Рішення

від 29.02.2024 по справі 910/17085/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.02.2024Справа № 910/17085/23Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

до Акціонерного товариства "Райффайзен Банк"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-ремонтне підприємство "Таргет"

про визнання припиненим договору поруки

за участі представників:

від позивача: Лиска П.О.

від відповідача: Войтенко К.В.

від третьої особи: не з`явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" про визнання таким, що припинив свою дію договір поруки від 26.07.2021 № 015/1800/1107847/П, укладений між Акціонерним Товариством "Райффайзен Банк" та ОСОБА_1 у забезпечення виконання договору овердрафту від 26.07.2021 № 015/1800/1107847, укладеного між Акціонерним Товариством "Райффайзен Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-ремонтне підприємство "Таргет".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-ремонтне підприємство "Таргет".

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що наявність рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором не змінює та не припиняє договору поруки, відтак банк має право звернутися до суду з позовом про стягнення боргу за кредитним договором із поручителя.

У відповіді на відзив позивач звернув увагу, що апеляційним судом у справі № 873/415/23 рішення третейського суду у справі № 302/23 скасовано в частині стягнення боргу з поручителя та стягнуто заборгованість лише з боржника. Тобто, апеляційним судом не постановлено ухвалу про відмову у видачі наказу, відтак відсутні підстави для застосування частини 4 статті 356 ГПК України щодо можливості вирішення спору в господарському суді. Також позивач наголосив, що строк для пред`явлення позовних вимог до поручителя сплив 15.09.2023, оскільки відповідач шляхом направлення вимоги змінив строк виконання основного зобов`язання на 15.02.2023 року.

Третя особа про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, проте письмових пояснень по суті спору не надала, уповноваженого представника для участі підготовчих та судових засіданнях не направила.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26.07.2021 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-ремонтне підприємство «Таргет» (позичальник) укладено договір про надання овердрафту № 015/1800/1107847.

Із метою забезпечення виконання зобов`язань за Договором про надання овердрафту від 26.07.2021 № 015/1800/1107847 між АТ «Райффайзен Банк» (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) укладено Договір поруки № 015/1800/1107847/П (надалі - договір поруки), відповідно до умов якого поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов основного договору. Порукою за цим договором забезпечується виконання забезпечених зобов`язань у повному обсязі, включаючи, але не обмежуючись, сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків та сплату нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України сум тощо.

Відповідно до умов п. 2.1. договору поруки у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань, Поручитель та Позичальник відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно з умовами п. 2.2. договору поруки Поручитель зобов`язався здійснити виконання забезпечених зобов`язань протягом 10 (десяти) календарних днів з дати відправлення Кредитором відповідної вимоги та в обсязі, зазначеному в такій вимозі.

Відповідно до п. 3.1.2 договору поруки Поручитель засвідчив та гарантував, що належним чином та в повному обсязі ознайомлений із положеннями Кредитного договору та договорів, що забезпечують його виконання, цілком розуміє їх зміст і будь-яке посилання в тексті цього Договору на Кредитний договір чи окремі його положення застосовуються рівною мірою до виконання прав і обов`язків сторін за цим Договором.

До всіх інших правовідносин, окрім пов`язаних із укладенням договору (із додатковими угодами) та визнання його недійсним, застосовується строк позовної давності тривалістю в п`ять років.

У пункті 6.1 договору поруки встановлено, цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печаткою Кредитора.

У матеріалах справи наявна вимога від 15.02.2023 № 114/5-К-286535, № 114/5-К-286536 до поручителя ОСОБА_1 про термінове дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором № 015/1800/1107847, борг за яким станом на 13.02.2023 складає 506765,05 грн.

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 06.06.2023 позов Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-ремонтне підприємство «Таргет» та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором задоволено повністю, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-ремонтне підприємство «Таргет» та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товаристві "Райффайзен Банк" заборгованість за Договором про надання овердрафту №015/1800/1107847 від 26.07.2021 у сумі 508 181,31 грн. та третейський збір у сумі 5 481,81 грн., по 2 740,90 грн. з кожного.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 об`єднано в одне провадження заяву ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 06.06.2023 у третейській справі № 302/23 (господарська справа №873/497/23) та заяву АТ «Райффайзен Банк» про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 06.06.2023 у справі № 302/23 (господарська справа № 873/415/23), вирішено розглядати вказані заяви спільно, із присвоєнням єдиного номеру справи 873/415/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 (з урахуванням ухвали від 15.11.2023 про виправлення описки) у справі № 873/415/23 задоволено заяву ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 06.06.2023 у третейській справі №302/23 в частині солідарного стягнення боргу та третейського збору з поручителя. Рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно- фінансового бізнесу" від 06.06.2023 по справі № 302/23 за позовною заявою Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-ремонтне підприємство «Таргет» та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасовано в частині солідарного стягнення боргу та третейського збору з поручителя. В іншій частині рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 06.06.2023 по справі № 302/23 залишено без змін. Відмовлено в задоволенні клопотання АТ «Райффайзен Банк» в частині видачі виконавчого документа в одному екземплярі. Заяву АТ «Райффайзен Банк» про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 06.06.2023 по справі № 302/23 задоволено частково. Вирішено після набрання даною ухвалою законної сили видати накази на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 06.06.2023 по справі №302/23, у задоволенні решти заяви АТ «Райффайзен Банк» про видачу наказу відмовлено.

Зі змісту пред`явлених позовних вимог слідує, що позивач просив визнати таким, що припинив свою дію договір поруки від 26.07.2021 № 015/1800/1107847/П.

Разом із цим, судом ураховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц, відповідно до якої, якщо особа звернулася до суду з вимогою про визнання договору поруки припиненим, хоча мета, яку вона переслідує, підстави позову, надані докази вказують, що ця особа, захищаючи інтерес, спрямований на усунення юридичної невизначеності у відносинах із кредитором, прагне визнати припиненою саме поруку, а не відповідний договір, то неточне формулювання позовної вимоги згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») не перешкоджає суду за наявності для цього підстав визнати припиненою поруку (вказане узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 490/5224/14-ц).

Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися порукою (частина перша статті 546 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частиною четвертою статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Звернувшись із даним позовом до суду, позивач зазначив, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке виконано боржником, припиняє правовідносини сторін кредитного договору, та звільняє поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання за Кредитним договором.

Утім, закон не пов`язує припинення поруки з прийняттям судом рішення про стягнення з боржника або поручителя боргу за зобов`язанням, забезпеченим порукою.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц відступила від висновку, сформульованого в постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), згідно з яким наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості саме по собі свідчить про закінчення строку дії договору; на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлене договором поруки. Велика Палата Верховного Суду вказала, що наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості свідчить, що суд дійшов висновку про те, що строк виконання зобов`язання настав, причому саме за тією вимогою, яку задоволено судом, та встановив наявність обов`язку відповідача (відповідачів) сплатити заборгованість.

Рішення суду про стягнення заборгованості, у тому числі з поручителя, не змінює змісту у відповідного правовідношення - характер та обсяг прав і обов`язків сторін залишаються незмінними, додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання. До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов`язання після ухвалення судового рішення з інших підстав (наприклад, унаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог) відповідне зобов`язання продовжує існувати.

Отже, саме по собі набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника або поручителя заборгованості за кредитним договором не змінює та не припиняє ані кредитного договору, ані відповідного договору поруки, доки не виникне договірна чи законна підстава для такого припинення.

У той же час, матеріали даної справи не містять доказів погашення заборгованості за договором про надання овердрафту від 26.07.2021 № 015/1800/1107847, що стягнута з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-ремонтне підприємство «Таргет» рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 06.06.2023 у третейській справі №302/23, частково скасованим ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 у справі № 873/415/23 у частині стягнення боргу з поручителя ОСОБА_1 .

Відтак, за відсутності доказів сплати заборгованості кредитної заборгованості або припинення грошового зобов`язання за іншою законною підставою, саме по собі рішення суду не є правовою підставою для припинення поруки.

Також у відповіді на відзив позивач наголосив на зміні відповідачем строку виконання основного зобов`язання шляхом пред`явлення вимоги до поручителя 15.02.2023, у зв`язку з чим строк для пред`явлення позовних вимог до поручителя сплив 15.09.2023 року.

Однак, відповіді твердження позивача не узгоджуються із встановленим у частині 4 статті 559 ЦК України трирічним строком на пред`явлення позову до поручителя, а також п`ятирічним строком, погодженим сторонами в пункті 6.2 договору поруки.

Пункт 6.2 договору поруки визначає, що строк поруки, що встановлена договором, за кожним забезпеченим зобов`язанням становить 5 (п`ять) років від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідного забезпеченого зобов`язання. Порука для відповідного забезпеченого зобов`язання не припиняється після закінчення цього строку в разі, якщо кредитор у межах цього строку пред`явив вимогу до поручителя. Сторони погодили, що строк поруки для забезпечених зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, обчислюється окремо по кожній його частині, починаючи від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідної частини такого забезпеченого зобов`язання.

Судом прийняті до уваги зауваження позивача про неможливість застосування частини 4 статті 356 ГПК України, оскільки апеляційним судом у справі № 873/415/23 не постановлено ухвалу про відмову у видачі наказу.

За результатами розгляду заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду господарський суд постановляє ухвалу про видачу наказу або про відмову у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду за правилами, передбаченими цим Кодексом для ухвалення рішення (частина 1 статті 356 ГПК України).

Відповідно до частини 4 статті 356 ГПК України після набрання законної сили ухвалою про відмову у видачі наказу спір між сторонами може бути вирішений господарським судом у загальному порядку.

Разом із цим, у межах даної справи не здійснюється вирішення спору про стягнення заборгованості за договором про надання овердрафту від 26.07.2021 № 015/1800/1107847, що був предметом розгляду в третейській справі №302/23, та на виконання якого (у частині) апеляційним судом у справі № 873/415/23 видано наказ.

Таким чином, надання оцінки щодо можливості вирішення господарським судом у загальному порядку спору після набрання законної сили ухвалою про відмову у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду виходить за межі розгляду даної справи.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статі 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено: 19.03.2024 року.

Суддя К.В. Полякова