Постанова

від 05.03.2024 по справі 910/10466/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2024 р. Справа№ 910/10466/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Барсук М.А.

при секретарі: Реуцькій Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Третьякова Н.Ю., ордер ВІ № 1123238 від 19.01.2024;

від відповідача-1: Клименко О.В., дов. № 18-0012/57788 від 08.08.2023;

від відповідача-2: Сидоренко Ю.А., дов. № 60-15436/23 від 25.12.2023;

від відповідача-3: не з`явився,

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "АП-Інсайт"

на рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2023

у справі № 910/10466/23 (суддя - Кирилюк Т.Ю.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АП-Інсайт"

до

1) Національного банку України

2) публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк"

3) науково-технічного приватного підприємства "Дінас"

про визнання недійсними договорів іпотеки,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "АП-Інсайт" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Національного банку України (далі - НБУ), публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" (далі - "ВіЕйБі Банк") та науково-технічного приватного підприємства (далі - НТПП) "Дінас" про визнання недійсними:

- іпотечного договору, посвідченого 13.08.2008 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дахно О.А. за реєстровим № 2060, який укладено між НТПП "Дінас" (іпотекодавець) та ПАТ "ВіЕйБі Банк" (іпотекодержатель), в частині передачі в іпотеку нежитлової будівлі літ. "2Б-6", загальною площею 6 180,9 кв.м, за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120, з усіма змінами та доповненнями;

- іпотечного договору, посвідченого 30.01.2009 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Коляда Т.Г. за реєстровим № 135, який укладено між НТПП "Дінас" (іпотекодавець) та ПАТ "ВіЕйБі Банк" (іпотекодержатель), в частині передачі в іпотеку нежитлової будівлі літ. "2Б-6", загальною площею 6 180,9 кв.м, за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120, з усіма змінами та доповненнями;

- іпотечного договору, посвідченого 13.10.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим О.О., реєстровий № 1328-1330, який укладено між ПАТ "ВіЕйБі Банк" (іпотекодавець) та НБУ (іпотекодержатель), в частині передачі в іпотеку нежитлової будівлі літ. "2Б-6", загальною площею 6 180,9 кв.м, за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120, з усіма змінами та доповненнями.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що нежитлова будівля літ. "2Б-6" площею 6 180,9 кв.м по вул. Академіка Павлова, 120, у місті Харкові, не може вважатися предметом іпотеки, оскільки судове рішення господарського суду, на підставі якого була проведена первісна реєстрація права власності на цю нежитлову будівлю, скасовано в апеляційному порядку, а отже, на переконання позивача, підстави набуття права власності НТПП "Дінас" на нерухоме майно не мають юридичної сили, як і не мають юридичної сили накладені забезпечення за оспорюваними іпотечними договорами.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.10.2023 у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи рішення судом першої інстанції зазначено, що покладені в основу позову твердження про відсутність юридичного статусу у нежитлової будівлі літ. "2Б-6" загальною площею 6 180,9 кв.м по вул. Академіка Павлова, 120, у місті Харкові є помилковими, а отже позивачем не доведено суду, що укладені відповідачами договори протирічать приписам законодавства.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ТОВ "АП-Інсайт" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Наводячи підстави скасування оскаржуваного рішення, апелянт зазначав, що судом першої інстанції застосовано до спірних правовідносин норми права, які не підлягають застосуванню, оскільки НТПП "Дінас" передано об`єкт нерухомості в іпотеку не як новостворену річ, не як будівельні матеріали, і не як нерухомість, право власності на яку у іпотекодавця може виникнути в майбутньому, а як повноцінний об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю. Водночас право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), а не державної реєстрації.

За твердженням скаржника, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації, тому при дослідженні обставин існування в особи права власності необхідним є встановлення підстави, на якій особа набула таке право. Таким чином, до моменту набуття права власності у визначеному законом порядку розпоряджатись майном особа не має жодного права, включаючи право передання нерухомого майна в іпотеку.

Водночас первісна реєстрація права власності на нежитлову будівлю була проведена на підставі судового рішення, яке скасовано в апеляційному порядку, а 19.10.2016 було скасовано рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно за НТПП "Дінас", тому вказане товариство не набувало право власності на нежитлову будівлю, тобто НТПП "Дінас" не було власником цього майна та, відповідно, не могло передати його в іпотеку ПАТ "ВіЕйБі Банк", який в свою чергу не міг передати нерухоме майно в іпотеку НБУ, що є підставою для визнання оспорюваних правочинів недійсними, оскільки в іпотеку може бути передано лише майно, яке належить іпотекодавцю, зокрема, на праві власності, а на даний момент не існує будь-яких документів, які б підтверджували введення в експлуатацію нежитлової будівлі, та проведення державної реєстрації права власності на неї, крім скасованого судового рішення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023, у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А., відкрито апеляційне провадження та справу призначено на 30.01.2024.

18.12.2023 до апеляційного господарського суду надійшов відзив НБУ із запереченнями на апеляційну скаргу.

24.01.2024 до апеляційного господарського суду надійшла заява позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 вказана заява задоволена.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 відкладено розгляд справи на 05.03.2024.

В судовому засіданні, яке відбулось 05.03.2024, позивач просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржуване рішення та задовольнити позовні вимоги.

Відповідачі-1, 2 вказували на обґрунтованість рішення суду першої інстанції та просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом... Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики ЄСПЛ критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші.

У судове засідання 05.03.2024 відповідач-3 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с. 71-74 том 2). Зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідач-3 у судовому засіданні.

Заслухавши пояснення представників сторін, що з`явились у судове засідання, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Харківської області у справі № 11/177-07 від 15.01.2008 (а.с. 22-23 том 1) за позовом НТПП "Дінас" до Харківської міської ради про визнання права власності, задоволено позовні вимоги та визнано за НТПП "Дінас" право власності на нежитлову будівлю літ. "2Б-6" загальною площею 6 180,9 кв.м, за адресою: вул. Академіка Павлова, 120, м. Харків.

Вказаним судовим рішенням встановлено, що 04.08.2003 між НТПП "Дінас" та Харківською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки по вул. Академіка Павлова, 120, у місті Харкові для будівництва торгівельного комплексу. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю міста Харкова надано дозвіл НТПП "Дінас" на виконання будівельних робіт № 425 від 01.09.2003. Рішенням Харківської міської ради № 52/06 від 06.03.2006 НТПП "Дінас" подовжено строки будівництва торгівельного комплексу, СТО, мотелю зі стоянкою по вул. Академіка Павлова, 120, у місті Харкові до 31.12.2008, а у 2007 році будівництво було завершено. Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" проведено технічну інвентаризацію новозбудованого об`єкту нерухомого майна за результатами якої складено інвентаризаційну справу за № 75706 та видано технічний паспорт, відповідно якого за адресою: вул. Академіка Павлова, 120, м. Харків розташована нежитлова будівля літ. "2Б-6" площею 6 180,9 кв.м.

З урахуванням зазначених обставин позовні вимоги були задоволені, з посиланням, зокрема, на положення частин 1, 2 статті 331 ЦК України згідно яких право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом; право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва.

В подальшому, рішення господарського суду Харківської області від 15.01.2008 у справі № 11/177-07 було скасовано постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 (а.с. 24-25 том 1).

Як вбачається зі змісту вказаного рішення, до апеляційного суду звернулись апелянти - фізичні особи, які посилались на порушення їх майнових прав, як дольових інвесторів, що виконали свої зобов`язання за договорами на участь у дольовому будівництві нежитлової будівлі.

Задовольняючи апеляційну скаргу та скасовуючи судове рішення з прийняттям нового рішення про відмову у позові, апеляційний суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів прийняття в експлуатацію об`єкту нерухомого майна; доказів звернення НТПП "Дінас" до Харківської міської ради для вирішення в установленому законом порядку питання щодо оформлення права власності на нежитлову будівлю літ. "2Б-6" загальною площею 6 180,9 кв.м або доказів відмови відповідача оформити право власності на нерухоме майно.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.07.2017 касаційну скаргу ПАТ "ВіЕйБі Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку залишено без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 у справі № 11/177-07 - без змін (а.с. 26-28 том 1).

У вказаній постанові встановлено, що банком надано НТПП "Дінас" кредит та у забезпечення виконання зобов`язання за зазначеним кредитом укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого НТПП "Дінас" передав банку в іпотеку нежитлову будівлю літ "2Б-6" зі всіма об`єктами, загальною площею 6 180,9 кв.м, на яку в подальшому, звернуто стягнення та передано його в іпотеку НБУ для забезпечення виконання умов ПАТ "ВіЕйБі Банк" за кредитним договором № 453 від 13.10.2014.

З доданих до касаційної скарги документів також вбачалося, що між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та НТПП "Дінас" укладено, крім інших, договір іпотеки від 12.06.2007, предметом якого є незавершене будівництво, що буде збудоване в літ. 2Б-3-5 за адресою в м. Харків. Після прийняття у справі № 11/177-07 рішення господарського суду Харківської області від 15.01.2008 сторонами іпотечного договору внесено до нього зміни та визначено предметом іпотеки нежитлову будівлю літ. "2Б-6" загальною площею 6 180,9 кв.м.

При розгляді справи колегія суддів касаційної інстанції звернула увагу, що скаржник ПАТ "ВіЕйБі Банк" не є стороною у справі і оскаржуваним рішенням апеляційного господарського суду вирішення питань про його права та обов`язки за іпотечними договорами не відбулося. Також було вказано, що апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про недоведеність позивачем порушення його прав та законних інтересів відповідачем, а місцевим господарським судом при прийнятті рішення не було правильно враховано положень ст. 331 ЦК України, тож апеляційний господарський суд правомірно встановив відсутність підстав для задоволення позову.

В провадження господарського суду Харківської області знаходиться справа № 922/1374/20 за позовом НБУ до, зокрема, ТОВ "Саландер" та ТОВ "АП-Інсайт" про визнання права іпотеки та звернення стягнення на іпотеку.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.12.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 у справі № 922/1374/20, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 31.05.2022 касаційну скаргу НБУ задоволено частково та скасовано вказані судові акти, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області (https://reyestr.court.gov.ua/Review/104710971).

В обґрунтування позовних вимог у наведеній справі НБУ зазначав, що 13.10.2014 між ним та ПАТ "ВіЕйБі Банк" укладено кредитний договір № 43, відповідно до умов якого кредитором було надано позичальнику стабілізаційний кредит для підтримки ліквідності на суму 1 200 000 000,00 грн.

З метою забезпечення належного виконання умов кредитного договору, 13.10.2014 між НБУ та ПАТ "ВіЕйБі Банк" було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого ПАТ "ВіЕйБі Банк" передало в іпотеку НБУ нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю літ. "2Б-6", загальною площею 6 180,9 кв.м.

Однак, ПАТ "ВіЕйБі Банк" зобов`язання за кредитним договором не виконало, тож станом на 13.04.2020 заборгованість перед НБУ становила 1 221 190 646,21 грн. Ураховуючи, що ПАТ "ВіЕйБі Банк" визнало заборгованість перед НБУ за кредитним договором, у зв`язку з чим було заявлено позов про звернення стягнення на предмет іпотеки.

За твердженням НБУ йому стало відомо, що у червні 2016 року предмет іпотеки було поділено на частини, право власності на які зареєстровано за чотирма фізичними особами. Протягом 2016-2020 років ці частини предмету іпотеки неодноразово відступались третім особам, здійснювався їх багаторазовий поділ та реконструкція, внаслідок чого змінювалась площа, а у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр) відкривались нові розділи.

Так, рішенням Московського суду м. Харкова від 22.09.2016 у справі № 643/8914/16-ц задоволено позов фізичних осіб до НТПП "Дінас" та ПАТ "ВіЕйБі Банк" про витребування предмету іпотеки з чужого незаконного володіння, а 19.10.2016 на підставі рішення Московського суду м. Харкова від 22.09.2016 у справі № 643/8914/16-ц державним реєстратором Калініною Л.М. скасовано в Державному реєстрі право власності ПАТ "ВіЕйБі Банк" на предмет іпотеки.

В подальшому, 03.07.2017 рішенням апеляційного суду Харківської області у справі № 643/8914/16-ц, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 16.01.2019, рішення Московського суду м. Харкова від 22.09.2016 у справі № 643/8914/16-ц скасовано, і в задоволенні позову було відмовлено.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 06.06.2016 у справі № 643/6032/16-ц позов фізичних осіб задоволено та визнано за ними право власності на нежитлові приміщення, що розташовані у нежитловій будівлі літ. "КМ-5".

Це рішення було скасовано та відмовлено у позові, рішенням апеляційного суду Харківської області від 14.12.2017, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 17.05.2018 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/74475783).

Отже НБУ вказував на те, що скасування права власності ПАТ "ВіЕйБі Банк" на предмет іпотеки, а також реєстрація частин предмету іпотеки за фізичними особами є незаконними. Водночас зазначив, що внаслідок скасування судового рішення про визнання іпотеки недійсною, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі іпотек, оскільки відпала підстава виключення цього запису. НБУ наголошував, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек, а, отже, іпотека НБУ, є дійсною, проте предмет іпотеки поділено на окремі об`єкти нерухомості, право власності на які зареєстровано за різними особами, при цьому стосовно частини предмету іпотеки інформація взагалі відсутня.

ТОВ "АП-Інсайт" звернулось із зустрічним позовом у вказаній справі № 922/1374/20 про визнання недійсними іпотечних договорів від 13.08.2008, 30.01.2009, 13.10.2014, проте ухвалою від 14.09.2022 зустрічну позовну заяву було повернуто заявнику, оскільки зі змісту первісного та зустрічного позовів, судом було встановлено, що останні виникають з різних правовідносин, в межах наведених позовів передбачається встановлення різних обставин та вирішення окремих спорів, що ґрунтуються на різних правових підставах, обґрунтовані різними доказами, зустрічні позовні вимоги стосуються в тому числі особи, яка не є учасником даної справи. За цих обставин, господарський суд дійшов висновку про недоцільність спільного розгляду первісного та зустрічного позовів.

З урахуванням наведеного, позивач звернувся до господарського суду міста Києва з даним позовом.

Позивач зазначав, що йому належать нежитлові приміщення 1-го поверху № 16а, № 16б, № 20, № 21, № 22 та № 23 у будівлі літ. "КМ-5" загальною площею 140,2 кв.м, за адресою: вул. Академіка Павлова, 120, м. Харків (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2428165363101). Право власності за якими виникло на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна 3097, 3098 від 17.08.2021, посвідчені приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Луценко В.С. (витяг з Державного реєстру; а.с. 14 том 1).

Згідно витягу з Державного реєстру (а.с. 21 том 1) вказане майно раніше належало ТОВ "Саландер" і було зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу серія та номер: 873, виданий 09.06.2017, видавник: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Салига Н.А.; технічного паспорту, серія та номер: б/н, виданий 28.07.2021, видавник: фізична особа-підприємець (далі - ФОП) Циганков Є.В.; висновку щодо технічної можливості поділу ОНМ, серія та номер: 544621, виданий 29.07.2021, видавник: ФОП Циганков Є.В.

За твердженням позивача, відомості до Державного реєстру щодо нежитлової будівлі літ. "2Б-6" загальною площею 6 180,9 кв.м, за адресою: вул. Академіка Павлова, 120, м. Харків, внесені на підставі рішення господарського суду Харківської області у справі № 11/177-07 від 15.01.2008, згідно якого визнано право власності за НТПП "Дінас" (а.с. 39 зворот том 1).

Так, з матеріалів справи вбачається, що 13.10.2014 між НБУ (кредитор) та ПАТ "ВіЕйБі Банк" (позичальник) укладено кредитний договір № 43, за умовами якого кредитор надає позичальнику стабілізаційний кредит для підтримки ліквідності на суму 1 200 000 000,00 грн (а.с. 124-128 том 1).

З метою забезпечення належного виконання умов кредитного договору, 13.10.2014 між НБУ (іпотекодержатель) та ПАТ "ВіЕйБі Банк" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір (а.с. 143-146 том 1), відповідно до умов якого ПАТ "ВіЕйБі Банк" передало в іпотеку НБУ нерухоме майно, зокрема, і нежитлову будівлю літ. "2Б-6", загальною площею 6 180,9 кв.м.

У пункті 5.3 договору зазначено, що предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі: іпотечного договору, посвідченого 13.08.2008 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дахно О.А. за реєстровим № 2060, зі змінами та доповненнями; іпотечного договору, посвідченого 30.01.2009 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Коляда Т.Г. за реєстровим № 135, зі змінами та доповненнями (які є оспорюваними у даній справі).

На думку позивача, скасоване постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 рішення господарського суду Харківської області від 15.01.2008 у справі № 11/177-07 (а.с. 24-25 том 1), на підставі якого була проведена первісна реєстрація права власності на нежитлову будівлю за НТПП "Дінас", не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, а отже НТПП "Дінас" не набувало право власності на нежитлову будівлю і у юридичному розумінні будівлі літери "2Б-6" площею 6 180,9 кв.м по вул. Академіка Павлова, 120, у місті Харкові, не існувало (а.с. 6 том 1). Враховуючи, що реєстрація права власності була проведена безпідставно, оскільки підстави набуття такого права не мають юридичної сили, як і не мають юридичної сили забезпечення за оспорюваними іпотечними договорами.

З цих підстав, позивач просив суд визнати недійсними договори іпотеки від 13.08.2008, 30.01.2009, 13.10.2014 в частині передачі в іпотеку нежитлової будівлі літ. "2Б-6" площею 6 180,9 кв.м по вул. Академіка Павлова, 120, у місті Харкові, оскільки таке нерухоме майно не може вважатися предметом іпотеки з зазначених вище підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що покладені в основу позову твердження про відсутність юридичного статусу у нежитлової будівлі є помилковими і позивачем не доведено наявності ознак недійсності оспорюваних правочинів.

Колегія суддів погоджується з такими висновками, враховуючи наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За змістом ст. 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Позивач не є стороною оспорюваних ним іпотечних договорів.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці останні не доведуть, що цими діями порушуються їхні права. При цьому, відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Тобто саме на позивача покладений обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються укладанням спірного договору, а тому потребують захисту.

Отже, за змістом вищенаведених правових норм визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності порушення прав та інтересів позивача, який не є стороною цього правочину, а в разі відсутності такого порушення в позові має бути відмовлено.

Водночас судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ст. 13 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як уже зазначалося, позивач, вважаючи порушеними свої права, звернувся з позовом у цій справі про визнання недійсними іпотечних договорів предметом яких є нежитлова будівля літ. "2Б-6", загальною площею 6 180,9 кв.м, за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120, стороною яких він не є; акцентував, що став власником майна - нежитлових приміщень 1-го поверху № 16а, № 16б, № 20, № 21, № 22 та № 23 у будівлі літ. "КМ-5" загальною площею 140,2 кв.м, за адресою: вул. Академіка Павлова, 120, м. Харків (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2428165363101; витяг з Державного реєстру; а.с. 14 том 1), у тому числі, на яке НБУ просило звернути стягнення у справі № 922/1374/20 (а.с. 4 том 1), що порушує права власності позивача на його нерухоме майно.

За твердженням позивача, оспорювані іпотечні договори підлягають визнанню недійсними, оскільки їх предмет іпотеки в юридичному плані не існує, з огляду на безпідставно проведену первісну реєстрацію права власності на нерухоме майно згідно скасованого судового рішення.

Щодо зазначених доводів позивача, колегія суддів з ними не погоджується, зважаючи на наступне.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.01.2023 у справі № 199/6456/21 викладено висновки про те, що можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачено лише у статтях 335, 376 цього Кодексу. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина 1 статті 328 ЦК України).

Абзацом 3 частини 2 статті 331 ЦК України визначено, що якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до частин 1, 2 статті 182 цього кодексу право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV від 01.07.2004 визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17).

Також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 680/214/16 та від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 зроблено висновок про те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених Законом як необхідних для виникнення такого права.

Згідно статті 331 ЦК України (в редакції 2007-2008 роках) право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці 1 цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об`єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об`єкта незавершеного будівництва.

Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України "Про іпотеку" (чинної на час укладення першого з оспорених іпотечних договорів) предметом іпотеки може бути об`єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому.

У постанові Вищого господарського суду України від 11.07.2017 у справі № 11/177-07 (а.с. 27 зворот том 1) зазначалось, що між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та НТПП "Дінас" укладено, крім інших, договір іпотеки від 12.06.2007, предметом якого є незавершене будівництво, що буде збудоване в літ. 2Б-3-5 за адресою в м. Харків, а після прийняття у справі № 11/177-07 рішення господарського суду Харківської області від 15.01.2008 сторонами іпотечного договору внесено до нього зміни та визначено предметом іпотеки нежитлову будівлю літ. "2Б-6" загальною площею 6 180,9 кв.м.

Враховуючи наведене, нормами законодавства у відповідних редакціях ЦК України та Закону України "Про іпотеку" було передбачено укладення іпотечних договорів на об?єкти незавершеного будівництва.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що державна реєстрація створення ТОВ "АП Інсайт", відповідно до витягу ЄДРПОУ за 44201321, здійснена лише 13.08.2021 (а.с. 12 том 1), а отже позивач не був стороною іпотечних правочинів, як і власником предмета іпотеки, тобто при укладанні правочинів (13.08.2008, 30.01.2009), права та інтереси позивача не могли бути порушені.

В свою чергу, третій з оспорених позивачем договорів іпотеки, який укладений 13.10.2014 між відповідачем-1 та відповідачем-2, був здійснений за наявності державної реєстрації права власності за ПАТ "ВіЕйБі Банк" відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 26699227 від 11.09.2014 (а.с. 147 том 1) та довідки № 341496578 від 03.08.2023 (а.с. 150-194 том 1), а отже скасування судового рішення у справі № 11/177-07, згідно з яким за НТПП "Дінас" було визнано право власності на нерухоме майно, яке є предметом оспорюваних іпотечних договорів, не впливає на їх укладення та не є підставою для визнання їх недійсними.

Враховуючи наведене, покладені позивачем в основу позову твердження про відсутність юридичного статусу у нежитлової будівлі літ. "2Б-6" загальною площею 6 180,9 кв.м по вул. Академіка Павлова, 120, у місті Харкові, є помилковими.

З зазначених підстав, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, тож рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2023 у справі № 910/10466/23 є законним і обставин для його скасування або зміни не встановлено.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АП-Інсайт" на рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2023 у справі № 910/10466/23 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2023 у справі № 910/10466/23 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/10466/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 19.03.2024.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Барсук