищної ради Черкаської області» про те, що батько не приходить до школи, не спілкується із класним керівником, не відвідує батьківські збори та не бере участі у вихованні та навчанні дитини не є тим доказом, який надає позивачу статус одинокої матері. Отже, позивач не надав належних та допустимих доказів того, що вона є одинокою матір`ю. Оскільки позивачем не доведено належними, достатніми та достовірними доказами поважність причин відсутності на робочому місці протягом 23, 24, 26, 27 жовтня 2023 року просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задоволити.

Представник відповідача Маньківського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) "Росинка" Маньківської селищної ради Черкаської області в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі та просив відмовити у їх задоволенні з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи відділ освіти, молоді та спорту Маньківської селищної ради Черкаської області в судовому засідання заперечував проти задоволення позовних вимог.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом № 87 від 31 серпня 2010 року ОСОБА_1 була призначена на посаду вихователя Маньківського ДНЗ "Росинка" із 01 вересня 2010 року (а.с. 130).

Наказом від 01 листопада 2023 року № 105-к, вихователя ОСОБА_1 звільнено за прогули без поважних причин згідно пункту 4 статті 40 КЗпП України (а.с. 157).

01 листопада 2023 року директором Маньківського ЗДО (ясла-садочок) "Росинка" було запропоновано вихователю ОСОБА_1 , ознайомитись з наказом від 01.11.2023 року № 105-к про звільнення та засвідчити ознайомлення особистим підписом, на що остання відмовилась, про що було складено акт (а.с. 158).

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 , суду показала, що їй відомо, що ОСОБА_1 звільнили за те, що вона не була на роботі. За весь час роботи у неї з позивачкою конфліктних ситуацій не було. На запитання позивачки свідок підтвердила, що 20 жовтня позивач підходила до неї щоб прийняти справи. На запитання позивачки про особисті речі останньої, свідок повідомила, що речі позивачки, а саме: тапочки, які стояли під шкафчиком і шарф, який лежав у шкафчику, вона занесла в методичний кабінет. Посібниками позивача вона не користується. У неї були малюнки позивача, які остання прийшла і забрала. Роботами позивача вона не користується, коли ОСОБА_12 йшла на пенсію, то принесла їх і запитала в неї чи вони їй потрібні, бо група розформована. Вона їх взяла, але коли прийшла позивач, то свідок ці роботи віддала позивачу. Також свідок повідомила, що після ситуації яка сталася з ОСОБА_13 , позивач впала у її очах. Також свідок особисто ніколи не чула, що ОСОБА_2 принижувала честь і гідність позивача.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 , на запитання позивачки, чи бачила свідок її на пункті незламності, остання повідомила, що бачила як позивач там сиділа, вона приходила до неї по роботі. На запитання позивачки, чи бачила свідок її 23 жовтня, як вона прийшла приймати дітей, свідок відповіла, що бачила позивача зранку. На запитання позивачки, чи зверталась вона до свідка, щоб та допомогла їй визначити дітей, свідок відповіла, що позивач дійсно зверталася до неї. На запитання позивачки, чи може свідок підтвердити, що на її звернення до свідка остання відповіла: - " ОСОБА_14 дітей цієї групи сьогодні беру я", свідок відповіла, що вона казала таке. На запитання позивачки, чи бачила свідок ситуацію яка розгорталася за ініціативою деяких батьків, як ОСОБА_15 вступила з нею в конфлікт, свідок повідомила, що чула як позивач з нею конфліктувала, вона забрала дітей і пішла з ними до майданчику. Далі вона нічого не чула і про конфлікт їй більше нічого не відомо. Причин незадоволення батьків їй не відомо. Також свідок повідомила, що у неї з позивачем за весь час роботи конфліктів не було.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 , на запитання позивачки, чи була 23 жовтня в дитячому садочку створена конфліктна ситуація, свідок відповіла, що на її думку конфліктної ситуації не було. На запитання позивачки чи казала їй свідок, що: "Усі батьки усіх груп не бажають працювати з вами, а батьки в нас вирішують все, вони привозять до нас в садочок саме найдорожче, що в них є", свідок відповіла, що відповідно до Закону України "Про освіту", учасниками освітнього процесу являються батьки, діти і вихователі. Батьки мають право і бажання щоб з їхніми дітьми працював той чи інший вихователь. Навіть приймаючи заяви від батьків, у них є вибір якому вихователю, педагогу доручити свою дитину. Батьки не захотіли довіряти позивачу своїх дітей. Людина не з`являлася на робочому місці без поважних причин. В акті з яким позивачу запропонували ознайомитись і підписати, остання відмовилась. В акті за 23 жовтня було прописано, що позивач з 11 години була відсутня на робочому місці, далі всі інші дні позивач була відсутня на робочому місці і не повідомляла і їй нічого не надала. В позивача не було ні лікарняного ні заяви за власний рахунок, в позивача не було нічого. На запитання позивачки, чому 23 жовтня дітей прийняла не вона, а ОСОБА_5 , свідок відповіла, що о 8 годині до неї підійшли батьки і сказали, що вони не хочуть щоб з їніми дітьми працював такий вихователь. На запитання позивачки, чи було відомо свідку, що 23 жовтня дітей буде приймати не позивач, а інший вихователь, свідок відповіла, що 23 жовтня о 8 годині коли уже вихователь починає працювати з дітьми, то вона підійшла до ОСОБА_5 і сказала їй приймати дітей, тому що о 7:55 годин у неї була делегація і сказали, що вони не хочуть цього вихователя бачити біля їхніх дітей. На запитання позивачки, чи повідомляла свідок її про те, що вона не буде приймати дітей, свідок повідомила, що о 8 годині ранку вона вийшла і сказала, що ОСОБА_5 приймає дітей, а позивач нехай іде у методичний кабінет. На запитання позивачки, чи приходило свідку смс-повідомлення, що позивач перебуває в лікарні внаслідок психологічного тиску на робочому місці, свідок відповіла, що перше смс-повідомлення прийшло в 7:55 год., друге о 8:00 год., а третє о 8:02 чи 8:05 год., точно не пам`ятає. На запитання позивачки за яким принципом свідок з працівниками підписує накази під час свідчень іншими людьми і чи часто це в неї буває, свідок повідомила, що це було вперше і це було вимушено, тому що вона знала, що сам на сам це буде дуже багато всього. Це все по закону. На запитання позивачки з якими невідомими їй актами і коли свідок хотіла її ознайомити, свідок відповіла, що 31 жовтня, коли позивач була запрошена в кабінет, їй було надано акти про відсутність позивача для ознайомлення і підпису. Позивач їх відсунула і сказала, що нічого підписувати не буде, про що відповідно був складений акт про відмову підписати акти. На запитання позивачки, чи підтримує свідок думку батьків стосовно того, що позивач не має права морального чи ще якогось працювати з дітьми, свідок відповіла, що підтримує думку батьків. Відповідно до тих скарг, які дали їй батьки і відповідно до тих заяв, які були написані в ювенальну поліцію, вона підтримує. На запитання позивачки, чи була вона ознайомлена з тими скаргами, свідок відповіла, що скарги були написані на її ім`я як директора закладу і вона давала позивачу прочитати заяву, остання сказала, що це нісенітниця. Заяви були від батьків усіх вікових груп, навіть там де позивач не працювала. На запитання позивачки, чи був складений графік чергувань і чи була вона присутня в тому графіку, свідок повідомила, що графік був складений і спочатку позивач у тому графіку була. Графік висить на коридорі і всі знають де подивитися. На запитання позивачки, чому її виписали з графіка, свідок відповіла, що позивача виписали з графіку в зв`язку з тим, що на жовтень місяць вона була переведена на чергування у пункті незламності. На запитання представника відповідача, що було встановлено під час проведення перевірки звільнення управлінням праці, свідок повідомила, що коли приїхав представник із держпраці, було представлено все: акти, робочі табелі, те що свідок зверталася до голови профспілки, згода профспілки. Людина все перевіряла, проводила бесіди із працівниками. На запитання представника відповідача, чи був складений припис про наявні порушення за результатами перевірки, свідок повідомила, що припису не було, було складено заключення, що все в межах закону, процедура звільнення була вірна. Одне лише було зауваження, що під час звільнення, першого числа позивача розрахували, а кошти їй виплатили третього числа, але це не є їхнім порушенням, тому що в них централізована бухгалтерія і тим більше військовий стан. На запитання позивачки, як 31 жовтня її протабельовано, оскільки її забрала швидка, свідок відповіла, що не пам`ятає.

При вирішенні спірного питання щодо законності звільнення суд виходить із наступних положень закону.

Так, відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже, трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

При розгляді даного позову про поновлення позивача на роботі звільненого згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП, суд виходить з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Прогул є дисциплінарним проступком, до звільнення з цієї підстави застосовується положення статей 147, 148, 149 КЗпП України.

Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

Згідно зі статтею 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення до працівника, власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Якщо працівник відмовився від цього, власник повинен скласти акт про відмову від дачі пояснень і провести дисциплінарне розслідування порушення трудової дисципліни. Власник підприємства зобов`язаний, застосовуючи певний вид дисциплінарного стягнення, видати наказ (розпорядження), в якому в обов`язковому порядку зазначити мотиви застосування стягнення.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Законодавством не визначено переліку обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, а тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі позивача, звільненого за пунктом четвертим статті 40 КЗпП України, суд виходить з конкретних обставин і враховує докази, передбачені статтею 76 ЦПК України.

27.08.2020 року Верховний Суд розглянув справу № 161/14225/19 (провадження № 61-8917св20), у якій зробив правовий висновок, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності. Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 15 листопада 2021 року у справі № 212/9516/19.

Так, обґрунтовуючи свій позов, позивач посилається на те, що 23.10.2023 року вона о 07:35 годин прибула в ДНЗ аби прийняти дітей разом з черговим вихователем, однак дітей цієї групи стала приймати інший вихователь. 23.10.2023 року після зазначених подій вона звернулася за допомогою до кунсультанта центру професійного розвитку педагогічних працівників Маньківського відділу освіти, молоді та спорту. А 24, 26 та 27 жовтня 2023 року вона відвідувала лікарів, про що надана виписка з медичної картки амбулаторного хворого від 16.11.2023 року видана КНП Маньківський ЦПМСД та копії аркушів амбулаторної картки за 24, 26, 27, 31.10.2023 року.

Статтею 30 КЗпП України встановлено, що працівник повинен виконувати доручену роботу особисто і не має право передоручати її виконання інші особі, за винятком випадків передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами 1, 2 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так, на підтвердження своїх позовних вимог позивачем було надано копія виписки із медичної картки амбулаторного хворого від 16.11.2023 року, копії аркушів амбулаторної картки за 24, 26, 27, 31.10.2023 року та копія довідки № 522 від 10.11.2023 року.

Суд вважає, що вказані документи не є належними та достатніми доказами, які б підтверджували факт тимчасової непрацездатності позивача.

Інших належних, достовірних та достатніх доказів, які б свідчили про те, що позивач 23.10.2023 року, 24.10.2023 року, 26.10.2023 року та 27.10.2023 року була відсутня на робочому місці з поважних причин позивачем суду не надано.

Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Так, відповідно до частини третьої статті 40 КЗпП не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", умовою підтвердження тимчасової непрацездатності, яка надає право на допомогу по тимчасовій непрацездатності, є наявність належним чином оформленого лікарняного листа або іншого документа, що засвідчує тимчасову непрацездатність. Порядок видачі таких документів регулюється Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13 листопада 2001 року № 455 (далі Інструкція).

Пунктами 1.1, 1.2 Інструкції передбачено, що тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності. Видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється, крім випадків, обумовлених п. 1.13, 2.7, 2.16, 2.17, 2.18, 2.19, 2.20, 3.4, 3.16, 6.6.

Відповідно до п. 2.5 Інструкції, листок непрацездатності у разі захворювання, травми, в тому числі й побутової, видається в день установлення непрацездатності, крім випадків лікування в стаціонарі.

Згідно п. 2.6 Інструкції, особам, які звернулися за медичною допомогою та визнані непрацездатними по завершенні робочого дня, листок непрацездатності може видаватись, за їх згодою, з наступного календарного дня.

Згідно п. 2.19 Інструкції, особам, які самостійно звернулись по консультативну допомогу, видається довідка довільної форми за підписом лікуючого лікаря, засвідченим печаткою лікувально-профілактичного закладу, з обов`язковим зазначенням часу проведеної консультації.

З аналізу положень Інструкції випливає, що випадок тимчасової непрацездатності може засвідчуватися видачею листка непрацездатності, а у окремих випадках довідкою про тимчасову непрацездатність із зазначенням порядкового номера та дати її видачі. При цьому в довідку слід вносити всі тіж реквізити, що і в бланк листка непрацездатності, відповідно до вимог чинного законодавства України.

Надана позивачем до суду виписка із медичної картки амбулаторного хворого та наявні в ній записи щодо проведення медичних оглядів ОСОБА_1 в розумінні Інструкції не вважається тим документом, який би міг підтверджувати тимчасову втрату працездатності, а констатує факт звернення позивача до медичного закладу і не підтверджує її тимчасвоу непрацездатність.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 19 березня 2021 року по справі № 202/7726/19, постанові Верховного Суду від 20 вересня 2023 року по справі № 309/399/22.

Крім цього, судом встановлено, що наказом від 23 жовтня 2023 року № 49 про створення комісії із фіксації факту відсутності працівника на робочому місці в робочий час виданого на підставі доповідної записки вихователя-методиста ОСОБА_8 , від 23.10.2023 року, було створено комісію із фіксації факту відсутності працівника на робочому місці в робочий час, а саме вихователя Маньківського ЗДО (ясла-садок) "Росинка" ОСОБА_1 , та зобов`язано комісію фіксувати відсутність останньої шляхом складання відповідного акту (актів) (а.с. 142).

Актом № 1 від 23 жовтня 2023 року про відсутність працівника на робочому місці, зафіксовано факт відсутності вихователя ОСОБА_1 на робочому місці із 11:00 год., до 17:00 год. На 17:00 год., 23.10.2023 відомостей до керівника Маньківського ЗДО (ясла-садок) "Росинка" Червонюк О.М., про поважні причини відсутності не надходило (а.с. 143).

Актом № 2 від 24 жовтня 2023 року про відсутність працівника на робочому місці, зафіксовано, що о 07:50 год., надіслано повідомлення від ОСОБА_1 , про те, що вона знаходиться на прийомі у лікаря та упродовж робочого дня до навчального закладу не повернулась. Підтвердження про відвідування лікаря також немає (а.с. 144).

Актом № 3 від 26 жовтня 2023 року про відсутність працівника на робочому місці, зафіксовано, що о 08:03 год., надіслано повідомлення від ОСОБА_1 , про те, що вона знаходиться на прийомі у лікаря та упродовж робочого дня до навчального закладу не повернулась, повідомлення про те чи працівник перебуває на лікарняному не було (а.с. 145).

Актом № 4 від 27 жовтня 2023 року про відсутність працівника на робочому місці, зафіксовано, що о 07:53 год., надіслано повідомлення від ОСОБА_1 , про те, що вона продовжує проходити медичне обстеження. При спілкуванні по телефону о 08:28 год., на запитання чому вона відсутня на робочому місці, ОСОБА_1 , відповіла, що здійснює обстеження у лікаря і буде надано заключення. Упродовж робочого дня вихователь ОСОБА_1 , до навчального закладу не повернулась, жодного підтвердження про те чи працівник перебуває на лікарняному не надала (а.с. 146).

Наказом директора Маньківського ЗДО (ясла-садок) «Росинка» Маньківської селищної ради від 27 жовтня 2023 року № 51 про проведення службового розслідування, створено комісію для проведення службового розслідування за фактом відсутності вихователя ОСОБА_1 на робочому місці в робочий час 23, 24, 26, 27 жовтня 2023 року. Комісію зобов`язано провести службове розслідування за фактом відсутності вихователя ОСОБА_1 на робочому місці в робочий час 23, 24, 26, 27 жовтня 2023 року та з`ясувати (встановити) причини відсутності працівника на робочому місці про що відібрати у неї письмові пояснення та отримати відповідні підтверджуючі документи. Вихователя ОСОБА_1 ознайомити із Актами № 1, № 2, № 3, № 4 про відсутність на робочому місці. Комісії надано час для проведення службового розслідування до 31 жовтня 2023 року включно та зобов`язано скласти Звіт комісії службового розслідування. Також даним наказом Голові комісії необхідно підготувати та надати пропозиції щодо притягнення чи не притягнення до дисциплінарної відповідальності вихователя ОСОБА_1 (а.с. 147).

В ході проведення комісією службового розслідування щодо відсутності вихователя ОСОБА_1 на робочому місці в робочий час складено звіт про службове розслідування, згідно якого комісія дійшла висновку, що вихователь ОСОБА_1 23, 24, 26, 27 жовтня 2023 року була відсутня на робочому місці у Маньківському закладі дошкільної освіти (ясла-садок) "Росинка" без поважних на те причин. Рекомендовано притягнути до дисциплінарної відповідальності за прогули без поважних причин вихователя Маньківського закладу дошкільної освіти (ясла-садочок) "Росинка" ОСОБА_1 у вигляді звільнення (а.с. 149-150).

Таким чином, було належним чином зафіксована відсутність на роботі ОСОБА_1 , 23.10.2023 року, 24.10.2023 року, 26.10.2023 року та 27.10.2023 року.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Таким чином, метою отримання власником або уповноваженим органом письмових пояснень порушника трудової дисципліни є з`ясування обставин, за яких вчинено проступок, для їх урахування поряд з іншими обставинами при обранні виду стягнення, а тому сам по собі факт не отримання таких пояснень за відсутності даних про поважність причини вчинення проступку не може бути підставою для визнання рішення про застосування дисциплінарного стягнення незаконним.

Як вбачається з акту про відмову від підписання Актів про відсутність працівника на робочому місці від 31 жовтня 2023 року, ОСОБА_1 було ознайомлено з Актами про відсутність на робочому місці 23.10, 24.10, 26.10 та 27.10.2023 року. Пояснень надано не було і акти не були підписані. Була викликана швидка допомога, ОСОБА_1 , надано допомогу та доставлено в медичний заклад (а.с. 148).

Вказаний акт позивачем не спростований.

При цьому, суд враховує висновки ВС, викладені у постанові від 17 червня 2020 року у справі № 341/1751/17, постанові від 27 травня 2020 року у справі № 750/5598/17 та постанові від 06 листопада 2020 року у справі № 367/682/18-ц, згідно із якими невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами». Тобто, відсутність письмових пояснень працівника сама по собі не є підставою для його поновлення.

За змістом частин першої статті 43 КЗпП розірвання трудового договору з підстав, передбачених, зокрема пунктом 4 статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Так, 31 жовтня 2023 року вихователем-методистом на ім`я директора Маньківського ЗДО "Росинка" подана доповідна записка, відповідно до якої в зв`зку з встановленими в ході службового розслідування обставинами, просить вжити заходів щодо звільнення з посади вихователя ОСОБА_1 (а.с. 151).

27 жовтня 2023 року директором Маньківського ЗДО (ясла-садоч) "Росинка" до голови профспілкового комітету Маньківського закладу дошкільної освіти "Росинка" направлено подання про отримання згоди на звільнення працівника, який вчинив прогул, згідно якого просить дати згоду на звільнення ОСОБА_1 , вихователя закладу, за пунктом 4 статті 40 КЗпП (за прогул) (а.с. 152).

Відповідно до повідомлення профспілкового комітету Маньківського ЗДО "Росинка" від 11 листопада 2023 року, комітет розглянувши подання на своєму засіданні 31.10.2023 ухвалив рішення про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 , вихователя дошкільного закладу, з роботи за пунктом 4 статті 40 КЗпП (у зв`язку з прогулами без поважних причин) (а.с. 155).

Також суд враховує, що 12 січня 2024 року головним державним інспектором відділу з питань праці Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці складено акт № Ц/ЧК10/173 за результатми проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах праці Маньківського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) "Росинка" Маньківської селищної ради Черкаської області за зверненням громадянки ОСОБА_1 . У ході проведення перевірки встановлено, що процедура звільнення ОСОБА_1 , за пунктом 4 частини 1 статті 40 КЗпП України адміністрацією закладу дотримано (а.с. 159-168).

Також в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що її звільнення відбулося з порушенням норм чинного законодавства, оскільки на її утримання знаходиться малолітня дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в зв`язку з чим позивач вважає, що в розумінні законодавства вона є одинокою матір`ю, а тому відповідно до ч. 3 ст. 184 КЗпП України, звільнення одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням.

Проте, суд не може погодитися з даним твердженням позивача, оскільки згідно з положеннями статті 184 КЗпП України визначено пільги для жінок-матерів, зокрема, одиноких матерів.

Так, відповідно до частини третьої статті 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Обов`язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільненій після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Отже, зазначена норма чітко встановлює гарантію обмеження звільнення одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років та передбачає можливості такого звільнення у випадках повної ліквідації підприємства й за умови обов`язкового працевлаштування.

Такий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 14 березня 2018 року справа № 820/11570/15 (провадження № К/9901/6679/18), від 28 січня 2019 року в справі № 392/1505/17-ц (провадження № 61-38857св18).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про охорону дитинства», статтею 2 Закону України «Про державну допомогу сім`я м з дітьми», статтею 6 СК України дитина - це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно із законом, застосованого до неї, вона не набуває прав повнолітньої особи раніше.

Відповідно до статей 18-1, 18-3 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.

Отже в розумінні цього Закону одинока мати - це жінка, яка має дитину, батьківство якої фактично не визнано (немає спільної заяви батьків, заяви батька, рішення суду).

При цьому розірвання шлюбу та визначення фактичного місця проживання дитини з матір`ю, що включає в себе обов`язок матері щодо утримання та виховання дитини, не доводять факту відсутності участі батька у вихованні дитини, та, відповідно, не підтверджують наявність у позивача статусу «одинока матір».

Також визначення «одинокої матері» наведено у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» та пункті 5 частини тринадцятої статті 10 Закону України «Про відпустки».

Так, згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України одинокою матір`ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у установленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.

Пункт 5 частини тринадцятої Закону України «Про відпустки» визначає одиноку матір як таку, яка виховує дитину без батька, факт утримання (аліменти) для надання відпустки значення не має. Право на додаткову відпустку мають такі одинокі матері: жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдова; жінка, яка виховує дитину без батька (в тому числі і розлучена жінка яка сама виховує дитину).

Підтвердженням статусу одинокої матері та відповідно наявних у неї прав і обов`язків щодо дитини є реєстрація в Державному реєстрі актів цивільного стану та видане свідоцтво про народження дитини.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи свідоцтва про народження дитини серія НОМЕР_2 мати неповнолітньої дитини ОСОБА_7 є ОСОБА_1 , а батьком ОСОБА_10 . Батько дитини не позбавлений батьківських прав відносно своєї дитини і даних, що він перебуває в розшуку, також немає.

Надана позивачем довідка № 176 від 27 листопада 2023 року із Маньківського НВК «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів - гімназія Маньківської селищної ради Черкаської області» про те, що батько не приходить до школи, не спілкується із класним керівником, не відвідує батьківські збори та не бере участі у вихованні та навчанні дитини не є тим доказом, який надає позивачу статус одинокої матері.

Отже, враховуючи викладене, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б визначали статус позивача одинока матір.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд приходить до висновку, що відсутність ОСОБА_1 на робочому місці 23.10.2023 року, 24.10.2023 року, 26.10.2023 року та 27.10.2023 року є прогулом, оскільки вона була відсутня на роботі у вказаний період без поважних причин, що зафіксовано актами та доповідними записками відповідача та підтверджується належними доказами.

З огляду на зазначені обставини у даній справі, суд приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_1 за пунктом 4 частини 1 статті 40 КЗпП України є законним, оскільки позивач вчинила прогул, який роботодавцем належним чином зафіксовано та документально підтверджено, що свідчить про відсутність підстав для поновлення позивача на роботі.

Аналізуючи встановлені факти та обставини за яких позивачем були допущені прогули, суд знаходить, що її звільнення було проведено з дотримання норм трудового законодавства, а тому у позові слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 40, 43, 147, 148, 149, 184 КЗпП України, керуючись ст. ст. 13, 81, 141, 263-265, 268, 273, 279, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Маньківського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) "Росинка" Маньківської селищної ради Черкаської області (код ЄДРПОУ: 26489990, адреса місцезнаходження: 20101 вул. Благодатна, буд. 4, смт. Маньківка Уманського району Черкаської області), третя особа на стороні відповідача: відділ освіти, молоді та спорту Маньківської селищної ради Черкаської області (код ЄДРПОУ: 44118951, адреса місцезнаходження: 20101, вул. Шевченка, буд. 19, смт. Маньківка Уманського району Черкаської області) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду впродовж тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Повний текст рішення проголошено 20.03.2024 року.

Суддя А. І. Костенко