Рішення

від 11.03.2024 по справі 904/6776/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2024м. ДніпроСправа № 904/6776/23за позовом Керівника Криворізької східної окружної прокуратури, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до відповідача-1: Девладівської сільської ради, с. Девлатове Дніпропетровської області

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбасоптіма", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Янкіна Г.Д.

Представники:

Від прокуратури: Карпенко О.І., прокурор відділу прокуратури, ордер серії АЕ №1262310 від 09.02.2024

Від відповідача-1: не з`явився

Від відповідача-2: Кісуріна В.С., адвокат, ордер серії АЕ №1262310 від 09.02.2024

С У Т Ь С П О Р У:

Керівник Криворізької східної окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення Девладівської сільської ради №1730-31/VIII від 17.03.2023, яким надано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Кривбасоптіма" земельну ділянку площею 0,9229га з кадастровим номером 1225286600:02:001:0227, код КВЦПЗ 1.11.6 "Іншої комерційної діяльності", категорія земель - "Землі житлової та громадської забудови", вид використання земельної ділянки "Для будівництва автозаправочної станції", яка розташована на території Девладівської сільської ради за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, село Райполе, вул. Садова, 1К (за межами населеного пункту);

- визнати недійсним договір оренди землі № 11/2023 від 28.04.2023, укладений між Девладівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кривбасоптіма", який 19.07.2023 державним реєстратором Глеюватської сільської ради Волос О.В. зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право: 51079191).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Девладівської сільської ради № 1730-31/УІП від 17.03.2023 надано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Кривбасоптіма" земельну ділянку площею 0,9229га з кадастровим номером 1225286600:02:001:0227, код КВЦПЗ 1.11.6 "Іншої комерційної діяльності", категорія земель - "Землі житлової та громадської забудови", вид використання земельної ділянки "Для будівництва автозаправочної станції", яка розташована на території Девладівської сільської ради за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, село Райполе, вул. Садова, 1К (за межами населеного пункту). Водночас, в силу вимог ст. ст. 67, 71 ЗК України спірна земельна ділянка відноситься до земель автомобільного транспорту, оскільки розміщення АЗК та автомобільних газозаправних пунктів може здійснюватися лише на земельних ділянках із цільовим призначенням "землі автомобільного транспорту".

Розміщення та експлуатація на спірній земельній ділянці АЗС, яку у порушення вимог чинного законодавства віднесено до земель житлової та громадської забудови, є фактичним використанням земельної ділянки для цілей, що не відповідають встановленому виду користування землею та суперечить її правовому режиму та конкретному цільовому призначенню. Рішення органів місцевого самоврядування про надання земельних ділянок у користування приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі надання їх із зміною цільового призначення. Однак проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною її цільового призначення ТОВ "Кривбасоптіма" не розроблявся та на затвердження сільській раді не надавався. Відповідно, порушення порядку зміни цільового призначення і є підставою визнання недійсним рішення сільської ради та угоди щодо земельної ділянки.

Безпідставне віднесення спірної земельної ділянки до земель житлової та громадської забудови мало своїм наслідком невірне визначення такої істотної умови оспорюваного договору оренди земельної ділянки як орендна плата. У 2023 році ТОВ "Кривбасоптіма" втрічі зменшило ставку орендної плати з 3% за використання земель транспорту на ставку 1% за землі житлової та громадської забудови, внаслідок чого місцевий бюджет недоотримав 48000,00грн. Розрахунок нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки виконано неправильно, оскільки замість Кцп - 2,5 застосовано коефіцієнт у розмірі 0,5 для цільового призначення - розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (12.04). За підрахунком прокурора, нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки повинна становити 2 954 629,27 грн. (9229 х 76 х 1,2 х 1 х 1 х 1 х 2,5 х 1,11 х 1,265), яка є більшою, ніж встановлена у пункті 5 спірного договору.

Метою звернення прокурора до суду з вказаним позовом є саме відновлення правового порядку використання спірної земельної ділянки.

Відповідач-1, Девладівська сільська рада, проти задоволення позовних вимог заперечує з наступних підстав:

- на території сільської ради знаходиться земельна ділянка площею 0,9229га з кадастровим номером 1225286600:02:001:0227, код КВЦПЗ 1.11.6 "Іншої комерційної діяльності", на якій розміщено об`єкт нерухомого майна -Автозаправочний комплекс, що належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Кривбасоптіма";

- відповідно до заяв ТОВ "Кривбасоптіма" рішеннями ради було надано дозволи на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки та розроблення технічної документації з нормативної грошової оцінки на земельну ділянку. Проте, заяви про затвердження проекту землеустрою та технічної документації до сільської ради від Товариства не надходили;

- надання в оренду спірної земельної ділянки здійснювалося без розроблення проекту землеустрою щодо її відведення у відповідності до частини 1 статі 123 Земельного кодексу України;

- спірна земельна ділянка раніше належала до земель державної форми власності. З 27.05.2021 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин". Відповідно до п.24 Перехідних положень Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад;

- надання в оренду земельної ділянки здійснювалося з метою запобігання недоотримання коштів місцевим бюджетом.

Відповідач-2, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кривбасоптіма", позов прокурора вважає необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Як убачається з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка площею 0,9229 га, передана в оренду Товариству була зареєстрована 22.05.2008 підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок 12.11.2007 ТОВ "Дніпроленд", цільове призначення - 1.11.6, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, вид використання земельної ділянки - для будівництва автозаправочної станції. Тобто код цільового використання земельної ділянки був встановлений ще в 2008 році. Станом на 2007-2008 роки цільове призначення земельної ділянки площею 0,9229 га за кодом 1.11.6 (Іншої комерційної діяльності) відповідало Українському класифікатору форм власності на землю (УКФВЗ), затвердженого листом Держкомзему України від 24 квітня 1998 р. № 14-1-7/1205.

Таким чином, станом на момент передачу в оренду земельної ділянки ТОВ "Кривбасоптіма" в 2023 році, Девладівська сільська рада не встановлювала та не змінювала цільове призначення та категорію використання земельної ділянки, цільове призначення та категорія використання земельних ділянок була встановлена ще в 2008 році.

У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 24.01.2024, прокурор заперечує проти доводів відповідачів, просить задовольнити позовні вимоги повністю.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2023 справу №904/6776/23 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою суду від 02.01.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 29.01.2024. З 29.01.2024 оголошено перерву до 19.02.2024.

12.02.2024 від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи належним чином завірених копій: лист від 24.01.2024, заяву № 31 від 06.02.2024, заяву № 32 від 06.02.2024.

Ухвалою суду від 19.02.2024 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 11.03.2024.

4 березня 2024 року від представника відповідача-1 надійшло клопотання, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, просить відмовити в позові повністю.

04.03.2024 від відповідача-2 надійшли письмові пояснення на позовну заяву, в яких зазначає, що обраний прокурором спосіб захисту не є належним, так як задоволення позову не призведе до поновлення майнових прав територіальної громади, що є самостійною підставою для відмови в позові. При цьому відповідач-2 посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, Об`єднаної палати КГС Верховного Суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 та постанову Верховного Суду від 19.09.2023 у справі № 910/19668/21.

Судом досліджені наявні в матеріалах справи докази.

У судовому засіданні 11.03.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи прокурора відділу прокуратури, відповідача-2, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

21.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ларго" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кривбасоптіма" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна Автозаправочний комплекс, розташований за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, село Райполе, вул. Садова, 1К (а.с.76-81).

Згідно п.1.2. договору купівлі-продажу Автозаправочний комплекс розташований на земельній ділянці площею 0,9229 га з кадастровим номером 1225286600:02:001:0227, яка має цільове призначення "Для будівництва автозаправочної станції".

Договір купівлі-продажу нерухомого майна посвідчено приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області 21.02.2019, реєстровий № 425. На підставі цього договору купівлі-продажу зареєстровано речове право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Кривбасоптіма" (номер відомостей про речове право 30413867, а.с.31-38).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ларго" (продавець) користувався земельною ділянкою площею 0,9229 га з кадастровим номером 1225286600:02:001:0227 на підставі договору оренди земельної ділянки № 38, який укладено з Софіївською районною державною аддміністрацією 15.05.2008 (а.с.82-83).

Договір оренди укладався строком на 49 років (з 15.05.2008 по 15.05.2057), п.8 договору оренди № 38.

Пунктами 15-16 договору оренди земельної ділянки передбачено, що цільове призначення земельної ділянки розташування АЗС з кодом цільового використання 1.11.6.

Згідно п.19 договору оренди земельної ділянки № 38 діє заборона зміни цільового призначення земельної ділянки.

Договір зареєстрований у Софіївському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040813300313 від 22.05.2008

17 березня 2023 року Девладівською сільською радою прийнято рішення № 1730-31/УІІІ "Про надання земельної ділянки в оренду ТОВ "Кривбасоптіма" (а.с.21).

Згідно пункту 1 цього рішення надано в оренду ТОВ "Кривбасоптіма" земельну ділянку в оренду площею 0,9229 га з кадастровим номером 1225286600:02:001:0227, код КВЦПЗ 1.11.6 "Іншої комерційної діяльності", категорія земель - "Землі житлової та громадської забудови", вид використання земельної ділянки "Для будівництва автозаправочної станції", яка розташована на території Девладівської сільської ради за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, село Райполе, вул. Садова, 1К (за межами населеного пункту).

Згідно з п.2 вказаного рішення, визначена у пункті 1 цього рішення земельна ділянка надається строком на 1 рік зі сплатою орендної плати у розмірі, визначеному відповідно до рішення сільської ради про затвердження ставок орендної плати на відповідний рік.

Рішення прийнято на підставі Конституції України, Закону України "Про оренду землі", ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Земельного кодексу України.

28 квітня 2023 року між Девладівською сільською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кривбасоптіма" (орендар), укладений договір оренди землі № 11/2023.

Договір оренди земельної ділянки зареєстрований 19.07.2023 державним реєстратором Глеюватської сільської ради Волос О.В. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право: 51079191).

Згідно з п. 1 Договору, орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку з цільовим призначенням код КВЦПЗ 1.11.6 "Іншої комерційної діяльності", категорія земель - "Землі житлової та громадської забудови", вид використання земельної ділянки "Для будівництва автозаправочної станції", площею 0,9229 з кадастровим номером 1225286600:02:001:0227, яка розташована на території Девладівської сільської ради за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, село Райполе, вул. Садова, 1К (за межами населеного пункту).

Відповідно до п. 3 Договору, на земельній ділянці розміщено нерухоме майно, яке належать Орендарю на праві приватної власності, а саме: Автозаправочний комплекс (адреса: Дніпропетровська область, Криворізький район, село Райполе, вул. Садова, 1К (за межами населеного пункту), право приватної власності підтверджується Договором купівлі-продажу нерухомого майна від 21.02.2019, реєстраційний номер у реєстрі 425, посвідченим приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області - Русавською Т.В. (серія та номер спеціального бланку нотаріального документу: ННТ 250911).

Пунктом 5 Договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,9229 га з кадастровим номером 1225286600:02:001:0227 на дату укладення договору становить 2 816 214,21 грн.

Згідно з п. 8.1. Договору, з урахуванням частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України умови цього Договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладення, а саме з 19 лютого 2023 року.

Відповідно до п. 9 Договору, орендна плата вноситься Орендарем у безготівковій грошовій формі на визначений Орендодавцем рахунок у розмірі 28 162,14 грн у рік, що становить 1 (один) відсоток від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної у пункті 5 цього Договору.

Пунктом 11 Договору визначено, що орендна плата вноситься щомісячно рівними платежами по 1/12 частині від загальної річної орендної плати, встановленої пунктом 9 цього Договору відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно з п. 15 Договору, земельна ділянка передається в оренду для забезпечення діяльності автозаправочного комплексу.

Прокурор вважає, що під час прийняття рішення сільської ради та укладення договору оренди спірна земельна ділянка протиправно віднесена до земель житлової та громадської забудови, оскільки землі під автозаправними станціями й іншими об`єктами, що забезпечують роботу автомобільного транспорту належать до земель автомобільного транспорту. Внаслідок протиправного віднесення спірної земельної ділянки до земель житлової та громадської забудови з лютого 2023 року безпідставно втричі зменшено ставку орендної плати зі ставки орендної плати 3 % за використання земель транспорту на ставку 1 % за землі житлової та громадської забудови, внаслідок чого місцевим бюджетом у 2023 році недоотримано понад 48 тис. грн.

У зв`язку з наведеним, прокурор просить визнати незаконним та скасувати рішення Девладівської сільської ради, яким надано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Кривбасоптіма" земельну ділянку площею 0,9229га з кадастровим номером 1225286600:02:001:0227, та визнати недійсним договір оренди землі № 11/2023 від 28.04.2023.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень статті 2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Згідно з положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України та статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту прав (охоронюваних законом інтересів) є його порушення, невизнання або оспорення. Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

У розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Як зазначено у пункті 5.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі №911/3680/17, рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.

У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного права особи.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов`язки тільки у того суб`єкта (чи визначеного ними певного кола суб`єктів), якому вони адресовані.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову. Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.

Отже, індивідуальні акти можуть бути оскаржені лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені. У зв`язку з цим при вирішенні справи суду належить з`ясувати, які конкретно права та охоронювані законом інтереси позивача порушені оспорюваним актом.

Згідно із ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

У Рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 Конституційний Суд України вказав, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Згідно із ч. 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Таким чином, якщо правовий акт індивідуальної дії органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він визнається недійсним у судовому порядку.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (пункт 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19)).

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність / відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 912/1856/16 та від 14 травня 2019 року у справі № 910/11511/18.

Предметом позову є визнання незаконним та скасування рішення сільської ради про передачу в оренду земельної ділянки та визнання цього договору оренди недійсним.

Підставою виникнення спору у даній справі стало те, що відповідно до рішення Девладівської сільської ради № 1730-31/УІП від 17.03.2023 надано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Кривбасоптіма" земельну ділянку площею 0,9229га з кадастровим номером 1225286600:02:001:0227, код КВЦПЗ 1.11.6 "Іншої комерційної діяльності", категорія земель - "Землі житлової та громадської забудови", вид використання земельної ділянки "Для будівництва автозаправочної станції" з порушенням вимог ст. ст. 67, 71 ЗК України. Спірну земельну ділянку, яка відноситься до земель автомобільного транспорту, оскільки розміщення АЗК та автомобільних газозаправних пунктів може здійснюватися лише на земельних ділянках із цільовим призначенням "землі автомобільного транспорту", безпідставно віднесено до земель житлової та громадської забудови.

Віднесення спірної земельної ділянки до земель житлової та громадської забудови мало своїм наслідком невірне визначення такої істотної умови оспорюваного договору оренди земельної ділянки як орендна плата, внаслідок чого місцевий бюджет недоотримав грошові кошти у сумі 48000,00грн.

Спосіб захисту - визнання незаконним та скасування рішення ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки відповідає зазначеному у статтях 16, 21 ЦК України та ст.20 Господарського кодексу України.

Разом з цим, задоволення вимоги про визнання незаконним та скасування рішення ради про передачу в оренду земельної ділянки, яким невірно визначено її цільове призначення, не відновить порушеного права позивача на захист.

Крім того, як зазначено в Рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 Конституційного Суду України, ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

Позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність та оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Таким чином, у разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб`єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Спірне рішення, яке є предметом розгляду у даній справі, реалізоване, між сторонами укладено договір оренди.

За таких обставин, суд вважає, що обраний прокурором спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення вимоги про визнання рішення сільської ради №1730-31/VIII від 17.03.2023 незаконним та його скасування не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права територіальної громади (у разі його наявності), зокрема отримання орендної плати у більшому розмірі, та/або зміни цільового призначення земельної ділянки - з категорії земель - "Землі житлової та громадської забудови", код КВЦПЗ 1.11.6 "Іншої комерційної діяльності", на цільове призначення код КВЦПЗ 12.04. "Для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства".

Зміна цільового призначення земельної ділянки потребує розробки проекту детального плану території земельної ділянки та розроблення технічної документації з нормативної грошової оцінки на земельну ділянку площею.

Матеріалами справи підтверджується, що 24.01.2024 відповідач-2 звернувся до Девладівської сільської ради з проханням прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту детального плану території земельної ділянки та дозвіл на розроблення технічної документації з нормативної грошової оцінки на земельну ділянку площею 0,0220 з урахуванням цільового призначення 12.11 "Для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу", на якій розташовано АЗС (а.с.153-156).

Станом на час розгляду справи рішення про надання дозволу на розробку проекту детального плану території земельної ділянки органом місцевого самоврядування не прийнято та дозвіл на розроблення технічної документації з нормативної грошової оцінки на земельну ділянку не надано.

Обрання прокурором неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, тому суд не вбачає необхідності надавати оцінку іншим аргументам, викладеним у позовній заяві та відзиву на позов (подібні за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 ( провадження № 12-52гс20 ).

З огляду на те, що прокурор обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, суд відмовляє у задоволені позовної вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішення Девладівської сільської ради №1730-31/VIII від 17.03.2023.

Щодо вимоги про визнання недійсним договору оренди землі № 11/2023 від 28.04.2023, укладений між Девладівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кривбасоптіма".

Позов заявлено прокурором у зв`язку з невірним визначенням сільською радою при прийнятті рішення про надання в оренду земельної ділянки відповідачу-2 цільового призначення земельної ділянки, що призвело до недоотримання бюджетом сільської ради коштів у вигляді орендної плати, порушує встановлений порядок та охоронювані державою інтереси у сфері раціонального та належного використання земель комунальної власності.

Оспорюваний прокурором договір оренди земельної ділянки укладений між відповідачами з тих підстав, що на вказаній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно Відповідача -2, на підставі рішення Відповідача-1, яке також оскаржується прокурором. При цьому, недійсність договору оренди земельної ділянки пов`язується прокурором з недійсністю рішення Відповідача -1.

Оцінюючи обраний прокурором спосіб захисту у цій справі, суд, взявши до уваги обґрунтування позову, яке має на меті захист права територіальної громади, як власника спірної земельної ділянки, дійшов до висновку про його неефективність, з огляду на наступне.

Стаття 202 ЦК України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

За приписами статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5).

Відповідно до частин першої, третьої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи статті 5 Цивільного кодексу України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 і від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17).

Відтак, слід враховувати, що в будь-якому разі підставою для звернення до суду з позовом є наявність самого факту порушення права. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить і саме з метою його захисту. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту, слід виходити з його ефективності, тобто відповідності такого способу захисту змісту порушеного права, характеру правопорушення та можливості забезпечити поновлення порушеного права.

Частинами першою та другою статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (такий висновок викладено в пунктах 64 і 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово виснувала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 зазначила, що визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині першій статті 2 ГПК України (п. 27).

Аналогічні висновки сформульовано в пунктах 5.5, 5.8, 5.12, 5.29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19.

Велика Палата Верховного Суду в пункті 154 постанови від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини 1 статті 216, статті 387, частин 1, 3 статті 1212 ЦК України).

Водночас об`єднана палата Верховного Суду у своїй постанові від 26.05.2023 у справі №905/77/21 сформувала висновок про те, що:

"Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом.

Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.

Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача."

Прокурор у цій справі не заявив до суду вимогу про застосування наслідків недійсності правочину, тому суд вважає, що обраний прокурором спосіб захисту прав не є ефективним.

Невірно обраний спосіб захисту порушеного права виключає дослідження та вирішення судом заявлених позовних вимог по суті (пункт 29 постанови Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 911/269/19 ). Тому суд не перевіряє доводи в частині наявності підстав для визнання недійсним спірного договору, оскільки відповідний аналіз має бути зроблений у мотивувальній частині судового рішення в разі звернення прокурора/позивача до суду щодо застосування належного способу захисту.

За таких обставин, позовна вимога прокурора про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки задоволенню не підлягає.

Щодо представництва прокурором інтересів держави в даній справі.

Прокурор посилається, серед іншого, на статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", а також зазначає, що вже самого факту бездіяльності сільської ради для втручання прокурора є достатньо.

Наявність у позивача повноважень у сфері земельних правовідносин та прав для їх захисту, які за обставинами справи ними не здійснюються, прокурор обґрунтовує посиланням на Конституцію, Земельний кодекс України та Цивільний кодекс України.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання частин третьої - п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України та частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне здійснення захисту інтересів держави Девладівською сільською радою, яка прийняла рішення про надання відповідачу-2 в оренду земельну ділянку без належних підстав.

Так, з огляду на правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 08.12.2020 у справі №908/1664/19, Криворізькою східною окружною прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" направлено на адресу Девладівської сільської ради листи (запити) за № 04/60-2117ВИХ-23 від 19.04.2023, № 04/60-4460ВИХ-23 від 15.08.2023, № 04/60-5414ВИХ-23 від 09.10.2023, № 04/60- 6245ВИХ-23 від 15.11.2023 щодо виявлених порушень інтересів держави та вжиття заходів реагування.

На вказані запити Девладівською сільською радою надано відповіді № 819 від 28.04.2023, № 2461 від 18.08.2023, № 2798 від 19.10.2023, № 3097 від 22.11.2023 згідно яких встановлено, що сільською радою дієві та належні заходи, які б у повній мірі забезпечили виконання вимог чинного законодавства, зокрема шляхом пред`явлення позовної заяви, не вживались, що вказує на бездіяльність уповноваженого органу.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 43).

Отже, у цій справі прокурор, звертаючись з позовом до суду, дотримався передбачених чинним законодавством вимог для представництва інтересів держави.

Під час звернення з позовом до суду через підсистему Електронний суд прокурором сплачено судовий збір у розмірі 4294,40грн (2481,00грнх2х0,8) згідно платіжної інструкції №3436 від 04.12.2023 (а.с.65).

Судовий збір у зазначеній сумі зараховано до Державного бюджету, що підтверджується випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України (а.с.68).

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, покладаються на Дніпропетровську обласну прокуратуру.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог керівника Криворізької східної окружної прокуратури до відповідача-1: Девладівської сільської ради, відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбасоптіма", про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі відмовити.

Судові витрати віднести на Дніпропетровську обласну прокуратуру

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20.03.2024

Суддя Н.М. Євстигнеєва