Постанова

від 18.03.2024 по справі 910/5316/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2024 р. Справа№ 910/5316/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Полякова Б.М.

суддів: Хрипуна О.О.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Дюкарєвої І.М.

розглянувши заяву третьої особи у справі - товариства з обмеженою відповідальністю «Діджитал Солюшнс» про розподіл судових витрат

при розгляді апеляційної скарги Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 (повний текст складено 05.05.2023, суддя Мандриченко О.В.)

у справі №910/5316/21

за позовом Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр"

до 1. Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій",

2. Громадської організації "Смарт сіті хаб",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджитал солюшнс"

про визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 18.03.2024

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2023, яка постановлена в судовому засіданні, задоволено повністю клопотання Громадської організації "Смарт сіті хаб" про скасування забезпечення позову та скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 у справі № 910/5316/21.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.05.2023, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 у справі № 910/5316/21 залишити без змін.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 апеляційну скаргу Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 у справі № 910/5316/21 залишено без змін. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджитал солюшнс" про розподіл судових витрат задоволено частково. Заяву Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" про зменшення розміру судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" (ідентифікаційний код 04013755) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджитал солюшнс" (ідентифікаційний код 42254523) 10000 (десять тисяч) грн судових витрат на правову допомогу.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.11.2023 касаційну скаргу КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр» задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 зі справи № 910/5316/21 в частині розгляду заяви третьої особи у справі - товариства з обмеженою відповідальністю «Діджитал Солюшнс» про розподіл судових витрат скасовано. Справу № 910/5316/21 в частині розгляду заяви третьої особи у справі - товариства з обмеженою відповідальністю «Діджитал Солюшнс» про розподіл судових витрат передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Скасовуючи постанову апеляційного суду ВС вказав, що:

суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви»).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Така, усталена правова позиція щодо застосування норм процесуального права, які мають універсальний характер, викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 зі справи № 902/844/18, від 31.05.2022 зі справи № 927/728/21, на які посилається скаржник.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

При цьому Суд в контексті спірних правовідносин зазначає, що така неминучість та обґрунтованість має стосуватися безпосередньо заявника.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено те, що ухвала господарського суду міста Києва від 02.06.2021 зі справи № 910/5316/21 про забезпечення позову стосувалася відповідачів у справі; з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, вжитих згідно з ухвалою господарського суду міста Києва від 02.06.2021 зі справи № 910/5316/21, до суду звернувся відповідач-1. Отже, з огляду на те, що питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції (у зв`язку з переглядом в апеляційному порядку ухвали господарського суду міста Києва від 04.05.2023 про скасування заходів забезпечення позову) ставиться третьою особою, суду також належало з`ясувати «необхідність» та «неминучість» таких витрат саме для третьої особи при перегляді в апеляційному порядку ухвали господарського суду міста Києва від 04.05.2023 про скасування заходів забезпечення позову, які стосувалися відповідачів у справі.

Верховний Суд зазначив, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.

Проте встановлення наведених обставин залишилося поза увагою суду апеляційної інстанції.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для справи № 910/5316/21 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Поляков Б.М., судді - Отрюх Б.В., Пантелієнко В.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 заяву суддів Пантелієнка В.О. та Отрюха Б.В. про самовідвід у справі №910/5316/21 задоволено. Відведено суддів Пантелієнка В.О. та Отрюха Б.В. від розгляду справи №910/5316/21. Матеріали справи №910/5316/21 передано для визначення складу суду відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з витягом з повторного протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи №910/5316/21 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Поляков Б.М., судді - Хрипун О.О., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 прийнято заяву третьої особи у справі - ТОВ «Діджитал Солюшнс» про розподіл судових витрат при розгляді апеляційної скарги КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 у справі №910/5316/21 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Поляков Б.М., судді - Хрипун О.О., Шаптала Є.Ю. Розгляд заяви третьої особи у справі - ТОВ «Діджитал Солюшнс» про розподіл судових витрат при розгляді апеляційної скарги Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 у справі №910/5316/21 призначено на 29.01.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 розгляд справи №910/5316/21 відкладено на 19.02.2024 року.

У судовому засіданні 19.02.2024 представник ТОВ «Діджитал Солюшнс» - адвокат Купайгородський Е.О. - в усній формі (оскільки відповідно до наданої копії огляду ортопеда має переломи променевих кісток на обох руках) заявив про відвід судді Полякова Б.М. від справи №910/5316/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 заяву представника ТОВ «Діджитал Солюшнс» - адвоката Купайгородського Е.О. про відвід судді Полякова Б.М. від розгляду справи №910/5316/21 визнано необґрунтованою.

Також в судовому засіданні 04.03.2024 колегія суддів, оголосила перерву в розгляді справи до 18.03.2024 та зобов`язала Купайгородського Е.О. до наступного судового засідання подати договір про продовження надання правової допомоги та ордер.

У судовому засіданні 18.03.2024 представник ТОВ «Діджитал Солюшнс» - адвокат Купайгородський Е.О. - в усній формі (оскільки відповідно до наданої копії огляду ортопеда має переломи променевих кісток на обох руках) заявив про відвід судді Полякова Б.М. від справи №910/5316/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 заяву представника ТОВ «Діджитал Солюшнс» - адвоката Купайгородського Е.О. залишено без розгляду як таку, що є зловживанням процесуальними правами.

Розглянувши у судовому засіданні 18.03.2024 заяву ТОВ "Діджітал Солюшнс" про ухвалення додаткового рішення, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Як було зазначено вище, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.11.2023 касаційну скаргу КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр» задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 зі справи № 910/5316/21 в частині розгляду заяви третьої особи у справі - товариства з обмеженою відповідальністю «Діджитал Солюшнс» про розподіл судових витрат скасовано. Справу № 910/5316/21 в частині розгляду заяви третьої особи у справі - товариства з обмеженою відповідальністю «Діджитал Солюшнс» про розподіл судових витрат передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Верховний Суд направляючи справу на новий розгляд звертає увагу на те, що в ухвалі Верховного Суду від 14.09.2023 справа № 902/1144/22 вказано, що для вирішення питання про відшкодування стороні витрат на професійну правничу допомогу з`ясуванню підлягають у їх сукупності: (1) наявність безпосередньої правової вимоги/заяви/клопотання про здійснення розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи; (2) наявність відповідної заяви про надання доказів понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відсутність першої з цих обставин унеможливлює взагалі вирішення судом питання про розподіл судових витрат як у судовому рішенні за результатом розгляду справи, так і в порядку, визначеному статтею 244 ГПК України. Відсутність же другої обставини (за наявності першої) унеможливлює відкладення відповідно до вимог частини першої статті 221 ГПК України вирішення питання про судові витрати, пов`язані із розглядом справи, у зв`язку з чим є підставою для вирішення судом цього питання саме у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи, на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Ненадання доказів понесених судових витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву така заява залишається без розгляду відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України.

В контексті викладеного, колегія суддів зауважує, що третя особа не зверталась до Північного апеляційного господарського суду із заявою про здійснення розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, а також не надала до суду доказів понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Надалі Верховний Суд також зазначив про те, що витрати на правову допомогу мають бути фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. При цьому, зазначені питання мають бути висвітлені в контексті спірних правовідносин, які саме виникли між позивачем та відповідачами, а саме: перегляду в апеляційному порядку ухвали Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 по справі № 910/5316/21 про скасування заходів забезпечення позову.

З вищевикладеного випливає, що заходи забезпечення позову були скасовані саме за заявою відповідача - 1, а тому понесення витрат на правову допомогу, у розмірі 40 000,00 грн, на думку колегії суддів, не були неминучими та необхідними для третьої особи. При тому, що жодних доказів на підтвердження таких витрат третьою особою до суду апеляційної інстанції подано не було, що є доказом того, що фактичних витрат на правову допомогу третьою особою понесено не було.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Як вбачається з матеріалів справи, Купайгородським Е.О. надано у справу укладений з ТОВ "Діджітал Солюшнс" договір від 21.12.2020 № 01/2020 (далі - Договір), додаткову угоду до Договору, а також відповідні рахунок - фактури з визначеним обсягом наданих послуг/їх вартості, що, наразі, виходячи з доводів Купайгородського Е.О., підлягає сплаті ТОВ "Діджітал Солюшнс" на його користь, тобто є витратами, що підлягають відшкодуванню за рахунок КП ГІОЦ.

Проте, згідно з висновками постанов Пленуму Верховного Суду/Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 27.06.2018 у справі №866/1216/16; постанов Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №902/844/18, від 31.05.2022 у справі №927/728/21, від 07.09.2022 у справі № 916/2348/21, від 09.03.2023 у справі № 925/1758/21, від 29.03.2023 у справі № 906/945/21: «При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін». «На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законодавством порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені». «Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Колегія суддів звертає увагу, що ст. 126 ГПК України лише визначає докази, на підставі яких, відповідно, визначається (встановлюється) розмір, обсяг, вартість послуг адвоката, що сплачена, або підлягає сплаті, але це не нівелює обов`язку ТОВ "Діджітал Солюшнс", передбаченого ст. 74 ГПК України, довести факт (обставини) понесення витрат. Зрозуміло, що витрати - це розмір списаних з рахунків грошових сум, тобто виконаного грошового зобов`язання, а не розмір сум, що тільки підлягає сплаті (невиконане зобов`язання).

Саме витрати (розмір списаних з рахунків грошових сум/виконаного грошового зобов`язання) у відповідності до ч. 1 ст. 126 ГПК України покладаються на сторону (КП ГІОЦ), а не невиконане іншою стороною (ТОВ "Діджітал Солюшнс") перед адвокатом грошове зобов`язання (несплачені кошти). КП ГІОЦ не зобов`язане нести судові витрати на правничу допомогу адвоката, якщо такі витрати реально не понесені самим ТОВ "Діджітал Солюшнс". У протилежному випадку, тобто якщо ТОВ "Діджітал Солюшнс" фактично не понесе судових витрат, а з КП ГІОЦ витрати буде стягнуто, буде порушене (не захищене судом) відповідне майнове право КП ГІОЦ на належні йому грошові кошти. Товариство безпідставно набуде грошові кошти за рахунок КП ГІОЦ, чим буде порушено принцип справедливості, вимоги закону щодо захисту судом у судовому процесі прав усіх сторін, які приймають в ньому участь.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з наведених норм, в основу судового рішення не може бути покладено припущення, що грошове зобов`язання з оплати послуг на правову допомогу адвоката, взяте ТОВ "Діджітал Солюшнс" перед Купайгородським Е.О. на підставі Договору, буде виконане в майбутньому, тобто встановлений судом згідно з ст. 126 ГПК України розмір існуючого грошового зобов`язання буде колись сплачено (зобов`язання буде виконано), суд зобов`язаний приймати до уваги виключно встановлений факт (обставини) понесення стороною судових витрат.

Отже, ТОВ "Діджітал Солюшнс", з урахуванням ст.ст. 74, 86 ГПК України, зобов`язане довести у справі (саме у судовому процесі) факт (обставини) виконання передбаченого Договором грошового зобов`язання з оплати правничих послуг адвоката, тобто - реального понесення судових витрат, а не тільки наявності відповідного зобов`язання.

Стаття 126 ГПК України не нівелює цього обов`язку ТОВ "Діджітал Солюшнс", проте судячи з доводів адвоката Купайгородського Е.О. ст. 126 ГПК України розуміється невірно, підміняються одне одним поняття витрат (списання коштів з рахунків/ виконане грошове зобов`язання) з поняттям встановлення судом розміру грошових сум, що підлягають сплаті (встановлення судом наявності у сторони відповідного грошового зобов`язання). На думку колегії суддів, Купайгородський Е.О. намагається ввести суд в оману, видаючи наявність перед ним у ТОВ "Діджітал Солюшнс" взятого за Договором грошового зобов`язання зі сплати наданих послуг на правову допомогу адвоката, яке є не виконаним, за (судові) витрати, тобто - за фактично виконане зобов`язання.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як підтверджується матеріалами справи згідно з п. 1.1. Договору адвокат надає правові послуги, а ТОВ "Діджітал Солюшнс" зобов`язане їх прийняти та оплатити.

Відповідно до п. 3.2.1. п. 3.2. Договору ТОВ "Діджітал Солюшнс" зобов`язане протягом 3 (трьох) банківських днів, що йдуть за датою виставлення адвокатом рахунків про сплату гонорару (за представництво в апеляційній інстанції) (електронною поштою, державною поштою України чи комерційною службою кур`єрської доставки) сплатити гонорар адвокату.

Доказів виставлення адвокатом зазначеного рахунку ТОВ "Діджітал Солюшнс" для оплати електронною поштою, державною поштою України чи комерційною службою кур`єрської доставки, або в інший спосіб до суду не надано.

Крім того, адвокатом не надано і тих доказів, що ТОВ "Діджітал Солюшнс" прийняло послуги згідно з рахунком (рахунок акцептовано).

Очевидно, що за таких обставин витрати не підтверджені ТОВ "Діджітал Солюшнс", а отже і не понесені. При тому, що за цих же обставин немає підстав вважати, що витрати у визначених Купайгородським Е.О. у рахунках розмірі будуть колись понесені, зокрема оскільки ТОВ "Діджітал Солюшнс" вправі і не погодитись з розміром вартості послуг (п. 1.1. Договору). Відповідно, адвокатом Купайгородським Е.О. не доведено обставин понесення ТОВ "Діджітал Солюшнс" витрат на правничу допомогу адвоката.

При цьому, в п. 4.1. Договору вказано, що розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату за надану в межах цього Договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього Договору.

На виконання зазначеного пункту Договору ТОВ "Діджітал Солюшнс" надало до суду апеляційної інстанції Додаткову угоду до вищевказаного Договору, якою ніби визначено, що ставка гонорару адвоката становить 8 тис. грн за одну годину роботи адвоката по вказаній справі, але зазначена Додаткова угода не може бути належним та допустимим доказом по справі в розумінні ст. ст. 73, 76 - 79 ГПК України.

Вищевказана Додаткова угода подана до суду апеляційної інстанції у вигляді фотокопії, що унеможливлює встановлення та перевірку того, чи дійсно між сторонами мало місце укладання відповідної Додаткової угоди, а тому зазначені Додаткова угода не може посвідчувати погодження між адвокатом та клієнтом вартості правової допомоги. В матеріалах справи відсутні докази прийняття правової допомоги клієнтом від адвоката, оскільки відсутні двосторонні акти приймання-передачі наданих послуг, за яким клієнт прийняв надані адвокатом послуги на суму 40 тис. грн., що свідчить про безпідставність вимог про покладення витрат на правову допомогу на КП ГІОЦ.

Відповідно до п. 1.1. Договору, адвокат зобов`язується надати клієнту правову допомогу, визначену цим Договором, а клієнт зобов`язується прийняти та оплатити вказану правову допомогу. Іншого порядку приймання-передачі наданих послуг вищевказаним Договором не передбачено. При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджували приймання-передачу від адвоката клієнту наданих послуг за вищевказаними Договором в рамках судової справи № 910/5316/21.

З огляду на вищевикладене, в матеріалах справи відсутні (не подавались до суду) докази двостороннього погодження між клієнтом та адвокатом обсягів такої правової допомоги та оплати за надані послуги з правової допомоги.

Отже, на переконання колегії суддів, наведені обставини вказують, що розмір витрат ТОВ «Діджітал Солюшнс» на оплату правничих послуг представника (адвоката) у даній справі (40 тис грн) є значно перебільшеним (нерозумним), непропорційним до предмета спору, необґрунтованим та неспівмірним до критеріїв, визначених ч. 4 ст. 126 ГПК України, крім того, за відсутності доказів, що підтверджували б замовлення зазначених послуг клієнтом у адвоката, прийняття наданих послуг клієнтом у адвоката, відсутністю оплат за надані послуги та недоведеністю обов`язку у клієнта оплачувати послуги адвоката, які не були пред`явлені останнім до оплати клієнту, а тому у задоволенні заяви третьої особи у справі - товариства з обмеженою відповідальністю «Діджитал Солюшнс» про розподіл судових витрат слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 127, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні заяви третьої особи у справі - товариства з обмеженою відповідальністю «Діджитал Солюшнс» про розподіл судових витрат відмовити.

2. Справу №910/5316/21 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку згідно вимог ст.ст. 287-291 ГПК України.

Повний текст складено 20.03.2024.

Головуючий суддя Б.М. Поляков

Судді О.О. Хрипун

Є.Ю. Шаптала