Рішення

від 13.03.2024 по справі 462/7163/23

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/7163/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2024 року Залізничний районний суд міста Львова

у складі:

судді Ліуша А.І.,

секретаря: Березюка Д.О.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 за участі третьої особи що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_3 , батьківських прав, покликаючись на те, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який в подальшому було розірвано. Від спільного проживання у сторін народився син. Так, з 2012 року, дитина постійно проживає з ним, а відповідач переїхала до Польщі, внаслідок чого її зустрічі з дитиною ставали рідші. Відтак, відповідач усунулася від участі в процесі виховання дитини та здобуття нею освіти. Відтак, просив суд позбавити відповідача батьківських прав відносно їх сина - ОСОБА_4 .

Позивач та його представник в судовому засіданні вимоги позову підтримали в повному обсязі, просили такий задовільнити.

Відповідачем було подано до суду заяву, в якій вона просила здійснювати розгляд справи без її участі, проти позбавлення її батьківських прав не заперечила.

Орган опіки та піклування направив до суду висновок від 02 лютого 2024 року, в якому висловив свою позицію з приводу предмету спору, та вказав про недоцільність позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_3 , відносно ОСОБА_4 .

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 02 листопада 2023 року, залучено третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, а саме - Орган опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради до розгляду в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 за участі третьої особи що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: відділу «Служби у справах дітей» Сихівського району управління «Служба у справах дітей» департаменту гуманітарної політики ЛМР про позбавлення батьківських прав. Крім того, витребувано з Органу опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , щодо неповнолітнього сина ОСОБА_4 .

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 , народилася дитина - ОСОБА_4 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 /а.с.10/.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 05 травня 2014 року, шлюб між ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 , - розірвано /а.с.11-12/.

Суду було надано копію паспорта для виїзду закордон відповідача ОСОБА_3 , в якому наявна віза Польщі та відмітки про її виїзд на територію вказаної держави 28 серпня 2014 року, 28 травня 2015 року,08 березня 2016 року,12 квітня 2018, 03 травня 2016 року, 19 травня 2017 року /а.с.13-20/.

В матеріалах справи міститься довідка приватного закладу освіти «Глобал Кідс» від 31 березня 2023 року, про участь батьків учня 8 класу ОСОБА_4 , у шкільному житті дитини, згідно якої - батько спілкується з педагогами, які навчають сина, цікавиться шкільним життям, відвідує батьківські збори. Мати ОСОБА_4 , контакту зі школою не підтримує, зі вчителями не спілкується. Дитину до школи приводить і забирає батько /а.с.38/.

Так, договір про надання освітніх послуг від 20 лютого 2023 року, про надання освітніх послуг укладений між приватним навчальним закладом «Піпл Ліцей» та ОСОБА_1 /а.с.39-44/.

В матеріалах справи наявна довідка приватного закладу освіти «Перший інноваційний Приватний Львівський ліцей» від 13 вересня 2023 року, про участь батьків учня 9 класу ОСОБА_4 , у шкільному житті дитини, згідно якої батько дитини - ОСОБА_1 , спілкується з педагогами, які навчають його сина, відвідує батьківські збори. Мати - ОСОБА_3 , контакту зі школою не підтримує, зі вчителями не спілкується /а.с.45/.

Згідно виписки №493/4 з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_4 , на прийом до лікаря, батько приводить дитину самостійно /а.с.46/.

Суду було також надано скріншоти з діалогу в месенджері Viber, одна з учасників яких записана « ОСОБА_3 », в яких міститься інформація про спілкування починаючи з 26 лютого 2022 року по 25 травня 2023 року /а.с.47-58/.

Згідно відповіді Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові від 11 вересня 2023 року, в них на виконанні не перебувають виконавчі провадження щодо стягнення аліментів з ОСОБА_3 , на утримання ОСОБА_4 /а.с.59/.

Як вбачається з даних центу обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 27 вересня 2023 року, ОСОБА_3 , виїхала з території України 27 липня 2020 року, та станом на день надання відповіді на територію України не поверталася /а.с.69/.

Відповідно до висновку Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 02 лютого 2024 року, - при спілкуванні з позивачем, обгрунтованих мотивів для позбавлення батьківських прав матері дитини він не назвав. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайніх заходом впливу, який повинен застосовуватися у випадках свідомого та умисного ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов`язків, а батьком дитини доказів, які б свідчили про винну поведінку матері та її свідоме нехтування своїми обов`язками не надано, а тому, орган опіки та піклування вважає за недоцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , відносно ОСОБА_4 /а.с.89/.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , повідомив, що він є хрещеним батьком дитини. Так, матір ОСОБА_4 він бачив 10 років тому, а сама дитина йому розповіла, що пише мамі, але вона йому не відповідає. Вказав, що ОСОБА_3 , своїх батьківських обов`язків не виконує, ніякої участі в вихованні дитини не приймає, та оскільки вона проживає на території Польщі, піклується про дитину виключно батько.

В судовому засіданні було допитано позивача ОСОБА_1 , в якості свідка, який повідомив, що мати дитини не приймає участі в вихованні ОСОБА_4 , та участі в його житті. На телефонні дзвінки не відповідає, спілкується з дитиною неохоче, нерегулярно, та з великими проміжками часу, а тому, є всі підстави для позбавлення її батьківських прав.

В судовому засіданні позивач та його представник повідомили, що в допиті неповнолітнього ОСОБА_4 , відсутня потреба.

Згідно ст. 164 СК України, один з батьків може бути позбавлений батьківських прав, якщо буде встановлено, що він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованні дитини.

Відповідно до Постанови пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» з наступними змінами, позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Щодо визнання відповідачем позову про позбавлення її батьківських прав, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Визнання матір`ю позову про позбавлення її батьківських прав не може бути єдиною підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини, та в цьому випадку порушує права та інтереси малолітньої дитини. Вказаний висновок суду узгоджується з висновком, зробленим КЦС ВС у постанові від 22 листопада 2023 року у справі № 214/5134/22

До аналогічного висновку прийшов КЦС ВС в своїй постанові від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, згідно якої, заява відповідача, в якій вона відмовлялася від батьківських прав на дитину та визнала позов про позбавлення її батьківських прав, не може слугувати підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства й не відповідає інтересам дитини. Саме лише подання заяви про визнання позову у справі про позбавлення батьківських прав не може бути підставою для звільнення позивача від обов`язку надання інших доказів на підтвердження наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 164 СК України для позбавлення батьківських прав. Вказаний висновок суду узгоджується з висновком, висловленим в постанові

Відтак, подана до суду заява від відповідача ОСОБА_3 , не є безумовною підставою для задоволення позовних вимог, та досліджується судом в сукупності з іншими даними, які містяться в матеріалах справи.

Так, щодо наданих суду скріншотів з діалогу в месенджері Viber, на які позивач посилається вказуючи про відсутність спілкування матері та дитини, суд зазначає наступне. З вказаних скріншотів не вбачається ігнорування матір`ю дитини, оскільки на них наявні повідомлення від відповідача, а також її дзвінки дитині. Крім того, наявність скріншотів з месенджеру Viber жодним чином не свідчить про відсутність їх спілкування в інших месенджерах, соціальних мережах або ж по мобільному зв`язку. Крім того, наявна інформація про відсутність спілкування відповідача з дитиною, на яку посилається позивач, надана суду за період з 26 лютого 2022 року по 25 травня 2023 року, тобто за досить короткий проміжок часу, а тому, не відображає об`єктивного стану їх спілкування.

Також, суд вважає безпідставними твердження позивача про те, що відповідач спілкується з дитиною неохоче, нерегулярно, та з великими проміжками часу, оскільки матеріали справи не містять доказів, що таке трапляється не в силу об`єктивних обставин: зайнятості на роботі, стан здоров`я чи інші об`єктивні ситуації зі сторони відповідача.

Більше того, суд вважає звернути увагу позивача на положення частин 2,3 СК України, згідно яких, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, а також зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Надані позивачем договір про надання освітніх послуг від 02 червня 2022 року, договір про надання допоміжних послуг у сфері освіти від 02 червня 2022 року, довідки про участь батьків учня в шкільному житті, договір про надання освітніх послуг від 20 лютого 2023 року, виписка з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, - жодним чином не свідчать про невиконання відповідачем батьківських обов`язків, а лише стверджують виконання їх позивачем, як батьком дитини.

Щодо посилання позивача на виїзд ОСОБА_3 , за межі території України, як на підставу для задоволення позовних вимог, - то копія її закордонного паспорту, а також дані центу обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, - підтверджують лише вільне пересування особи між країнами, а не невиконання ОСОБА_3 , батьківських обов`язків. Вказані відомості, на переконання суду, не підтверджують та не спростовують жодних обставин, що викладені в позові, а лише констатують факт вільного використання відповідачем свого паспорту для виїзду за кордон.

З вказаних причин судом не може бути прийнято довідку з Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові від 11 вересня 2023, оскільки відсутність виконавчих проваджень щодо стягнення аліментів з ОСОБА_3 , на утримання ОСОБА_4 , не свідчить про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.

В той же час, судом не приймаються показання допитаних в судовому засіданні свідків, оскільки ними не було надано негативної характеристики відповідача, не зазначено її негативної сторони чи будь-які конкретні обставин чи події, які б стверджували про систематичне ухилення матір`ю від виконання батьківських обов`язків. Вказані показання лише свідчать про те, що ОСОБА_1 , як батько, також виконує покладені на нього законом обов`язки.

Крім того, сам свідок ОСОБА_9 , повідомив, що останні 10 років не контактує з відповідачем, а тому не може володіти інформацією з приводу спілкування матері з дитиною, її матеріального забезпечення дитини, а також наявності чи відсутності контакту з дитиною, під час перебування ОСОБА_3 , за кордоном, в період ери цифрового зв`язку.

Також, суд критично оцінює твердження позивача про неналежність та не об`єктивність висновку Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 02 лютого 2024 року, оскільки такий хоч і має консультативний характер і не є обов`язковим для суду, проте, суд не може його ігнорувати, так як саме орган опіки та піклування уповноважений здійснювати обстеження умов проживання дитини, батьків, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, - що безумовно має значення при вирішення заявлених позовних вимог.

Щодо посилання позивача на позицію Верховного суду, в постанові від 26 квітня 2022 року, по справі № 520/8264/19, то у вказаній постанові також зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, передбачені статтею 166 СК України

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.

Крім того, Верховним судом зазначено, що відповідач був достовірно обізнаний про тяжку життєву ситуацію дітей, викликаною хворобою та смертю їх матері, однак не вжив заходів на забезпечення догляду за дітьми, які після смерті матері були позбавлені будь-якого батьківського піклування, що викликало необхідність встановлення опіки над дітьми та призначення опікуном діда.

Відтак, постанова на яку посилається позивач та його представник викладена не з аналогічних обставин, а вирвана з контексту підстава для позбавлення батьківських прав у зв`язку з перебуванням відповідача за межами території України, не може бути безумовною підставою для задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю позовних вимог, оскільки позивачем не представлено, а судом не отримано жодних переконливих доказів про наявність обставин, які б свідчили про невиконання ОСОБА_3 , своїх батьківських обов`язків відносно неповнолітнього ОСОБА_4 .

Однак, суд вважає за необхідне наголосити відповідачу, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, а тому відповідачу необхідно у повному обсязі виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки у випадку ухилення нею від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей в майбутньому вона все ще може бути позбавлена батьківських прав.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 215-218 ЦПК України, суд , -

УХВАЛИВ:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 за участі третьої особи що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради про позбавлення батьківських прав, - відмовити за безпідставністю.

Повний текст рішення складено 18 березня 2024 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного суду.

Суддя: А.І. Ліуш