Ухвала

від 20.03.2024 по справі 903/6/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

20 березня 2024 року Справа № 903/6/24Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Файгер Україна про ухвалення додаткового рішення по справі № №903/6/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Файгер Україна до Товариства з обмеженою відповідальністю Юбіджі Груп про стягнення 136860,48 грн,

ВСТАНОВИВ:

28.12.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю Файгер Україна надіслало на адресу суду позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю Юбіджі Груп про стягнення 136860,48 грн, в т.ч.: 115406,93 грн основний борг, 19374,61 грн пеня та 2078,94 грн інфляційні втрати.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №45 від 28.03.2023.

Ухвалою суду від 03.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 28.02.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Юбіджі Груп (вул. Рівненська, 76 офіс 312, м. Луцьк, 43020, код ЄДРПОУ 43407965) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Файгер Україна (вул.Польова,3/63, місто Луцьк, 43022, код ЄДРПОУ 43837075) 136825,23 грн (сто тридцять шість тисяч вісімсот двадцять п`ять гривень 23 коп), в т.ч.: 115406,93 грн. основний борг, 19339,36 грн. пеня, 2078,94 грн. інфляційні втрати, а також 2683,31 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят три гривні 31 коп) витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовити.

05.03.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю Файгер Україна надіслав на адресу суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить суд ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Юбіджі Груп на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Файгер Україна витрати на професійну правничу допомогу у справі № 903/6/24 в розмірі 10000,00 грн.

Ухвалою суду від 11.03.2024 заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Запропоновано відповідачу протягом трьох днів з дня вручення ухвали подати мотивовані письмові пояснення, в яких викласти свою позицію стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення судових витрат та направити останні на адресу позивача у справі, докази надіслання надати суду.

Ухвала суду доставлена до електронного кабінету відповідача 11.03.2024 о 17:19 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Отже, строк для надання письмових пояснень до 14.03.2024.

Станом на 20.03.2024 від представників сторін заяв чи заперечень на адресу суду не надходило.

У статті 244 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що суд ухвалює додаткове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.

Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Волинської області від 28.02.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Юбіджі Груп (вул. Рівненська, 76 офіс 312, м. Луцьк, 43020, код ЄДРПОУ 43407965) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Файгер Україна (вул.Польова,3/63, місто Луцьк, 43022, код ЄДРПОУ 43837075) 136825,23 грн (сто тридцять шість тисяч вісімсот двадцять п`ять гривень 23 коп), в т.ч.: 115406,93 грн. основний борг, 19339,36 грн. пеня, 2078,94 грн. інфляційні втрати, а також 2683,31 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят три гривні 31 коп) витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

При цьому, суд зазначає, що додаткове рішення (ухвала) є засобом доповнення змісту рішення суду, тобто виправлення його неповноти при незмінності усього змісту. Унормовані названою статтею процесуального закону підстави для його ухвалення є вичерпними та розширеному тлумаченню не підлягають.

За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 4 ст. 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, приписами вищенаведеної норми визначається порядок подання стороною доказів щодо витрат, пов`язаних із судовим розглядом, зокрема, на правничу допомогу адвоката, у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін. Порядок подачі таких документів з відповідною заявою в письмовому провадженні Господарським процесуальним кодексом України не визначено.

Відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

При цьому, суд засвідчує, що реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права. Правову позицію щодо цього висловив Конституційний Суд України у рішенні від 16.11.2000р. №13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника.

Зокрема, в абзаці п`ятому пункту 5 мотивувальної частини зазначеного рішення визначається, що "закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" (ч. 1 ст. 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин".

Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.

Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тоді як конституційне право на професійну правничу допомогу не може бути обмежено.

У відповідності до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом;

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідно до правового висновку, який наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5, 7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Як вбачається із клопотання позивача про здійснення розподілу судових витрат, останній просить стягнути з відповідача 10000,00грн витрат на професійну правничу допомогу, в зв`язку з розглядом в господарському суді справи №903/6/24.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи викладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Така правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.

Факт надання позивачу професійної правничої допомоги під час розгляду справи підтверджується наданими у строк, встановлений ч.8 ст.129 ГПК України, доказами:

- договором про надання юридичних послуг №61/23 від 15.12.2023;

- актом здачіприймання послуг адвоката від 04.03.2024;

-платіжною інструкцією №3963 від 27.12.2023 на суму 10000,00 грн.

Разом з цим, договір про надання юридичних послуг №61/23 від 15.12.2023 укладено між підприємцем Кондратюком Володимиром Веніаміновичом та ТзОВ «Файгер Україна».

Згідно п.1.1. договору, замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання по разовому юридичному обслуговуванню Замовника.

У відповідності до п.1.2. договору, під разовим юридичним обслуговуванням слід розуміти:

-Надання консультацій з питання вимог законодавства укладення і виконання договору купівлі-продажу та відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання;

-Підготовка проекту позовної заяви до ТзОВ «Юбіджі груп» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу;

-Надання допомоги в поданні до господарського суду позовної заяви до ТзОВ «Юбіджі груп» про стягнення заборгованості.

Вартість обслуговування згідно Договору складає 10000,00 грн. без ПДВ, які підлягають сплаті на поточний рахунок Виконавця протягом п`яти дні з дня підписання договору.

27.12.2023 ТзОВ «Файгер Україна» перерахувало Кондратюку В.В. 10000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №3963 від 27.12.2023.

04.03.2024 між адвокатом Кондратюком Володимиром Веніаміновичом, що діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №193, виданого Волинською кваліфікаційно- дисциплінарною комісією адвокатури, рішення №3 від 27.04.2000 року, який іменується в подальшому Адвокат, з однієї сторони, та ТзОВ «Файгер Україна», в особі директора Коруни Андрія Анатолійовича, який діє на підставі Статуту, в подальшому Замовник, з другої сторони, підписано акт здачіприймання послуг адвоката, у відповідності до якого Адвокат передав, а Замовник прийняв надані Адвокатом послуги згідно Договору про надання правничої допомоги №61/23 від 15.12.2023 послуги правової допомоги, з урахуванням погодженої Сторонами вартості 1 години роботи адвоката в сумі 2 000 грн., згідно наступного переліку:

1.З`ясування фактичних обставин справи в клієнта 1 год =2000,00 грн.

2. Виготовлення копій, формування досьє - 1 год =2000,00 грн.

3. Вивчення законодавства по правовому питанню 0,5 год =1 000,00 грн.

4. Вивчення та узагальнення судової практики по правовому питанню 0,5 год =1 000,00 грн.

5. Підготовка позовної заяви, розрахунку суми позову, виготовлення копій документів та подання позовної заяви до суду - 3 год = 8 000,00 грн.

Всього затрачено часу 6 год= 12 000,00 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 60 ГПК України повноваження адвоката, як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлений перелік документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, якими можуть бути:

1) договір про надання правової допомоги;

2) довіреність;

3) ордер;

4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат, який здійснює адвокатську діяльність, є самозайнятою особою.

Визначення поняття самозайнятої особи міститься у підпункті 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності (п.65.9 ст.65 ПК України).

Таким чином, аналіз наведеної норми дає підстави для висновку про те, що діяльність адвоката підпадає під визначення незалежної професійної діяльності.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду ( ч.4 ст.236 ГПК України).

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч.6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

У постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №760/32929/18 суд касаційної інстанції дійшов висновку, що адвокатська діяльність не передбачена податковим законодавством України як така, що не може здійснювались особами, що перебувають на спрощеній системі оподаткування, тобто є ФОП, з посиланням на наведені вище норми права.

Постанова Верховного Суду від 01.02.2022 року у справі № 910/10935/20 містить висновок, що укладання договору адвокатом як фізичною особою - підприємцем не позбавляє його статусу адвоката, а тому не впливає на порядок розподілу судових витрат у справі, у разі, якщо наявні докази, що він приймав участь при розгляду справи як адвокат.

Професійна правнича допомога, як вид правничої допомоги у вигляді представництва в суді, може надаватись виключно адвокатом (ст. 16 ГПК). Тому, якщо особа бажає отримати відшкодування витрат на правову допомогу, перед укладенням договору їй варто впевнитись у тому, що її інтереси в суді буде представляти саме адвокат. Витрати на ті ж послуги, надані юристами, які не є адвокатами, відшкодуванню не підлягають (див., наприклад, постанову КАС ВС від 12.09.2018 у справі № 810/4749/15).

Отже, для цілей відшкодування витрат на правову допомогу головне, щоб така допомога надавалась адвокатом. Форма здійснення ним відповідної діяльності (через АБ, АО, ТОВ чи ФОП) є вторинною.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Тобто договір про надання правової допомоги визначає взаємні права й обов`язки адвоката (адвокатського об`єднання) та клієнта, який звернувся за правовою допомогою, а також обсяг повноважень адвоката (адвокатського об`єднання) при здійсненні представництва інтересів клієнта, в тому числі в судах.

На підставі договору адвокатом (адвокатським об`єднанням) видається ордер, що є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката (адвокатського об`єднання) на вчинення дій в інтересах клієнта, що узгоджується з пунктом 11 Положення про ордер № 41 (пунктом 14 Положення про ордер № 36).

У постанові КГС ВС від 23.07.2019 у справі № 910/7398/18 зазначено, що ордер, який видано відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Чинна редакція ГПК України не вимагає надання разом з ордером договору про правничу допомогу, його копії або витягу.

Отже, договір про надання правничої допомоги (за відсутності ордера, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства) не є достатнім та належним доказом повноважень адвоката в господарському процесі (ухвала КГС ВС від 02.07.2018 у справі № 910/17956/17).

В договорі або в іншому документі до нього (специфікації, замовленні, додатку, тощо) варто визначити, які саме види правової допомоги будуть надаватись адвокатом та якої саме справи вони будуть стосуватись. Якщо цього не вказано в договорі (наприклад, якщо він є загальним), то це, принаймні, має бути відображено в акті наданих послуг в рамках цього договору. Як слідує з постанови КАС ВС від 15.05.2018 по справі № 821/1594/17 акт про надані послуги має містити інформацію про конкретну судову справу, в межах якої заявлені судові витрати до відшкодування.

Як слідує з вищевикладеного, в матеріалах справи відсутні докази, що Кондратюк В.В. є адвокатом, оскільки відсутні документи, які передбачені ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність", а договір про надання юридичних послуг №61/23 від 15.12.2023 укладено між підприємцем Кондратюком Володимиром Веніаміновичом, що діє на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію та ТзОВ «Файгер Україна».

В акті здачі-приймання послуг адвоката від 04.03.2024 відсутня інформація про конкретну судову справу, в межах якої заявлені судові витрати до відшкодування.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач не подав до суду доказів, які підтверджують фактичне здійснення витрат на правову допомогу.

Таким чином, у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Файгер Україна про ухвалення додаткового рішення, слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 233-235, 244 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Файгер Україна про ухвалення додаткового рішення, відмовити.

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст. 235 ГПК України.

Ухвала господарського суду Волинської області може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256,п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя І. О. Гарбар