Рішення

від 12.03.2024 по справі 144/1286/23

ТЕПЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 144/1286/23

Провадження № 2/144/34/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2024 р. смт. Теплик

Теплицький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Довгалюк Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Дудник С.Р.,

прокурорів Бородіча О.О., Поліщук А.І.,

представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Клінчикова О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області Гирби Володимира Михайловича в інтересах держави в особі Теплицької селищної ради до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки, -

в с т а н о в и в :

13.09.2023 керівник Гайсинської окружної прокуратури Гирба В.М. звернувся до суду з указаним позовом в інтересах Теплицької селищної ради, в обґрунтування якого зазначив, що 09.11.2018 ОСОБА_1 подав до державного реєстратора Мізяківської сільської ради Калинівського району Вінницької області Красилюка В.Ф. заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 3,9804 га, кадастровий номер 0523755100:02:000:0268, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Теплицької селищної ради, до якої додав розпорядження Теплицької районної державної адміністрації Вінницької області (далі - Теплицької РДА) № 504 від 08.11.2018 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж даної земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 та свідоцтво про право на спадщину № 651 від 04.08.2012, видане приватним нотаріусом Кусюк О.А.

09.11.2018 на підставі поданих документів зареєстровано право власності ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку.

Встановлено, що головою Теплицької РДА не видавалось розпорядження за № 504 від 08.11.2018 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 , а свідоцтво про справо на спадщину № 651 від 04.08.2012, ніби видане приватним нотаріусом Кусюк О.А., відсутнє як в електронній реєстраційній справі щодо реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за № 28919679, так і в паперовому примірнику.

Указане свідчить, що державна реєстрація права власності проведена з порушенням встановленого законодавством порядку, оскільки здійснена на підставі підробленого розпорядження голови Теплицької РДА та неіснуючого свідоцтва про право на спадщину, тому прокурор звернувся до суду за захистом порушених прав позивача.

Ухвалою судді від 21.09.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

06.10.2023 від ОСОБА_1 надійшов відзив, у якому зазначено, що селищна рада, в інтересах якої прокурор звернувся до суду з позовом, не є власником спірної земельної ділянки, оскільки вона розташована поза межами населеного пункту, на ній відсутнє нерухоме майно, яке належить територіальній громаді, Теплицька селищна рада не набула спірну земельну ділянку у комунальну власність на підставах, зазначених у ч. 5 ст. 83 ЗК України.

Позивач не надав жодного документу та не довів факту належності земельної ділянки з кадастровим номером 0523755100:02:000:0268 до земель комунальної власності, як обов`язкової умови для застосування ст. 387 ЦК України. Зважаючи на відсутність порушених прав позивача, відповідач просить у задоволенні позову відмовити (а.с. 59-63).

Водночас останнім до відзиву додано заяву про застосування наслідків пропуску строків звернення до суду та клопотання про зупинення провадження у справі до винесення вироку у кримінальному провадженні № 12020020280000061 від 24.02.2020 (а.с. 64-68).

17.10.2023 від керівника Гайсинської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив, у якій прокурор просить відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності, а також у зупиненні провадження у справі, оскільки обставини, що перешкоджають розгляду цивільної справи до ухвалення вироку суду у кримінальному провадженні відсутні, а строк позовної давності не пропущено (а.с. 78-85).

Ухвалою суду від 18.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду, відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки судом не встановлено обставин, які об`єктивно перешкоджають розгляду цивільної справи до ухвалення вироку суду у кримінальному провадженні, а також відмовлено у задоволенні клопотання про витребування документів на підтвердження поданих доказів (а.с. 96).

У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, просила позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача - адвокат Клінчиков С.О. заперечував проти позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві. Зазначив, що спірна земельна ділянка є невитребуваним паєм, що належить до колективної форми власності, тому до 01.01.2025 може бути витребувана, зміни до ЗК України на неї не розповсюджуються, оскільки відповідач набув на неї право власності до набирає чинності законом, який не має зворотньої сили.

Представник Теплицької селищної ради у судове засідання не з`явився, у наданій до суду заяві просив розглядати справу без його участі, при винесенні рішення покладається на розсуд суду.

Заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини справи та правовідносини, які врегульовані нормами права, що їм відповідають, та дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

За приписами ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом частин 1, 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статей 13,14Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу і є національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, у зв`язку з чим гарантованеКонституцією Україниправо власності на землю має набуватися і реалізовуватися громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Позов правомірно пред`явлено прокурором в інтересах держави, відповідно до положень статтей 121 та 131-1 Конституції України, ч. 4ст. 56 ЦПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Законність представництва прокурором інтересів держави обґрунтована в позові та підтверджується правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у Постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

Незаконне виділення, надання в користування, передача у власність, відчуження земельних ділянок порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання додержання законності передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, яке проведене з порушенням вимог чинного законодавства.

Частиною 1 статті 10Закону України«Про місцевесамоврядування» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Гайсинською окружною прокуратурою у відповідності до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомлено Теплицьку селищнураду Гайсинського району Вінницької області про намір звернутися до суду в інтересах держави з позовною заявою про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом і скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку (а.с. 32-33, 35-36, 38).

Із повідомлень Теплицької селищної радиГайсинського району Вінницької області вбачається те, що орган місцевого самоврядування заходи цивільно-правового характеру щодо повернення у комунальну власність земельних ділянок не вживав та не має наміру їх вживати у зв`язку з відсутністю у бюджеті сільської ради коштів на видатки, пов`язані зі сплатою судового збору та не заперечує щодо представлення Гайсинською окружною прокуратурою їх інтересів (а.с. 37-42).

Отже, підставою представництва прокурором інтересів держави у даному спорі є бездіяльність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області.

Правовий висновок Великої Палати Верховного Суду щодо правомірності застосування ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» викладений у Постановах від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.

Судом встановлено, що 09.11.2018 ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора Мізяківської сільської ради Калинівського району Вінницької області Красилюка В.Ф. із заявою про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0523755100:02:000:0268 площею 3,9804 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Теплицької селищної ради.

До заяви відповідач додав розпорядження Теплицької районної державної адміністрації Вінницької області № 504 від 08.11.2018, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Теплицької селищної ради площею 3,9804 га та свідоцтво про право на спадщину № 651 від 04.08.2012, видане приватним нотаріусом Кусюк О.А.

У розпорядженні Теплицької РДА Вінницької області № 504 від 08.11.2018 зазначено, що право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (а.с. 35).

На підставі поданих документів, державним реєстратором Мізяківської сільської ради Калинівського району Вінницької області Красилюком В.Ф. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.11.2018 зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 18-19).

Як встановлено судом, головою Теплицької РДА не видавалось розпорядження № 504 від 08.11.2018 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 , що підтверджується записами у Журналі реєстрації розпоряджень голови райдержадміністрації з основної діяльності.

Крім того, воно не могло бути підставою для державної реєстрації права власності на дану земельну ділянку, оскільки не містило власне рішення про її передачу у власність відповідача. Вказане свідчить про те, що спірна земельна ділянки вибула з володіння власника держави поза її волею та на підставі неіснуючих рішень.

З матеріалів справи вбачається, що розпорядження голови Теплицької районної державної адміністрації за № 504 прийнято 28.12.2018 і стосувалось припинення права постійного користування земельною ділянкою громадянки ОСОБА_2 на території Соболівської сільської ради (а.с. 21).

Крім того, судом встановлено, що свідоцтво про справо на спадщину № 651 від 04.08.2012, видане приватним нотаріусом Кусюк О.А., відсутнє як в електронній реєстраційній справі щодо реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за № 28919679, так і в паперовому примірнику, що підтверджується протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 28.09.2020, складеним за результатами проведеної слідчої дії у кримінальному провадженні №1202002028000061 (а.с. 31-32).

Відповідно до листа приватного нотаріуса Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області Кусюк О.А. № 19 від 19.07.2023, нею не видавалось свідоцтво про право на спадщину № 651 від 04.08.2012, оскільки приватним нотаріусом вона зареєстрована лише 24.07.2013, що підтверджується посвідченням про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності № 174 від 24.07.2013 (а.с. 25-27).

Таким чином, судом достовірно встановлено, що державна реєстрація права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 0523755100:02:000:0268 площею 3,9804 га, розташовану на території Теплицької селищної ради, проведена з порушенням встановленого законодавством порядку, так як здійснена на підставі документів, які не містять підтвердження набуття ним права на вказане нерухоме майно.

У постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 373/1810/16-ц вказано, що законодавчо визначений порядок набуття права власності громадянами на земельну ділянку із земель державної та комунальної власності потребує наявності, з одного боку, волевиявлення осіб до отримання земельної ділянки у формі подання заяви, з іншого - прийняття рішення про її передачу органом державної влади або місцевого самоврядування. Отже, відсутність волевиявлення на передачу земельної ділянки є порушенням чинного законодавства.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка до моменту державної реєстрації права власності на неї за ОСОБА_1 (станом на 09.11.2018) перебувала у державній власності та в силу ст. 122 ЗК України повноваження щодо розпорядження нею належали Головному управлінню Держгеокадастру у Вінницькій області, як такої що розташована поза межами населених пунктів.

За змістом частини 3 статті 122 ЗК України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Отже, у Теплицької РДА були відсутні повноваження передачі у приватну власність земель сільськогосподарського призначення, що знаходились за межами населених пунктів, в тому числі і спірної земельної ділянки.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (ч. 4 ст. 122 ЗК України).

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженогопостановою КабінетуМіністрів Українивід 14.01.2015№ 15 (в редакції від 29.08.2017) визначено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.

Згідно зпостановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 5 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру»ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області є територіальним органом Держгеокадастру.

Порядок отримання громадянами у власність земельних ділянок регламентовано нормами статей 116, 118, 121 ЗК України.

Відповідно доч.1ст.116ЗК Українигромадяни таюридичні особинабувають прававласності таправа користуванняземельними ділянкамиіз земельдержавної абокомунальної власностіза рішенняморганів виконавчоївлади абоорганів місцевогосамоврядування тадержавних органівприватизації щодоземельних ділянок,на якихрозташовані об`єкти,які підлягаютьприватизації,в межахїх повноважень,визначених цимКодексом абоза результатамиаукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За змістом ч. 3 ст. 118 ЗК України громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про розроблення проекту землеустрою щодо приватизації цих земель до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (ч. 9 ст. 118 ЗК України).

Підставою набуття права власності та користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

За змістом п. 14 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, й інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Отже, реєстрація земельної ділянки на підставі підробленого розпорядження Теплицької РДА, а також неіснуючого свідоцтва про право на спадщину суперечить вимогам статтей 116, 118 ЗК України та порушує інтереси держави, зокрема, інших громадян на безоплатне отримання земельної ділянки з відповідним цільовим призначенням, а відтак є незаконною.

Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України, саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Згідно з частинами 1-3 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц виклала правову позицію, що можливість віндикації майна, його витребування від особи, яка незаконно або свавільно заволоділа ним, має нормативну основу в національному законодавстві та легітимну мету, яка полягає в забезпеченні права інших осіб мирно володіти своїм майном, що відповідає загальним інтересам суспільства.

Зокрема, пунктом 4 частини другоїстатті 16ЦК України передбачений такий спосіб захисту, як відновлення становища, яке існувало до порушення, астаттею 387ЦК України - право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння. Зазначені положення є доступними для заінтересованих осіб, чіткими, а наслідки їх застосування передбачуваними.

Необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку за певних обставин має бути рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, які діють від імені власника, про передання у власність земельної ділянки, а відсутність такого рішення з боку держави як власника, відповідно свідчить про відсутність рішення уповноваженого органу виконавчої влади, на підставі якого ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку.

Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 522/14900/19 вказано, що можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Отже, судом встановлено, що реєстрація права власності на спірну земельну ділянку вчинена на підставі підробленого розпорядження Теплицької РДА та неіснуючого свідоцтва про право на спадщину, що достовірно свідчить про те, що ця ділянка вибула з володіння власника не з його волі.

Відповідно до висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 372/770/19, набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений.

У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку про правильно обраний прокурором спосіб захисту порушеного інтересу держави, який є ефективним.

При цьому судом не вбачається порушення справедливого балансу в разі витребування майна від недобросовісного набувача без будь-якої компенсації. Крім того, недобросовісне заволодіння чужим майном не відповідає критерію мирного володіння майном, адже, витребування майна від недобросовісного набувача не є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

У судовому засіданні представником відповідача не наведено аргументів та не надано доказів на доведення законності та обґрунтованості передачі ОСОБА_1 у приватну власність спірної земельної ділянки, а також прийняття компетентними органами інших рішень про передачу землі останньому.

Встановивши, що незаконна державна реєстрація права власності на спірну земельну ділянку проведена на підставі документів, що не містить підтвердження набуття ОСОБА_1 права на нерухоме майно, тобто внаслідок неправомірних дій третьої особи вказана земельна ділянка вибула з володіння її законного власника не з його волі, у суду наявні підстави для її витребування на корить держави в особі Теплицької селищної ради, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 4 ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 № 899-IV, у разі якщо до 01.01.2025 власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Згідно з пунктом 21Перехідних положень ЗК України(який є чиннимз 01.01.2019), землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані.

Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеногоЗаконупереходять до комунальної власності.

Тобто, вказаним законом оновлено та конкретизовано порядок використання земель зазначеної категорії та, відповідно, єдиною підставою для виділення таких земельних ділянок в натурі (на місцевості) після 01.01.2019 є рішення територіальної громади (в особі відповідної сільської, селищної, міської ради).

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 530/467/19, від 06.06.2023 у справі № 371/153/22.

Відповідно до п. 24 розділ Х Перехідних положень ЗК України з дня набрання чинності цим пунктом - 27.05.2021, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

До державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Тобто наданий час,відповідно довищевказаного закону,спірна земельнаділянка малаб перейтиу комунальнувласність територіальноїгромади.Таким чиномсудом встановленопорушення інтересівдержави вособі Теплицькоїселищної радиГайсинського районуВінницької області,що полягаєв тому,що незаконнийперехід прававласності наземельну ділянкудо ОСОБА_1 на підставіпідробленого розпорядженняРДА танеіснуючого свідоцтвапро правона спадщинуспричинив порушенняінтересів державив особіоргану місцевогосамоврядування, якеполягає втому,що перехідправа власностіна земельнуділянку до ОСОБА_1 у незаконнийспосіб, позбавив можливості позивача ініціювати питання передачі цієї ділянки у власність територіальної громади, на території якої вона розташована.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Відтак, враховуючи вищевказані зміни до законодавства, спірна земельна ділянка повинна витребовуватись на користь Теплицької територіальної громади в особі Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, яка має право на прийняття спірної земельної ділянки у комунальну власність.

У свою чергу, представником відповідача заявлено про застосування наслідків пропуску позивачем строку позовної давності, з посиланням на те, що позивачу про порушення прав стало відомо 24.02.2020 (дата внесення інформації до ЄРДР та відкриття кримінального провадження), що є початком відліку строку на звернення до суду, а також продовження такого строку на час дії карантину, проте, з позовом прокурор звернувся лише 13.09.2023.

Відповідно до положень статтей256,257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1ст. 261 ЦК України).

За змістом статей 256, 261ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому і в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17).

Іншим правовим висновком у постанові від 18.08.2021 у спаві № 352/467/18 Верховний Суд зазначив, що позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор у випадках, коли прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

До таких висновків касаційний суд у вказаній справі дійшов із врахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду у постановах від 17.10.2018 у справі № 362/44/17 та від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16.

Тому при розгляді справи за позовами прокурорів про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння слід визначати як момент, колипро порушеннястало відомо органу, який уповноважений здійснювати правомочності власника земель державної власності, так і прокурору, якщо він довідався раніше, ніж цей орган.

Станом на час реєстрації земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (09.11.2018) розпорядником земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населеноо пункту було Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

На переконання суду, оскільки розпорядження Теплицькою РДА № 504 щодо ОСОБА_1 не приймалося, то цьому органу виконавчої влади не було відомо з 08.11.2018 до часу реєстрації цієї земельної ділянки у Державному реєстрі речових права (09.11.2018). Жоден орган виконавчої влади, місцевого самоврядування чи правоохоронний орган не здійснював певної перевірки законності видачі розпорядження РДА.

В силу закону з 27.05.2021 право розпорядження землями сільсько господарського призначення перейшло до Теплицької територіальної громади в особі Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, тому презюмується, що цьому органу місцевого самоврядування мало бути відомо про безпідставність надання земельної ділянки ОСОБА_1 саме з дати набуття ним таких повноважень.

Між тим, необхідно враховувати, що у справі, яка переглядається, прокурор довідався лише 19.07.2023 із листа приватного нотаріуса Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області Кусюк О.А., в якому зазначено, що ним не видавалося свідоцтво про право на спадщину, на підставі якого за ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку, про що зазначено у відповіді на відзив.

Вказане базується на тому, що розпорядження РДА щодо ОСОБА_1 08.11.2018 та свідоцтво про право на спадщину від 04.08.2012 фактично не видавались відповідачу, що встановлено в ході досудового розслідування кримінального провадження.

З огляду на неведене, суд відхиляє доводи відповідача про те, що строк позовної давності слід відраховувати від дати внесення інформації до ЄРДР та відкриття кримінального провадження № 12020020280000061 24.02.2020 на підставі заяви ОСОБА_3 .

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2018 у справі № 907/50/16 аналізстатті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов.

Крім того, судом враховано, що порушення прав позивача є триваючим і таким, що впливає на реалізацію ним права власності, яке є непорушним, а відтак підлягає судовому захисту.

Зважаючи не вищевикладене, суд вважає, що позов подано в межах передбаченого ЦПК України строку позовної давності, який не пропущено в розумінні частини першоїстатті 261 ЦК України, тому клопотання відповідача про застосування строку позовної давності не підлягає до задоволення.

Щодо доводів представника відповідача стосовно недопустимості доказів, долучених прокурором до позову, суд зазначає, що при зверненні останнього під час дослідження письмових доказів у справі з клопотанням про надання стороною позивача оригіналів долучених до позову документів, не було конкретизовано у зв`язку із чим ставляться під сумнів докази та чим підтверджується така позиція, як і не вказано якими саме доказами спростовується певний доказ прокурора, тому суд вважає допустимими такі документи, які подані у належно засвідчених копіях.

Крім того, саме у відповідача ОСОБА_1 мав знаходитись оригінал підробленого розпорядження Теплицької РДА (здобутого з електронного реєстру) та неіснуючого свідоцтва про право на спадщину, що не заперечувалось у судовому засіданні його представником, який також не надав їх до суду.

Саме лише заперечення цих доказів відповідачем із підстав ненадання оригіналів позивачем, без наведення ґрунтовного аналізу, в чому саме полягає його сумнів, та яким обставинам певний доказ не відповідає, такі доводи сторони відповідача суд відкидає.

З урахування того, що копії доказів позивача, доданих до позову, які складали певну сукупність, узгоджувались між собою, прошиті та скріплені підписом і печаткою, суд не мав сумніву щодо їх невідповідності оригіналам, яким надано належну юридичну оцінку, а тому на їх підставі вирішено спір.

Водночас належно засвідчені копії з матеріалів кримінального провадження визнаються та приймаються в цивільній справі як належні письмові докази, про що зазначається у постанові ВС від 18.07.2018 у справі № 523/17919/15-ц.

Оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню доказів, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для витребування у відповідача на користь позивача земельної ділянки площею 3,9804 га з кадастровим номером 0523755100:02:000:0268, що розташована на території Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» рішення ЄСПЛ від 10.02.2010).

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, на підставі п. 1 ч. 2 ст.141ЦПК України стягненню з відповідач на користь Вінницької обласної прокуратури підлягають понесені судові витрати у вигляді судового збору, що підтверджені документально у розмірі 2684, 00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 14, 19, 41 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст. 116, 118, 121 ЗК України, ст. ст. 16, 256, 257, 267, 317, 319, 328, 387 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 56, 76 - 81, 82, 89, 141, 158, 209, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області (код ЄДРПОУ 04326193) земельну ділянку з кадастровим номером 0523755100:02:000:0268, площею 3,9804 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Теплицької селищної ради Теплицького району Вінницької області, нині Гайсинського району Вінницької області.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користьВінницької обласноїпрокуратури (кодЄДРПОУ:02909909,банк отримувача:ДКСУ м.Київ,МФО 820172,рахунок:UA568201720343110002000003988)витрати зісплати судовогозбору у розмірі 2684 (дві тисячішістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Орган державної влади, який звернувся до суду в інтересах позивача: Гайсинська окружна прокуратура Вінницької області, адреса: вул. Волонтерів, 15 а, м. Гайсин, Вінницької області, код ЄДРПОУ 02909909.

Позивач, в інтересах якого прокурором подано позов: Теплицька селищна рада, адреса: вул. Незалежності, 25, смт Теплик, Гайсинського району Вінницької області, код ЄДРПОУ 04326193.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено та підписано 19.03.2024.

Суддя