Рішення

від 20.03.2024 по справі 910/18302/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.03.2024Справа № 910/18302/23

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В. за участю секретаря судового засідання Рєпкіної Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за первісним позовом: Державного підприємства «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ», м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ», м. Київ

про стягнення 164 552,23 грн, -

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ», м. Київ

до Державного підприємства «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ», м.Київ

про стягнення 3% річних в сумі 8000,62 грн, інфляційних втрат в сумі 39064,39 грн та пені в розмірі 30372,75 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Приходько Я.М.

від відповідача: Ковальов Є.Ф.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство « МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ» про стягнення штрафу в сумі 12700,97 грн й 33217,46 грн та пені в розмірі 118 633,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх обов`язків за договором №351-14/3.7-00031 від 03.12.2021 про закупівлю, укладеного за спрощеною процедурою, в частині своєчасної поставки товару.

Ухвалою від 04.12.2023 відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.

20.12.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ» до Державного підприємства «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» про стягнення 3% річних в сумі 8000,62 грн, інфляційні втрати в сумі 39064,39 грн та пеню в розмірі 30372,75 грн.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ» посилалось на порушення покупцем за договором №351-14/3.7-00031 від 03.12.2021 про закупівлю свого обов`язку зі своєчасної оплати поставленого товару.

25.12.2023с представником Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ» було подано заяву про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%. В обґрунтування наявності підстав для зменшення заявник посилався на те, що сума штрафних санкцій є надмірно великим тягарем, позивачем не надано доказів завдання реальних збитків, внаслідок порушення строків поставки. Також заявник посилався на збитковість господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ» 24.02.2022 та вчинення всіх можливих дій з метою врегулювання спірних правовідносин в досудовому порядку.

08.01.2024 зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ» до Державного підприємства «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» про стягнення 3% річних в сумі 8000,62 грн, інфляційні втрати в сумі 39064,39 грн та пеню в розмірі 30372,75 грн прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, підготовче засідання у справі призначено на 07.02.2024.

Державне підприємство «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» проти задоволення зустрічних позовних вимог надало заперечення посилаючись на те, що покупцем за договором було застосовано такий захід забезпечення зобов`язання, як при тримання оплати згідно п.8.7 договору №351-14/3.7-00031 від 03.12.2021, з огляду на те, що позивачем було порушено зобов`язання із своєчасної реєстрації податкових накладних за господарськими операціями. Крім того, відповідачем за зустрічним позовом вказано, що оскільки позивачем поставлено не весь обсяг товару, обумовлений договором, а розрахунок згідно п.4.2.1 здійснюється протягом 30 календарних днів після фактичної поставки товару, а отже, на думку відповідача, строк оплати не настав. Також відповідачем за зустрічним позовом надано заперечення проти задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ» про зменшення розміру штрафних санкцій на 90% та заявлено про зменшення на 90% штрафних санкцій за зустрічним позовом.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ» було подано відповідь на відзив на зустрічний позов, в якій вказано, що при застосуванні відповідачем при тримання, останнім було порушено приписи ч.1 ст.595 Цивільного кодексу України, а також зауважено, що розмір притриманої суми становив більше 20% вартості поставленого товару, що суперечить умовам укладеного між сторонами правочину.

У судовому засіданні 07.02.2024 було оголошено перерву до 14.02.2024.

14.02.2024 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.03.2024.

06.03.2024 судом було відкладено розгляд справи по суті на 20.03.2024, з огляду на першу неявку відповідача (позивача за зустрічним позовом).

У судовому засіданні 20.03.2024 представником Державного підприємства «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» було підтримано первісний позов та надано заперечення проти задоволення зустрічного позову.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ» проти задоволення первісного позову заперечував, зустрічний позов підтримав в повному обсязі.

В судовому засіданні 20.03.2024 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

03.12.2021 між Державним підприємством «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ» (постачальник) було укладено договір №351-14/3.7-00031 про закупівлю, укладений за спрощеною закупівлею, за умовами п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити замовнику товар, зазначений у п.1.2 та відповідно до коду за Єдиними закупівельним словником, зазначеним в п.1.3 договору та відповідно до специфікації, що наведена в додатку №1 до договору, а замовник - прийняти та оптанти такий товар відповідно до умов договору.

Найменування товару: робочі рукавиці. Код за Єдиним закупівельним словником ДК 021:2015 - 18140000-2 Аксесуари до робочого одягу. Кількість, технічні характеристики та ціну товару зазначено в специфікації договору. Обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків. Місце виконання договору: 08300, Україна, Київська область, Бориспільський район, суло Гора, вулиця Бориспіль-7, ДП «МА «Бориспіль» (п.п1.2-1.6 договору №351-14/3.7-00031 від 03.12.2021).

У п.2.1 договору №351-14/3.7-00031 від 03.12.2021 вказано, що мета використання товару: забезпечення працівників засобами індивідуального зв`язку.

Сума, визначена в договорі (ціна договору) становить 395 466 грн без податку на додану вартість, крім того, податок на додану вартість 79 089,20 грн (п.3.1 договору №351-14/3.7-00031 від 03.12.2021).

Згідно п.4.1 договору №351-14/3.7-00031 від 03.12.2021 розрахунки за договором здійснюються в національній валюті України - гривні, в безготівковій формі.

У п.4.2.1 договору №351-14/3.7-00031 від 03.12.2021 вказано, що замовник протягом 30 календарних днів після фактичної поставки товару, підписання сторонами видаткової накладної на поставлений товар, перераховує на поточний рахунок постачальника 100% ціни фактично поставленого товару.

Замовник має право затримати розрахунки за дефектний (неякісний) товар, якщо такі недоліки виявлені під час використання/експлуатації товару та у разі виявлення помилок в оформленні документів, на строк, необхідний для усунення постачальником дефектів та/або поставки нового товару та/або виправлення помилок в документах (п.4.2.2 договору №351-14/3.7-00031 від 03.12.2021).

Відповідно до п.5.1 договору №351-14/3.7-00031 від 03.12.2021 строк поставки товару - 30 (тридцять) календарних днів з дати отримання письмової заявки постачальником від замовника. Датою поставки товару за договором вважається дата підписання сторонами видаткової накладної на поставлений товар.

Місце та умови поставки (передачі) товару: DDP (08300, Україна, Київська обл., Бориспільський р- н, с. Гора, вул. Бориспіль-7) відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 (п.5.2 договору №351-14/3.7-00031 від 03.12.2021).

У п.5.3 договору №351-14/3.7-00031 від 03.12.2021 сторонами погоджено порядок поставки товару. Зокрема, визначено, що товар поставляється повністю або поетапно, окремими партіями згідно з письмовими заявками замовника з зазначенням найменування та кількості товару в межах специфікації договору. Розміри надаються після підписання договору разом з заявкою на поставку. Письмова заявка направляється Замовником на електронну адресу Постачальника vitalinapsg@ukr.net, з подальшим направленням цінним листом з описом вкладення та повідомленням на поштову адресу Постачальника: 02081, м. Київ, Дарницький район, вул. Здолбунівська, буд. 7-Г. Постачальник зобов`язаний підтвердити отримання письмової заявки від замовника. Підтвердженням отримання письмової заявки постачальником від замовника може бути оригінальний підпис уповноваженої особи постачальника на заявці, обмін листами між сторонами договору, поштове повідомлення з підписом уповноваженої особи постачальника. Уповноваженою особою постачальника є директор Бабинець Олександр Володимирович або особа, якій надано довіреність на отримання письмових заявок. У випадку повернення цінного листа з описом вкладення та повідомленням об`єктом поштового зв`язку у разі письмової відмови постачальника від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання такого листа, лист вважається відправленим замовником належним чином, а неотримання постачальником такого листа буде вважатися його відмовою від виконання умов договору та постачальник несе відповідальність у порядку, передбаченому п. 8.6 Договору. Після підписання договору постачальник зобов`язаний письмово проінформувати замовника шляхом направлення листа на електронну адресу d.andriishyn@kbp.aero не пізніше 10-ти календарних днів про список уповноважених осіб на отримання письмових заявок від замовника та про зміни в цьому списку впродовж всього строку дії цього договору. Постачальник зобов`язаний підготувати товар до вивезення та письмово повідомити замовника за електронною адресою d.andriishyn@kbp.aero, та здійснити поставку (передачу) товару протягом строку, вказаного в п. 5.1 договору, з дати отримання письмової заявки від замовника. Передача - приймання товару відбувається за адресою, вказаною в п. 5.2 договору після поставки товару. При передачі-прийманні товару уповноважені представники сторін перевіряють відповідність поставленого товару кількості, яка була замовлена, та специфікації/технічним вимогам, передбаченим договором. Якщо поставлений Товар відповідає специфікації/технічним вимогам, передбаченим договором, та замовленій кількості, уповноважені представники сторін підписують видаткову накладну на поставлений товар.

Згідно п.8.2 договору №351-14/3.7-00031 від 03.12.2021 за прострочення оплати за цим договором замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі 50% облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості, за кожний день прострочення.

Сторони погодили, що пеня не застосовуються до замовника у разі порушення ним строку сплати фактично поставленого товару, передбаченого п. 4.2.1 договору до 15-ти календарних днів включно.

Згідно п.8.3 договору №351-14/3.7-00031 від 03.12.2021 у разі порушення строку поставки товару, зазначеного в п. 5.1 договору та/або строку виправлення (усунення) дефектів (недоліків), зазначеного в п.п. 5.3.7, 6.2, 6.6 договору, починаючи з 1-го по 30-й календарний день (включно), постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від ціни товару, строк поставки якого порушено та/або від ціни дефектного товару за кожний день прострочення. Пеня у розмірі 0,1% від ціни товару, строк поставки якого порушено та/або від ціни дефектного товару за кожний день прострочення, нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за договором, включаючи день виконання такого зобов`язання. За порушення строку поставки товару, зазначеного в п. 5.1 договору та/або строку виправлення (усунення) дефектів (недоліків), зазначеного в п. 5.3.7, 6.2, 6.6 договору понад 30-ть календарних днів, додатково сплачується штраф у розмірі 7% ціни договору.

Відповідно до п.8.4 договору №351-14/3.7-00031 від 03.12.2021 у разі, якщо прострочення строку поставки товару, зазначеного в п. 5.1 договору та/або строку виправлення (усунення) дефектів (недоліків), зазначеного в п.п. 5.3.7, 6.2, 6.6 договору, перевищить 30-ть календарних днів, замовник має право розірвати договір в односторонньому порядку, про що письмово повідомляє постачальника. При цьому постачальник зобов`язаний сплатити замовнику штраф у розмірі 7% від ціни договору. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором, включаючи день виконання такого зобов`язання.

У п.8.7 договору №351-14/3.7-00031 від 03.12.2021 вказано, що у випадку не реєстрації, несвоєчасної реєстрації та/або призупинення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, замовник має право застосувати до постачальника захід забезпечення виконання зобов`язання щодо реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме - притримання. При наявності наведених у цьому пункті обставин, сума оплати за поставлений на умовах договору товар зменшується замовником на суму податкового кредиту по кожній не зареєстрованій/несвоєчасно зареєстрованій постачальником податковій накладній. Остаточний розрахунок за поставлений на умовах договору товар провадиться після надання постачальником замовнику зареєстрованої у встановленому чинним законодавством порядку податкової накладної.

Сторони погодили, що застосування замовником до постачальника такого заходу забезпечення виконання зобов`язання не є порушенням з боку замовника умов договору в частині порядку розрахунків за поставлений товар.

У п.8.12 договору №351-14/3.7-00031 від 03.12.2021 сторони домовились, що до вимог стосовно сплати штрафів за цим договором встановлюється позовна давність тривалістю у три роки. Сторонами встановлено, що вказане застереження до цього договору є договором про збільшення позовної давності. Нарахування встановлених цим договором штрафів за невиконання та/або неналежне виконання зобов`язань за цим договором, припиняється через три роки від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано.

Договір набирає чинності з дати його укладення сторонами та діє по 31 січня 2023 року (п.12.1 договору №351-14/3.7-00031 від 03.12.2021).

У додатку №1 до договору №351-14/3.7-00031 від 03.12.2021 контрагентами погоджено специфікацію.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.01.2018р. по справі №203/2612/13-ц та постанові від 19.06.2018р. по справі №5023/3905/12.

Слід зауважити, що на теперішній час договір №351-14/3.7-00031 від 03.12.2021 у передбаченому чинним законодавством України порядку недійсним визнано не було. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Отже, виходячи з наведеного вище, з огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №351-14/3.7-00031 від 03.12.2021 як належну підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з поставки товару.

Як вбачається з матеріалів справи, Державним підприємством «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» було складено та передано Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ» заявку №50-22/2-50 від 25.01.2022 про поставку товару відповідно до специфікації. Вказану заявку було отримано представником постачальника 27.01.2022 - директором Бабинцем О.В., про що міститься відмітка у нижньому правому куті аркуша заявки.

На підставі вказаної заявки №50-22/2-50 від 25.01.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ» було поставлено, а Державним підприємством «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» прийнято товар згідно видаткових накладних №ПС000000081 від 17.02.2022 на суму 83 196 грн та №ПС000000095 від 23.02.2022 на суму 105948 грн.

Як свідчать матеріали справи, 15.06.2022 Державним підприємством «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» було отримано лист №01-06/22 від 13.06.2022 Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ» про неможливість повністю виконати заявку №50-22/2-50 від 25.01.2022 до договору №351-14/3.7-00031 від 03.12.2021. У вказаному листі також було висловлено прохання щодо вирішення питання щодо зміни ціни на позицію - рукавиці утепленні та умови оплати на 100% попередньої оплати. Також у листі висловлено вимогу щодо погашення заборгованості за фактично поставлений товар в сумі 189 144 грн.

У відповідь на вказане звернення Державним підприємством «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» листом №50-22/2-115 від 24.06.2022 було повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ» про застосування санкцій за порушення строків поставки товару за договором, а також необхідність надання документів для вирішення питання щодо збільшення ціни на товар.

Листом №50-22/2-109 від 15.06.2022 Державним підприємством «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» повідомлено, що затримання оплати викликано закриттям повітряногого пространства України через військову агресію російської федерації, що частково призупинило операційну діяльність державного підприємства. З огляду наведене, замовником було висловлено прохання погодити погашення заборгованості протягом 6 місяців з дати закінчення воєнного стану та звільнити замовника від відповідальності за порушення зобов`язання в частині оплати.

У відповідь на вказаний лист постачальник листом №09-08/01 від 09.08.2022 повідомив про наявність заборгованості в сумі 189 144 грн за фактично поставлений товар, а також висловлено прохання внести зміни до заявки на поставку, а саме відкликати позицію рукавиці комбіновані утеплені в кількості 1285 пар з заявки, розірвати договір та звільнити Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ» від відповідальності за порушення строків поставки.

Листом №37-22-36 від 16.08.2022 у задоволенні прохань та пропозицій постачальника Державним підприємством «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» було відмовлено із посиланням на неповідомлення про настання форс-мажорних обставин.

03.07.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ» подано до Державного підприємства «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» претензію №03-06/23 від 30.06.2023 про сплату заборгованості за товар.

У відповідь на вказану претензію Державним підприємством «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» листом №32-22-150 від 12.07.2023 повідомлено про наявність у замовника права притримати частину оплати в розмірі податкового кредиту, з огляду на нездійснення реєстрації податкових накладних.

Листом №03-22-1273 від 10.07.2023 Державним підприємством «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» було повідомлено постачальника про затримання поставки 805 пар рукавиць комбінованих утеплених, на підставі чого виставлено рахунок на сплату штрафних санкцій.

10.10.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ» було отримано претензію №35-28/5-226 від 27.09.2023 Державного підприємства «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» про сплату штрафних санкцій.

Листом №27/10-03 від 27.10.2023 відповідачем за результатами розгляду претензії було повідомлено, що сума штрафних санкцій є надмірним тягарем, а розрахунок штрафних санкцій проведений без врахування виконаних зобов`язань.

Судом встановлено, що згідно квитанції про реєстрацію податкової накладної, 21.08.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ» було здійснено реєстрацію: податкової накладної №63 від 23.02.2022 в ЄРПН за №9312812823; податкової накладної №52 від 17.02.2022 в ЄРПН за №931281799.

Як вбачається з матеріалів справи, фактично поставлений згідно видаткових накладних №ПС000000081 від 17.02.2022 на суму 83 196 грн та №ПС000000095 від 23.02.2022 на суму 105948 грн було оплачено Державним підприємством «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» згідно платіжних інструкцій №1935 від 18.08.2023 на суму 157 620 грн та №1974 від 24.08.2023 на суму 31524 грн.

Наразі, з огляду на порушення постачальником строків поставки товару за заявкою №50-22/2-50 від 25.01.2022 до договору №351-14/3.7-00031 від 03.12.2021 замовником було нараховано та заявлено до стягнення стягнення штраф в сумі 12700,97 грн й 33217,46 грн та пеню в розмірі 118 633,80 грн.

Одночасно, з огляду на порушення замовником строків оплати фактично поставленого товару постачальником нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 8000,62 грн, інфляційні втрати в сумі 39064,39 грн та пеню в розмірі 30372,75 грн.

Оцінюючи доводи обох учасників судового процесу та надані до матеріалів справи докази, щодо первісного позову Державного підприємства «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ» про стягнення штрафу в сумі 33217,46 грн, штрафу в сумі 12700,97 грн та пені в розмірі 118 633,80 грн суд зазначає таке.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

У ст.663 Цивільного кодексу України вказано, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як було встановлено вище, відповідно до п.5.1 договору №351-14/3.7-00031 від 03.12.2021 строк поставки товару - 30 (тридцять) календарних днів з дати отримання письмової заявки постачальником від замовника. Датою поставки товару за договором вважається дата підписання сторонами видаткової накладної на поставлений товар.

Місце та умови поставки (передачі) товару: DDP (08300, Україна, Київська обл., Бориспільський р- н, с. Гора, вул. Бориспіль-7) відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 (п.5.2 договору №351-14/3.7-00031 від 03.12.2021).

У п.5.3 договору №351-14/3.7-00031 від 03.12.2021 сторонами погоджено порядок поставки товару. Зокрема, визначено, що товар поставляється повністю або поетапно, окремими партіями згідно з письмовими заявками замовника з зазначенням найменування та кількості товару в межах специфікації договору. Розміри надаються після підписання договору разом з заявкою на поставку. Письмова заявка направляється Замовником на електронну адресу Постачальника vitalinapsg@ukr.net, з подальшим направленням цінним листом з описом вкладення та повідомленням на поштову адресу Постачальника: 02081, м. Київ, Дарницький район, вул. Здолбунівська, буд. 7-Г. Постачальник зобов`язаний підтвердити отримання письмової заявки від замовника. Підтвердженням отримання письмової заявки постачальником від замовника може бути оригінальний підпис уповноваженої особи постачальника на заявці, обмін листами між сторонами договору, поштове повідомлення з підписом уповноваженої особи постачальника. Уповноваженою особою постачальника є директор Бабинець Олександр Володимирович або особа, якій надано довіреність на отримання письмових заявок. У випадку повернення цінного листа з описом вкладення та повідомленням об`єктом поштового зв`язку у разі письмової відмови постачальника від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання такого листа, лист вважається відправленим замовником належним чином, а неотримання постачальником такого листа буде вважатися його відмовою від виконання умов договору та постачальник несе відповідальність у порядку, передбаченому п. 8.6 Договору. Після підписання договору постачальник зобов`язаний письмово проінформувати замовника шляхом направлення листа на електронну адресу d.andriishyn@kbp.aero не пізніше 10-ти календарних днів про список уповноважених осіб на отримання письмових заявок від замовника та про зміни в цьому списку впродовж всього строку дії цього договору. Постачальник зобов`язаний підготувати товар до вивезення та письмово повідомити замовника за електронною адресою d.andriishyn@kbp.aero, та здійснити поставку (передачу) товару протягом строку, вказаного в п. 5.1 договору, з дати отримання письмової заявки від замовника. Передача - приймання товару відбувається за адресою, вказаною в п. 5.2 договору після поставки товару. При передачі-прийманні товару уповноважені представники сторін перевіряють відповідність поставленого товару кількості, яка була замовлена, та специфікації/технічним вимогам, передбаченим договором. Якщо поставлений Товар відповідає специфікації/технічним вимогам, передбаченим договором, та замовленій кількості, уповноважені представники сторін підписують видаткову накладну на поставлений товар.

Державним підприємством «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» було складено та передано Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ» заявку №50-22/2-50 від 25.01.2022 про поставку товару відповідно до специфікації. Вказану заявку було отримано представником постачальника 27.01.2022 - директором Бабинцем О.В., про що міститься відмітка у нижньому правому куті аркуша заявки.

Отже, виходячи з умов укладеного між сторонами правочину кінцевим строком поставки товару за заявкою №50-22/2-50 від 25.01.2022 було 28.02.2022, з урахуванням того, 26.02.2022 та 27.02.2022 були вихідними днями.

На підставі заявки №50-22/2-50 від 25.01.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ» було поставлено, а Державним підприємством «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» прийнято товар згідно видаткових накладних №ПС000000081 від 17.02.2022 на суму 83 196 грн та №ПС000000095 від 23.02.2022 на суму 105948 грн.

Зі змісту вказаних видаткових накладних вбачається, що постачальником не було поставлено весь обсяг товару за заявкою, а саме недопоставлено рукавиці комбіновані утеплені у кількості 805 пар, вартість яких згідно змісту специфікації становить 73416 грн з урахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ч.ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно п.8.3 договору №351-14/3.7-00031 від 03.12.2021 у разі порушення строку поставки товару, зазначеного в п. 5.1 договору та/або строку виправлення (усунення) дефектів (недоліків), зазначеного в п.п. 5.3.7, 6.2, 6.6 договору, починаючи з 1-го по 30-й календарний день (включно), постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від ціни товару, строк поставки якого порушено та/або від ціни дефектного товару за кожний день прострочення. Пеня у розмірі 0,1% від ціни товару, строк поставки якого порушено та/або від ціни дефектного товару за кожний день прострочення, нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за договором, включаючи день виконання такого зобов`язання. За порушення строку поставки товару, зазначеного в п. 5.1 договору та/або строку виправлення (усунення) дефектів (недоліків), зазначеного в п. 5.3.7, 6.2, 6.6 договору понад 30-ть календарних днів, додатково сплачується штраф у розмірі 7% ціни договору.

Відповідно до п.8.4 договору №351-14/3.7-00031 від 03.12.2021 у разі, якщо прострочення строку поставки товару, зазначеного в п. 5.1 договору та/або строку виправлення (усунення) дефектів (недоліків), зазначеного в п.п. 5.3.7, 6.2, 6.6 договору, перевищить 30-ть календарних днів, замовник має право розірвати договір в односторонньому порядку, про що письмово повідомляє постачальника. При цьому постачальник зобов`язаний сплатити замовнику штраф у розмірі 7% від ціни договору. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором, включаючи день виконання такого зобов`язання.

Згідно п.8.6 договору №351-14/3.7-00031 від 03.12.2021 за відмову від поставки Товару частково або повністю, постачальник зобов`язаний сплатити замовнику штраф у розмірі 25% від ціни договору.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем за первісним позовом розрахунку пені, нарахованої згідно п.8.3 договору, суд дійшов висновку щодо наявності в останньому помилки, а саме невірне визначення період прострочення, оскільки судом було встановлено вище, кінцевим строком поставки товару за заявкою №50-22/2-50 від 25.01.2022 було 28.02.2022, з урахуванням того, 26.02.2022 та 27.02.2022 були вихідними днями. Тобто, здійснивши власний перерахунок, суд дійшов висновку шодо обґрунтованості нарахування на підставі п.8.3 договору пені на суму 12 480,72 грн.

Одночасно, наведений позивачем розрахунок штрафу згідно п.8.3 договору є вірним, а заявлення Державним підприємством «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ» вимоги про стягнення штрафу на суму 33217,46 грн - обґрунтованими.

Судом також було встановлено 15.06.2022 Державним підприємством «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» було отримано лист №01-06/22 від 13.06.2022 Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ» про неможливість повністю виконати заявку №50-22/2-50 від 25.01.2022 до договору №351-14/3.7-00031 від 03.12.2021, а саме до поставити рукавиці комбіновані утеплені згідно замовлення.

З огляду на наведене, замовником на підставі п.8.6 договору №351-14/3.7-00031 від 03.12.2021 було нараховано та заявлено до стягнення штраф в сумі 118 633,80 грн.

Здійснивши перевірку наведеного розрахунку, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а первісний позов в цій частині обґрунтованим.

Щодо вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ» про зменшення розміру штрафних санкцій на 90% суд зазначає таке.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас, зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 03.06.2019 у справі №914/1517/18, від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19 від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.

У постановах від 12.06.2019 у справі №904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі №904/4083/18 Верховний Суд вказав на те, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Слід зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання).

Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказала таке: справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України , які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин; закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах; господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань; якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора; відповідно до положень статті 611, частини третьої статті 692, статті 625 Цивільного кодексу України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати відсотків річних, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №918/289/19.

Слід зауважити, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Наразі, за висновками суду, можливим є зменшення суми пені та штрафів, яка підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом на 50%. Вирішуючи питання щодо можливості зменшення за клопотанням відповідача суми неустойки на 50% від суми, яка підлягає стягненню, суд, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, зазначає таке:

24.02.2022 року в зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні по теперішній час.

Наразі, судом враховано, що відповідачем вчинялись дії щодо забезпечення можливості виконати зобов`язання з поставки товару в повному обсязі.

Зокрема, численне листування сторін вказує на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ» намагалось внести зміни до укладеного між сторонами правочину в частині товару, який не було поставлено, зокрема, щодо його ціни та строків оплати.

Одночасно, судом враховано, що вартість недопоставленого товару згідно умов договору №351-14/3.7-00031 від 03.12.2021 становить 73416 грн, тоді як сума заявлених до стягнення санкцій більш як у двічі перевищує таку вартість.

Крім того, судом також беруться до уваги посилання відповідача на збитковість діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ», що виникла після початку військової агресії російськї федерації, що підтверджується наданою суду фінасовою звітністю суб`єкта господарювання.

Беручи до уваги те, що порушення зобов`язання виникло після введення військового стану, позивачем не надано будь-яких доказів завдання йому збитків внаслідок порушення строків поставки товару, господарський суд, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін, вважає справедливою, доцільною, обґрунтованою та такою, що цілком відповідає принципу верховенства права, необхідність зменшення розміру нарахованих за первісним позовом штрафних санкцій на 50%.

Таким чином, виходячи з наведеного вище у сукупності, за первісним позовом стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ» на користь Державного підприємства «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» підлягає пеня в сумі 6240,36 грн, штраф в розмірі 59316,90 грн, штраф в сумі 16 608,73 грн. В решті позовних вимог первісний позов підлягає залишенню без задоволення.

Щодо зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ» до Державного підприємства «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» про стягнення 3% річних в сумі 8000,62 грн, інфляційних втрат в сумі 39064,39 грн та пені в розмірі 30372,75 грн, суд зазначає таке.

Судом вище вказувалось, що частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сума, визначена в договорі (ціна договору) становить 395 466 грн без податку на додану вартість, крім того, податок на додану вартість 79 089,20 грн (п.3.1 договору №351-14/3.7-00031 від 03.12.2021).

Згідно п.4.1 договору №351-14/3.7-00031 від 03.12.2021 розрахунки за договором здійснюються в національній валюті України - гривні, в безготівковій формі.

У п.4.2.1 договору №351-14/3.7-00031 від 03.12.2021 вказано, що замовник протягом 30 календарних днів після фактичної поставки товару, підписання сторонами видаткової накладної на поставлений товар, перераховує на поточний рахунок постачальника 100% ціни фактично поставленого товару.

Замовник має право затримати розрахунки за дефектний (неякісний) товар, якщо такі недоліки виявлені під час використання/експлуатації товару та у разі виявлення помилок в оформленні документів, на строк, необхідний для усунення постачальником дефектів та/або поставки нового товару та/або виправлення помилок в документах (п.4.2.2 договору №351-14/3.7-00031 від 03.12.2021).

Як було встановлено судом, Державним підприємством «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» було складено та передано Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ» заявку №50-22/2-50 від 25.01.2022 про поставку товару відповідно до специфікації. Вказану заявку було отримано представником постачальника 27.01.2022 - директором Бабинцем О.В., про що міститься відмітка у нижньому правому куті аркуша заявки.

На підставі вказаної заявки №50-22/2-50 від 25.01.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ» було поставлено, а Державним підприємством «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» прийнято товар згідно видаткових накладних №ПС000000081 від 17.02.2022 на суму 83 196 грн та №ПС000000095 від 23.02.2022 на суму 105948 грн.

Отже, виходячи з умов укладеного між сторонами правочину, кінцевим строком оплати товару, який було постановлено за видатковою накладною №ПС000000081 від 17.02.2022 на суму 83 196 грн було 21.03.2022 (з урахуванням того, що 19.03.2022 та 20.03.2022 були вихідними днями)., а за накладною №ПС000000095 від 23.02.2022 на суму 105948 грн - 25.03.2022.

Твердження відповідача за зустрічним позовом про те, що строк оплати товару за вказаними накладним не настав, оскільки позивачем поставлено не весь обсяг товару, обумовлений договором, а розрахунок згідно п.4.2.1 здійснюється протягом 30 календарних днів після фактичної поставки товару, а отже, на думку відповідача, суд вважає безпідставним та фактично вільним тлумаченням замовником умов укладеного між сторонами правочину.

Судом було встановлено, що фактично поставлений згідно видаткових накладних №ПС000000081 від 17.02.2022 на суму 83 196 грн та №ПС000000095 від 23.02.2022 на суму 105948 грн було оплачено Державним підприємством «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» згідно платіжних інструкцій №1935 від 18.08.2023 на суму 157 620 грн та №1974 від 24.08.2023 на суму 31524 грн, а отже, із порушенням умов укладеного між сторонами договору, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ» виникло право на нарахування пені згідно п.8.2 договору, 3% річних та інфляційних втрат.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку пені та 3% річних, судом встановлено, що останній містить арифметичну помилку, а обґрунтованим є нарахування пені на суму 30 307,59 грн та 3% річних в розмірі 7973,27 грн.

Одночасно, розрахунок інфляційних втрат є вірним.

Щодо посилань Державного підприємства «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» на те, що покупцем за договором було застосовано такий захід забезпечення зобов`язання, як при тримання оплати згідно п.8.7 договору №351-14/3.7-00031 від 03.12.2021, з огляду на те, що позивачем було порушено зобов`язання із своєчасної реєстрації податкових накладних за господарськими операціями, суд зазначає таке.

У п.8.7 договору №351-14/3.7-00031 від 03.12.2021 вказано, що у випадку не реєстрації, несвоєчасної реєстрації та/або призупинення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, замовник має право застосувати до постачальника захід забезпечення виконання зобов`язання щодо реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме - притримання. При наявності наведених у цьому пункті обставин, сума оплати за поставлений на умовах договору товар зменшується замовником на суму податкового кредиту по кожній не зареєстрованій/несвоєчасно зареєстрованій постачальником податковій накладній. Остаточний розрахунок за поставлений на умовах договору товар провадиться після надання постачальником замовнику зареєстрованої у встановленому чинним законодавством порядку податкової накладної.

Сторони погодили, що застосування замовником до постачальника такого заходу забезпечення виконання зобов`язання не є порушенням з боку замовника умов договору в частині порядку розрахунків за поставлений товар.

За приписами ст..594 Цивільного кодексу України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов`язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов`язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов`язання. Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом. Кредитор має право притримати річ у себе також у разі, якщо права на неї, які виникли після передачі речі у володіння кредитора, набула третя особа. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження притриманої речі несе кредитор, якщо інше не встановлено законом.

У частині 1 ст.595 Цивільного кодексу України кредитор, який притримує річ у себе, зобов`язаний негайно повідомити про це боржника.

За таких обставин, обов`язковими для сторін є положення актів цивільного законодавства в частині негайного повідомлення кредитором, який притримує річ у себе, про це боржника, оскільки дане, в силу вимог ст. 594 Цивільного кодексу України, випливає із суті відносин між сторонами за Договором у відповідній частині.

Як було встановлено вище, кінцевим строком оплати товару, який було постановлено за видатковою накладною №ПС000000081 від 17.02.2022 на суму 83 196 грн було 21.03.2022 (з урахуванням того, що 19.03.2022 та 20.03.2022 були вихідними днями), а за накладною №ПС000000095 від 23.02.2022 на суму 105948 грн - 25.03.2022.

Фактично поставлений згідно видаткових накладних №ПС000000081 від 17.02.2022 на суму 83 196 грн та №ПС000000095 від 23.02.2022 на суму 105948 грн товар було оплачено Державним підприємством «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» згідно платіжних інструкцій №1935 від 18.08.2023 на суму 157 620 грн та №1974 від 24.08.2023 на суму 31524 грн, тобто більш як через рік після настання строку оплати.

Проте, доказів негайного повідомлення Державним підприємством «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ», який притримує оплату, про це Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ» до суду не надано, а відтак, необґрунтованими є доводи відповідача за зустрічним позовом щодо здійснення притримання сплати грошових коштів правомірно, з огляду на не реєстрацію позивачем за зустрічним позовом податкових накладних.

За таких обставин, суд вважає безпідставними заперечення відповідача за зустрічним позовом стосовно правомірності невнесення оплати за поставлений товар у строки, що визгачені умовами договору.

Таким чином, враховуючи наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягення з Державного підприємства «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ» пені в сумі 30 307,59 грн, 3% річних в розмірі 7973,27 грн, інфляційних втрат в сумі 39 064,39 грн.

Одночасно, судом враховано, що відповідачем за зустрічним позовом було заявлено про зменшення на 90% штрафних санкцій та 3% річних.

Судом вказувалось, що відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Надаючи оцінку аналогічної заяви відповідача за первісним позовом судом всже було наведено особливості застосування наведених правових норм.

Наразі, судом враховано пояснення представника Державного підприємства «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» стосовно зупинення діяльності аеропорту, з огляду на закриття повітряного простору України, сплати заробітнох плати працівниками за час вимушеного простою, та відсутність доходу державного підприємства.

Беручи до уваги всі фактичні обставини та специфіку спірних правовідносин, те, що порушення зобов`язання виникло після введення військового стану, позивачем не надано будь-яких доказів завдання йому збитків внаслідок порушення строків поставки товару, господарський суд, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін, вважає справедливою, доцільною, обґрунтованою та такою, що цілком відповідає принципу верховенства права, необхідність зменшення розміру нарахованої за зустрічним позховом пені позовом штрафних санкцій на 50%, тобто, до 15 153,79 грн.

Одночасно, вимоги відповідача за зустрічним позовом в частині зменшення 3% річниїх та інфляційних втрат задоволенню не підлягають з урахуванням такого.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є спеціальним заходом відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Аналогічні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Судом враховано, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 викладена правова позиція, щодо права суду зменшувати розмір процентів річних нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. Так, у постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Проте, у вказані постанові судом було надано оцінку правовідносин, в яких сторонами в договорі було зменшено розмір відсотків річних за ст.625 Цивільного кодексу України. В той же час, у даній справі сторонами у договорі не збільшувався розмір відсотків річних, порівняно з визначеним законом у ст.625 Цивільного кодексу України.

Застосування позивачем за зустрічним позовом відповідальності за порушення грошового зобов`язання відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України здійснено з урахуванням 3% річних, що відповідає чинному законодавству України та такий розмір не є надмірним.

Разом з тим інфляційні витрати не є неустойкою або штрафними санкціями, в розумінні ст.549 Цивільного кодексу України та ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, з огляду на що, у суду відсутні підстави для зменшення розміру нарахованих позивачем інфляційних витрат.

Отже, з огляду наведене, у суду відсутні підстави для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача за зустрічним позовом.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVIN OTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,

вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від

27 вересня 2001 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення первісного так і зустрічного позовів.

Керуючись приписами ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог (первісного та зцустрічного позовів). Одночасно, судовий збір в частині вимог про стягнення суми штрафних санкцій за первісним та зустрічним позовом позовом, яка зменшена судом, покладається на відповідачів за первісним та зустрічним позовом позовом.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ» про стягнення штрафу в сумі 33217,46 грн, штрафу в сумі 12700,97 грн та пені в розмірі 118 633,80 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ» (02081, місто Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 7г, ЄДРПОУ 43718066) на користь Державного підприємства «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» (08300, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Бориспіль-7, ЄДРПОУ 20572069) пеню в сумі 6240,36 грн, штраф в розмірі 59316,90 грн, штраф в сумі 16 608,73 грн та судовий збір в сумі 2144,13 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Судовий збір в сумі 2,87 грн залишити за позивачем.

5. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ» до Державного підприємства «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» про стягнення 3% річних в сумі 8000,62 грн, інфляційних втрат в сумі 39064,39 грн та пені в розмірі 30372,75 грн - задовольнити частково.

6. Стягнути з Державного підприємства «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» (08300, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Бориспіль-7, ЄДРПОУ 20572069) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ» (02081, місто Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 7г, ЄДРПОУ 43718066) пеню в сумі 15153,79 грн, 3% річних в розмірі 7973,27 грн, інфляційні втрати в сумі 39 064,39 грн та судовий збір в сумі 2680,90 грн.

7. В задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовити.

8. Судовий збір в сумі 3,10 грн залишити за позивачем.

9. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 20.03.2024.

Суддя В.В. Князьков