Постанова

від 07.08.2024 по справі 904/6776/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2024 року м.Дніпро Справа № 904/6776/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від прокуратури: Карпенко О.І. - посвідчення № 069938 від 01.03.2023 р.

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: Кісуріна В.С. - адвокат, ордер АЕ №1300406 від 08.07.2024 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в режимі відеоконференції апеляційну скаргу

Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2024 р.

( суддя Євстигнеєва Н.М., м. Дніпро, повний текст рішення складено 20.03.2024 р.)

за позовом

Керівника Криворізької східної окружної прокуратури,

м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до відповідача-1:

Девладівської сільської ради, с. Девлатове Дніпропетровської області

до відповідача-2:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбасоптіма",

м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про визнання незаконним та скасування рішення,

визнання недійсним договору оренди землі

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Керівник Криворізької східної окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить: визнати незаконним та скасувати рішення Девладівської сільської ради № 1730-31/VIII від 17.03.2023 р., яким надано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Кривбасоптіма" земельну ділянку площею 0,9229га з кадастровим номером 1225286600:02:001:0227, код КВЦПЗ 1.11.6 "Іншої комерційної діяльності", категорія земель - "Землі житлової та громадської забудови", вид використання земельної ділянки "Для будівництва автозаправочної станції", яка розташована на території Девладівської сільської ради за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, село Райполе, вул. Садова, 1К ( за межами населеного пункту ); визнати недійсним договір оренди землі № 11/2023 від 28.04.2023 р., укладений між Девладівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кривбасоптіма", який 19.07.2023 р. державним реєстратором Глеюватської сільської ради Волос О.В. зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ( номер запису про інше речове право: 51079191 ).

В обґрунтування позовних вимог Прокурор зазначає, що рішенням Девладівської сільської ради № 1730-31/УІП від 17.03.2023 р. надано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Кривбасоптіма" земельну ділянку площею 0,9229га з кадастровим номером 1225286600:02:001:0227, код КВЦПЗ 1.11.6 "Іншої комерційної діяльності", категорія земель - "Землі житлової та громадської забудови", вид використання земельної ділянки "Для будівництва автозаправочної станції", яка розташована на території Девладівської сільської ради за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, село Райполе, вул. Садова, 1К (за межами населеного пункту). Водночас, в силу вимог ст. ст. 67, 71 ЗК України спірна земельна ділянка відноситься до земель автомобільного транспорту, оскільки розміщення АЗК та автомобільних газозаправних пунктів може здійснюватися лише на земельних ділянках із цільовим призначенням "землі автомобільного транспорту". Розміщення та експлуатація на спірній земельній ділянці АЗС, яку у порушення вимог чинного законодавства віднесено до земель житлової та громадської забудови, є фактичним використанням земельної ділянки для цілей, що не відповідають встановленому виду користування землею та суперечить її правовому режиму та конкретному цільовому призначенню. Рішення органів місцевого самоврядування про надання земельних ділянок у користування приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі надання їх із зміною цільового призначення. Однак проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною її цільового призначення ТОВ "Кривбасоптіма" не розроблявся та на затвердження сільській раді не надавався. Відповідно, порушення порядку зміни цільового призначення і є підставою визнання недійсним рішення сільської ради та угоди щодо земельної ділянки. Безпідставне віднесення спірної земельної ділянки до земель житлової та громадської забудови мало своїм наслідком невірне визначення такої істотної умови оспорюваного договору оренди земельної ділянки як орендна плата. У 2023 році ТОВ "Кривбасоптіма" втрічі зменшило ставку орендної плати з 3% за використання земель транспорту на ставку 1% за землі житлової та громадської забудови, внаслідок чого місцевий бюджет недоотримав 48000,00грн. Розрахунок нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки виконано неправильно, оскільки замість Кцп - 2,5 застосовано коефіцієнт у розмірі 0,5 для цільового призначення - розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (12.04). За підрахунком прокурора, нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки повинна становити 2 954 629,27 грн. (9229 х 76 х 1,2 х 1 х 1 х 1 х 2,5 х 1,11 х 1,265), яка є більшою, ніж встановлена у пункті 5 спірного договору. Метою звернення прокурора до суду з вказаним позовом є саме відновлення правового порядку використання спірної земельної ділянки.

Відповідач-1 ( Девладівська сільська рада ) проти задоволення позовних вимог заперечує з наступних підстав: на території сільської ради знаходиться земельна ділянка площею 0,9229 га з кадастровим номером 1225286600:02:001:0227, код КВЦПЗ 1.11.6 "Іншої комерційної діяльності", на якій розміщено об`єкт нерухомого майна -Автозаправочний комплекс, що належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Кривбасоптіма"; відповідно до заяв ТОВ "Кривбасоптіма" рішеннями ради було надано дозволи на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки та розроблення технічної документації з нормативної грошової оцінки на земельну ділянку. Проте, заяви про затвердження проекту землеустрою та технічної документації до сільської ради від Товариства не надходили; надання в оренду спірної земельної ділянки здійснювалося без розроблення проекту землеустрою щодо її відведення у відповідності до частини 1 ст. 123 ЗК України; спірна земельна ділянка раніше належала до земель державної форми власності. З 27.05.2021 р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин". Відповідно до п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад; надання в оренду земельної ділянки здійснювалося з метою запобігання недоотримання коштів місцевим бюджетом.

Відповідач-2 ( Товариство з обмеженою відповідальністю "Кривбасоптіма" ), позов Прокурора вважає необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Як убачається з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка площею 0,9229 га, передана в оренду Товариству була зареєстрована 22.05.2008 р. підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок 12.11.2007 р. ТОВ "Дніпроленд", цільове призначення - 1.11.6, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, вид використання земельної ділянки - для будівництва автозаправочної станції. Тобто код цільового використання земельної ділянки був встановлений ще в 2008 році. Станом на 2007-2008 роки цільове призначення земельної ділянки площею 0,9229 га за кодом 1.11.6 (Іншої комерційної діяльності) відповідало Українському класифікатору форм власності на землю (УКФВЗ), затвердженого листом Держкомзему України від 24.04.1998 р. № 14-1-7/1205. Таким чином, станом на момент передачу в оренду земельної ділянки ТОВ "Кривбасоптіма" в 2023 році, Девладівська сільська рада не встановлювала та не змінювала цільове призначення та категорію використання земельної ділянки, цільове призначення та категорія використання земельних ділянок була встановлена ще в 2008 році.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2024 р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, через систему "Електронний суд", Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2024 р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає, що оскаржуване рішення суду ухвалено з неправильним застосуванням судом норм матеріального права ( ст. ст. 21, 67, 71, 96, 123 ЗК України, ст. ст. 203, 215-216 ЦК України ) та процесуального права ( ст. ст. 4, 53, 79, 86, 236, 238 ГПК України ), неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, що потягло порушення охоронюваних державою інтересів у сфері земельних відносин, а тому на підставі ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову Прокурора.

Водночас, на думку Скаржника, в силу вимог ст. ст. 67, 71 Земельного кодексу України спірна земельна ділянка відноситься до земель автомобільного транспорту, оскільки розміщення АЗС та автомобільних газозаправних пунктів може здійснюватися лише на земельних ділянках із цільовим призначенням «землі автомобільного транспорту».

При цьому Скаржник зазначає, що внаслідок протиправного віднесення спірної земельної ділянки до земель житлової та громадської забудови з лютого 2023 року ТОВ «Кривбасоптіма» фактично безпідставно втричі зменшено орендну плату зі ставки орендної плати 3 % за використання земель транспорту на ставку 1 % за землі житлової та громадської забудови, внаслідок чого місцевим бюджетом у 2023 році недоотримано понад 48 000 грн.

Скаржник наголошує на тому, що розміщення та експлуатація на спірній земельній ділянці АЗС, яку у порушення вимог чинного законодавства віднесено до земель житлової та громадської забудови, є фактичним використанням земельної ділянки для цілей, що не відповідають встановленому виду користування землею та суперечить її правовому режиму та конкретному цільовому призначенню.

Скаржник вважає, що надання рішенням сільської ради земельної ділянки у використання не за цільовим призначенням без застосування встановленої законодавством процедури його зміни є порушенням порядку зміни цільового призначення і підставою, відповідно до ст. 21 ЗК України, для визнання недійсним відповідного рішення сільської ради та угоди щодо земельної ділянки. Разом з цим, у порушення ч. 4 ст. 236 ГПК України, ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні застосовано норми права ( ст. ст. 15, 16, 21 ЦК України ) без урахування висновків про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 р. у справі № 910/5201/19, щодо ефективності обраного прокурором, як самостійним позивачем, способу захисту територіальної громади міста Києва та наявність підстав для скасування рішення Київради про передачу в оренду суб`єкту господарювання земельної ділянки, як такого, що прийняте всупереч нормам ЗК та ЦК України, з огляду на розміщення на землі нерухомого майна, належного підприємству на праві власності та необхідності дотримання принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди.

Скаржник зазначає, що Прокурор звертався з позовом про скасування незаконних правочинів для втілення принципів правової визначеності, усунення правового закріплення в цих правочинах можливості розміщення АЗС на землях житлової та громадської забудови, єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній АЗС, яка належить суб`єкту господарювання на праві власності.

На переконання Скаржника спосіб захисту цивільного права у даній справі залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Прокурором заявлені дві позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, яким категорію спірної земельної ділянки визначено усупереч вимог чинного законодавства та специфічності об`єкту нерухомого майна (АЗС), який є самостійною підставою для визначення категорії землі саме як землі транспорту, а не житлової та громадської забудови та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, яким також продублювано незаконність визначення категорію спірної земельної ділянки та орендної плати за її використання. Крім цього, вказаний договір оренди земельної ділянки визнається недійсним на майбутнє, тобто з моменту набрання рішенням суду законної сили, з огляду на що реституція не може бути застосовна, а судом цьому оцінку надано не було обмежившись лише твердженням, що оскільки прокурором не заявлено до суду вимогу про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача, такий спосіб захисту є неефективним.

Відтак, на думку Скаржника, Прокурором у даній справі обрано найефективніший спосіб захисту у спірних правовідносинах, із урахуванням змісту права та інтересу територіальної громади, за захистом якої звернувся Прокурор, так і характеру такого порушення.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбасоптіма" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Відповідача -1 ( Девладівська сільська рада ) не скористалася своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надала суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2024 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.04.2024 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/6776/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2024 р. у справі № 904/6776/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

17.04.2024 р. матеріали справи № 904/6776/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2024 р. апеляційну скаргу Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2024 р. у справі № 904/6776/23 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.05.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначити апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 07.08.2024 р..

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбасоптіма" до суду надійшло клопотання про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та Підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.07.2024 р. судове засідання у справі № 904/6776/23, призначене на 07.08.2024 р., вирішено провести з представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбасоптіма", в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.

Відповідач -1 ( Девладівська сільська рада ) не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Відповідача -1.

У судовому засіданні 07.08.2024 р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

21.02.2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ларго" ( Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кривбасоптіма" ( Покупець ) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна Автозаправочний комплекс, розташований за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, село Райполе, вул. Садова, 1К ( а. с. 76-81 ).

Згідно п.1.2. договору купівлі-продажу Автозаправочний комплекс розташований на земельній ділянці площею 0,9229 га з кадастровим номером 1225286600:02:001:0227, яка має цільове призначення "Для будівництва автозаправочної станції".

Договір купівлі-продажу нерухомого майна посвідчено приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області 21.02.2019, реєстровий № 425. На підставі цього договору купівлі-продажу зареєстровано речове право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Кривбасоптіма" (номер відомостей про речове право 30413867, а.с.31-38).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ларго" ( Продавець ) користувався земельною ділянкою площею 0,9229 га з кадастровим номером 1225286600:02:001:0227 на підставі договору оренди земельної ділянки № 38, який укладено з Софіївською районною державною аддміністрацією 15.05.2008 р. ( а. с. 82-83 ).

Договір оренди укладався строком на 49 років (з 15.05.2008 р. по 15.05.2057 р. ), п.8 договору оренди № 38.

Пунктами 15-16 договору оренди земельної ділянки передбачено, що цільове призначення земельної ділянки розташування АЗС з кодом цільового використання 1.11.6.

Згідно п.19 договору оренди земельної ділянки № 38 діє заборона зміни цільового призначення земельної ділянки.

Договір зареєстрований у Софіївському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040813300313 від 22.05.2008 р..

17.03.2023 р. Девладівською сільською радою прийнято рішення № 1730-31/УІІІ "Про надання земельної ділянки в оренду ТОВ "Кривбасоптіма" ( а. с. 21 ).

Згідно пункту 1 цього рішення надано в оренду ТОВ "Кривбасоптіма" земельну ділянку в оренду площею 0,9229 га з кадастровим номером 1225286600:02:001:0227, код КВЦПЗ 1.11.6 "Іншої комерційної діяльності", категорія земель - "Землі житлової та громадської забудови", вид використання земельної ділянки "Для будівництва автозаправочної станції", яка розташована на території Девладівської сільської ради за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, село Райполе, вул. Садова, 1К ( за межами населеного пункту ).

Згідно з п. 2 вказаного рішення, визначена у пункті 1 цього рішення земельна ділянка надається строком на 1 рік зі сплатою орендної плати у розмірі, визначеному відповідно до рішення сільської ради про затвердження ставок орендної плати на відповідний рік.

28.04.2023 р. між Девладівською сільською радою ( Орендодавець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кривбасоптіма" ( Орендар ), укладений договір оренди землі № 11/2023. Договір оренди земельної ділянки зареєстрований 19.07.2023 р. державним реєстратором Глеюватської сільської ради Волос О.В. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ( номер запису про інше речове право: 51079191 ).

Згідно з п. 1 Договору, Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку з цільовим призначенням код КВЦПЗ 1.11.6 "Іншої комерційної діяльності", категорія земель - "Землі житлової та громадської забудови", вид використання земельної ділянки "Для будівництва автозаправочної станції", площею 0,9229 з кадастровим номером 1225286600:02:001:0227, яка розташована на території Девладівської сільської ради за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, село Райполе, вул. Садова, 1К ( за межами населеного пункту ).

Відповідно до п. 3 Договору, на земельній ділянці розміщено нерухоме майно, яке належать Орендарю на праві приватної власності, а саме: Автозаправочний комплекс (адреса: Дніпропетровська область, Криворізький район, село Райполе, вул. Садова, 1К (за межами населеного пункту), право приватної власності підтверджується Договором купівлі-продажу нерухомого майна від 21.02.2019 р., реєстраційний номер у реєстрі 425, посвідченим приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області - Русавською Т.В. ( серія та номер спеціального бланку нотаріального документу: ННТ 250911 ).

Пунктом 5 Договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,9229 га з кадастровим номером 1225286600:02:001:0227 на дату укладення договору становить 2 816 214,21 грн.

Згідно з п. 8.1. Договору, з урахуванням частини 3 ст. 631 ЦК України умови цього Договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладення, а саме з 19.02.2023 р..

Відповідно до п. 9 Договору, орендна плата вноситься Орендарем у безготівковій грошовій формі на визначений Орендодавцем рахунок у розмірі 28 162,14 грн у рік, що становить 1 (один) відсоток від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної у пункті 5 цього Договору.

Пунктом 11 Договору визначено, що орендна плата вноситься щомісячно рівними платежами по 1/12 частині від загальної річної орендної плати, встановленої пунктом 9 цього Договору відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно з п. 15 Договору, земельна ділянка передається в оренду для забезпечення діяльності автозаправочного комплексу.

Прокурор вважає, що під час прийняття рішення сільської ради та укладення договору оренди спірна земельна ділянка протиправно віднесена до земель житлової та громадської забудови, оскільки землі під автозаправними станціями й іншими об`єктами, що забезпечують роботу автомобільного транспорту належать до земель автомобільного транспорту. Внаслідок протиправного віднесення спірної земельної ділянки до земель житлової та громадської забудови з лютого 2023 року безпідставно втричі зменшено ставку орендної плати зі ставки орендної плати 3 % за використання земель транспорту на ставку 1 % за землі житлової та громадської забудови, внаслідок чого місцевим бюджетом у 2023 році недоотримано понад 48 тис. грн.

У зв`язку з наведеним, Прокурор просить визнати незаконним та скасувати рішення Девладівської сільської ради, яким надано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Кривбасоптіма" земельну ділянку площею 0,9229 га з кадастровим номером 1225286600:02:001:0227, та визнати недійсним договір оренди землі № 11/2023 від 28.04.2023 р..

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників Прокурора та Відповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Щодо представництва Прокурором інтересів держави у суді.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Під час здійснення представництва інтересів держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відтак, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Прокурор зазначає, що під час прийняття рішення сільської ради та укладення договору оренди спірна земельна ділянка протиправно віднесена до земель житлової та громадської забудови, оскільки землі під автозаправними станціями й іншими об`єктами, що забезпечують роботу автомобільного транспорту належать до земель автомобільного транспорту. Внаслідок протиправного віднесення спірної земельної ділянки до земель житлової та громадської забудови з лютого 2023 року безпідставно втричі зменшено ставку орендної плати зі ставки орендної плати 3 % за використання земель транспорту на ставку 1 % за землі житлової та громадської забудови, внаслідок чого місцевим бюджетом у 2023 році недоотримано понад 48 тис. грн.

Суперечності, які виникають у бюджетних правовідносинах, зачіпають як інтереси держави, так і суспільні інтереси, тож порушення інтересів держави у цій сфері є порушенням загальнодержавних інтересів, що у відповідності до ст. 131-1 Конституції України покладає на прокурора обов`язок представництва в суді.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) договору, на підставі якого ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес".

Слід зазначити, що у судовому процесі держава бере участь як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач і визначив стороною у справі певний орган (така позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 20.08.2020 у справі №913/152/19, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 27.02.2019 у справі №761/3884/18).

Прокурор посилається, серед іншого, на ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", а також зазначає, що вже самого факту бездіяльності сільської ради для втручання прокурора є достатньо.

Наявність у Позивача повноважень у сфері земельних правовідносин та прав для їх захисту, які за обставинами справи ними не здійснюються, прокурор обґрунтовує посиланням на Конституцію, Земельний кодекс України та Цивільний кодекс України.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання частин третьої - п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України та частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне здійснення захисту інтересів держави Девладівською сільською радою, яка прийняла рішення про надання відповідачу-2 в оренду земельну ділянку без належних підстав.

Так, з огляду на правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 08.12.2020 р. у справі № 908/1664/19, Криворізькою східною окружною прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" направлено на адресу Девладівської сільської ради листи (запити) за № 04/60-2117ВИХ-23 від 19.04.2023 р., № 04/60-4460ВИХ-23 від 15.08.2023 р., № 04/60-5414ВИХ-23 від 09.10.2023 р., № 04/60- 6245ВИХ-23 від 15.11.2023 р. щодо виявлених порушень інтересів держави та вжиття заходів реагування.

На вказані запити Девладівською сільською радою надано відповіді № 819 від 28.04.2023 р., № 2461 від 18.08.2023 р., № 2798 від 19.10.2023 р., № 3097 від 22.11.2023 р. згідно яких встановлено, що сільською радою дієві та належні заходи, які б у повній мірі забезпечили виконання вимог чинного законодавства, зокрема шляхом пред`явлення позовної заяви, не вживались, що вказує на бездіяльність уповноваженого органу.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18 ( провадження № 12-194гс19 ), Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо Прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 43).

Отже, у цій справі Прокурор, звертаючись з позовом до суду, дотримався передбачених чинним законодавством вимог для представництва інтересів держави.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, про підтвердження підстави для представництва Прокурором інтересів держави в суді за поданим у даній справі позовом.

Щодо розгляду справи по суті слід зазначити таке.

Предметом позову є визнання незаконним та скасування рішення сільської ради про передачу в оренду земельної ділянки та визнання цього договору оренди недійсним.

Підставою виникнення спору у даній справі стало те, що відповідно до рішення Девладівської сільської ради № 1730-31/УІП від 17.03.2023 р. надано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Кривбасоптіма" земельну ділянку площею 0,9229га з кадастровим номером 1225286600:02:001:0227, код КВЦПЗ 1.11.6 "Іншої комерційної діяльності", категорія земель - "Землі житлової та громадської забудови", вид використання земельної ділянки "Для будівництва автозаправочної станції" з порушенням вимог ст. ст. 67, 71 ЗК України. Спірну земельну ділянку, яка відноситься до земель автомобільного транспорту, оскільки розміщення АЗК та автомобільних газозаправних пунктів може здійснюватися лише на земельних ділянках із цільовим призначенням "землі автомобільного транспорту", безпідставно віднесено до земель житлової та громадської забудови.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша ст. 16 ЦК України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Як зазначено у пункті 5.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі №911/3680/17, рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.

У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 16 ЦК України та пред`являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного права особи.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов`язки тільки у того суб`єкта (чи визначеного ними певного кола суб`єктів), якому вони адресовані.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову. Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.

Отже, індивідуальні акти можуть бути оскаржені лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені. У зв`язку з цим при вирішенні справи суду належить з`ясувати, які конкретно права та охоронювані законом інтереси позивача порушені оспорюваним актом.

Згідно із ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно із ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Таким чином, якщо правовий акт індивідуальної дії органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він визнається недійсним у судовому порядку.

Ст. 5 ГПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, як слушно зауважив суд першої інстанції - розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (пункт 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19)).

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 р. у справі № 916/1415/19).

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність / відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 р. у справі № 912/1856/16 та від 14.05.2019 р. у справі № 910/11511/18.

Спосіб захисту - визнання незаконним та скасування рішення ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки відповідає зазначеному у статтях 16, 21 ЦК України та ст.20 Господарського кодексу України.

Разом з цим, задоволення вимоги про визнання незаконним та скасування рішення ради про передачу в оренду земельної ділянки, яким невірно визначено її цільове призначення, не відновить порушеного права позивача на захист.

Крім того, як зазначено в Рішенні від 16.04.2009 р. № 7-рп/2009 Конституційного Суду України, ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

Позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність та оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Таким чином, у разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб`єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Отже, враховуючи, що спірне рішення, яке є предметом розгляду у даній справі, реалізоване, між сторонами укладено договір оренди, суд першої інстануції дійшов вірного висновку, що обраний Прокурором спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення вимоги про визнання рішення сільської ради №1730-31/VIII від 17.03.2023 р. незаконним та його скасування не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права територіальної громади (у разі його наявності), зокрема отримання орендної плати у більшому розмірі, та/або зміни цільового призначення земельної ділянки - з категорії земель - "Землі житлової та громадської забудови", код КВЦПЗ 1.11.6 "Іншої комерційної діяльності", на цільове призначення код КВЦПЗ 12.04. "Для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства".

При цьому, зміна цільового призначення земельної ділянки потребує розробки проекту детального плану території земельної ділянки та розроблення технічної документації з нормативної грошової оцінки на земельну ділянку площею. Матеріалами справи підтверджується, що 24.01.2024 р. Відповідач -2 звернувся до Девладівської сільської ради з проханням прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту детального плану території земельної ділянки та дозвіл на розроблення технічної документації з нормативної грошової оцінки на земельну ділянку площею 0,0220 з урахуванням цільового призначення 12.11 "Для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу", на якій розташовано АЗС ( а. с.153-156 ). Станом на час розгляду справи рішення про надання дозволу на розробку проекту детального плану території земельної ділянки органом місцевого самоврядування не прийнято та дозвіл на розроблення технічної документації з нормативної грошової оцінки на земельну ділянку не надано.

Обрання Прокурором неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, тому суд не вбачає необхідності надавати оцінку іншим аргументам, викладеним у позовній заяві та відзиву на позов (подібні за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 р. у справі № 925/642/19 ( провадження № 12-52гс20 ).

З огляду на те, що Прокурор обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, місцевий господарський суд обгрунтовано відмовив у задоволені позовної вимоги Прокурора про визнання незаконним та скасування рішення Девладівської сільської ради № 1730-31/VIII від 17.03.2023 р..

Оспорюваний Прокурором договір оренди земельної ділянки укладений між відповідачами з тих підстав, що на вказаній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно Відповідача -2, на підставі рішення Відповідача -1, яке також оскаржується Прокурором. При цьому, недійсність договору оренди земельної ділянки пов`язується Прокурором з недійсністю рішення Відповідача -1.

Оцінюючи обраний Прокурором спосіб захисту у цій справі, суд першої інстанції, взявши до уваги обґрунтування позову, яке має на меті захист права територіальної громади, як власника спірної земельної ділянки, дійшов до висновку про його неефективність, пославшись на те, що Прокурор у цій справі не заявив до суду вимогу про застосування наслідків недійсності правочину.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

За приписами ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5).

Відповідно до частин першої, третьої ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи ст. 5 ЦК України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору ( такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 р. у справі № 905/1227/17 і від 13.07.2022 р. у справі № 363/1834/17).

Оцінюючи належність обраного Позивачем способу захисту, слід виходити з його ефективності, тобто відповідності такого способу захисту змісту порушеного права, характеру правопорушення та можливості забезпечити поновлення порушеного права.

Частинами першою та другою ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (такий висновок викладено в пунктах 64 і 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 р. у справі № 904/1907/15).

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово виснувала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 ст. 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 р. у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 р. у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 р. у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 р. у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 р. у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 р. у справі № 469/1044/17).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.05.2023 р. у справі № 905/77/21 зазначила, що визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині першій ст. 2 ГПК України (п. 27).

Аналогічні висновки сформульовано в пунктах 5.5, 5.8, 5.12, 5.29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 р. у справі № 908/976/19.

Велика Палата Верховного Суду в пункті 154 постанови від 01.03.2023 р. у справі № 522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини 1 статті 216, статті 387, частин 1, 3 статті 1212 ЦК України).

Водночас об`єднана палата Верховного Суду у своїй постанові від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 сформувала висновок про те, що: "Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача."

Оскільки, Прокурор у цій справі не заявляв до суду вимогу про застосування наслідків недійсності правочину, то обраний Прокурором спосіб захисту прав не є ефективним.

Невірно обраний спосіб захисту порушеного права виключає дослідження та вирішення судом заявлених позовних вимог по суті (пункт 29 постанови Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 911/269/19 ).

За таких обставин, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку, що позовна вимога Прокурора про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки задоволенню не підлягає.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції в оскаржуваній частині є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2024 р. у справі № 904/6776/23 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 09.08.2024 р.

Головуючий суддяІ.М.Кощеєв

СуддяМ.О.Дармін

Суддя О.В. Чус