Постанова

від 12.03.2024 по справі 908/1857/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2024 року м.Дніпро Справа № 908/1857/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів:Чус О.В., Дарміна М.О.,

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від позивача: Бартош-Стрєльников А.В.- адвокат, посвідчення № 3217 від 04.01.2022 р.

від відповідача: Строкань В.В. - медичний директор, паспорт СВ665131 від 03.05.2002 р.

від відповідача: Наприклад В.І.- генеральний директор, паспорт АА454411 від 27.05.1997 р.

від відповідача: Сізінцова Ю.Ю. - адвокат, посвідчення №1004 від 28.02.2014 р.

розглянувши матеріали апеляційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубін і Ко"

на рішення Господарського суду Запорізької області області від 13.07.2023 р.

( суддя Зінченко Г.Г., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 24.07.2023 р.)

у справі

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубін і Ко",

Запорізька область, Мелітопольський район, смт. Нововасилівка

до відповідача

Комунального некомерційного підприємства "Якимівська центральна районна лікарня" Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області,

Запорізька область, Мелітопольський район, смт. Якимівка

про стягнення 3 484 837,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю Рубін і Ко звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства "Якимівська центральна районна лікарня" Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, про стягнення 3 771 225,09 грн. заборгованості за договором № 389 від 30.12.2021 р., про закупівлю послуг з постачання водяної пари і гарячої води (теплопостачання), в тому числі 3 381 034,05 грн. основного боргу за надані послуги теплопостачання, 346 124,91 грн. інфляційних втрат та 44 066,13 грн. 3 % річних.

В підготовчому засіданні судом була прийнята до розгляду заява про зменшення позовних вимог, яка мотивована тим, що частина позовних вимог заявлена Позивачем помилково та була фактично оплачена Відповідачем до звернення Позивача до суду. Зокрема, заявлена до стягнення сума 239 122 грн. 00 коп. за актом здачі-приймання виконання робіт № 1/04-01 від 18.01.2022 р. оплачена Відповідачем ще 19.01.2022 р. та не підлягає стягненню. Також, не підлягають стягненню нараховані на прострочену суму 239 122 грн. 00 коп. - 3% річних в сумі 4 225 грн. 58 коп. та інфляційні витрати в сумі 43 039 грн. 61 коп., у зв`язку з чим заявлена Позивачем сума зменшується до 3 484 837, 90 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що протягом опалювального сезону 2021-2022 рр. теплопостачання Відповідача здійснювалось Позивачем на договірних засадах та на підставі рішення органу місцевого самоврядування. З 22.11.2021 р. між сторонами на підставі рішень органу місцевого самоврядування укладались договори № 349 та № 380 про закупівлю послуг з постачання водяної пари і гарячої води ( теплопостачання ), до яких складались акти здачі приймання виконаних робіт, об`єм тепла визначався за показаннями приладу обліку тепла Позивача та саме такий спосіб розрахунку узгоджений з Відповідачем. Узгоджена за актами вартість послуг Позивача Відповідачем сплачена, заборгованості за попередніми договорами відсутня. 30.12.2021 р. між сторонами укладений договір № 389 про закупівлю послуг з постачання водяної пари і гарячої води ( теплопостачання ), яким сторони впорядкували відносини щодо надання послуг з теплопостачання та їх оплати за період з 01.01.2022 р. по 31.12.2022 р.. Договором визначена загальна сума оплати в розмірі 5 519 997,00 грн. за тарифом 3 309 грн. за 1 Гкал та об`єм наданих послуг 1 668 Гкал. Так, за вказаним договором Позивачем були складені наступні акти здачі приймання виконаних послуг № 1/04-01від 18.01.2022 р. на суму 500 000 грн. ( об`єм послуги 151,1030521 Гкал), № 1/27-01від 01.02.2022 на суму 658 149,84 грн. ( об`єм послуги 198,8969 Гкал ), № 1/01-03 від 01.03.2022 р. на суму 1 738 217,70 грн. ( об`єм послуги 525,3 Гкал ), № 1/02-03 на суму 300 000 грн. ( об`єм послуги 90,66183 Гкал ), № 1/01-04 від 01.04.2022 р. на суму 1 403 694,35 грн. ( об`єм послуги 424,205 Гкал. ). Як зазначив Позивач, всі акти , крім актів № 1/01-03 від 01.03.2022 р. на суму 1 738 217,70 грн. та № 1/04-04 від 01.04.2022 р. на суму 1 403 694,35 грн., підписані та сплачені Відповідачем без зауважень. Що стосується цих двох актів вони отримані Відповідачем, однак без будь-яких підстав не підписані та не оплачені. З урахуванням заяви Позивача про зменшення позовних вимог, Позивач просить стягнути в Відповідача заборгованість в загальному розмірі - 3 141 912,05 грн. з нарахованими на цю суму 3% річних та інфляційних витрат. Також пред`явлено до стягнення судові витрати на правничу допомогу адвоката Ковальова Д.В., згідно попереднього розрахунку в сумі 340 000 грн., та адвоката Сивової Я.В. в сумі 60 000 грн..

Відповідач у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву - проти позовних вимог заперечив в повному обсязі, визнаваючи факт укладення договору № 389 від 30.12.2021 р.. За втердженням Відповідача - після остаточного розрахунку станом на лютий 2022, послуги Позивачем не надавались. При цьому, підтвердити чи спростувати вказаний факт наразі є неможливим у зв`язку з військовою агресією рф та тимчасовою окупацією смт. Якимівка і виїздом керівництва КНП «Якимівської ЦРБ». Спірні акти приймання передачі послуг № 1/01-03 від 01.03.2022 р. на суму 1 738 217,70 грн. та № 1/01-04 від 01.04.2022 р. на суму 1 403 694,35 грн., Відповідачем отримані не були та не підписувалися. Жодного доказу направлення вказаних актів Відповідачу матеріали справи не містять. Обсяг наданих послуг в цих актах не підтверджений належними і допустимими доказами. Копії актів зняття показів лічильнику в котельні Позивача та в окремих приміщеннях не містять дат, не підписувались Відповідачем, а отже не можуть бути визнані як докази спожитого Відповідачем обсягу тепла. Також Відповідач зазначає, що за визначеною адресою споживання послуги, знаходяться інші юридичні особи ( КНП «Якимівський ЦПСМД», КЗ «Якимівська районна аптека», ВП «Азовський міжрайонний відділ ДУ Запорізький лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я» ), які є субспоживачами теплової енергії за спірною адресою, проте ні угод з ними, ні показань їх лічильників та спожитого обсягу послуги Позивач не подає. Отже, Відповідач вважає, що пред`явлення заборгованості за спірними актами спожитої теплової енергіє є безпідставним і недоведеним в частині визначення обсягу спожитої теплової енергії, що є визначальним для визначення розміру наявної заборгованості.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Запорізької області області від 13.07.2023 р. в задоволені позову відмовлено повністю.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Рубін і Ко", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 13.07.2023 р., ухвалити нове рішення, яким про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з Комунального некомерційного підприємства «Якимівська центральна районна лікарня» на користь ТОВ «Рубін і Ко» суми грошового зобов`язання у розмірі 3 316 938,5 грн., що складається з суми основного боргу у розмірі 2 992 662,52 грн., суми трьох відсотків річних у розмірі 37 816,31 грн., суми інфляційних втрат у розмірі 286 459,67 грн.. Стягнути з Відповідача на користь Позивача понесені по справі судові витрати.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідача про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за порушення виконання грошового зобов`язання і в подальшому за заявою Позивача було зменшено позовні вимоги на суму 286 387 грн. 19 коп., у зв`язку з чим заявлена Позивачем сума майнових вимог ( ціна позову ) зменшена до 3 484 837 грн. 90 коп.. В ході судового розгляду, після ознайомлення представників Позивача, які раніше не приймали участь у розгляді справи, з матеріалами справи було подано заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення з Відповідача грошової суми у розмірі 167 899 грн. 40 коп., яка складається з суми основного боргу за договором у розмірі 149 249 грн. 53 коп., суми трьох відсотків річних у розмірі 2 024 грн. 06 коп., суми інфляційних втрат у розмірі 16 625 грн. 63 коп. в зв`язку зі сплатою Відповідачем частини суми основного боргу. Разом із заявою було подано клопотання про поновлення процесуального строку на подачу заяви про зменшення позовних вимог. Суд першої інстанції безпідставно відмовив Позивачу в задоволені клопотання про поновлення процесуального строку і, відповідно, заява про зменшення розміру позовних вимог розглянута судом не була.

Крім того, Позивачем було подано заяву про закриття провадження у справі в частині стягнення вказаної вище суми в зв`язку з відсутністю в цій частині предмету спору. До обох заяв було додано копії письмових доказів на підтвердження викладених в заявах обставин, оригінали цих доказів надавались суду для огляду, а саме, копія платіжного дорученням № 803 від 28.12.2021 р. на суму у розмірі 36 399 грн. 39 коп.; копія платіжного доручення № 18 від 28.02.2022 р. на суму у розмірі 36 865 грн. 57 коп.; копія платіжного доручення № 19 від 11.03.2022 р. на суму у розмірі 40 038 грн. 90 коп. та копія платіжного доручення № 273 від 23.02.2022 р. на суму у розмірі 11 660 грн. 92 коп.. Загальна сума оплати за вказаними вище платіжними дорученнями 124 964 грн. 78 коп.. Крім того, згідно акту здачі-приймання виконаних робіт № 1/21-02, підписаного Позивачем та генеральним директором КНП «Якимівська ЦПМСД» Борисенко В.П., узгоджено надання послуг з теплопостачання в березні 2022 року в обсязі 7,339 Гкал на суму 24 284 грн. 75 коп. Вартість визначена Позивачем виходячи з раніше затвердженого тарифу 3 309 грн. 00 коп. за 1 Гкал. Спожиті КНП «Якимівська ЦПМСД» послуги з теплопостачання дотепер не оплачені, але і враховувати об`єм та вартість наданих послуг в позовних вимогах до Відповідача є безпідставним.

Водночас, на думку Скаржника, суд першої інстанції безпідставно оцінював докази, які фактично не були прийняті судом, і на підставі цього дійшов до хибного висновку про недоведеність Позивачем обсягу споживання Відповідачем теплової енергії протягом лютого-березня 2022 року, а, відповідно, за висновками суду першої інстанції, не можливо визначити суму заборгованості за послуги з теплопостачання.

При цьому Скаржник зазначає, що наявними в матеріалах справи доказами Позивачем доведено існування між сторонами договірних відносин, а саме; протоколом Якимівської селищної ради № 22 від 22.11.2021 р.; рішенням сесії Якимівської селищної ради № 91 від 25.11.2023 р. «Про визначення виконавця послуг з виробництва та постачання теплової енергії»; рішенням виконавчого комітету Якимівської селищної ради № 237 від 26.11.2021 р. «Про визначення виконавця послуг з виробництва та постачання теплової енергії»; на виконання рішення виконавчого комітету Якимівської селищної ради № 237 «Про визначення виконавця послуг з виробництва та постачання теплової енергії» між Позивачем та управлінням капітального будівництва інвестицій, житлово-комунального господарства, транспорту комунального майна та благоустрою Якимівської селищної ради укладено договір управління майном № 1 від 29.11.2021 р. та Акт прийому-передачі майна до цього Договору від 29.11.2021 р.; зміна тарифу підтверджується наявною в матеріалах копією рішення виконавчого комітету Якимівської селищної ради № 26 від 13.12.2021 р. «Про встановлення тарифу ТОВ «Рубін і Ко» на послуги виробництва, постачання теплової енергії в опалювальний сезон 2021-2022 роки; копіями договорів про закупівлю послуг з постачання водяної пари і гарячої води № 349 від 22.11.2021 р., № 380 від 21.12.2021 р., № 382 від 22.12.2023 р., № 389 від 30.12.2021 р.. Наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання виконаних робіт та платіжним дорученнями.

Скаржник наголошує на тому, що поза увагою суду першої інстанції залишилось, що акт здачі-приймання виконаних робіт № 1/02-03 від 02.03.2022 р. на суму 300 000,00 грн. було складено та підписано сторонами після повномасштабного вторгнення росії в Україну та зайняття окупаційними військами смт. Якимівка Мелітопольського району. Підписанням цього акту про часткову оплату теплопостачання будівлі Відповідача на суму 300 000,00 грн. та оплату вказаної суми Відповідач фактично погодився з обсягом наданих Позивачем послуг з теплопостачання та показниками приладу обліку теплової енергії, зафіксованими у акті від 01.04.2022 р. на кінець опалювального сезону. Позивачем на підтвердження викладених в позові обставин щодо обсягу наданих послуг додано до матеріалів справи копії актів обстеження приміщення котельній центральної районної лікарні станом на початок дії договірних відносин між сторонами та на кінець опалювального сезону, тобто, станом на 22.11.2021 р. та 01.04.2022 р.. Відповідач, в свою чергу, не надав суду жодного доказу на спростування належності та допустимості цих доказів обсягу наданих Позивачем послуг з теплопостачання. Позивач вважає, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги ці докази через відсутність у Позивача їх оригіналу, недоведеність дат складання та відсутності представника Відповідача у складі комісії.

Скаржник зазначає, що Позивачем дійсно до матеріалів справи разом із позовною заявою було надано копії актів про зняття показань приладу обліку, встановленого в приміщенні котельні ЦРЛ в смт. Якимівка від 22.11.2021 р. та 01.04.2022 р.. Ненадання оригіналів актів обумовлено тим, що вони знаходяться на тимчасово окуповані території. У Позивача є оригінал листа від 24.04.2023 р. № 81/04-10, підписаного головою Якимівської селищної ради, яким підтверджується складання цих актів та відповідність зазначених в них показів лічильників. Вказаний лист було отримано Позивачем вже після закінчення підготовчого провадження. В зв`язку з тим, що Позивач не мав об`єктивної можливості надати вказаний доказ до суду першої інстанції, Скаржник просить долучити його до матеріалів справи ( відповідне клопотання додане до цієї апеляційної скарги ).

Скаржник вважає, що саме вказані акти дають змогу встановити обсяги споживання Відповідачем теплової енергій протягом лютого-березня 2022 р., а відповідно і визначити суму заборгованості за послугу з теплопостачання, оскільки вони фіксують покази лічильників на початку опалювального періоду та на кінець цього періоду. Якщо від різниці між показами на кінець опалювального сезону та показами на початок опалювального сезону відняти кількість оплачених Відповідачем послуг теплопостачання можна отримати обсяг спожитої несплаченої Відповідачем теплової енергії. Так, з акту від 22.11.2021 р. вбачається, що на початок опалювального сезону покази на вузлі комерційного обліку становили 24 073,187 Дж ( або 5 748,6770556 Гкал). З акту від 01.04.2022 р. вбачається, що після закінчення опалювального сезону покази на комерційному вузлі обліку становили 31 088,24 Дж ( 7 423,871712 Гкал ). Таким чином, за період з 22.11.2021 р. по 30.03.2022 р. Позивачем за адресою смт. Якимівка, вул. Центральна, 30 було здійснено теплопостачання в розмірі 7 015,053 Дж ( 1 675,195 Гкал ). Враховуючи викладене, можна здійснити наступний розрахунок: 1 675,195 - 725,69 - 37,765 - 7,339 = 904,401, де: 1 675,195 Гкал загальний обсяг поставленої теплової енергії протягом опалювального сезону 2021-2022 року за адресою: смт. Якимівка, вул. Центральна, 30; 725,69 Гкал обсяг оплаченої Відповідачем теплової енергії; 37,765 Гкал обсяг оплаченої теплової енергії іншими споживачами ( КНП «Якимівський ЦПМСД» та КП «Якимівська районна аптека» ); 7,339 Гкал обсяг несплаченої теплової енергії КНП «Якимівський ЦПМСД»; 904,401 Гкал залишок неоплаченої відповідачем теплової енергії. Таким чином, заборгованість Відповідача складає 2 992 662,909 грн. ( 904,401 Гкал * 3 309 грн. ( встановлений тариф ) = 2 992 662,91 грн. ).

Щодо дат складання цих актів, то Скаржник вказує на те, що Позивачем надавалось суду першої інстанції для огляду копія відповіді на адвокатський запит від 24.04.2023 р. № 81/04-10 за підписом голови Якимівської селищної ради, якою підтверджено і дати складання спірних актів і дійсність підписів уповноважених осіб. Проте, в долучені до матеріалів справи цього письмового доказу представнику Позивача в ході судового розгляду було незаконно відмовлено в зв`язку з заявлениям клопотання про долучення з порушенням процесуальних строків, хоча дата складання цього документу явно свідчить про його отримання після спливу загального процесуального строку, визначеного для надання суду першої інстанції доказів.

Крім того, відмовляючи в долученні до матеріалів справи листа Якимівської селищної ради Мелітопольського району Запорізької області від 24.04.2023 р. № 81/04-10 і не приймаючи його як доказ належності та допустимості актів про зняття показань приладу обліку від 22.11.2022 р. та 01.04.2022 р., при цьому приймаючи до уваги докази, які фактично прийняті судом не були, а саме, додатки до заяви про зменшення позовних вимог та заяви про закриття провадження в частині, суд першої інстанції допустив явну перевагу в оцінці доказів на користь Відповідача, що стало підставою для відмову в позові.

Також, суд першої інстанції безпідставно не надав належної оцінки змісту акту про зняття показань приладу обліку від 01.04.2022 р.. Так зі змісту цього документу вбачається закінчення опалювального сезону 30.03.2022 р., що, в свою чергу вказує, по-перше, на складання акту про зняття приладу обліку як найменш наступного дня, тобто 01.04.2022 р., по-друге, підтверджується, що зазначені показники вузлу обліку є кінцевими у цьому опалювальному сезоні, по-третє, спростовує пояснення представника Відповідача щодо закінчення опалювального сезону 02.03.2022 р.. Також, поза увагою суду першої інстанції залишились пояснення представника Відповідача з приводу передачі в управління Позивачу приладу обліку теплової енергії, який знаходиться в приміщенні КНП «Якимівська центральна районна лікарня». Так, в судовому засіданні 01.06.2023 р. представник Відповідача пояснив суду, що прилади обліку теплової енергії перебувають на балансі КНП «Якимівська центральна районна лікарня» і у позивача відсутній доступ до них.

Відтак, на думку Скаржника, відбіркове ставлення суду першої інстанції до оцінки доказів у справі дає Позивачу можливість повторно заявити клопотання про долучення до матеріалів справи листа Якимівської селищної ради Мелітопольського району Запорізької області від 24.04.2023 р. № 81/04-10 як доказ належності та допустимості актів про зняття показань приладу обліку від 22.11.2021 р. та 01.04.2022 р..

На переконання Скаржника правомірність дій Позивача щодо зняття показань приладу обліку теплової енергії, які зафіксовані в наявних в матеріалах справи Актах, встановлено нормами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Таким чином, Позивач, складаючи акти, якими зафіксовані покази комерційного обліку, діяв правомірно і висновки суду першої інстанції щодо недоведеності обсягу спожитої теплової енергії є безпідставними та необгрунтованими. Відповідачем не спростовано відмінним від наданого Позивачем розрахунком заборгованості за договором, а ні обсяг спожитої теплової енергії, а ні суму до сплати за отриманні послуги. Умовами договору не тільки не визначено спосіб передачі Відповідачу акту здачі-приймання виконаних послуг, а і взагалі відсутнє посилання на обов`язковість такої дії, як передумову оплати Відповідачем отриманих послуг. Більш того, отримання послуг з теплопостачання після повномасштабного вторгнення росії в Україну та зайняття окупаційними військами смт. Якимівка Мелітопольського району, погодження з обсягом отримання послуг Відповідач підтверджує підписанням акту здачі-приймання виконаних робіт № 1/02-03 від 02.03.2022 р. про часткову оплату за теплопостачання на суму 300 000,00 грн. та здійснення оплати на вказану суму.

Відповідь ТОВ «Рубін і Ко» на відзив Комунального некомерційного підприємства «Якимівська центральна районна лікарня» містить аналогічні доводи, що викладені в апеляційній скарзі.

Від Скаржника надійшли заперечення проти долучення з боку Відповідача до матеріалів справи додаткових доказів, зокрема: адвокатський запит, зроблений на ім`я директора ТОВ «Тепломережа 2019», а також відповідь зазначеного товариства на цей адвокатський запит. В обгрунтування своїх заперечень Позивач вказує на те, що подана представником Відповідача заява про долучення до матеріалів справи адвокатського запиту та відповіді на нього не містить доказів того, що Відповідач з об`єктивних причин не мав можливості подати вказані документи до суду першої інстанції під час розгляду справи.

Від Скаржника ( Позивач ) до апеляційного суду надійшла заява про часткову відмову від позовних вимог в частині стягнення з Відповідача грошової суми у розмірі 167 899 грн 40 коп., яка складається з суми основного боргу у розмірі 149 249 грн 53 коп., суми 3% у розмірі 2 024 грн 06 коп., суми інфляційних втрату розмірі 16 625 грн 63 коп..Також, Скаржник просить у вказаній заяві прийняти зміну ( в бік зменшення ) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, та розглядати позовні вимоги про стягнення з Відповідача 3 316 939 грн 06 коп., з яких сума основної заборгованості у розмірі 2 992 662 грн 91 коп., сума 3 % річних у розмірі 37 816 грн 49 коп та сума інфляційних втрат у розмірі 286 459 грн 66 коп..

Заява мотивована тим, що під час судового розгляду справи в суді першої інстанції, Позивачем було встановлено, що помилково, до ціни позову було включено вартість оплаченої теплової енергії, яку було поставлено іншим споживачам за тією ж адресою.

У додаткових поясненнях, Скаржник зазначає, що на сьогоднішній день, ТОВ «Рубін і Ко» не веде господарську діяльність, а всі податки завжди сплачувало до місцевого бюджету територіальної громади, яка знаходиться на підконтрольній уряду України території Запорізької області. Разом з тим, ТОВ «Рубін і Ко» має намір розпочати господарську діяльність на території міста Запоріжжя. Оскільки, однією з умов надання зазначених грантів є реєстрація підприємства на території підконтрольній уряду України, ТОВ «Рубін і Ко» з 12.01.2024 р. змінило свою юридичну адресу, та на сьогоднішній день зареєстроване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Розваги, 27, кв. 101.

Відтак, Скаржник вважає, що можливі твердження щодо нікчемності Договору №2 389 про закупівлю послуг з постачання водяної пари і гарячої води (теплопостачання) від 30.12.2021 р. ( а також складених на підставі цього договору актів здачі-приймання виконаних робіт та актів обстеження приміщення котельній центральної районної лікарні станом на початок дії опалювального сезону та на кінець опалювального сезону, тобто, станом на 22.11.2021 р. та на 01.04.2022 р. ) не ґрунтуються на жодних положеннях діючого законодавства та не можуть бути враховані судом під час ухвалення рішення по даній справі.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Комунального некомерційного підприємства "Якимівська центральна районна лікарня" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Підприємство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Підприємство посилається на те, що оригіналу поданого документу, акту зняття показань, до суду не подано, на копії відсутня дата. Залишається питанням зацікавленість голови Якимівської селищної ради та мета подання Позивачем листа голови Якимівської селищної ради, який стверджує факт і підтверджує їх існування. Позивач залишає поза увагою факт, що до котельні, де знаходиться загальний лічильник, на який весь час посилається Позивач, доєднано ще інші установи та будівлі крім Комунального некомерційного підприємства «Якимівська центральна районна лікарня» Якимівської селищної ради. Дана інформація міститься у поданих ним документах, а саме: рішення Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області сімнадцятої сесії восьмого скликання від 25.11.2021 р. № 91 п. 2.2., де передбачено, що теплові мережі Якимівської селищної ради, від комунального закладу «Якимівська центральна районна лікарня» доєднано до котельні № 4 знаходяться за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт Якимівка, вул.. Центральна, 30. Також, Відповідач просить врахувати факт поданих до суду документів Позивачем, а саме, копії платіжних доручень № 803 від 28.12.2021 р., № 273 від 23.02.2022 р., № 18 від 28.02.2022 р., № 19 від 11.03.2022 р., які надійшли на адресу від різних установ. Це підтверджує факт, що до загального лічильника приєднані і інші установи, отже є інші угоди, платіжні документи та акти виконаних робіт, і сума та об`єм постачання тепла, які виставились Позивачем не співпадає з дійсністю.

Крім того, у відзиві Підприємство посилається на те, що Позивач подає позов завчасно, договір на час подання позову продовжував діяти і можливість реалізації прав та обов`язків була завчасною. Не можливість проведення перевірки даної інформації, викладеної у позові, а також не проведення відповідної технічної експертизи створює всі підстави для створення Позивачем всіх умов щодо не реалізації права на захист Відповідачем.

Відповідач звертає увагу на виставлені самостійно Позивачем показники об`єму Гкал 01.03.2022 р. та 02.03.2022 р.. Подання такого об`єму за один день 525,3 Гкал - є неможливим. Про що заявлено в суді Відповідачем. Так, 01.03.2022 р. ( Акт здачі-приймання робіт № 1/01-03 ) 523,3 Гкал - 1 738 217 грн.70 коп.; 01.04.2022 р. ( Акт здачі- приймання робіт № 1/01-04 ) 424,205 Гкал - 1 403 694 грн. 35 коп.. Саме за ці два Акти і вникає спір. Оскільки дані Акти не підписані Відповідачем. Факт отримання даних актів Відповідачем відсутній. Ніяким шляхом ці акти не надсилались, не надавались Позивачем. До того ж, в даних актах відсутні визначена сума боргу на той час підприємства. Отже, дані акти фіктивно зроблені і підписані виключно Позивачем. До того ж, даний об`єм вже є не достовірним, оскільки сам Позивач вже подав дані щодо інших установ яким постачалось тепло.

Підприємство також вказує на те, що згідно актів Відповідачем використано 7015,053 гДж ( 1 675,195 Гкал), згідно окремих лічильників 3 169,209. Різниця використаного становить 3 845,844. Хто використав даний об`єм ( різницю об`єму ) залишається невідомим. Даний об`єм наданих послуг ніяк не може відноситись до Комунального некомерційного підприємства «Якимівська центральна районна лікарня» Якимівської селищної ради, оскільки всі розрахунки здійснюються згідно п. 4 ст. 1 Закону.

Крім того, Підприємство зазначає про те, що згідно отриманої відповіді на адвокатський запит представника Відповідача, Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області заявило, що є наявна додаткова угода до договору № 389 від 30.12.2021 р. на суму 5 519 997,00 грн., і вона є в загальному доступі, якою регламентовано зменшення суми договору на 200 000,00 грн.. Даний документ Позивачем не надається. Оскільки визначена сума в договорі 5 519 997,00 грн. прямо пов`язана з визначеним об`ємом 1 668 Гкал і виключно подальші оплати відбувались згідно затверджених умов і суму договору зменшено, то і повинен бути зменшено об`єм наданих послуг. Позивачем зазначено, що додаткова угода на зменшення суми договору на 200 000,00 грн. не була підписана, що не співпадає з дійсністю, оскільки, дана додаткова угода існує. Відповідачем у відповіді на адвокатський запит подані повністю роз`яснення щодо неї Управлінням Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області.

Від Відповідача надійшла заява, в якій Заявник просить не долучати до справи подані Позивачем, долучити до матеріалів справи адвокатський запит Відповідача та відповідь до нього, а також відмовити в долученні надісланих на адресу Відповідача заперечення на подання доказів та заяву на зменшення позовних вимог. В заяві, Відповідач вказує на те, що ТОВ «Тепломережа 2019» безпосередньо було користувачем лічильника, розташованого в котельні, саме тому, було направлено адвокатський запит директору ТОВ «Тепломережа 2019». На що отримала розгорнуту відповідь, яка була надана суду, що суттєво змінює позицію висловлену Позивачем. Даний лічильник був не справний, повірку він не проходив, був не опломбований. ТОВ Рубін і Ко протиправно використовувалось обладнання. Даний запит направлено саме в той час, коли встановили місце перебування директора ТОВ «Тепломережа 2019». Саме він був дійсно свідком всіх подій, що відбувались і факти, що він викладає відіграють суттєву роль у даній справі.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2023 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Дармін М.О., Березкіна О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.08.2023 р. витребувано у Господарського суду Запорізької області області матеріали справи/копії матеріалів справи № 908/1857/22. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубін і Ко" на рішення Господарського суду Запорізької області області від 13.07.2023 р. у справі № 908/1857/22 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

30.08.2023 р. матеріали справи № 908/1857/22 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.08.2023 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 08.11.2023 р..

Від представника Комунального некомерційного підприємства "Якимівська центральна районна лікарня" Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області надійшла заява про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та Підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Розпорядженням керівника апарату суду від 06.11.2023 р., у зв`язку з припиненням повноважень судді Березкіної О.В., відповідно до ст. 123 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи, відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018р. зі змінами.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Дарміна М.О., Чус О.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2023 р. судовою колегією у визначеному складі, прийнято до свого провадження справу № 908/1857/22, судове засідання у справі № 908/1857/22 призначене на 08.11.2023 р. вирішено провести з представником Комунального некомерційного підприємства "Якимівська центральна районна лікарня" Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засідання № 511) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.

В судовому засіданні 08.11.2023 р. по справі оголошено перерву до 10.01.2024 р.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.01.2024р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 12.03.2024р..

У судовому засіданні 12.03.2024 р., була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

Рішенням сімнадцятої сесії восьмого скликання Якимівської селищної ради від 25.11.2021 р. за № 91 - ТОВ «Рубін і Ко» передані в тимчасове управління теплові мережі та приміщення комунальної власності, які розташовані за адресою: Запорізька область Якимівський район смт. Якимівка, вул. Центральна 30, для провадження діяльності- надання послуг з виробництва та постачання теплової енергії підприємства та організаціям: 1) комунальному некомерційному підприємству «Якимівська центральна районна лікарня» Якимівськоі селищної ради; 2) КНП «Якимівський ЦПМСД» Якимівської селищної ради, 3) КЗ «Якимівська районна лікарня»; 4) ВП «Азовський міжрайонний відділ ДУ Запорізький лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я». П.4 цього ж рішення ТОВ «Рубін і Ко» визначено тимчасово, до проведення тендерної процедури, але не довше ніж до кінця опалювального сезону, виконавцем послуг з теплопостачання вищезазначених 4-х об`єктів.

Рішенням виконавчого комітету Якимівської селищної ради № 237 від 26.11.2021 р. - ТОВ «Рубін і Ко» визначений тимчасово, до проведення тендерної процедури, Виконавцем послуг з теплопостачання комунальному некомерційному підприємству «Якимівська центральна районна лікарня». Цим же рішенням затверджений тариф з теплопостачання в сумі 2 150,33 грн. за 1 Гкал.

29.11.2021 р. між ТОВ «Рубін і Ко» як управителем та Управлінням капітального будівництва, інвестицій, житлово-комунального господарства, транспорту, комунального майна та благоустрою Якимівської селищної ради в якості установника управління укладений Договір № 1 управління майном теплових мереж та вбудованих приміщень, необхідних для теплопостачання Відповідача.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні - вказані документи були подані Позивачем до позовної заяви в ксерокопіях, засвідчених позначкою ТОВ «Рубін і Ко» «з оригіналом згідно». Подати в ході судового розгляду оригінали вказаних документів Позивач не зміг, надавши пояснення, що вони залишились на тимчасово окупованій території Запорізької області. Проте, заперечень проти вказаних фактів учасниками справи не заявлено.

30.12.2021 р. між КНП «Якимівська ЦРЛ» в якості Замовника та ТОВ «Рубін і Ко» в якості Учасника укладений Договір № 389 про закупівлю послуг з постачання водяної пари і гарячої води (теплопостачання), яким сторони впорядкували відносини щодо надання послуг з теплопостачання та їх оплати за період з 01.01.2022 р. до 31.12.2022 р..

Ціна договору відповідно до п. 3.1 становить 5 519 997,00 грн..

Об`єм наданих послуг згідно з п. 1.2 складає 1 668 Гкал.

Відповідно до п. 1.3 договору об`єм закупівлі послуг може бути зменшено залежно від реального фінансування видатків.

Пунктом 4.1 договору передбачені умови оплати послуг протягом 7 банківських днів з дати виконання послуг.

Пунктом 6.1.2 договору встановлений обов`язок Замовника приймати надані послуги згідно з актом виконаних робіт, п. 6.2.4 передбачено право Замовника повернути рахунок учаснику без здійснення оплати в разі неналежного оформлення документів, зазначених у п. 4.2 Розділу 4 цього договору.

Згідно з п. 6.3.1 Учасник зобов`язаний забезпечити надання послуг у строки, встановлені цим Договором, та відповідно до п. 6.4.1 має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги.

На виконання вказаного договору між сторонами були підписані наступні акти здачі прийняття виконаних робіт: № 1/04-01від 18.01.2022 р. на суму 500 000 грн. ( об`єм послуги 151,1030521 Гкал ), № 1/27-01від 01.02.2022 р. на суму 658 149,84 грн. ( об`єм послуги 198,8969 Гкал ), № 1/02-03 на суму 300 000 грн. ( об`єм послуги 90,66183 Гкал ). Вказані документи були надані Позивачем суду першої інстанції в ксерокопіях. За поясненнями Позивача наданих в місцевому господарському суді - оригінали зазначених актів залишились на тимчасово окупованій територій, проте вони є повністю оплаченими, що підтвердив оригіналами платіжних доручень № 1 від 21.01.2022 р. на суму 239 122 грн. та № 1 від 21.01.2022 р. на суму 260 878,00 грн., № 1 від 02.02.2022 р. на суму 320 000 грн., № 7 від 02.02.2022 р. на суму 338 149, 84 грн., № 15 від 03.03.2022 р. на суму 300 000 грн..

Як зазначив господарський суд, вказані оплати також підтверджуються відповіддю управління державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 27.12.2022 р. № 02-06.2-06/15448 на адвокатський запит представника Відповідача, адвоката Сизинцової Ю., з якої вбачається що суми, дати і кількість проведених Відповідачем оплат за Договором № 389 співпадає і в загальному розмірі становить 1 458 149,84 грн.. Разом з тим, як зазначив суд - з цієї відповіді вбачається, що до спірного договору укладена додаткова угода № 1 від 17.02.2022 р. про зменшення бюджетних асигнувань на суму 200 000,00 грн., але вказана угода до матеріалів справи сторонами подана не була.

Також, до позовних матеріалів Позивачем були надані: акт здачі-приймання виконаних робіт № 1/01-03 від 01.03.2022 р. про теплопостачання будівлі КНП «Якимівська ЦРЛ» за лютий 2022 в обсязі 525,3 Гкал на суму 1 738 217,70 грн. та акт здачі-приймання виконаних робіт № 1/01-04 від 01.04.2022 р. про теплопостачання будівлі КНП «Якимівська ЦРЛ» за березень 2022 в обсязі 424,205 Гкал на суму 1 403 694,35 грн.. До вказаних актів подані рахунки - фактури №1/01-03 без дати, № 1/01-04 без дати на суми виписаних актів приймання передачі виконаних робіт. Вказані акти приймання-передачі підписані та скріплені печаткою лише Позивача та не підписані з боку Відповідача.

Доказів направлення вказаних актів приймання -передачі виконаних робіт на адресу Відповідача у будь-який спосіб, в тому числі на електронну адресу, матеріали справи не містять.

Позивач в ході судового розгляду справи в суді першої інстанції надав пояснення, що вказані акти були здані в бухгалтерію Відповідача особисто директором ТОВ «Рубін і Ко» перед від`їздом з окупованої території смт. Якимівка, проте підтвердити вказаний факт будь-якою реєстраційною відміткою про прийняття актів Відповідачем не зміг. Разом з відповіддю на відзив представник Позивача подав господарському суду ксерокопії актів про зняття показань приладу обліку Позивача, встановленого в приміщенні котельні ЦРБ в смт. Якимівка та пояснив, що вказаними актами від 22.11.2021 р. та 01.04.2022 р. комісією за участю представників Сторін були зафіксовані покази приладу обліку Позивача в загальному обсязі 1675,195 Гкал. За вирахуванням здійснених Відповідачем проплат, залишок несплаченого обсягу виставлений Відповідачу за актами № 1/01-03 від 01.03.2022 р. та №1/01-04 від 01.04.2022 р.. Оригінали вказаних актів в ході судового розгляду подані не були, як пояснив представник Позивача в суді першої інстанції, акти знаходяться в Якимівський селищній раді, представник якої брав участь в комісії з їх складання.

Отже, предметом заявлених позовних вимог в цій справі є стягнення з Відповідача заборгованості за договором № 389 від 30.12.2021 р. за послуги з теплопостачання будівлі КНП «Якимівська ЦРЛ» за лютий-березень 2022 згідно з актами № 1/01-03 від 01.03.2022 р. та №1/01-04 від 01.04.2022 р. в загальній сумі 3 141 912,05грн та нарахованих на цю суму 3% річних та інфляційних витрат.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі, яким відмовлено у задоволені позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю Рубін і Ко до Комунального некомерційного підприємства "Якимівська центральна районна лікарня" Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, про стягнення 3 484 837, 90 грн. заборгованості за договором № 389 від 30.12.2021 р., про закупівлю послуг з постачання водяної пари і гарячої води (теплопостачання).

Рішення суду мотивоване тим, що Позивачем не надано докази на підтвердження факту виникнення та розміру заявлених вимог щодо стягнення з Відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію. Так, спірні акти за лютий-березень 2022 за послугу з теплопостачання будівлі КНП «Якимівська ЦРЛ» № 1/01-03 від 01.03.2022 р. в сумі 1 738 217,70 грн. та № 1/01-04 від 01.04.2022 р. в сумі 1 403 694,35 грн. суд вважає не належними доказами споживання теплової енергії у спірному періоді в заявленому об`ємі і розмірі, оскільки - по перше вони не підписані Відповідачем і не скріплені печаткою його підприємства, а, по друге, не надано належних доказів їх направлення Відповідачу взагалі.

Також господарський суд не прийняв як належні та допустимі докази обсягу спожитого тепла Відповідачем у спірному періоді ксерокопії актів про зняття показань приладу обліку Позивача, встановленого в приміщенні котельні ЦРБ в смт. Якимівка, оскільки оригінали вказаних доказів суду подані не були, а з досліджених ксерокопій не вбачається ні дат складання вказаних документів, не зазначено номер вузла обліку теплової енергії, чи має він відношення до споживання Відповідача, оскільки останній не брав участь у складанні зазначених актів, чи брався вказаний вузол на облік у передбаченому Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» порядку. Разом з цим, з поданих суду письмових доказів, суд не може встановити обсяг споживання Відповідачем теплової енергій протягом лютого-березня 2022 р., а відповідно і визначити суму заборгованості за послугу з теплотостання.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційних скаргах, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного.

Щодо додаткових доказів, які Сторони надали до апеляційного суду, слід зазначити про таке.

Враховуючи, що учасники судового процесу додали вказані документальні докази під час розгляду апеляційної скарги, на дату прийняття оспорюваного рішення такого доказу суд першої інстанції в своєму розпорядження не мав.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

У постанові Верховного Суду від 21.04.2021 р. у справі № 906/1179/20 викладено правовий висновок, що приписи ч. 3 ст. 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи».

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Така обставина ( відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції ) виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України.

Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.

Відповідно до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 ГПК України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наведені Сторонами доводи щодо несвоєчасного подання доказів зазначає, що Заявники не обґрунтували належним чином неможливість подання таких доказів до суду першої інстанції з причин, які б об`єктивно не залежали від них, тому суд апеляційної інстанції не приймає вказані докази та переглядає справу за наявними у ній доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 274 ГПК України, у суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.

Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам ст.ст. 191, 192 цього Кодексу, суд визнає нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно закриває провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У силу норм ч. 2 ст. 191 ГПК України, до ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову суд роз`яснює сторонам наслідки відповідної процесуальної дії, перевіряє, чи не обмежений представник позивача у повноваженнях на її вчинення.

Суд не приймає відмову позивача від позову у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (ч. 5 ст. 191 ГПК України).

Розглянувши подану Позивачем заяву про відмову від позову в частині вимог про стягнення з Відповідача грошової суми, у розмірі 167 899 грн 40 коп., яка складається з суми основного боргу, у розмірі 149 249 грн 53 коп., суми 3%, у розмірі 2 024 грн 06 коп., суми інфляційних втрат, у розмірі 16 625 грн 63 коп., Суд встановив, що її підписано представником Позивача - адвокатом А.В. Бартош-Стрєльніковим, повноваження якої підтверджується копією доданого до заяви договору про надання юридичної (правової) допомоги адвоката, копією ордеру серії АЕ № 1219192 від 11.08.2023р. та копією свідоцтва № 1940 від 01.11.2013р., про право на заняття адвокатською діяльністю.

У судовому засіданні вказану заяву про відмову від позову в частині вимог про стягнення з Відповідача грошової суми у розмірі 167 899 грн 40 коп., яка складається з суми основного боргу у розмірі 149 249 грн 53 коп., суми 3% у розмірі 2 024 грн 06 коп., суми інфляційних втрату розмірі 16 625 грн 63 коп. підтримано уповноваженим представником Позивача.

Враховуючи, що відмова від позову є формою реалізації передбаченого ст. 14 ГПК України принципу диспозитивності господарського судочинства та не суперечить інтересам Позивача, Суд дійшов висновку про прийняття відмови Позивача від позову в цій справі в частині про стягнення з Відповідача грошової суми, у розмірі 167 899 грн. 40 коп., яка складається з суми основного боргу у розмірі 149 249 грн 53 коп., суми 3% у розмірі 2 024 грн 06 коп., суми інфляційних втрату розмірі 16 625 грн 63 коп.

Предметом розгляду у даній справі є вимога Позивача про стягнення з Відповідача вартості наданих послуг постачання теплової енергії.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем не було надано докази на підтвердження факту виникнення та розміру заявлених вимог щодо стягнення з Відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 р. за № 2633-IV, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. за № 1198 та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Так, згідно ст. 6 Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 № 2633-IV державна політика у сфері теплопостачання базується на принципах: зокрема, забезпечення захисту прав та інтересів споживачів; забезпечення комерційного обліку постачання теплової енергії.

Статтею ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об`єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання.

Відповідно до ст. ст. 3, 4 Закону України «Про теплопостачання» відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об`єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у сфері теплопостачання.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (ст. 1, ч. 2 ст. 6 Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про теплопостачання» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється відповідно до проектної документації з дотриманням будівельних норм і правил у порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Частиною 2 цієї статті передбачено, що забороняється приєднання житлових і нежитлових будівель до зовнішніх інженерних мереж без оснащення таких будівель вузлами комерційного обліку відповідних комунальних послуг відповідно до вимог цього Закону.

З дати взяття на комерційних облік оператором зовнішніх інженерних мереж вузла комерційного обліку, наявного при введенні в експлуатацію завершених будівництвом нових житлових і нежитлових будівель, реконструйованих, капітально відремонтованих житлових і нежитлових будівель, що приєднані до зовнішніх інженерних мереж, або вузла комерційного обліку , встановленого власником будівлі, відповідні власники (співвласники )будівлі оплачують вартість відповідної комунальної послуги за тарифом, що не враховує витрати оператора зовнішніх інженерних мереж на оснащення будівлі вузлами комерційного обліку ( ч.13 ст. 3 Закону )

Частиною четвертою ст. 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» передбачено, що оператор зовнішніх інженерних мереж, виконавець комунальної послуги, інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальних послуг, зобов`язані приймати вузли обліку, встановлені відповідно до вимог цього Закону, на абонентський облік протягом 14 календарних днів, про що складається відповідний акт. Прийняття приладу обліку на абонентський облік здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону. Виконавець або визначена власником (співвласниками) інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, формує та надає споживачу (його представнику) рахунки на оплату наданої комунальної послуги щомісяця. Інформація зазначена в пунктах 6, 7, 9, 10 частини третьої цієї статті, надається споживачу не менше двох разів на рік. Інформація зазначена в п.10 частини третьої цієї статті, надається також у випадках, коли виконавець надсилає споживачам договори або зміни до них. Рахунки на оплату комунальної послуги надаються на паперовому носії або за згодою споживача в електронному вигляді.

Отже, з аналізу наведених вище приписів законодавства в сфері теплолопостачання вбачається , що оплата споживачем отриманої послуги з теплопостачання здійснюється на підставі обсягу спожитої теплової енергії, який визначається за показами приладів вузлів комерційного обліку на підставі виставленого виконавцем послуги рахунку.

Як встановлено Судом Позивач у справі є юридичною особою, основним видом діяльності якої є виконання робіт у сфері теплопостачання, що підтверджується витягом з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Правовідносини сторін щодо теплопостачання будівлі за адресою смт. Якимівка вул. Центральна 30 в період 01.01.2022 р. по 31.12.2022 р. врегульовані договором № 389 від 30.12.2021 р..

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору між сторонами підписувались акти приймання передачі виконаних робіт за січень-лютий 2022 р., а саме № 1/04-01від 18.01.2022 р. на суму 500 000 грн. ( об`єм послуги 151,1030521 Гкал ), №1/27-01 від 01.02.2022 р. на суму 658 149,84 грн. ( об`єм послуги 198,8969 Гкал ), № 1/02-03 на суму 300 000 грн. ( об`єм послуги 90,66183 Гкал ). У вказаних актах визначався обсяг послуги та ціна. Вказані акти згідно з призначеннями платежу в платіжних дорученнях про сплату коштів і були підставою для розрахунків. Підписані між сторонами акти приймання-передачі теплової енергії сплачені Відповідачем в повному обсязі.

Предметом спору, є вимоги Теплопостачальної організації до Споживача, які грунтуються на актах за лютий-березень 2022 за послугу з теплопостачання будівлі КНП «Якимівська ЦРЛ» № 1/01-03 від 01.03.2022 р. на суму 1 738 217,70 грн. та № 1/01-04 від 01.04.2022 р. на суму 1 403694,35 грн., які не підписані з боку Споживача, а об`єм послуг значно перевищує об`єм послуг за попередній період.

Відповідач протягом судового розгляду справи проти такого обсягу споживання теплової енергії заперечив. Зазначає, що протягом всього періоду існування договірних відносин з Позивачем з 29.11.2021 р. по 02.03.2022 р. було спожито всього 725,6919 гКал, що підтверджується узгодженими сторонами актами приймання передачі, а за двома спірними актами від 01.03.2022 р. та від 01.04.2022 р. Позивачем виставлено споживання 949,51 гКал. Заявлений обсяг є необґрунтованим. Вказане також Відповідач обґрунтовує посиланням на те, що адресою надання послуги смт. Якимівка вул.Центральна 30 знаходяться інші споживачі, а саме КНП «Якимівський ЦПСМД», КЗ «Якимівська районна аптека», ВП «Азовський міжрайонний відділ ДУ Запорізький лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я», які також є споживачами теплової енергії, на підставі окремих угод, і теплові мережі яких приєднані до загального лічильника котельні Позивача. Проте Позивач їх до участі у справі не залучав та розрахунку обсягів їх споживання суду не надав.

Окрім того, заява Скаржника про часткову відмову від позовних вимог, та їх зменшення, яка обгрунтована тим, що помилково, до ціни позову було включено вартість оплаченої теплової енернії, яку було поставлено іншим споживачам за тією ж адресою - підтверджує заперечення Відповідача , що за адресою споживання теплової : Запорізька область смт. Якимівка вул. Центральна буд. 30 є субспоживачі теплової енергії, обсяги споживання яких також відбуваються з загального лічильника розташованого в котельні. Угоди про споживання та докази спожитого ними обсягу тепла суду подані не були.

У частині 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень ( ч. 1 ст. 74 ГПК України ).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування ( ч. 1 ст. 77 ГПК України ).

Відповідно до положень ст. 78 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 р. у справі № 917/483/19.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 р. у справі № 917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц.

Отже, враховуючи наведене а також співставивши докази, які були надані Позивачем та Відповідачем до суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що Позивачем не надано достатньо доказів для підтвердження позовних вимог пов`язаних з наданням на об`єкт Відповідача зазначеного об`єму теплопостачання на вказану суму, які б переважили доводи Відповідача, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційних скаргах аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваних процесуальних документів не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга Відповідача задоволенню не підлягає.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладається на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 231 ч. 1 п. 4, 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубін і Ко" від позовних вимог в частині стягнення з Комунального некомерційного підприємства "Якимівська центральна районна лікарня" Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області грошової суми у розмірі 167 899 грн. 40 коп., яка складається з суми основного боргу за договором, у розмірі 149 249 грн. 53 коп., суми трьох відсотків річних, у розмірі 2 024 грн. 06 коп., суми інфляційних втрат, у розмірі 16 625 грн. 63 коп., провадження у справі в цій частині закрити.

Рішення Господарського суду Запорізької області області від 13.07.2023 р. у справі № 908/1857/22 в частині стягнення з Комунального некомерційного підприємства "Якимівська центральна районна лікарня" Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області грошової суми у розмірі 167 899 грн. 40 коп., яка складається з суми основного боргу за договором, у розмірі 149 249 грн. 53 коп., суми трьох відсотків річних, у розмірі 2 024 грн. 06 коп., суми інфляційних втрат, у розмірі 16 625 грн. 63 коп. - визнати нечинним.

В решті рішення залишити без змін.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубін і Ко" залишити без задоволення.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 20.03.2024 р.

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

Cуддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін