Постанова

від 05.09.2024 по справі 759/25492/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№22-ц/824/11295/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2024року місто Київ

справа 759/25492/23

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Левенця Б.Б., Рейнарт І.М.

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 березня 2024 року, ухвалене під головуванням судді П'ятничук І.В., у справі за позовом Всеукраїнської громадської організації «Український центр «Відродження» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2023 року позивач Всеукраїнська громадська організація «Український центр «Відродження» звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь:

заборгованість у розмірі 6215,00 грн. за період з січня 2020 року по 30 листопада 2023 року;

витрати за надання правової допомоги у розмірі 6000 грн. та судовий збір у розмірі 2684 грн.

В обґрунтування вимог посилався на те, що позивач є юридичною особою Всеукраїнською громадською організацією «Український центр «Відродження» до складу якої входить відокремлений підрозділ по експлуатації індивідуальних гаражів, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та діє на підставі положення, затвердженого 20 січня 2017 року.

Вказував, що відповідно до п.3.4 п.п. «в» Положення - член підрозділу зобов`язаний своєчасно сплачувати внески та податки, встановлені Правлінням ВГО «Український центр «Відродження» та державою.

Зазначав, що Всеукраїнська громадська організація «Український центр «Відродження» відповідно до рішення Київської міської ради XXIII скликання від 01 січня 2001 року №170/1147, розпорядженням Київського міського голови від 31 серпня 2001 року №1009-МГ та рішенням Київміськради від 14 березня 2002 року №3001734 п.33 згідно договору, укладеного з Київською міською радою 11 квітня 2003 року №75-6-00054 (кадастровий номер ділянки: 8000000000:75:112:0007) для індивідуального будівництва та обслуговування гаражів до договору оренди земельної ділянки, орендує земельну ділянку в АДРЕСА_1 , яка використовується відокремленим підрозділом Представництво ВГО «Український центр «Відродження» для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів.

Посилався на те, що члени автогаражного підрозділу, які мають приватні гаражі в цьому автогаражному підрозділі, здебільшого є членами ВГО УЦ «Відродження» та за користування електроенергією, водою, земельною ділянкою, та іншими послугами автогаражного підрозділу члени ВГО УЦ «Відродження» несуть зобов`язання - сплачують платежі, розмір яких затверджується щороку Наказом Президента ВГО УЦ «Відродження» відповідно до Статуту та економічного обґрунтування позивача.

Вказував, що відповідач є власником гаражного боксу № НОМЕР_1 , що знаходиться на орендованій позивачем земельній ділянці, однак протягом тривалого часу остання ухиляється від сплати платежів, внаслідок чого у ОСОБА_3 виникла заборгованість в розмірі 6215,00 грн.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 11 березня 2024 року позов Всеукраїнської громадської організації «Український центр «Відродження» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Всеукраїнської громадської організації «Український центр «Відродження» заборгованість за утримання та обслуговування гаражного боксу за період з 2020 року по 30 листопада 2023 року в розмірі 6215 грн., витрати за надання правової допомоги в розмірі 3000 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 2684 грн., а всього стягнути 11899 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_2. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог посилалася на те, що суд першої інстанції залишив поза увагою заперечення відповідача, в якому наголошувалось на тому що відповідач не користується жодними послугами автогаражного підрозділу ВГО УЦ «Відродження», окрім земельної ділянки, через розташування гаражу таким чином що виїзд та в`їзд до нього відбувається по території іншого гаражного кооперативу - АГК «Кооперативна-2».

Вказувала, що фактично всі послуги по утриманню та обслуговуванню гаражного боксу відповідача здійснює саме АГК «Кооперативна-2», якому ОСОБА_3 сплачує платежі за користування електроенергією, водою, охорону та всі інші можливі послуги.

Зазначала, що відповідач не користується територією позивача, не користується електроенергією (від якої давно відключений), не користується водою, постом охорони, та взагалі будь-якою інфраструктурою позивача, а тому твердження про наявність боргу за утримання та обслуговування гаражного боксу не відповідає фактичним обставинам.

Посилалася на те, що довідка яка міститься в матеріалах справи нараховує заборгованість відповідача за утримання та обслуговування гаражного боксу. Однак, позивач не здійснює утримання та обслуговування гаражного боксу відповідача. Відповідач, в свою чергу, постійно сплачує членські внески за користування земельною ділянкою у розмірі набагато більшому ніж це передбачено кошторисами.

Вказувала, що судом першої інстанції під час ухвалення рішення не було взято до уваги оплату відповідачем 24 січня 2024 року на суму 750 грн. з призначенням платежу: оплата за оренду землі та експлуатаційні витрати за 4 квартал 2023 року, яку було долучено до відзиву відповідача.

03 червня 2024 року від позивача до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказував на те, що скарга є необґрунтованою, а її доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказував на те, що судом першої інстанції вірно встановлено юридичну природу спірних правовідносин між сторонами по справі та вірно застосовано норми матеріального та процесуального права. Зазначав, що в незалежності від того, чи являється власник гаражу членом громадської організації чи ні, він несе обов`язок по сплаті обов`язкових платежів за утримання та обслуговування гаражного боксу на загальних підставах, так як його гараж знаходиться на території позивача, яка потребує фінансів для її утримання.

11 червня 2024 року від представника відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України справа призначена до розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах справи документами.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки дана справа є малозначною, тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.

З`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За положеннями ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України (ч.2 ст.509 ЦК України), та мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності і справедливості (ч.3 ст.509 ЦК України).

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, Всеукраїнська громадська організація «Український центр «Відродження» є всеукраїнською громадською неприбутковою організацією, яка є юридичною особою і діє на підставі статуту.

Згідно з п.11.3. статуту Центр створює структурні (відокремлені) підрозділи згідно з чинним законодавством, який діє на підставі відповідного положення.

У складі ВГО «Український центр «Відродження» утворено відокремлений підрозділ по експлуатації індивідуальних гаражів, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, та діє на підставі положення, затвердженого 20 січня 2017 року.

Відповідно до п.3.4 п.п. «в» положення - член підрозділу зобов`язаний своєчасно сплачувати внески та податки, встановлені Правлінням ВГО «Український центр «Відродження» та державною.

Всеукраїнська громадська організація «Український центр «Відродження» відповідно до рішення Київської міської ради XXIII скликання від 01 січня 2001 року №170/1147, розпорядженням Київського міського голови від 31 серпня 2001 року №1009-МГ та рішенням Київміськради від 14 березня 2002 року №3001734 п.33 згідно договору, укладеного з Київською міською радою 11 квітня 2003 року №75-6-00054 (кадастровий номер ділянки: 8000000000:75:112:0007) для індивідуального будівництва та обслуговування гаражів до договору оренди земельної ділянки, орендує земельну ділянку в АДРЕСА_1 , яка використовується відокремленим підрозділом Представництво ВГО «Український центр «Відродження» для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів.

Відповідно до п.3.9 Положення якщо гаражний бокс приватизований, то відносини по володінню, користуванню та розпорядженню боксом регулюються між власником і підрозділом згідно з даним положенням та ЦК України щодо правового регулювання власності.

За користування електроенергією, водою, земельною ділянкою, та іншими послугами автогаражного підрозділу члени ВГО УЦ «Відродження» несуть зобов`язання - сплачують платежі, розмір яких затверджується щороку Наказом Президента ВГО УЦ «Відродження» відповідно до статуту та економічного обґрунтування позивача.

Інші особи які не є членами ВГО УЦ «Відродження», але користуються електроенергією, водою та земельною ділянкою автогаражного підрозділу сплачують ці платежі на загальних підставах.

У матеріалах справи містяться кошториси, накази ВГО «Український центр «Відродження» №32 від 20 січня 2020 року, №34 від 10 вересня 2020 року, №1 від 03 січня 2021 року, №2 від 04 січня 2022 року, №3 від 01 травня 2022 року, №4 від 02 жовтня 2022 року, №5 від 09 січня 2023 року та протоколи засідань Правління ВГО УЦ «Відродження», якими затверджено статутні членські внески на рік.

Враховуючи вищезазначене, обов'язок сплачувати внески за користування електроенергією, водою, земельною ділянкою тощо у відокремленому гаражному підрозділі у встановленому ВГО «Український центр «Відродження» розмірі обумовлений наведеними вище вимогами закону, а також вимогами статуту ВГО «Український центр «Відродження» та Положення про підрозділ ВГО «Український центр «Відродження» по експлуатації індивідуальних гаражів.

ОСОБА_3 є власником гаражного боксу № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана обставина визнається відповідачем.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував на те, що відповідач є власником гаражного боксу № НОМЕР_1 , що знаходиться на орендованій позивачем земельній ділянці, однак остання ухиляється від сплати платежів, внаслідок чого у ОСОБА_3 за період з січня 2020 року по 30 листопада 2023 року виникла заборгованість в розмірі 6215,00 грн.

Відповідач, у відзиві на позовну заяву заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на його безпідставність та необгрунтованість.

При цьому, до відзиву відповідач надала квитанції, з яких вбачається, що:

14 серпня 2021 року відповідачем сплачено ВГО «Український центр «Відродження» членські внески за січень-липень 2021 року в розмірі 2890 грн.;

20 лютого 2023 року відповідачем сплачено ВГО «Український центр «Відродження» за оренду землі та експлуатаційні витрати за гараж № НОМЕР_1 за І-ІV квартал 2022 року у розмірі 3600 грн.;

13 червня 2023 року відповідачем сплачено ВГО «Український центр «Відродження» за оренду землі та експлуатаційні витрати за гараж № НОМЕР_1 за І квартал 2023 року у розмірі 750 грн.;

19 жовтня 2023 року відповідачем сплачено ВГО «Український центр «Відродження» за оренду землі та експлуатаційні витрати за гараж № НОМЕР_1 за ІІ квартал 2023 року у розмірі 750 грн.;

08 грудня 2023 року відповідачем сплачено ВГО «Український центр «Відродження» за оренду землі та експлуатаційні витрати за гараж № НОМЕР_1 за ІІІ квартал 2023 року у розмірі 750 грн.;

24 січня 2024 року відповідачем сплачено ВГО «Український центр «Відродження» за оренду землі та експлуатаційні витрати за гараж № НОМЕР_1 за ІV квартал 2023 року у розмірі 750 грн.

Долучені відповідачем до відзиву копії платіжних доручень за період 2021-2024 року свідчать про те, що нею визнається факт наявності зобов`язань перед позивачем.

Як вбачається з довідки про заборгованість ОСОБА_3 за гаражний бокс № НОМЕР_1 , яка була надана позивачем на підтвердження розміру заборгованості останньої, зазначені вище проплати були зараховані позивачем, крім проплати, яка була здійснена 24 січня 2024 року.

Таким чином, проплата, яка була здійснена відповідачем за оренду землі та експлуатаційні витрати за гараж № НОМЕР_1 за ІV квартал 2023 року у розмірі 750 грн. безпідставно не була врахована судом першої інстанції, оскільки здійснена відповідачем проплата стосувалася спірного періоду.

Отже, якщо від загальної заборгованості за період з січня 2020 року по 30 листопада 2023 року у розмірі 6215,00 грн. відняти сплачені ОСОБА_3 у січні 2024 року кошти за оренду землі та експлуатаційні витрати за гараж № НОМЕР_1 за ІV квартал 2023 року у розмірі 750 грн., то розмір заборгованості останньої перед позивачем становитиме 5465 грн. (6215,00 грн. - 750 грн.).

Посилання відповідача на наявність договору №1 від 01 січня 2019 року, укладений між позивачем та ГБК «Кооперативна-2», не заслуговують на увагу, оскільки вказаний договір 24 жовтня 2021 року був розірваний.

Доводи апеляційної скарги про те, що фактично всі послуги по утриманню та обслуговуванню гаражного боксу відповідача здійснює саме АГК «Кооперативна-2», якому ОСОБА_3 сплачує платежі за користування електроенергією, водою, охорону та всі інші можливі послуги є неспроможними, оскільки ГБК «Кооперативна-2» (м. Київ, вул. С. Сосніних, 4а), розташований за іншою адресою і межує з гаражним підрозділом позивача ВГО «Український центр «Відродження» (м. Київ, вул. С. Сосніних, 4), та відповідно не може здійснювати обслуговування гаражного боксу відповідача по справі.

При цьому, доказів на підтвердження того, що саме АГК «Кооперативна-2» здійснює обслуговування гаражного боксу, який належить відповідачу, матеріали справи не містять.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 5465 грн.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч.1, 2, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно стягнутий з відповідача судовий збір підлягає зміні відповідно до пропорційності задоволених вимог.

Зменшуючи витрати на правову допомогу та стягуючи з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн., суд першої інстанції виходив з того, що справа є незначної складності та взяв до уваги пропорційність до предмета спору та виконаної адвокатом роботи.

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правову допомогу позивачем не оскаржується.

А відтак, колегія суддів враховуючи те, що особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції, погоджується з висновком суду про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 3000 грн.

Суд першої інстанції вищевказаних обставин справи не врахував та дійшов помилкового висновку про задоволення позову в повному обсязі і така помилка не може бути виправлена зміною оскаржуваного рішення. Тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.

В апеляційній скарзі відповідач просив стягнути з позивача витрати на правову допомогу понесені в суді апеляційної інстанції в розмірі 3000 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції в розмірі 4000 грн.

Заперечень щодо розміру витрат, понесених позивачем на подачу відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції від відповідача не надходило.

Враховуючи пропорційність задоволених позовних вимог, колегія суддів відповідно до статті 141 ЦПК України приходить до висновку, що стягненню з позивача на користь відповідача підлягають витрати на правову допомогу у розмірі 362,10 грн. та судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 485,94 грн., а з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 3517,20 грн.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 березня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Всеукраїнської громадської організації «Український центр «Відродження» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 на користь Всеукраїнської громадської організації «Український центр «Відродження», місцезнаходження: місто Київ, вул. Івана Дзюби, 4, код ЄДРПОУ 14368809 заборгованість у розмірі 5465 грн., судовий збір у розмірі 2360 грн. 04 коп. та витрати на правову допомогу понесені в суді першої інстанції у розмірі 3000 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Всеукраїнської громадської організації «Український центр «Відродження», місцезнаходження: місто Київ, вул. Івана Дзюби, 4, код ЄДРПОУ 14368809 на користь ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 витрати на правову допомогу у розмірі 362 грн. 10 коп. та судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 485 грн. 94 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 на користь Всеукраїнської громадської організації «Український центр «Відродження», місцезнаходження: місто Київ, вул. Івана Дзюби, 4, код ЄДРПОУ витрати на правову допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 3517 грн. 20 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді: