Постанова

від 06.06.2024 по справі 701/1210/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 року

м. Черкаси

Справа № 701/1210/23Провадження № 22-ц/821/831/24категорія: 311000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Новіков О.М.

суддів: Василенко Л.І., Карпенко О.В.

секретаря: Мунтян К.С.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Маньківський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) «Росинка» Маньківської селищної ради Черкаської області

третя особа на стороні відповідача: відділ освіти, молоді та спорту Маньківської селищної ради Черкаської області

розглянув у спрощеному позовному провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 13 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Маньківського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Росинка» Маньківської селищної ради Черкаської області, третя особа на стороні відповідача: відділ освіти, молоді та спорту Маньківської селищної ради Черкаської області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом до відповідача та третьої особи, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що у вересні 2010 року вона була прийнята на роботу до Маньківського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) "Росинка" Маньківської селищної ради Черкаської області на посаду вихователя. 01.11.2023 позивача було звільнено з роботи наказом директора № 105-к на підставі п. 4 частини 1статті 40 КЗПП Україниза прогули без поважних причин.

За час роботи позивач належним чином виконувала свої трудові обов`язки, до дисциплінарної відповідальності не притягувалась. Починаючи з жовтня 2023 року завідуюча ДНЗ ОСОБА_2 стала чинити на позивача психологічний тиск, який проявився в необґрунтованих претензіях до якості її роботи, безпідставного відсторонення її від основної роботи. Єдиним мотивом такого відношення позивач вбачає обставину планованого скорочення штату ДНЗ. Позивача завідуюча обрала об`єктом для такого скорочення хоча законних підстав, аби скоротити її, з роботи в неї не було.

З 10.10.2023 року ОСОБА_1 було фактично усунуто від роботи, їй не надавали групи дітей, а також не включали до графіку чергувань вихователів. Завідуюча на звернення позивача визначити їй обсяг роботи і робоче місце не реагувала, при цьому дозволяла підвищувати голос та безпідставно її звинувачувати. У зв`язку з вищевикладеним позивач зверталася до начальника відділу освіти однак належного реагування не відбувалося. Фактично позивач була позбавлена роботи.

Така ситуація стала для ОСОБА_1 стресовою, вона хвилювалася за своє майбутнє та вимушена була звертатися до лікарів. Так 24, 26 та 27 жовтня 2023 року позивач відвідувала лікарів. Зазначене підтверджується випискою з медичної картки амбулаторного хворого від 16.11.2023 року виданою КНП Маньківський ЦПМСД, копіями аркушів амбулаторної картки за 24, 26, 27, 31.10.2023 року. Про звернення за медичною допомогою в зазначені дні позивач інформувала завідуючу ДНЗ надсилаючи смс-повідомлення на її мобільний телефон.

Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що прогулів роботи без поважних причин вона не допускала, відвідування лікарів у зв`язку з погіршенням стану здоров`я прогулами не являється. Окрім того, на її утриманні знаходиться малолітня дочка. Утриманням і вихованням дитини позивач займається сама.

З огляду на викладене у директора ДНЗ не було підстав для звільнення позивача за прогул.

Просила суд :

-визнати незаконним та скасувати наказ Маньківського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) "Росинка" Маньківської селищної ради Черкаської області № 105-к від 01.11.2023 про звільнення ОСОБА_1 ;

-поновити ОСОБА_1 на посаді вихователя Маньківського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) "Росинка" Маньківської селищної ради з дня звільнення;

-стягнути з Маньківського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) "Росинка" Маньківської селищної ради на користь позивача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з дня звільнення до дня ухвалення рішення у цій справі, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів;

-витребувати у відповідача інформацію про середній заробіток позивача;

-стягнути з відповідача судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 13 березня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) доМаньківського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) "Росинка" Маньківської селищної ради Черкаської області(код ЄДРПОУ: 26489990, адреса місцезнаходження: 20101 вул. Благодатна, буд. 4, смт. Маньківка, Уманського району Черкаської області), третя особа на стороні відповідача:відділ освіти, молоді та спорту Маньківської селищної ради Черкаської області(код ЄДРПОУ: 44118951, адреса місцезнаходження: 20101, вул. Шевченка, буд. 19, смт. Маньківка, Уманського району Черкаської області) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу -відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що з урахуванням встановлених обставин справи, суд прийшов до висновку, що відсутність ОСОБА_1 на робочому місці 23.10.2023 року, 24.10.2023 року, 26.10.2023 року та 27.10.2023 року є прогулом, оскільки вона була відсутня на роботі у вказаний період без поважних причин, що зафіксовано актами та доповідними записками відповідача та підтверджується належними доказами.

З огляду на зазначені обставини у даній справі, суд прийшов до висновку, що звільнення ОСОБА_1 за пунктом 4 частини 1статті 40 КЗпП Україниє законним, оскільки позивач вчинила прогул, який роботодавцем належним чином зафіксовано та документально підтверджено, що свідчить про відсутність підстав для поновлення позивача на роботі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У квітні 2024 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту встановлених обставин судом 1 інстанції, просить скасувати рішення суду 1 інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що вона, разом з подачею позову, подала до суду докази, що вона є одинокою мамою, оскільки самостійно виховує малолітню дочку, а саме акти обстеження матеріально-побутових умов з місця її проживання за 2017-2023 року, зазначені акти були досліджені судом 1 інстанції, однак у оскаржуваному рішенні відсутнє посилання на такі докази, а також сама оцінка доказів.

Також, вказує, що акти складені стороною відповідача про відмову надання нею пояснень, повідомлення про відсторонення її від роботи є штучно створеними доказами.

Вказує, що у директора ДНЗ не було підстав для її звільнення, оскільки не мав місце прогул без поважних причин, а окрім того її як одиноку матір не можна звільнити з ініціативи роботодавця.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

У квітні 2024 року представник Відділу освіти, молоді та спорту Маньківської селищної ради Черкаської області подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду 1 інстанції без змін.

Вказує, що скаржник не надав належних та допустимих доказів, що вона є матір`ю - одиночкою, вказує, що значення «одинока матір» наведено у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» та пункті 5 частини тридцятої статті 10 Закону України «Про відпустки». Зазначає, що при цьому розірвання шлюбу та визначення фактичного місця проживання дитини з матір`ю, що включає в себе обов`язок матері щодо утримання та виховання дитини, не доводять факту відсутності участі батька у вихованні дитини та відповідно не підтверджують наявність у скаржника статусу «одинока матір».

Також зазначає, що надана скаржницею виписка із медичної картки амбулаторного хворого та наявні і ній записи щодо проведення медичних оглядів які, на її думку підтверджують поважність причини відсутності на роботі позивача впродовж 23, 24, 26, 27 жовтня 2023 року, в розумінні Інструкції № 455 не вважається тим документом, який би підтвердив тимчасову втрату її працездатності, а констатує лише факт звернення позивача до медичного закладу і не підтверджує її непрацездатність.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

05 квітня 2024 року до Черкаського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 13 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Маньківського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Росинка» Маньківської селищної ради Черкаської області, третя особа на стороні відповідача: відділ освіти, молоді та спорту Маньківської селищної ради Черкаської області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 квітня 2024 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Бородійчук В.Г., судді Василенко Л.І., Карпенко О.В.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 29 квітня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи про її розгляд та з викликом сторін в судове засідання.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 травня 2024 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Новіков О.М., судді Василенко Л.І., Карпенко О.В.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом 1 інстанції встановлено, що наказом № 87 від 31 серпня 2010 року ОСОБА_1 була призначена на посаду вихователя Маньківського ДНЗ "Росинка" із 01 вересня 2010 року (а.с. 130).

Наказом від 01 листопада 2023 року № 105-к, вихователя ОСОБА_1 звільнено за прогули без поважних причин згідно пункту 4статті 40 КЗпП України(а.с. 157).

01 листопада 2023 року директором Маньківського ЗДО (ясла-садочок) "Росинка" було запропоновано вихователю ОСОБА_1 ознайомитись з наказом від 01.11.2023 року № 105-к про звільнення та засвідчити ознайомлення особистим підписом, на що остання відмовилась, про що було складено акт (а.с. 158).

Крім цього, судом встановлено, що наказом від 23 жовтня 2023 року № 49 про створення комісії із фіксації факту відсутності працівника на робочому місці в робочий час виданого на підставі доповідної записки вихователя-методиста ОСОБА_3 , від 23.10.2023 року, було створено комісію із фіксації факту відсутності працівника на робочому місці в робочий час, а саме вихователя Маньківського ЗДО (ясла-садок) "Росинка" ОСОБА_1 , та зобов`язано комісію фіксувати відсутність останньої шляхом складання відповідного акту (актів) (а.с. 142).

Актом № 1 від 23 жовтня 2023 року про відсутність працівника на робочому місці, зафіксовано факт відсутності вихователя ОСОБА_1 на робочому місці із 11:00 год., до 17:00 год. На 17:00 год., 23.10.2023 відомостей до керівника Маньківського ЗДО (ясла-садок) "Росинка" ОСОБА_2 , про поважні причини відсутності не надходило (а.с. 143).

Актом № 2 від 24 жовтня 2023 року про відсутність працівника на робочому місці, зафіксовано, що о 07:50 год., надіслано повідомлення від ОСОБА_1 , про те, що вона знаходиться на прийомі у лікаря та упродовж робочого дня до навчального закладу не повернулась. Підтвердження про відвідування лікаря також немає (а.с. 144).

Актом № 3 від 26 жовтня 2023 року про відсутність працівника на робочому місці, зафіксовано, що о 08:03 год., надіслано повідомлення від ОСОБА_1 , про те, що вона знаходиться на прийомі у лікаря та упродовж робочого дня до навчального закладу не повернулась, повідомлення про те чи працівник перебуває на лікарняному не було (а.с. 145).

Актом № 4 від 27 жовтня 2023 року про відсутність працівника на робочому місці, зафіксовано, що о 07:53 год., надіслано повідомлення від ОСОБА_1 , про те, що вона продовжує проходити медичне обстеження. При спілкуванні по телефону о 08:28 год., на запитання чому вона відсутня на робочому місці, ОСОБА_1 відповіла, що здійснює обстеження у лікаря і буде надано заключення. Упродовж робочого дня вихователь ОСОБА_1 до навчального закладу не повернулась, жодного підтвердження про те чи працівник перебуває на лікарняному не надала (а.с. 146).

Наказом директора Маньківського ЗДО (ясла-садок) «Росинка» Маньківської селищної ради від 27 жовтня 2023 року № 51 про проведення службового розслідування, створено комісію для проведення службового розслідування за фактом відсутності вихователя ОСОБА_1 на робочому місці в робочий час 23, 24, 26, 27 жовтня 2023 року. Комісію зобов`язано провести службове розслідування за фактом відсутності вихователя ОСОБА_1 на робочому місці в робочий час 23, 24, 26, 27 жовтня 2023 року та з`ясувати (встановити) причини відсутності працівника на робочому місці про що відібрати у неї письмові пояснення та отримати відповідні підтверджуючі документи. Вихователя ОСОБА_1 ознайомити із Актами № 1, № 2, № 3, № 4 про відсутність на робочому місці. Комісії надано час для проведення службового розслідування до 31 жовтня 2023 року включно та зобов`язано скласти Звіт комісії службового розслідування. Також даним наказом Голові комісії необхідно підготувати та надати пропозиції щодо притягнення чи не притягнення до дисциплінарної відповідальності вихователя ОСОБА_4 (а.с. 147).

В ході проведення комісією службового розслідування щодо відсутності вихователя ОСОБА_1 на робочому місці в робочий час складено звіт про службове розслідування, згідно якого комісія дійшла висновку, що вихователь ОСОБА_1 23, 24, 26, 27 жовтня 2023 року була відсутня на робочому місці у Маньківському закладі дошкільної освіти (ясла-садок) "Росинка" без поважних на те причин. Рекомендовано притягнути до дисциплінарної відповідальності за прогули без поважних причин вихователя Маньківського закладу дошкільної освіти (ясла-садочок) "Росинка" ОСОБА_1 у вигляді звільнення (а.с. 149-150).

Таким чином, було належним чином зафіксована відсутність на роботі ОСОБА_1 23.10.2023 року, 24.10.2023 року, 26.10.2023 року та 27.10.2023 року.

Як вбачається з акту про відмову від підписання Актів про відсутність працівника на робочому місці від 31 жовтня 2023 року, ОСОБА_1 було ознайомлено з Актами про відсутність на робочому місці 23.10, 24.10, 26.10 та 27.10.2023 року. Пояснень надано не було і акти не були підписані. Була викликана швидка допомога, ОСОБА_1 надано допомогу та доставлено в медичний заклад (а.с. 148).

Вказаний акт позивачем не спростований.

Так, 31 жовтня 2023 року вихователем-методистом на ім`я директора Маньківського ЗДО "Росинка" подана доповідна записка, відповідно до якої в зв`язку з встановленими в ході службового розслідування обставинами, просить вжити заходів щодо звільнення з посади вихователя ОСОБА_1 (а.с. 151).

27 жовтня 2023 року директором Маньківського ЗДО (ясла-садоч) "Росинка" до голови профспілкового комітету Маньківського закладу дошкільної освіти "Росинка" направлено подання про отримання згоди на звільнення працівника, який вчинив прогул, згідно якого просить дати згоду на звільнення ОСОБА_1 , вихователя закладу, за пунктом 4статті 40 КЗпП(за прогул) (а.с. 152).

Відповідно до повідомлення профспілкового комітету Маньківського ЗДО "Росинка" від 11 листопада 2023 року, комітет розглянувши подання на своєму засіданні 31.10.2023 ухвалив рішення про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 , вихователя дошкільного закладу, з роботи за пунктом 4статті 40 КЗпП(у зв`язку з прогулами без поважних причин) (а.с. 155).

Також суд враховує, що 12 січня 2024 року головним державним інспектором відділу з питань праці Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці складено акт № Ц/ЧК10/173 за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах праці Маньківського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) "Росинка" Маньківської селищної ради Черкаської області за зверненням громадянки ОСОБА_1 . У ході проведення перевірки встановлено, що процедура звільнення ОСОБА_1 за пунктом 4 частини 1статті 40 КЗпП Україниадміністрацією закладу дотримано (а.с. 159-168).

Також по справі допитані свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , які підтвердили відсутність позивача на робочому місці у вказані дні.

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Перевіривши доводиапеляційної скарги,Черкаський апеляційнийсуд дійшоввисновку,що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьоюстатті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другоїстатті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятоюстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду 1 інстанції відповідає.

Відповідно достатті 139 КЗпП Українипрацівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно з пунктом 4 частини першоїстатті 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

При розгляді даного позову про поновлення позивача на роботі звільненого згідно з пунктом 4 частини першоїстатті 40 КЗпП, суд виходить з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Прогул є дисциплінарним проступком, до звільнення з цієї підстави застосовується положення статей147,148,149 КЗпП України.

Згідно з частиною першоюстатті 147 КЗпП Україниза порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

Згідно зістаттею 149 КЗпП Українидо застосування дисциплінарного стягнення до працівника, власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Якщо працівник відмовився від цього, власник повинен скласти акт про відмову від дачі пояснень і провести дисциплінарне розслідування порушення трудової дисципліни. Власник підприємства зобов`язаний, застосовуючи певний вид дисциплінарного стягнення, видати наказ (розпорядження), в якому в обов`язковому порядку зазначити мотиви застосування стягнення.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Законодавством не визначено переліку обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, а тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі позивача, звільненого за пунктом четвертимстатті 40 КЗпП України, суд виходить з конкретних обставин і враховує докази, передбаченістаттею 76 ЦПК України.

27.08.2020 року Верховний Суд розглянув справу № 161/14225/19 (провадження № 61-8917св20), у якій зробив правовий висновок, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності. Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 15 листопада 2021 року у справі № 212/9516/19.

Статтею 30 КЗпП Українивстановлено, що працівник повинен виконувати доручену роботу особисто і не має право передоручати її виконання інші особі, за винятком випадків передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами 1, 2ст. 76 ЦПК Українипередбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно дост. 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно дост. 79 ЦПК Українидостовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно дост. 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так, відповідно до частини третьоїстатті 40 КЗпПне допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Відповідно доЗакону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", умовою підтвердження тимчасової непрацездатності, яка надає право на допомогу по тимчасовій непрацездатності, є наявність належним чином оформленого лікарняного листа або іншого документа, що засвідчує тимчасову непрацездатність. Порядок видачі таких документів регулюється Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженоюНаказом Міністерства охорони здоров`я України від 13 листопада 2001 року № 455(далі Інструкція).

Пунктами 1.1, 1.2 Інструкції передбачено, що тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності. Видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється, крім випадків, обумовлених п. 1.13, 2.7, 2.16, 2.17, 2.18, 2.19, 2.20, 3.4, 3.16, 6.6.

Відповідно до п. 2.5 Інструкції, листок непрацездатності у разі захворювання, травми, в тому числі й побутової, видається в день установлення непрацездатності, крім випадків лікування в стаціонарі.

Згідно п. 2.6 Інструкції, особам, які звернулися за медичною допомогою та визнані непрацездатними по завершенні робочого дня, листок непрацездатності може видаватись, за їх згодою, з наступного календарного дня.

Згідно п. 2.19 Інструкції, особам, які самостійно звернулись по консультативну допомогу, видається довідка довільної форми за підписом лікуючого лікаря, засвідченим печаткою лікувально-профілактичного закладу, з обов`язковим зазначенням часу проведеної консультації.

З аналізу положень Інструкції випливає, що випадок тимчасової непрацездатності може засвідчуватися видачею листка непрацездатності, а у окремих випадках довідкою про тимчасову непрацездатність із зазначенням порядкового номера та дати її видачі. При цьому в довідку слід вносити всі тіж реквізити, що і в бланк листка непрацездатності, відповідно до вимог чинного законодавства України.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем було зафіксовані всі факти невиходу на роботу, з якими погодилася і сама ОСОБА_1 .

Розглядаючи спір, суд першої інстанції, встановлюючи обставини по справі, взяв до уваги вищезазначені факти та, в сукупності з наданими сторонами доказами, оцінив їх під час постановлення своїх висновків.

Суд 1інстанції вірновказав,що наданапозивачем досуду випискаіз медичноїкартки амбулаторногохворого від16.11.2023року,копії аркушівамбулаторної карткиза 24,26,27,31.10.2023року такопія довідки№ 522від 10.11.2023року танаявні вній записищодо проведеннямедичних оглядів ОСОБА_1 не вважається тим документом, який би міг підтверджувати тимчасову втрату працездатності, а констатує факт звернення позивача до медичного закладу і не підтверджує її тимчасову непрацездатність, та дійшов вірного висновку, що вказані документи не є належними та достатніми доказами, які б підтверджували факт тимчасової непрацездатності позивача.

Також, суд 1 інстанції вірно вказав, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б визначали статус позивача одинока матір, оскільки підтвердженням такого статусу та відповідно наявних у неї прав і обов`язків щодо дитини є реєстрація в Державному реєстрі актів цивільного стану та видане свідоцтво про народження дитини, при цьому, розірвання шлюбу та визначення фактичного місця проживання дитини з матір`ю, що включає в себе обов`язок матері щодо утримання та виховання дитини, не доводять факту відсутності участі батька у вихованні дитини, та, відповідно, не підтверджують наявність у позивача статусу «одинока матір». Суд 1 інстанції вірно дійшов висновку, що надана позивачем довідка № 176 від 27 листопада 2023 року із Маньківського НВК «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів - гімназія Маньківської селищної ради Черкаської області» про те, що батько не приходить до школи, не спілкується із класним керівником, не відвідує батьківські збори та не бере участі у вихованні та навчанні дитини не є тим доказом, який надає позивачу статус одинокої матері, а отже позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б визначали статус позивача одинока матір.

Таким чином,суд 1інстанції вірнодійшов висновку,що з урахуванням встановлених обставин справи, відсутність ОСОБА_1 на робочому місці 23.10.2023 року, 24.10.2023 року, 26.10.2023 року та 27.10.2023 року є прогулом, оскільки вона була відсутня на роботі у вказаний період без поважних причин, що зафіксовано актами та доповідними записками відповідача та підтверджується належними доказами, з огляду на зазначені обставини у даній справі. Звільнення ОСОБА_1 за пунктом 4 частини 1статті 40 КЗпП Україниє законним, оскільки позивач вчинила прогул, який роботодавцем належним чином зафіксовано та документально підтверджено, що свідчить про відсутність підстав для поновлення позивача на роботі. Аналізуючи встановлені факти та обставини за яких позивачем були допущені прогули, її звільнення було проведено з дотримання норм трудового законодавства, а тому у позові слід відмовити.

Такі висновки суду 1 інстанції ґрунтуються на матеріалах справи і відповідають вимогам закону.

З урахуванням того, що інші доводи апеляційної скарги, є ідентичними доводам позовної заяви, яким суд надав належну оцінку, висновки суду першої інстанції є достатньо аргументованими, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи позивача, при цьому враховуючи, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом 1 інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Крім того, наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться лише до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо їх оцінки.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд першої інстанції правильно визначився з правовідносинами, що виникли в даному випадку та застосував закон, що їх регулює. За наслідком апеляційного перегляду порушень матеріального чи процесуального закону судом першої інстанції не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі судове рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки їх доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 13 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлено 11 червня 2024 року.

Головуючий: О.М. Новіков

Судді : Л.І. Василенко

О.В. Карпенко