Рішення

від 12.03.2024 по справі 908/3861/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 22/23/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2024 Справа № 908/3861/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,

При секретарі судового засідання Красніковій С.І.

За участю представників сторін:

від позивача - не з`явився

від відповідача не з`явився

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/3861/23

за позовом: Комунального підприємства Градпроект (вул. Зелінського, буд. 3, м. Запоріжжя, 69037)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Шоколад (пр. Соборний, буд. 104, кв. 15, м. Запоріжжя, 69095)

про стягнення 716 424,51 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача

29.12.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 1217 від 26.12.2023) Комунального підприємства Градпроект до Товариства з обмеженою відповідальністю Шоколад про стягнення 716424,51 грн. заборгованості.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням грошового зобов`язання за договором № 141217/108 від 14.12.2017 на тимчасове користування місцем розташування рекламного засобу, яке перебуває у комунальній власності.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача

Відзив на позов до суду не надійшов.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

3. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 29.12.2023 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3861/23 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою суду від 03.01.2024 вказану позовну заяву залишено без руху.

11.01.2024 до суду від позивача через систему Електронний суд надійшла заява вих. № б/н від 11.01.2024 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.01.2024 суддею Ярешко О.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3861/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.02.2024.

Ухвала про відкриття провадження у цій справі була надіслана відповідачу на адресу, зазначену позивачем та згідно відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наданої на запит суду: пр. Соборний, буд. 104, кв. 15, м. Запоріжжя, 69095.

Поштове відправлення з ухвалою суду від 16.01.2024 було повернуто до суду без вручення, з відміткою на довідці АТ «Укрпошта»: «за закінченням терміну зберігання».

Згідно п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як звернув увагу Верховний Суд у складі колегії Касаційного господарського суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 910/16409/15: «свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду».

Про дату, час та місце підготовчого засідання відповідач повідомлений також шляхом розміщення 12.02.2024 оголошення на сайті Судової влади в Україні в мережі Інтернет.

Ухвалою суду від 15.02.2024 підготовче провадження в справі закрито, справу призначено до розгляду справи по суті на 12.03.2024.

Про судове засідання відповідач повідомлений шляхом надіслання копії ухвали на адресу його місцезнаходження, та шляхом розміщення 20.02.2024 оголошення на сайті Судової влади в Україні в мережі Інтернет. Поштове відправлення з ухвалою суду від 15.02.2024 було повернуто до суду без вручення, з відміткою на довідці АТ «Укрпошта»: «за закінченням терміну зберігання».

У судове засідання 12.03.2024 представники сторін не з`явилися. Від позивача 11.03.2024 надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача на підставі наявних у справі доказів. Просив позовні вимоги задовольнити.

Причини неявки відповідача суду невідомі.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності сторін судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами без участі представників сторін.

Оскільки розгляд справи здійснювався без участі представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.

У судовому засіданні 12.03.2024 судом справу розглянуто по суті, підписано вступну та резолютивну частини рішення.

4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують

14.12.2017 між Комунальним підприємством Градпроект (надалі сторона 1, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Шоколад (надалі сторона 2, відповідач) укладено договір № 141217/108 на тимчасове користування місцем розташування рекламного засобу, яке перебуває у комунальній власності, умовами якого (пункт 1.1) передбачено, що сторона 2 приймає у тимчасове платне користування місця, що перебувають у комунальній власності м. Запоріжжя, для розміщення рекламних засобів (спеціальних конструкцій зовнішньої реклами) за адресами, відповідно до дозволів на розміщення зовнішньої реклами.

Згідно п. 2.1 договору, загальна сума розміру щомісячної плати за тимчасове користування місцями розміщення рекламних засобів, які перебувають у комунальній власності за цим договором, визначається як сума по всіх відповідних діючих додатках до даного договору, які є невід`ємними його частинами.

За умовами п. 2.2, сторона 2 щомісяця, до кінця поточного місяця, перераховує на розрахунковий рахунок сторони 1 плату у розмірі, визначеному в діючих додатках до цього договору.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що факт виконання робіт за цим договором підтверджується двостороннім актом виконаних робіт, який підписується сторонами щомісяця. Акт для підписання направляється стороною 1 стороні 2 в 2-денний термін з моменту закінчення звітного періоду. Сторона 2 зобов`язання в 3-денний термін з моменту отримання акту підписати його, або в той же термін надати стороні 1 мотивовану письмову відмову від підписання акту. У випадку відсутності у визначений термін підписаного стороною 2 акту або мотивованої відмови, акт виконаних робіт вважається погодженим та підписаним сторонами.

Договір, відповідно п. 5.1, набуває чинності з 02.12.2017 і діє протягом строку дії дозволу(-ів), а в частині розрахунків до повного їх виконання.

Додатковою угодою № 15 від 25.01.2022 до вказаного договору, сторони виклали додаток № 1 в іншій редакції, визначивши перелік адрес місць розміщення рекламних засобів ТОВ Шоколад, які перебувають у комунальній власності в м. Запоріжжі, де термін дії дозволів: 25.01.2022-25.01.2023. Встановлено, що загальна сума розміру щомісячної плати за тимчасове користування місцями розміщення рекламних засобів, які перебувають у комунальній власності в м. Запоріжжі (без урахування ПДВ 20%) складає 3565,66 грн., крім того ПДВ 20% - 7131,13 грн. Всього по даному додатку загальна сума розміру щомісячної плати за тимчасове користування місцями розміщення рекламних засобів, які перебувають у комунальній власності в м. Запоріжжі (з урахуванням ПДВ 20%): 42786,79 грн.

Листом від 26.04.2022 № 830 позивач повідомив відповідача, що з 01.04.2022 на період дії режиму воєнного стану КП Градпроект зареєстроване платником єдиного податку 3 групи за ставкою 2%. У зв`язку з цим, починаючи з квітня 2022 у рахунках загальна сума розміру місячної плати за тимчасове користування місцями розміщення рекламних засобів, які перебувають у комунальній власності в м. Запоріжжі, буде вказуватися без врахування ПДВ.

Листом від 02.08.2023 № 709 позивач повідомив відповідача, що починаючи з 01.08.2023 у рахунках загальна сума розміру місячної плати за тимчасове користування місцями розміщення рекламних засобів, які перебувають у комунальній власності в м. Запоріжжі, буде вказуватися з врахуванням ПДВ 20%.

У листі від 30.01.2023 № 249/01/01-07/566 Департамент комунальної власності Запорізької міської ради, у відповідь на звернення позивача, повідомив, що ТОВ Шоколад звернулося до Робочого органу через адміністратора центру надання адміністративних послуг з заявою про продовження дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами. Наразі проводиться процедура погодження продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами.

У матеріалах справи міститься листування між сторонами, згідно якого відповідач звертався до позивача з проєктом додаткової угоди до договору № 141217/108 від 14.12.2017 щодо зменшення розміру плати. Позивач відмовив у внесенні змін до договору.

Таким чином, між сторонами діяв додаток № 1 в редакції додаткової угоди № 15 від 25.01.2022, що сторонами не заперечувалося.

Щомісяця позивачем надсилалися поштою відповідачу акти надання послуг за договором. Як зазначив позивач, з березня 2022 (на суму 42786,79 грн.) по жовтень 2022 акти на суму 35655,66 грн. кожен щомісяця направлялися відповідачу простими листами, що підтверджується доданими до позовної заяви копіями реєстрів простих листів. На адресу позивача, як вказано останнім, листи без вручення їх відповідачу не поверталися. Згідно матеріалів справи, позивачем до вимоги від 14.11.2022 вих. № 390р, яка надіслана рекомендованим листом 17.11.2022, були долучені по 2 примірники актів надання послуг № 1379 від 31.08.2022, № 2085 від 30.09.2022, № 2146 від 31.10.2022 на суму 35655,66 грн. кожен.

Починаючи з листопада 2022 позивач рекомендованими листами щомісяця надсилав відповідачу акти надання послуг, копії яких містяться в матеріалах справи: № 2244 від 30.11.2022 на суму 35655,66 грн., № 2360 від 31.12.2022 на суму 35655,66 грн., № 114 від 31.01.2023 на суму 35655,66 грн., № 351 від 28.02.2023 на суму 35655,66 грн., № 458 від 31.03.2023 на суму 35655,66 грн., № 705 від 31.05.2023 на суму 35655,66 грн., № 823 від 30.06.2023 на суму 35655,66 грн., № 1007 від 31.07.2023 на суму 35655,66 грн., № 1309 від 30.09.2023 на суму 42786,79 грн., № 1462 від 31.10.2023 на суму 42786,79 грн., всього на загальну суму 370818,86 грн.

Як зазначив позивач, акт за квітень 2023 на суму 35655,66 грн. був надісланий відповідачу поштою, поштове відправлення позивачу не повернулося.

Акт за серпень 2023 на суму 42786,79 грн. був вручений відповідачу, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, всього за період з березня 2022 по листопад 2023 відповідачу було надано послуг на загальну суму 784424,51 грн. (42786,79 грн. (за березень 2022) + 570490,56 грн. (з квітня по липень 2023) + 171147,16 грн. (з серпня по листопад 2023) = 784424,51 грн.).

У листі від 07.08.2023 вих. № 070823-01 відповідач зазначив про неможливість підписання актів до закінчення воєнного стану.

Згідно матеріалів справи, відповідачем здійснювалися оплати за договором № 141217/108 від 14.12.2017 за спірний період, всього на загальну суму 68000,00 грн., а саме: протягом 2022 року здійснено оплату в загальній сумі 12000,00 грн., протягом 2023 у загальній сумі 56000,00 грн.

Таким чином, заборгованість склала 716424,51 грн.

Позивач надсилав відповідачу претензії, копії яких з доказами їх надіслання, містять в матеріалах справи, якими вимагав сплати заборгованості за договором № 141217/108 від 14.12.2017.

У відповіді (вих. № 10/07-2023 від 10.07.2023) на одну з претензій, відповідач зазначив, що введення воєнного стану впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків та обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності. Листом ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено настання форс-мажорних обставин. Введення воєнного стану на території України, постійні ракетні обстріли, які не залежать від орендаря, та за які він не відповідає, унеможливлюють виконання вимог, викладених в претензії.

5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є договір.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами пункту 2 договору, відповідач зобов`язався щомісяця, до кінця поточного місяця, перерахувати на розрахунковий рахунок позивача плату в розмірі, визначеному в діючих додатках до цього договору.

Додаток № 1 до договору в редакції додаткової угоди № 15 від 25.01.2022 підписаний сторонами, відтак, відповідачу був відомий розмір щомісячної плати.

Також позивачем щомісячно надсилалися відповідачу акти надання послуг, які відповідачем підписані не були, мотивованої відмови від їх підписання не надавав. Посилання на введення в Україні воєнного стану не є такою вмотивованою відмовою, при цьому розмір плати відповідач не заперечив.

Матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача за договором № 141217/108 від 14.12.2017 у загальному розмірі 716424,51 грн.

Доказів погашення суми заборгованості, так само як і контррозрахунку суми боргу, відповідачем не надано. Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання письмового відзиву, у судові засідання не з`являвся.

Таким чином, з відповідача на користь позивача стягується 716424,51 грн. заборгованості. Позовні вимоги судом задовольняються повністю в зв`язку з їх обґрунтованістю та доведеністю.

Щодо посилання відповідача у відповіді на претензію на дію форс-мажорних обставин у зв`язку з військовою агресією проти України, суд зазначає таке.

У контексті приписів ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до частини 2 статті 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати.

Отже, виходячи з наведених норм законодавства, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.

Суд зазначає, що лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований Всім кого це стосується, на який міститься посилання у відповіді на претензію, не є сертифікатом про форс-мажорні обставини у контексті викладених вище положень законодавства.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором. Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.

Водночас, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Разом з тим, спір у цій справі стосується стягнення основної заборгованості та позивачем не заявлено до стягнення будь-яких штрафних санкцій.

6. Судові витрати

Відповідно п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Судовий збір у сумі 10746,37 грн. стягується з відповідача на користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Шоколад (пр. Соборний, буд. 104, кв. 15, м. Запоріжжя, 69095, код ЄДРПОУ 34268107) на користь Комунального підприємства Градпроект (вул. Зелінського, буд. 3, м. Запоріжжя, 69037, код ЄДРПОУ 20504731) 716424 (сімсот шістнадцять тисяч чотириста двадцять чотири) грн. 51 коп. заборгованості та 10746 (десять тисяч сімсот сорок шість) грн. 37 коп. судового збору.

Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 20 березня 2024.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко