Рішення

від 11.03.2024 по справі 759/25492/23

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/25492/23

пр. № 2/759/1495/24

11 березня 2024 року суддя Святошинського районного суду м. Києва П`ятничук І.В., розглянувши без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Всеукраїнської громадської організації «Український центр «Відродження» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Холоденко Т.О. яка діє в інтересах Всеукраїнської громадської організації «Український центр «Відродження» 28.12.2023 року звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яким просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість у розмірі 6215,00 грн., витрати за надання правової допомоги у розмірі 6000,00 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач є власником гаражного боксу № НОМЕР_1 , що знаходиться на орендованій позивачем земельній ділянці, однак на протязі тривалого часу ухиляється від сплати платежів, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в розмірі 6215,00 грн. Проте, відповідач у добровільному порядку відмовляється сплатити заборгованість.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 08 січня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву, позивачу роз`яснено право подати відповідь на відзив, та відповідачам право на подання заперечень на відповідь на відзив.

07.02.2024 року представником відповідача Шульгою К.В. до суду було подано відзив, яким просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено, що позивач є юридичною особою Всеукраїнської громадської організації «Український центр «Відродження» до складу якої входить відокремлений підрозділ по експлуатації індивідуальних гаражів, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Івана Дзюби, 4 та діє на підставі положення, затвердженого 20 січня 2017 року.

Відповідно до п. 3.4 п.п. «в» положення - член підрозділу зобов`язаний своєчасно сплачувати внески та податки, встановлені Правлінням ВГО «Український центр «Відродження» та державною.

Всеукраїнська громадська організація «Український центр «Відродження» відповідно до рішення Київської міської ради XXIII скликання від 01 січня 2001 року № 170/1147, розпорядженням Київського міського голови від 31.08.2001 року № 1009-МГ та рішенням Київміськради від 14.03.2002 р. № 3001734 п. 33 згідно договору, укладеного з Київською міською радою 11.04.2003 № 75-6-00054 (кадастровий номер ділянки: 8000000000:75:112:0007) для індивідуального будівництва та обслуговування гаражів до Договору оренди земельної ділянки, орендує земельну ділянку в АДРЕСА_1 , яка використовується відокремленим підрозділом Представництво ВГО «Український центр «Відродження» для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів.

Члени автогаражного підрозділу, які мають приватні гаражі в цьому автогаражному підрозділі, здебільшого є членами ВГО УЦ «Відродження».

За користування електроенергією, водою, земельною ділянкою, та іншими послугами автогаражного підрозділу члени ВГО УЦ «Відродження» несуть зобов`язання - сплачують платежі, розмір яких затверджується щороку Наказом Президента ВГО УЦ «Відродження» відповідно до Статуту та економічного обґрунтування позивача.

Інші особи які не є членами ВГО УЦ «Відродження», але користуються електроенергією, водою та земельною ділянкою автогаражного підрозділу сплачують ці платежі на загальних підставах.

ОСОБА_1 є власником гаражного боксу № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Проте, ОСОБА_1 на протязі тривалого часу ухиляється від сплати платежів, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в розмірі 6215,000 грн., яка утворилась за період часу з 2020 року по 30 листопада 2023 року, що підтверджується довідкою бухгалтерії позивача від 21.12.2023 року.

09.11.2023 року на адресу відповідача було направлено вимогу про сплату заборгованості, яка відповідачем була залишена без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 598 ЦК України припинення зобов`язань на вимогу однією із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з вимогами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, стороною позивача доведено обставини, на які він посилається у позовній заяві, а стороною відповідача вони не спростовані.

Доводи викладені у поданому представником відповідача відзиві, не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справ.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази у їх сукупності суд дійшов висновку, що відповідач ухиляється від сплати платежів за користування гаражним боксом № НОМЕР_1 , що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та входить до складу автогаражного підрозділу позивача, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Слід зазначити, що адвокати, укладаючи із клієнтом договір про надання правової допомоги, мають вказувати перелік послуг, які будуть надаватися під час виконання такого договору. З приводу цього питання Верховний Суд у постанові по справі № 826/856/19 від 22.12.2018 зазначив, що «з розрахунку наданих адвокатом послуг вбачається, що певні його дії (зробити копії необхідних документів чи друк квитанцій) не потребують професійних навичок, а акт виконаних робіт містить вид послуг, що не були передбачені договором».

Таким чином, для можливості наступного відшкодування судових витрат слід ретельно підготувати договір про надання правової допомоги та передбачити, якими доказами будуть підтверджуватися надані адвокатом послуги.

На підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги позивачем надано договір № В-03/2023 про надання правової допомоги від 18.12.2023 року, платіжну інструкцію № 367 від 18.12.2023 року про сплату 3000,00 грн. за договором про надання правової допомоги, договір № В-02/2024 про надання правової допомоги від 16.02.2024 року, платіжну інструкцію № 418 від 16.02.2024 року про сплату 3000,00 грн. за договором про надання правової допомоги.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

А отже, судом має братися до уваги досвід адвоката у подібних справах, обсяг, якість та характер наданих послуг та чи відповідають вони ціні позову.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зважаючи на викладені норми, судом має братися до уваги досвід адвоката у подібних справах, обсяг, якість та характер наданих послуг та чи відповідають вони ціні в розмірі 6000,00 грн.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, та зважаючи на те, що справа є незначної складності, досвід адвоката у подібних справах, обсяг, якість та характер наданих послуг, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, розгляду справи в спрощеному провадженні, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням ціни позову, враховуючи відсутність заяви відповідача про зменшення судових витрат, суд вважає можливим зменшити їх розмір та стягнути з відповідача витрати за надання правової допомоги на користь позивача в сумі 3000,00 грн., що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2684,00 грн., які сплачено позивачем за подання позову до суду, виходячи із суми позовних вимог, які задоволено судом.

На підставі викладеного та керуючись ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України, статями статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 262-265, 268, 273, 274-279 ЦПК, суд,

УХВАЛИВ :

Позов Всеукраїнської громадської організації «Український центр «Відродження» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП не відомий, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Всеукраїнської громадської організації «Український центр «Відродження» ( код ЄДРПОУ 14368809, місце знаходження: м. Київ, вул. Івана Дзюби, 4) заборгованість за утримання та обслуговування гаражного боксу за період з 2020 року по 30.11.2023 року в розмірі 6215 грн. 00 коп., витрати за надання правової допомоги в розмірі 3000 грн. 00 коп. та сплачений судовий збір в розмірі 2684 грн. 00 коп., а всього стягнути 11899 (одинадцять тисяч вісімсот дев`яносто дев`ять ) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І.В. П`ятничук