Рішення

від 04.03.2024 по справі 627/947/23

КРАСНОКУТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 627/947/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2024 року с-ще Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бугаєнко І.В.,

за участі секретаря В`юнник В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в с-щі Краснокутську Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Агрослобода», третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ФГ «Агрослобода», у якому просить: 1) поновити процесуальні строки на звернення до суду для захисту позивачем свого немайнового права як власника земельної ділянки; 2) визнати недійсним Договір оренди земельної ділянки від 28.03.2017р. укладеного між орендодавцем ОСОБА_3 та Фермерським господарством «АГРОСЛОБОДА»; 3) скасувати номер запису про інше речове права: 19777919 від 30.03.3017р. та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяження, індексний номер: 34589292 від 03.04.2017р. вчинені приватним нотаріусом Шевцовим Сергієм Олександровичем; 4) витребувати у Фермерського господарства «АГРОСЛОБОДА» земельну ділянку кадастровий номер 6323584700:04:001:0250, площа 5.1216, яка розташована за адресою: Харківська область, Краснокутський район, Мурафська сільська рада, яка належить позивачу на праві власності; 5) стягнути на користь позивача ОСОБА_1 з відповідача Фермерське господарство «Агрослобода» судові витрати у сумі сплаченого судового збору 3220,80грн.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 12.12.2016 року, справа №627/1142/16-ц ОСОБА_3 став власником земельної ділянки кадастровий номер 6323584700:04:001:0250, площа 5.1216, що розташована на території Мурафської сільської ради, Краснокутського району Харківської області. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, після його смерті свідоцтво про право на спадщину за законом було видано ОСОБА_1 .

Позивачка зазначає, що після реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме: визначену земельну ділянку, вона дізналася, що станом на 25.05.2023 року між спадкодавцем ОСОБА_3 та ФГ «Агрослобода» був укладений договір оренди землі від 28.03.2017 року. Вказане, на думку позивача, є підставою для поновлення строків на подачу позовної заяви до суду про визнання Договору оренди земельної ділянки недійсним, оскільки до 25.05.2023 року позивач не була спадкоємцем та власником земельної ділянки, та не мала права ставити питання щодо визнання Договору оренди земельної ділянки недійсним. Вказує, що на час звернення до суду позивач, будучи власником земельної ділянки, має перешкоди щодо можливості використання вказаної земельної ділянки на власний розсуд, а саме продати своє майно, так як обтяження та наявність даних в державному реєстрі про користувача (орендатора) вказаного майна цьому перешкоджають.

Вважає, що права позивача є порушеними, та позивач знаходить наступні способи для ефективного захисту своїх прав такі як визнання Договору оренди земельної ділянки від 28.03.2017р. недійсним, скасування даних про державну реєстрацію прав на користування земельною ділянкою за відповідачем та витребування земельної ділянку у відповідача, вказаний спосіб є єдиним способом захистити права позивача у способах передбачених Законом.

Позивач зазначає, що ОСОБА_3 , як власник спірної земельної ділянки, в період з березня 2017 року по час своєї смерті, будь-якій особі не доручав укладати Договір оренди вказаної земельної ділянки з підприємством ФГ «Агрослобода». На час укладення Договору оренди земельної ділянки від 28.03.2017 року були відсутні уповноважені особи та/або представники, які від імені та в інтересах ОСОБА_3 мали право укладати будь-які договори. Зазначає, що в Договорі оренди землі зазначені особи: Орендодавець - ОСОБА_3 , Орендар -ФГ «Агрослобода»в особіголови ЛомакаАнатолій Іванович. Договір вчиненоу письмовійформі. Будь-якіінші учасникипроцесу уДоговорі від28.03.2017 року не визначені. Від імені ОСОБА_3 підписи вчинено іншою особою (за довіреністю). Позивач вважає, що вказана особа - підписант, не є уповноважено особою на вчинення вказаного правочину, її дані не визначені у Договорі, наявність та/або відсутність довіреності, договору доручення в розумінні вимог ст.ст. 1000-1009 ЦК України, або іншого документу на право вчинення правочину від імені та в інтересах ОСОБА_3 відсутні. Також будь-які інші данні у Договорі оренди, які б могли ідентифікувати вказану особу, визначити її повноваження також відсутні.

Крім того, зазначає, що у Договорі оренди землі маються не відповідності в графі «реквізити сторін» в частині зазначення даних особи Орендодавця визначено: «Котелевський» замість «Ковалевський», номер паспорту зазначено « НОМЕР_1 » замість « НОМЕР_2 ». Аналогічні підписи (за довіреністю) невідомою особою зроблені в Акті прийому-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) за Договором оренди від 28.03.2017р., та в Акті визначення меж земельної ділянки від 28.03.2017 року.

Позивач вказує, що спірний договір оренди земельної ділянки був зареєстрований в реєстрі 30.03.2017 року про державну реєстрацію іншого речового права, державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевцовим Сергієм Олександровичем. Реєстрація нотаріуса відповідно до даних Єдиного державного реєстру нотаріусів України за Київським нотаріальним округом не надає право приватному нотаріусу Шевцову С.О. на вчинення будь-яких дій за межами Київського округу, у тому числі у Харківському нотаріальному округу, тобто вказана реєстраційна дія щодо Договору від 28.03.2017 року вчинена неуповноваженою на те особою. У зв`язку з чим позивач вимушена звернутися до суду з даним позовом.

У своїх письмових поясненнях, які надійшли до суду 14.11.2023 року, третя особа ОСОБА_2 зазначає наступне. За словами позивача ОСОБА_2 , як нотаріус Київського міського нотаріального округу вийшов за межи своїх повноважень, встановлених ч. 3 ст. 13-1 Закону України «Про нотаріат», оскільки нотаріус не вправі здійснювати свою нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу. Однак ОСОБА_2 зазначає, що такі твердження позивача не відповідають дійсності. Зазначаючи у позовній заяві, що Шевцов С.О. є нотаріусом Київського нотаріального округу, та додавши до позовної заяви інформацію з Єдиного реєстру нотаріусів станом на 23.10.2023 року, позивач не звертає увагу, що реєстраційна дія з державної реєстрації права оренди земельної ділянки була вчинена 30.03.2017 року, як це вбачається з доданої до позовної заяви Інформаційної довідки №330841893 від 01.05.2023 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У вказаній довідці у номері запису 19777919 про реєстрацію права оренди земельної ділянки зазначено, що державна реєстрація була проведена ОСОБА_2 , приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, яким він був на той час. Зазначає, що наказом від 15.08.2022 року Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), його діяльність як приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу припинена.

ОСОБА_2 ,не заперечуєтой факт,що приписист.13-1Закону України«Про нотаріат»забороняють нотаріусувчиняти нотаріальнідії за межамисвого нотаріальногоокругу,проте удеяких випадкахна нотаріусазаконом покладеноправо здійснюватидеякі дії,що непов`язаніз вчиненнямсаме нотаріальнихдій.Таким випадкомє правонотаріуса діятияк державнийреєстратор речовихправ нанерухоме майновідповідно доположень ст.10Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень».Виконання нотаріусомфункцій державногореєстратора речовихправ нанерухоме майноне пов`язане з вчиненням нотаріальних дій. Згідно з ч. 5 ст. 3 згаданого Закону, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя. Отже, нотаріус має право здійснювати реєстраційні дії у межах області, у якій зареєстрована його приватна нотаріальна діяльність.

З оглядуна викладене, ОСОБА_2 вважає такимищо невідповідають дійсностіта законутвердження позивачапро те,що віняк нотаріусвийшов замежі своїхповноважень,в тойчас як ОСОБА_2 ,як нотаріусжодної нотаріальноїдії не вчиняв, реєстраційна дія, щодо реєстрації права оренди земельної ділянки, була здійснена щодо нерухомого майна, яке знаходиться у межах Харківської області, що на час реєстрації відповідало його компетенції як нотаріусу Харківського міського нотаріального округу.

21.11.2023 від представника відповідача адвоката Рибак Я.В. до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що сторона відповідача з позовними вимогами не погоджується, вважає їх необґрунтованими, незаконними, та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Позивач вважає, що спірний договір оренди землі від 28.03.2017 укладено неуповноваженою на вчинення даного правочину особою. Проте, представник відповідача зазначає, що 15.08.2016 року спадкодавець позивача - ОСОБА_3 видав довіреність на імя ОСОБА_4 , якою уповноважив його бути його представником у взаємовідносинах з усіма без винятку фізичними особами, підприємствами, організаціями та установами незалежно від форми власності та підпорядкування, органами державної влади та місцевого самоврядування, органами державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, у тому числі у реєстраційній службі України та її структурних підрозділах, органами технічної інвентаризації, державними кадастровими реєстраторами, органами Держземагентства, органами архітектури та державної архітектурної будівельної інспекції, експертними організаціями, зокрема й у відділі Держгеокадастру у Краснокутському районі, Державній реєстраційній службі Краснокутського району Харківської області, Центра з надання адміністративних послуг, з питань виготовлення технічної документації на земельну ділянку, державної реєстрації договору оренди земельної ділянки: площею 5,1216 га, розташованої на території Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області, згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ХР №022388, виданого на імя його покійної дружини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданого Краснокутською районною державною адміністрацією від 17.03.2006 року, щодо користування вказаною земельною ділянкою, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та з усіх без винятку питань щодо передачі у оренду будь-якій особі вказаної земельної ділянки. Для цього представнику було надано безліч повноважень, серед яких, зокрема, підписувати та подавати будь-які заяви, в тому числі про державну реєстрацію речових прав, а також представляти інтереси ОСОБА_3 при підписанні договорів оренди, підписувати вказані правочини, при цьому самостійно визначаючи ціну та інші суттєві умови таких договорів, у тому числі строк договору, та навіть отримувати призначені для нього грошові кошти. Таким чином, договір оренди землі укладено уповноваженим представником та відповідно до норм чинного законодавства.

Крім того, зазначає, що допущена у договорі оренди землі описка у прізвищі власника земельної ділянки була усунута шляхом укладання 05.05.2017 угоди до Договору оренди землі від 28.03.2017. До того ж, допущення такої помилки жодним чином не впливає на дійсність та чинність договору оренди землі, оскільки саме власник землі ОСОБА_3 був його стороною, проставив свій підпис на договорі, а невід`ємні додатки до Договору, зокрема Акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Мурафської ради Краснокутського району Харківської області від 28.03.2017 та Акт прийому-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) за договором оренди від 28.03.2017 містять зазначення правильних відомостей про сторін договору, усуваючи таким чином будь-які суперечності.

У позовній заяві позивач зазначає, що реєстрація права оренди здійснена нотаріусом Київського нотаріального округу. Однак, при цьому зазначає, що в доданій позивачем довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у номері запису 19777919 про реєстрацію права оренди земельної ділянки зазначено, що державна реєстрація була проведена ОСОБА_2 , приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, яким він був на той час.

Представник відповідача не погоджується з твердження позивача про те, що в спірному Договорі оренди землі не зазначено всіх істотних умов Договору, мотивуючи свою незгоду тим, що Акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Мурафської ради Краснокутського району Харківської області від 28.03.2017 та Акт прийому-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) за Договором оренди від 28.03.2017, які є невід`ємними частинами згаданого договору оренди, містять зазначення кадастрового номеру земельної ділянки та її місце розташування.

Посилаючись на численні позиції Верховного суду України, представник відповідача звертала увагу суду на той факт, що в своїй позовній заяві позивач не зазначила та не обґрунтувала, яким чином відсутність зазначення в Договорі оренди землі кадастрового номера та місця розташування земельної ділянки, що належала спадкодавцю, порушили її права, враховуючи, що це не завадило ідентифікації земельної ділянки як предмета оренди, про що свідчить державна реєстрація права оренди на неї за відповідачем.

Відтак, просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі та розподілити судові витрати по справі, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ФГ "Агрослобода", 20 000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

30.11.2023 року до суду від представника позивача адвоката Скребець О.М. надійшла відповідь на відзив до позовної заяви, у якій представник позивача зазначає наступне. Наявність довіреності від імені ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_4 від 15.08.2016 року, а також те що вона була використана при укладенні спірного Договору оренди від 28 березня 2017 року не визначена у самому Договорі. Також відсутні документи, що вказана довіреність була надана для подальшої державної реєстрації Договору оренди земельної ділянки вчинена приватним нотаріусом Шевцовим С.О. Отже, дані про наявність довіреності не визначені як основним документом - Договором оренди від 28.03.2017 року, так і за фактом державної реєстрації вказаного Договору станом на 30.03.2017 року, що робить вказаний документ - неналежним доказом у справі. Крім того, зазначає, що згадана довіреність є нікчемною в частині можливості укладення Договору оренди земельної ділянки, оскільки на час її складання, ОСОБА_3 не був власником земельної ділянки, а власником була його померла дружина ОСОБА_5 . Власником же ОСОБА_3 став лише після державної реєстрації прав на спірну земельну ділянку, а саме: після 20.03.2017 року, на підставі рішення Краснокутського районного суду м. Харкова від 12.12.2016 року у справі №627/1142/16-ц. Отже, на момент укладення Договору оренди земельної ділянки від 28.03.2017 року були відсутні уповноважені особи та/або представники, які від імені та в інтересах ОСОБА_3 мали права укладати будь-які договори.

Щодо укладання додаткової угоди від 05.05.2017 року до Договору оренди землі від 28.08.2017 року, представник позивача зазначає, що стороною відповідача надано додаткову угоду до Договору оренди. Вважає, що без державної реєстрації змін у Договорі оренди земельної ділянки, вказані зміни у додатковій угоді від 05.05.2017 року не є діючими, та не мають бути використані судом як належний та припустимий доказ.

Крім того, зазначає, що відповідно до даних сайту Східного Міжрегіонального управління Міністерства Юстиції до Богодухівського нотаріального округу Харківської області (до округу входить смт Краснокутськ) мають місце та реєстрацію перелік нотаріусів, серед яких прізвище ОСОБА_2 , як нотаріуса відсутнє, а тому на думку представника позивача останній не є особою, яка вправі вчиняти будь-які реєстраційні дії на території Краснокутського району Харківської області, у тому числі щодо державної реєстрації правочинів договорів оренди земельних ділянок на території вказаного нотаріального округу.

Відповідно до судової практики, з огляду на постанову Верховного Суду від 08.03.2023р. у справі 747/51/22, представник позивача вважає, що ефективним способом захисту прав позивача є визнання Договору оренди земельної ділянки від 28.03.2017 року недійсним, скасування даних про державну реєстрацію прав на користування земельною ділянкою за відповідачем та витребування земельної ділянку у відповідача. Позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі.

Позивач у відкрите судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причину неявки суду не повідомила.

Представник позивача адвокат Скребець О.М., будучи присутнім у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції, позицію викладену у позовній заяві та у відповіді на відзив підтримав повністю, надав пояснення аналогічні тим, що містяться у позові та відповіді на відзив, прохав їх задовольнити.

Представник відповідача адвокат Рибак Я.В., будучи присутньою у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції, позицію викладену у відзиві на позовну заяву підтримала, надала пояснення аналогічні тим, що містяться у відзиві, прохала відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, стягнути з ОСОБА_1 на користь ФГ «Агрослобода» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 грн.

Третя особа- ОСОБА_2 , у відкрите судове засідання не з`явився, про дату час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у своїх письмових поясненнях від 14.11.2023 року просить суд розглядати справу за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази, та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступне.

Відповідно до вимог ст.12ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд на підставі ст.13ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 77ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 виданого 17.07.2020 року виконавчим комітетом Олексіївської сільської ради Краснокутського району Харківської області /а.с.14/.

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину від 25.05.2023 року виданого державним нотаріусом Богодухівської державної нотаріальної контори Харківської області, виконуючої обов`язки державного нотаріуса Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вбачається, що остання успадкувала після смерті свого батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , земельну ділянку площею 5,1216 га, що знаходиться на території Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області, цільове призначення ділянки 01.01. Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; категорія земель землі сільськогосподарського призначення; вид використання земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала спадкодавцю на підставі рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 12.12.2016 року, справа № 627/1142/16-ц, кадастровий номер 6323584700:04:001:0250. Право власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.03.2017 року за № 19569856, реєстраційний номер об`єкта нерухомості (земельної ділянки): 1203025263235 /а.с.16/.

З копії Витягу з Державного реєстру речових прав № 333444598 від 25.05.2023 вбачається, що державним нотаріусом Богодухівської державної нотаріальної контори Руденко В.О. зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6323584700:04:001:0250, площею 5,1216 га /а.с.17/.

Як вбачається з копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 83101931 від 22.03.2017, за ОСОБА_3 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку, площею 5,1216 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, землі сільськогосподарського призначення, розташовану на території Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області, на підставі витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, серії та номер: НВ-6303914432017 від 02.03.2017, видавник: Відділ Держземагенства у Краснокутському районі; рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 12.12.2016 у справі № 627/1142/16-ц /а.с.13/.

28.03.2017 між орендодавцем ОСОБА_3 та Фермерським господарством «АГРОСЛОБОДА» в особі Ломаки Анатолія Івановича, уклали Договір оренди землі (паю), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Мурафської сільської ради, площею 5,1216 га, строком на 49 років. В прикінцевих положеннях договору зазначено, що невід`ємними частинами договору є: - план або схема земельної ділянки; - кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у використані та встановлених земельних сервітутів; - акт визначення меж земельної земельної ділянки в натурі (на місцевості); - акт приймання-передачі об`єкта оренди; - проект відведення земельної ділянки у випадках передбачених законом. У графі «Реквізити сторін» зазначеного вище договору прізвище орендодавця вказано як « ОСОБА_6 ». Підпис від імені орендодавця проставлений з позначкою «за довіреністю» /а.с.19-21/.

Як вбачається з копії Акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Мурафської ради Краснокутського району Харківської області від 28.03.2017 року, землевласник земельної ділянки ОСОБА_3 , кадастровий номер 6323584700:04:001:0250, та орендар Фермерське господарство «АГРОСЛОБОДА», склали даний акт про визначення меж земельної ділянки, яка розташована на території Мурафської сільської ради Краснокутського району і належить орендодавцю на підставі витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1203025263235) на земельну ділянку, загальною площею 5,1216 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в т.ч. сіножать 5,1216 га в натурі з земель власності. Межі земельної ділянки проходять згідно з кадастровим планом, що відповідає державному акту. Як у вступній частині Акту, так і в графі «Орендодавець» зазначено « ОСОБА_3 » та міститься підпис з позначкою «за довіреністю» /а.с.22/.

Відповідно до Акту прийому-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) за договором оренди від 28.03.2017 року, Орендодавець передає земельну ділянку, кадастровий №6323584700:04:001:0250, площею 5,1246 га, розташовану за межами населених пунктів на території Мурафської сільської ради, а Орендар приймає вищевказану земельну ділянку в оренду. Як у вступній частині Акту, так і в графі «Орендодавець» зазначено « ОСОБА_3 » та міститься підпис з позначкою «за довіреністю» /а.с.23/.

Матеріали справимістять копіюдовіреності від15.08.2016року посвідченоїприватним нотаріусомСоломко С.І.,відповідно доякої ОСОБА_3 цією довіреністюуповноважує ОСОБА_4 ,окрім іншого,займатись питанням виготовлення технічної документації на земельну ділянку, державної реєстрації договору оренди земельної ділянки: площею 5,1216 га, розташованої на території Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області, згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії XР №022388 виданого на ім`я його покійної дружини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , виданого Краснокутською районною державного адміністрацією від 17 березня 2006 року, щодо користування вказаною земельною ділянкою, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та з усіх без винятку питань щодо передачі у оренду будь-якій особі вказаної земельної ділянки /а.с.72/.

У позові позивач стверджує про те, що уповноважуючи своєю довіреністю від 15.08.2016 року ОСОБА_4 , на вчинення від його імені дій, щодо передачі в оренду спірної земельної ділянки, ОСОБА_3 не мав на неї права власності, оскільки, набув таке право лише 20.03.2017 року на підставі рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 12.12.2016 року.

Так, дійсно, відповідно до рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 12.12.2016 року у справі №627/1142/16-ц, за ОСОБА_3 визнано право приватної власності в порядку спадкування за законом наземельну ділянку площею 5,1216 га, що розташована на території Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР №022388, після смерті дружини ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . Копію цього рішення додано позивачем /а.с.11-12/, та перевірено судом у ЄДРСР.

Після чого за ОСОБА_3 було зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку, площею 5,1216 га, про що свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №83101931 від 22.03.2017, копія якого судом вже досліджувалася вище /а.с. 13/.

Так, за приписами ст. 1216 ЦК України спадкуваннямє перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені устатті 1219 ЦК України(статті1218,1231 ЦК України).

Відповідно до ч. 2ст. 1220 ЦК України часомвідкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Частиною першоюстатті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ятастатті 1268 ЦК України).

За приписами ч. 1ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третястатті 1296 ЦК України).

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Відсутність реєстрації права власності відповідно доЗакону України "Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначенихглавою 29 ЦК України.

Так,у постановівід 22березня 2023року усправі №463/6829/21-цКасаційний цивільнийсуд ускладі ВСнавів висновок,що спадкоємець,який увстановленому закономпорядку прийнявспадщину,є їївласником ізчасу відкриттяспадщини,а документом,що підтверджуєправо власностіна спадковемайно,є свідоцтвона спадщину,отримане вустановленому законодавствомпорядку.

З оглядуна викладене,беручи доуваги,що довіреність,якою ОСОБА_3 уповноважує ОСОБА_4 на вчиненнядій пов`язанихз оформленнямземельної ділянкивидана 15.08.2016року,а відомостіпро правовласності наземельну ділянкудо Державногореєстру речовихправ нанерухоме майнопро реєстраціюправа власностівнесені 20.03.2017року,суд вважає,що ОСОБА_3 як спадкоємецьпісля дружини ОСОБА_5 ,став власникомспадкового майназ часувідкриття спадщинипісля смертіостанньої,відтак,діяв врамках прав,якими йогонаділив законодавець, маючи таким чином права володіння та користування спадковим майном, при цьому за межівизначених прав невийшов.

Крім того, позивач зауважує, що у вступній частині Договору оренди землі не зазначено, що цей Договір укладається хоча і ОСОБА_3 , проте за довіреністю, якою останній уповноважує третю особу на його укладення.

Проте, при цьому позивач не зазначає яким чином зазначена обставина порушила її права як власника земельної ділянки та сторони спірного договору. Так, у частині «реквізити сторін» Договору перед графою «підписи сторін» проставлено відмітку «за довіреністю», такі відмітки містять і Акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Мурафської ради Краснокутського району Харківської області від 28.03.2017 року, та Акт прийому-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) за договором оренди від 28.03.2017 року.

Як доказ того, що ОСОБА_3 уповноважує третю особу на укладення від нього договору оренди спірної земельної ділянки, слугує згадана вже судом вище довіреність ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_4 від 15.08.2016 року, копія якої міститься в матеріалах справи.

Отже, визнавати недійсним Договір оренди землі (паю) від 28.03.2017 року з підстав відсутності в ньому вказівки на те, що Договір укладено саме за довіреністю, у суду наразі підстав немає.

Крім того, у позові позивач посилається на те, що в Договорі оренди землі (паю) від 28.03.2017 року маються невідповідності в частині особи орендодавця. Так, прізвище орендодавця зазначене як « ОСОБА_6 » замість правильного « ОСОБА_7 ». Крім того, і номер паспорта орендодавця ОСОБА_3 зазначено як НОМЕР_4 , замість правильного 047886.

Дослідивши Договір оренди землі (паю) від 28.03.2017 року в частині «реквізити сторін», суд виявив невідповідність у написанні прізвища орендодавця, а саме: « ОСОБА_6 » замість « ОСОБА_7 », та номеру його паспорта, а саме: « НОМЕР_1 » замість « НОМЕР_2 ». В той же час, при дослідженні вступної частини згаданого Договору прізвище орендодавця зазначено правильно як « ОСОБА_7 ».

До матеріалів справи стороною відповідача додано копію Угоди до договору оренди землі (паю) від 28.03.2017 року, укладену 05.05.2017 року, відповідно до якої сторони дійшли згоди, щодо викладення в новій редакції Розділу «Реквізити сторін» Орендодавець» спірного Договору, виклавши згаданий розділ в новій редакції, тим самим усунули розбіжності в написанні прізвища орендодавця та номеру його паспорту /а.с.71/.

Проте, при вивченні згаданої Угоди, судом було виявлено відсутність доказів, які б свідчили про її державну реєстрацію, що не заперечувалося в судовому засіданні і самим представником відповідача, яка обґрунтовувала це тим, що в Договір оренди по суті зміни не вносилися, а лише було викладено в новій редакції один з його розділів, який стосувався реквізитів сторін, що не є на її думку підставою для здійснення державної реєстрації такої Угоди.

Проте, суд не може погодитися з позицією представника відповідача, виходячи з наступного.

Так, згідно з с.1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України).

Сформовані земельні ділянки, відповідно до ч.ч. 3, 9, 10 ст. 79-1 ЗК України, підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки, за приписами ч. 1 ст. 125 ЗК України, виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За вимогами ст. 14 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Особа, яка відповідно до закону може бути орендодавцем земельної ділянки, може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору оренди землі та скасувати таку вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що і договір.

Отже, оскільки основний Договір оренди землі (паю) від 28.03.2017 року підлягав обов`язкові державній реєстрації, що і було зроблено в свій час його сторонами, то і Угода до Договору оренди землі (паю) від 28.03.2017 року, укладена 05.05.2017 року, також мала пройти процедуру державної реєстрації, відтак, зазначене позбавляє суд можливості спиратися на неї як на належний доказ в розрізі підтвердження факту усунення розбіжностей написання прізвища та номеру паспорта орендодавця в частині «реквізити сторін» основного Договору оренди.

Водночас суд вважає, що виявлені в Договорі оренди землі невідповідності є по суті описками та не впливають на його дійсність і чинність, оскільки як у вступній частині Договору, так і в Акті визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Мурафської ради Краснокутського району Харківської області від 28.03.2017 та в Акті прийому-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) за договором оренди від 28.03.2017, які є невід`ємними додатками до Договору оренди землі від 28.03.2017 року, дані сторін Договору зазначені правильно, таким чином, суперечності в написанні даних орендодавця усунуто.

Оскільки за життя спадкоємця ОСОБА_3 відносини по виконанню сторонами Договору тривали, Договір сторонами виконувався, беручи до уваги принцип добросовісності у виконанні договірних зобов`язань, принаймні доказів зворотного матеріали справи не містять, суд вважає, що Договір оренди землі від 28.03.2017 не може бути визнано судом недійсним з зазначених позивачем підстав.

Крім іншого, у позові позивач зазначає, що при укладенні Договору оренди землі (паю) від 28.03.2017 року не було додержано вимоги ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про оренду землі» та ч. 1 ст. 203 ЦК України в частині визначення місця розташування спірної земельної ділянки та її кадастрового номеру, отже не визначено і всіх істотних частин договору оренди землі. Відтак, вважає, що предмет Договору оренди землі сторонами узгоджено не було.

Відповідно доч.1ст.638ЦК Українидоговір єукладеним,якщо сторонив належнійформі досяглизгоди зусіх істотнихумов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 15 ЗУ «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташуваннята розмірземельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відповідно достатті 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України, як передбачено у частині першій статті 215 ЦК України.

Відповідно до частини першоїстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 41Конституції України та ст.319Цивільного кодексуУкраїни гарантують право власника на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном.

Змістом статей 15, 16ЦК України визначено правокожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Визнаючи договір недійсним, головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює зазначені договори, про що виснував у своїй постанові Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04.07.2018 року у справі № 520/10060/16-ц.

Відсутність однієї із істотних умов у договорі оренди землі, передбачених частиною першоюстатті 15 Закону України «Про оренду землі», може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише у разі встановлення факту порушення, невизнання або оспорення прав, свобод чи інтересів особи, яка звертається із позовом.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Отже, якщо відсутність у договорі однієї з істотних умов не унеможливила виконання договору, зокрема, в частині проведення розрахунків, і сторони протягом певного часу виконували договір погодженим способом, то незгода позивачів з умовою виконання договору не може бути підставою для визнання їх прав порушеними в момент укладення договору та визнання його недійсним з цих підстав.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду України від 21.09.2016 року в справі № 6-1512цс16 та у постанові Верховного Суду від 08.03.2023 року в справі № 747/51/22.

Відтак, підлягає захисту саме порушене право, отже, розглядаючи спори подібної категорії, суд повинен встановити, чи дійсно відсутність у договорі оренди умов, передбаченихст. 15 Закону України «Про оренду землі», порушує право орендодавця, визначити істотність цих умов, та з`ясувати, у чому саме полягає порушення законних прав орендодавця.

Так, у прикінцевих положеннях спірного договору оренди землі зазначено, що невід`ємними частинами договору є: - план або схема земельної ділянки; - кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) використані та встановлених земельних сервітутів; - акт визначення меж земельної земельної ділянки в натурі (на місцевості); - акт приймання-передачі об`єкта оренди; - проект відведення земельної ділянки у випадках передбачених законом.

З доданих до матеріалів справи Акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Мурафської ради Краснокутського району Харківської області від 28.03.2017 та Акту прийому-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) за договором оренди від 28.03.2017, вбачається, що вони містять інформацію як щодо кадастрового номеру земельної ділянки, так і щодо місця її розташування. А саме, в згаданих актах кадастровий номер земельної ділянки зазначено як 6323584700:04:001:0250, місце розташування: Мурафська сільська рада Краснокутського району.

Відтак, договір оренди було укладено з додержанням вимог чинного, на момент укладення, законодавства, в частині визначення місця розташування земельної ділянки та її кадастрового номеру /а.с.22,23/.

Отже, відсутність у тексті Договору оренди згаданих істотних умов не завадила його виконанню, принаймні доказів зворотного матеріали справи не містять, і сторони протягом певного часу виконували Договір на погоджених умовах, отже незгода позивача з відсутністю в його тексті інформації щодо кадастрового номеру земельної ділянки та місця її розташування, не може бути підставою для визнання її прав порушеними в момент укладення договору та визнання його недійсним з цих підстав, тим більш, що з боку позивача не надано жодних доказів того як відсутність в Договорі перелічених нею в позові істотних умов порушило її права як орендодавця та унеможливило його виконання.

У позові позивач зазначає, що Договір оренди землі (паю) від 28.03.2017 року був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав 30.03.2017 року державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевцовим С.О., що не надає йому права як приватному нотаріусу на вчинення будь-яких дій за межами Київського нотаріального округу, в тому числі у Харківському нотаріальному округу. Таким чином позивач вважає, що реєстраційна дія щодо Договору оренди від 28.03.2017 року вчинена неуповноваженою на те особою.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Згідно зі ст. 13-1 ЗУ «Про нотаріат» нотаріальний округ - територіальна одиниця, в межах якої нотаріус здійснює нотаріальну діяльність і в межах якого знаходиться державна нотаріальна контора, в якій працює державний нотаріус, або робоче місце (контора) приватного нотаріуса. Нотаріальні округи визначаються відповідно до адміністративно-територіального устрою України. У містах з районним поділом округом діяльності нотаріуса є вся територія міста. У разі зміни адміністративно-територіального поділу України, в результаті якого розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса увійшло до іншого нотаріального округу, нотаріальна діяльність відповідних нотаріусів повинна бути зареєстрована в цьому нотаріальному окрузі. Нотаріус не вправі здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу, за винятком заміщення інших нотаріусів у випадках, передбачених цим Законом.

Пунктом 2ч.1ст.10та ч.5ст.3ЗУ «Продержавну реєстраціюречових правна нерухомемайно таїх обтяжень»визначено,що державнимреєстратором єнотаріус. Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя.

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 330841893 від 01.05.2023, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шевцовим Сергієм Олександровичем, як державним реєстратором, було зареєстровано договір оренди землі, серії та номер: б/н, виданий 28.03.2017, видавник: ФГ «Агрослобода». Вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки. Строк дії: 49 років. Відомості про суб`єкта іншого речового права: Орендар: Фермерське господарство «Агрослобода», код ЄДРПОУ 34643954. Орендодавець: ОСОБА_3 . Опис об`єкта іншого речового права: земельна ділянка площею5,1216 га /а.с.18/.

Крім того, з копії наказу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), вбачається, що діяльність ОСОБА_2 як приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу припинена від 16.08.2022 року /а.с.56-57/.

Отже, зазначене свідчить про те, що Договір оренди землі (паю) від 28.03.2017 року був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав 30.03.2017 року ОСОБА_2 , який станом на 30.03.2017 року був приватним нотаріусом Харківського, а не Киівського міського нотаріального округу, як про це стверджує позивач. Більш того, реєстрація була проведена ОСОБА_2 не як нотаріусом, а саме як державним реєстратором в межах Харківської області як того вимагають згадані вище судом положення п. 2 ч. 1 ст. 10 та ч. 5 ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з позицією ЄСПЛ у справах «Проніна проти України» від 18.06.2006, «Серявін та інші проти України» від 10.01.2010 року: хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальноївідповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на викладене, у суду наявні всі правові підстави для відмови у задоволенні позову, тим більш, що обставини, якими обґрунтовано позов не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

20.11.2023 року між ФГ «Агрослобода» та Адвокатським бюро «Яни Рибак», в особі керуючого адвоката Рибак Яни Василівни, укладено договір №2/11-23 про надання правничої допомоги. У пункті 4.2. цього договору, визначено, що розмір гонорару за надання правничої допомоги за цим договором визначається сторонами у розмірі 20000 грн., та охоплює собою оплату всього обсягу правничої допомоги, яка надається адвокатом Клієнту у справі у суді першої інстанції до прийняття рішення судом першої інстанції остаточного (кінцевого) судового рішення по справі.

Пунктом 4.3. зазначеного договору визначено, що оплата наданої правничої допомоги здійснюється клієнтом у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок адвоката протягом шістдесяти днів з моменту проголошення судом першої інстанції остаточного судового рішення по справі. Клієнт повинен забезпечити індивідуальність платежу та документів на підставі яких здійснюється перерахування коштів адвокату шляхом зазначених у рахунках «Призначення платежу» реквізитів цього Договору та за необхідністю інших індивідуалізуючих ознак (реквізити договору, номер справи чи провадження, тощо) /а.с.73-74/.

Таким чином, сторони визначили розмір гонорару у фіксованому розмірі.

У відзиві представником відповідача зазначено, що у зв`язку з розглядом справи відповідач очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн.

Статтею 133ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 30Закону України«Про адвокатуруі адвокатськудіяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з вимогами статті 137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 статті 141ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Верховного Суду від 22 липня 2021 року у справі № 628/2292/18 зазначено, що якщо винагорода адвоката за послуги згідно з договором про надання правової допомоги була визначена сторонами у твердій (фіксованій) сумі, то вона за весь час дії договору не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 (провадження № К/9901/27657/20).

ВП ВС відступила від правового висновку КЦС ВС щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, необхідного для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, визначивши, що учасник справи повинен деталізувати опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінюванні такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У випадку визначення договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Такі правові висновки викладено у низці постанов Верховного Судк, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Оскільки, ФГ «Агрослобода» та Адвокатське бюро «Яни Рибак», в особі керуючого адвоката Рибак Я.В., у Договорі №2/11-23 про надання правничої допомоги від 20.11.2023 року, узгодили гонорар у фіксованому розмірі, визначили порядок його сплати, беручи до уваги відсутність заперечень з боку сторони позивача щодо неспівмірності витрат на правову допомогу або їх зменшення, з огляду на те, що у задоволенні позову відмовлено, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст.141ЦПК України судовий збір у разі відмови в позові покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Агрослобода», третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 на користь Фермерського господарства «Агрослобода», ЄДРПОУ 34643954 судові витрати за надання правничої допомоги у сумі 20000 грн. 00 коп. (двадцять тисяч гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач - ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Представник позивача адвокат Скребець Олег Миколайович, адреса: 61089, вул. Єрмілова, 4, м. Харків.

Відповідач - Фермерське господарство «Агрослобода», адреса: 62021, вул. Весняна, 36, с. Мурафа, Богодухівський район, Харківська область, ЄДРПОУ 34643954.

Представник відповідача адвокат Рибак Яна Василівна, адреса: 61002, пров. Каплунівський, 14, м. Харків.

Третя особа - ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя І.В. Бугаєнко