Постанова

від 10.06.2024 по справі 910/18302/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2024 р. Справа№ 910/18302/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Ткаченка Б.О.

Коротун О.М.

за участю секретаря судового засідання: Новосельцева О.Р.

представників сторін:

від позивача: Шишкіна І.В.,

від відповідача: Ковальов Є.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ»

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024

у справі № 910/18302/23 (суддя Князькова В.В.)

за первісним позовом: Державного підприємства «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ»

про стягнення 164 552,23 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ»

до Державного підприємства «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ»

про стягнення 3% річних в сумі 8 000,62 грн, інфляційних втрат в сумі 39 064,39 грн та пені у сумі 30 372,75 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2023 року Державне підприємство «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ» про стягнення штрафу у розмірі 12 700,97 грн та у розмірі 33 217,46 грн і пені в розмірі 118 633,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх обов`язків за договором №351-14/3.7-00031 від 03.12.2021 про закупівлю, укладеного за спрощеною процедурою, в частині своєчасної поставки товару.

20.12.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ» до Державного підприємства «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» про стягнення 3% річних в сумі 8 000,62 грн, інфляційні втрати в сумі 39 064,39 грн та пеню в розмірі 30 372,75 грн.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ» послалось на порушення покупцем за договором №351-14/3.7-00031 від 03.12.2021 про закупівлю обов`язку зі своєчасної оплати поставленого товару.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 позов Державного підприємства «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ» про стягнення штрафу в сумі 33 217,46 грн, штрафу в сумі 12 700,97 грн та пені у сумі 118 633,80 грн задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ» на користь Державного підприємства «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» пеню у розмірі 6240,36 грн, штраф у розмірі 59 316,90 грн, штраф у сумі 16 608,73 грн та судовий збір в сумі 2 144,13 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Судовий збір в сумі 2,87 грн залишено за позивачем.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ» до Державного підприємства «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» про стягнення 3% річних у розмірі 8 000,62 грн, інфляційних втрат в сумі 39 064,39 грн та пені в розмірі 30 372,75 грн задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ» пеню в сумі 15 153,79 грн, 3% річних у сумі 7 973,27 грн, інфляційні втрати в сумі 39 064,39 грн та судовий збір в сумі 2 680,90 грн. У задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовлено. Судовий збір в сумі 3,10 грн залишено за позивачем.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державне підприємство «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» (далі - ДП МА «БОРИСПІЛЬ») звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 скасувати в частині відмови у задоволенні первісного позову та в частині задоволення зустрічного позову, прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю та у задоволенні зустрічного позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права.

Апелянт зазначає, що враховуючи положення п.п.8.7 п.8 та ч.1 ст. 692 ЦК України, обов?язок зі сплати вартості товару виникає у ДП МА «БОРИСПІЛЬ» за умови: поставки товару; складання і реєстрації податкової накладної на поставлений товар; надання відповідачем позивачу складеної та зареєстрованої полаткової накладної на поставлений товар. Апелянт вказує, що листом від 30.06.2023 №03-22-1238 та відповідю на претензію від 12.07.2023 № 35-22-150 повідомляв про необхідність провести реєстрацію податкових накладних для здійснення розрахунків за договором. Проте, ТОВ «ПРОМСЕЙФТІ» на час подання зустрічного позову не виконав свої договірні зобов?язання, встановлені у п.7.3.3, п.7.3.9 договору та лише у додатках до відповіді на відзив на зустрічну позову заяву надав суду першої інстанції податкові накладні на частину поставленого товару та не надав суду доказів надання відповідних накладних позивачу. Отже, суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст. 73, 74, 76, 86, 236 ГПК України не врахував вказане вище, внаслідок чого дійшов до помилкових висновків про задоволення зустрічного позову.

Таким чином, апелянт наголошує, що право ДП МА «БОРИСПІЛЬ» на сплату вартості поставленого товару після реєстрації відповідачем у встановленому чинним законодавством порядку податкової накладної на товар, виникло на підставі обов?язкових до виконання положень договору, а не на підставі ч.1 ст.595 ЦК України, яку застосовано судом. На думку апелянта, зазначене свідчить, що суд першої інстанції внаслідок порушення ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 629, ч.1 ст. 692 ЦК України дійшов помилкового висновку про відсутність у ДП МА «БОРИСПІЛЬ» права на не сплату вартості товару через нездійснення негайного повідомлення відповідача про притримання оплати.

Скаржник також вказує, що, оскільки товар передбачений умовами договору згідно із заявкою ДП МА «БОРИСПІЛЬ» відповідачем не поставлений, тому встановлений п.п.4.2.1. п.4 договору строк на оплату товару не настав, що спростовує висновки суду про наявність підстав для стягнення з нього на користь відповідача штрафних санкцій, 3% та інфляційних втрат.

Крім того, апелянт звертає увагу, що відповідач не обгрутував винятковість випадку у спірних правовідносинах сторін щодо обставин, які спричинили порушення строків встановлених договором, оскільки посилання відповідача на введення воєнного стану не є підставою для звільнення від господарсько-правової відповідальності, з огляду на те, що між сторонами у цій справі виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявлені, що регулюються актами цивільного законодавства України. Відповідач також не надав суду жодних доказів та не навів беззаперечних обставин, які могли б свідчити про поважність причин неналежного виконання зобов?язання, винятковість обставин чи невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) внаслідок порушення зобов`язання. При цьому, апелянт зауважує, що збитків від введення воєнного стану внаслідок агресії рф зазнало саме ДП МА «БОРИСПІЛЬ», яке у зв?язку із веденням воєнного стану позбавлено можливості здійснювати частину основних видів діяльності, визначених Статутом.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, ТОВ «ПРОМСЕЙФТІ» у своєму відзиві, наданому до суду 13.05.2024, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

Крім того, відповідач за первісним позовом вказує, що аргументи апелянта щодо притримання коштів є безпідставними, оскільки це є правом позивача за первісним позовом, але про цю обставину останній не повідомив Товариство. Отже, у разі неповідомлення боржника про притримання майна, кредитор зобов?язаний його повернути після заявлення такої вимоги, навіть за умови наявності боргу за його виготовлення.

Відповідач за первісним позовом також спростовує доводи апеляційної скарги щодо ненадання податкових накладних на поставлений товар, оскільки у відповіді на відзив на позову заяву ТОВ «ПРОМСЕЙФТІ» було долучено для повного та всебічного розгляду справи всі докази, які спростовують дане твердження, зокрема: податкова наладна № 52 від 17.02.2022 з квитанцією про реєстрацію податкової накладної; податкова накладна №63 від 23.02.2022 з квитанцією про реєстрацію податкової накладної.

Також ТОВ «ПРОМСЕЙФТІ» вказує, що із запровадженням обмежень, пов`язаних з веденням воєнного стану з 24.02.2022, господарська діяльність підприємства, яка є основним джерелом отримання прибутку, була спочатку повністю призупинена, а в подальшому у значній мірі скорочена, внаслідок чого майновий стан суттєво погіршився. На підтвердження своєї збитковості ТОВ «ПРОМСЕЙФТІ» було надано перелік документів у додатку до відповіді на відзив.

Відповідач за первісним позовом також звертає увагу, що у рішенні суду першої інстанції вірно враховано, що численне листування сторін вказує на те, ТОВ "ПРОМСЕЙФТІ" намагалось внести зміни до укладеного між сторонами правочину в частині товару, який не було поставлено, зокрема, щодо його ціни та строків оплати, та допоставки товару.

Враховуючи, що у первісній позовній заяві відсутні будь-які посилання/докази на збитки, яких зазнав ДП МА «БОРИСПІЛЬ», а також відсутні докази, що свідчили б про можливе погіршення фінансового стану чи ускладнення у господарській діяльності для позивача за первісним позовом сума штрафних санкцій є надмірною, необґрунтованою, як наслідок позовні вимоги не підлягають задоволенню.

ТОВ «ПРОМСЕЙФТІ» наголошує, що ним було вжито всіх можливих заходів для вирішення ситуації, яка склалася, у тому числі, запропоновано розглянути можливість переглянути ціни на рукавиці та переглянути умови оплати - на 100% попередню оплату на період військового стану. Однак, позивач за первісним позовом подав даний позов, що свідчить про недотримання принципів справедливості, співрозмірності та пропорційності.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Ткаченко Б.О., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/18302/23.

18.04.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи 910/18302/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/18302/23 та призначено до розгляду на 10.06.2024.

Позиції учасників справи

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні апеляційної інстанції 10.06.2024 підтримала доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просила її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні апеляційної інстанції 10.06.2024 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що 03.12.2021 між Державним підприємством «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ» (постачальник) було укладено договір №351-14/3.7-00031 про закупівлю, укладений за спрощеною закупівлею (далі-договір).

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов`язується поставити замовнику товар, зазначений у п.1.2 та відповідно до коду за Єдиними закупівельним словником, зазначеним в п.1.3 договору та специфікації, що наведена в додатку №1 до договору, а замовник - прийняти та оплатити такий товар відповідно до умов договору.

Найменування товару: робочі рукавиці. Код за Єдиним закупівельним словником ДК 021:2015 - 18140000-2 Аксесуари до робочого одягу. Кількість, технічні характеристики та ціну товару зазначено в специфікації договору. Обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків. Місце виконання договору: 08300, Україна, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Бориспіль-7, ДП «МА «Бориспіль» (п.п. 1.2-1.6 договору).

У п.2.1 договору вказано, що мета використання товару: забезпечення працівників засобами індивідуального захисту.

Сума, визначена в договорі (ціна договору) становить 395 466 грн без податку на додану вартість, крім того, податок на додану вартість 79 089,20 грн (п.3.1 договору).

Згідно з п.4.1 договору №351-14/3.7-00031 від 03.12.2021 розрахунки за договором здійснюються в національній валюті України - гривні, в безготівковій формі.

Пунктом 4.2.1 договору передбачено, що замовник протягом 30 календарних днів після фактичної поставки товару, підписання сторонами видаткової накладної на поставлений товар, перераховує на поточний рахунок постачальника 100% ціни фактично поставленого товару.

Замовник має право затримати розрахунки за дефектний (неякісний) товар, якщо такі недоліки виявлені під час використання/експлуатації товару та у разі виявлення помилок в оформленні документів, на строк, необхідний для усунення постачальником дефектів та/або поставки нового товару та/або виправлення помилок в документах (п.4.2.2 договору).

Відповідно до п.5.1 договору строк поставки товару - 30 (тридцять) календарних днів з дати отримання письмової заявки постачальником від замовника. Датою поставки товару за договором вважається дата підписання сторонами видаткової накладної на поставлений товар.

Місце та умови поставки (передачі) товару: DDP (08300, Україна, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7) відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 (п.5.2 договору).

У п.5.3 договору сторонами погоджено порядок поставки товару, зокрема, визначено, що товар поставляється повністю або поетапно, окремими партіями згідно з письмовими заявками замовника з зазначенням найменування та кількості товару в межах специфікації договору. Розміри надаються після підписання договору разом з заявкою на поставку. Письмова заявка направляється замовником на електронну адресу постачальника vitalinapsg@ukr.net, з подальшим направленням цінним листом з описом вкладення та повідомленням на поштову адресу постачальника: 02081, м. Київ, Дарницький район, вул. Здолбунівська, буд. 7-Г. Постачальник зобов`язаний підтвердити отримання письмової заявки від замовника. Підтвердженням отримання письмової заявки постачальником від замовника може бути оригінальний підпис уповноваженої особи постачальника на заявці, обмін листами між сторонами договору, поштове повідомлення з підписом уповноваженої особи постачальника. Уповноваженою особою постачальника є директор ОСОБА_1 або особа, якій надано довіреність на отримання письмових заявок. У випадку повернення цінного листа з описом вкладення та повідомленням об`єктом поштового зв`язку у разі письмової відмови постачальника від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання такого листа, лист вважається відправленим замовником належним чином, а неотримання постачальником такого листа буде вважатися його відмовою від виконання умов договору та постачальник несе відповідальність у порядку, передбаченому п. 8.6 договору. Після підписання договору постачальник зобов`язаний письмово проінформувати замовника шляхом направлення листа на електронну адресу d.andriishyn@kbp.aero не пізніше 10-ти календарних днів про список уповноважених осіб на отримання письмових заявок від замовника та про зміни в цьому списку впродовж всього строку дії цього договору. Постачальник зобов`язаний підготувати товар до вивезення та письмово повідомити замовника за електронною адресою d.andriishyn@kbp.aero, та здійснити поставку (передачу) товару протягом строку, вказаного в п. 5.1 договору, з дати отримання письмової заявки від замовника. Передача - приймання товару відбувається за адресою, вказаною в п. 5.2 договору після поставки товару. При передачі-прийманні товару уповноважені представники сторін перевіряють відповідність поставленого товару кількості, яка була замовлена, та специфікації/технічним вимогам, передбаченим договором. Якщо поставлений товар відповідає специфікації/технічним вимогам, передбаченим договором, та замовленій кількості, уповноважені представники сторін підписують видаткову накладну на поставлений товар.

Згідно з п.8.2 договору за прострочення оплати за цим договором замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі 50% облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості, за кожний день прострочення.

Сторони погодили, що пеня не застосовуються до замовника у разі порушення ним строку сплати фактично поставленого товару, передбаченого п. 4.2.1 договору до 15-ти календарних днів включно.

Пунктом 8.3 договору передбачено, що у разі порушення строку поставки товару, зазначеного в п. 5.1 договору та/або строку виправлення (усунення) дефектів (недоліків), зазначеного в п.п. 5.3.7, 6.2, 6.6 договору, починаючи з 1-го по 30-й календарний день (включно), постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від ціни товару, строк поставки якого порушено та/або від ціни дефектного товару за кожний день прострочення. Пеня у розмірі 0,1% від ціни товару, строк поставки якого порушено та/або від ціни дефектного товару за кожний день прострочення, нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за договором, включаючи день виконання такого зобов`язання. За порушення строку поставки товару, зазначеного в п. 5.1 договору та/або строку виправлення (усунення) дефектів (недоліків), зазначеного в п. 5.3.7, 6.2, 6.6 договору понад 30-ти календарних днів, додатково сплачується штраф у розмірі 7% ціни договору.

Відповідно до п.8.4 договору у разі, якщо прострочення строку поставки товару, зазначеного в п. 5.1 договору та/або строку виправлення (усунення) дефектів (недоліків), зазначеного в п.п. 5.3.7, 6.2, 6.6 договору, перевищить 30 календарних днів, замовник має право розірвати договір в односторонньому порядку, про що письмово повідомляє постачальника. При цьому постачальник зобов`язаний сплатити замовнику штраф у розмірі 7% від ціни договору. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за договором, включаючи день виконання такого зобов`язання.

У п.8.7 договору вказано, що у випадку не реєстрації, несвоєчасної реєстрації та/або призупинення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, замовник має право застосувати до постачальника захід забезпечення виконання зобов`язання щодо реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме - притримання. При наявності наведених у цьому пункті обставин, сума оплати за поставлений на умовах договору товар зменшується замовником на суму податкового кредиту по кожній не зареєстрованій/несвоєчасно зареєстрованій постачальником податковій накладній. Остаточний розрахунок за поставлений на умовах договору товар провадиться після надання постачальником замовнику зареєстрованої у встановленому чинним законодавством порядку податкової накладної.

Сторони погодили, що застосування замовником до постачальника такого заходу забезпечення виконання зобов`язання не є порушенням з боку замовника умов договору в частині порядку розрахунків за поставлений товар.

Пунктом 8.12 договору сторони визначили, що до вимог стосовно сплати штрафів за цим договором встановлюється позовна давність тривалістю у три роки. Сторонами встановлено, що вказане застереження до цього договору є договором про збільшення позовної давності. Нарахування встановлених цим договором штрафів за невиконання та/або неналежне виконання зобов`язань за цим договором, припиняється через три роки від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано.

Договір набирає чинності з дати його укладення сторонами та діє по 31 січня 2023 року (п.12.1 договору).

Так, судом першої інстанції встановлено, що на теперішній час договір №351-14/3.7-00031 від 03.12.2021 у передбаченому чинним законодавством України порядку недійсним не визнано.

На виконання умов договору, Державним підприємством «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» складено та передано Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ» заявку №50-22/2-50 від 25.01.2022 про поставку товару відповідно до специфікації. Вказану заявку було отримано представником постачальника 27.01.2022 - директором ОСОБА_1 , про що міститься відмітка у нижньому правому куті аркуша заявки.

На підставі вказаної заявки №50-22/2-50 від 25.01.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ» поставлено, а Державним підприємством «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» прийнято товар згідно з видатковими накладними №ПС000000081 від 17.02.2022 на суму 83196,00 грн та №ПС000000095 від 23.02.2022 на суму 105 948,00 грн.

15.06.2022 Державним підприємством «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» було отримано лист №01-06/22 від 13.06.2022 Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ» про неможливість повністю виконати заявку №50-22/2-50 від 25.01.2022 до договору №351-14/3.7-00031 від 03.12.2021. У вказаному листі також було висловлено прохання щодо вирішення питання щодо зміни ціни на позицію - рукавиці утепленні та умови оплати на 100% попередньої оплати. Також у листі висловлено вимогу щодо погашення заборгованості за фактично поставлений товар в сумі 189 144,00 грн.

У відповідь на вказане звернення Державним підприємством «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» листом №50-22/2-115 від 24.06.2022 було повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ» про застосування санкцій за порушення строків поставки товару за договором, а також необхідність надання документів для вирішення питання щодо збільшення ціни на товар.

Листом №50-22/2-109 від 15.06.2022 Державним підприємством «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» повідомлено, що затримання оплати викликано закриттям повітряного простору України через військову агресію російської федерації, що частково призупинило операційну діяльність державного підприємства. З огляду наведене, замовником висловлено прохання погодити погашення заборгованості протягом 6 місяців з дати закінчення воєнного стану та звільнити замовника від відповідальності за порушення зобов`язання в частині оплати.

У відповідь на вказаний лист, постачальник листом №09-08/01 від 09.08.2022 повідомив про наявність заборгованості в сумі 189 144,00 грн за фактично поставлений товар, а також висловлено прохання внести зміни до заявки на поставку, а саме: відкликати позицію рукавиці комбіновані утеплені в кількості 1285 пар із заявки, розірвати договір та звільнити Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ» від відповідальності за порушення строків поставки.

Листом №37-22-36 від 16.08.2022 Державне підприємство «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» відмовило із посиланням на неповідомлення про настання форс-мажорних обставин у пропозиції Товариства.

03.07.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ» подано до Державного підприємства «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» претензію №03-06/23 від 30.06.2023 про сплату заборгованості за товар.

У відповідь на вказану претензію Державним підприємством «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» листом №32-22-150 від 12.07.2023 повідомлено про наявність у замовника права притримати частину оплати в розмірі податкового кредиту, з огляду на нездійснення реєстрації податкових накладних.

Листом №03-22-1273 від 10.07.2023 Державним підприємством «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» повідомлено постачальника про затримання поставки 805 пар рукавиць комбінованих утеплених, на підставі чого виставлено рахунок на сплату штрафних санкцій.

10.10.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ» отримано претензію №35-28/5-226 від 27.09.2023 Державного підприємства «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» про сплату штрафних санкцій.

Листом №27/10-03 від 27.10.2023 відповідачем за результатами розгляду претензії було повідомлено, що сума штрафних санкцій є надмірним тягарем, а розрахунок штрафних санкцій проведений без врахування виконаних зобов`язань.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно із квитанцію про реєстрацію податкової накладної, 21.08.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ» було здійснено реєстрацію: податкової накладної №63 від 23.02.2022 в ЄРПН за №9312812823; податкової накладної №52 від 17.02.2022 в ЄРПН за №931281799.

Як вбачається з матеріалів справи, фактично поставлений товар згідно з видатковими накладними за №ПС000000081 від 17.02.2022 на суму 83196,00 грн та №ПС000000095 від 23.02.2022 на суму 105 948,00 грн було оплачено Державним підприємством «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» відповідно до платіжних інструкцій №1935 від 18.08.2023 на суму 157 620,00 грн та №1974 від 24.08.2023 на суму 31 524,00 грн.

Звертаючись з позовною вимогою позивач за первісним позовом зазначив, що з огляду на порушення постачальником строків поставки товару за заявкою №50-22/2-50 від 25.01.2022 до договору №351-14/3.7-00031 від 03.12.2021 замовником було нараховано та заявлено до стягнення штраф у сумі 12 700,97 грн та штраф у сумі 33 217,46 грн і пеню у сумі 118 633,80 грн.

Одночасно, у звязку із порушенням замовником строків оплати фактично поставленого товару постачальником позивачем за зустрічним позовом нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у сумі 8 000,62 грн, інфляційні втрати у сумі 39 064,39 грн та пеню у сумі 30 372,75 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, договір, укладений між сторонами, за своєю правовою природою відноситься до договорів поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов п.5.1, п.5.3 договору Державним підприємством «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» було складено та передано Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ» заявку №50-22/2-50 від 25.01.2022 про поставку товару відповідно до специфікації. Вказану заявку було отримано представником постачальника 27.01.2022 - директором ОСОБА_1, про що міститься відмітка у нижньому правому куті аркуша заявки.

Отже, виходячи з умов укладеного між сторонами правочину, кінцевим строком поставки товару за заявкою №50-22/2-50 від 25.01.2022 було 28.02.2022, з урахуванням того, 26.02.2022 та 27.02.2022 були вихідними днями.

На підставі заявки №50-22/2-50 від 25.01.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ» було поставлено, а Державним підприємством «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» прийнято товар згідно із видатковими накладними за №ПС000000081 від 17.02.2022 на суму 83196,00 грн та за №ПС000000095 від 23.02.2022 на суму 105 948,00 грн.

Зі змісту вказаних видаткових накладних вбачається, що постачальником не було поставлено весь обсяг товару за заявкою, та недопоставлено рукавиці комбіновані утеплені у кількості 805 пар, вартість становить суму 73 416,00 грн з урахуванням податку на додану вартість.

Враховуючи вказане вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач за первісним позовом не виконав зобов`язання щодо повного обсягу поставки товару позивачу за первісним позовом у встановлений договором і заявкою №50-22/2-50 від 25.01.2022 строк, чим порушив право позивача на своєчасне одержання товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд зазначає, що, оскільки відповідач у встановлений договором та заявкою строк свого обов`язку щодо поставки товару не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (стаття 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (стаття 218 Господарського кодексу України).

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 Господарського кодексу України).

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина перша статті 199 Господарського кодексу України).

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 Цивільного кодексу України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Як було зазначено вище, пунктом 8.3 договору встановлено, що у разі порушення строку поставки товару, зазначеного в п. 5.1 договору та/або строку виправлення (усунення) дефектів (недоліків), зазначеного в п.п. 5.3.7, 6.2, 6.6 договору, починаючи з 1-го по 30-й календарний день (включно), постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від ціни товару, строк поставки якого порушено та/або від ціни дефектного товару за кожний день прострочення. Пеня у розмірі 0,1% від ціни товару, строк поставки якого порушено та/або від ціни дефектного товару за кожний день прострочення, нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за договором, включаючи день виконання такого зобов`язання. За порушення строку поставки товару, зазначеного в п. 5.1 договору та/або строку виправлення (усунення) дефектів (недоліків), зазначеного в п. 5.3.7, 6.2, 6.6 договору понад 30 календарних днів, додатково сплачується штраф у розмірі 7% ціни договору.

Відповідно до п.8.4 договору №351-14/3.7-00031 від 03.12.2021 у разі, якщо прострочення строку поставки товару, зазначеного в п. 5.1 договору та/або строку виправлення (усунення) дефектів (недоліків), зазначеного в п.п. 5.3.7, 6.2, 6.6 договору, перевищить 30 календарних днів, замовник має право розірвати договір в односторонньому порядку, про що письмово повідомляє постачальника. При цьому постачальник зобов`язаний сплатити замовнику штраф у розмірі 7% від ціни договору. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за договором, включаючи день виконання такого зобов`язання.

Згідно з п.8.6 договору №351-14/3.7-00031 від 03.12.2021 за відмову від поставки товару частково або повністю, постачальник зобов`язаний сплатити замовнику штраф у розмірі 25% від ціни договору.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем за первісним позовом розрахунку пені, нарахованої згідно з п.8.3 договору, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності в останньому помилки, а саме стосовно невірного визначення періоду прострочення, оскільки, як було встановлено судом вище, кінцевим строком поставки товару за заявкою №50-22/2-50 від 25.01.2022 було 28.02.2022, з урахуванням того, 26.02.2022 та 27.02.2022 були вихідними днями. Тобто, здійснивши власний перерахунок, суд дійшов висновку шодо обґрунтованості нарахування на підставі п.8.3 договору пені на суму 12 480,72 грн.

Одночасно, наведений позивачем розрахунок штрафу згідно із п.8.3 договору у розмірі 33 217,46 грн є правильним та обґрунтованим.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.06.2022 Державним підприємством «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» було отримано лист №01-06/22 від 13.06.2022 Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ» про неможливість повністю виконати заявку №50-22/2-50 від 25.01.2022 до договору №351-14/3.7-00031 від 03.12.2021, в частині допоставки рукавиць згідно із замовленням.

З огляду на наведене, замовником на підставі п.8.6 договору №351-14/3.7-00031 від 03.12.2021 було нараховано штраф у сумі 118 633,80 грн.

Крім того, у випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.

Апеляційний господарський суд, здійснивши перевірку наведеного розрахунку штрафних санкцій, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що останній є арифметично вірним, а первісний позов в цій частині обґрунтованим.

Стосовно вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ» про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас, зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанова Верховного Суду від 20.10.2021 у справі №910/8396/20).

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.

У справі, яка розглядається, Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ» в обґрунтування наявності підстав для зменшення пені та штрафу посилався на те, що сума штрафних санкцій є надмірно великим тягарем, позивачем не надано доказів завдання реальних збитків, внаслідок порушення строків поставки. Також заявник посилався на збитковість господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ» з 24.02.2022 та вчинення всіх можливих дій з метою врегулювання спірних правовідносин в досудовому порядку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що можливим є зменшення суми пені та штрафів, яка підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом на 50%. Вирішуючи питання щодо можливості зменшення за клопотанням відповідача суми неустойки на 50% від суми, яка підлягає стягненню, колегія суддів виходить із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності.

Так, 24.02.2022 року в зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні по теперішній час.

Судом першої інстанції враховано, що відповідачем за первісним позовом вчинялись дії щодо забезпечення можливості виконати зобов`язання з поставки товару в повному обсязі. Зокрема, численне листування сторін вказує на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ», враховуючи ситуацію, намагалось внести зміни до укладеного між сторонами договору в частині товару, який не було поставлено, зокрема, щодо його ціни та строків оплати.

Водночас, судом першої інстанції враховано, що вартість недопоставленого товару згідно із умовами договору №351-14/3.7-00031 від 03.12.2021 становить 73 416 грн, у той же час, сума заявлених до стягнення санкцій більш як у двічі перевищує таку вартість.

Крім того, судом також взято до уваги посилання відповідача на збитковість діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ», що виникла після початку військової агресії російської федерації, та вподальшому зупинення господарської діяльності, що підтверджується наданою суду фінасовою звітністю суб`єкта господарювання.

Беручи до уваги те, що порушення зобов`язання виникло після введення військового стану, позивачем не надано будь-яких доказів завдання йому збитків внаслідок порушення строків поставки товару, що на переконання колегії суддів, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що справедливою, доцільною, обґрунтованою та такою, що цілком відповідає принципу верховенства права є необхідність зменшення розміру нарахованих за первісним позовом штрафних санкцій на 50%.

Таким чином, виходячи з наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за первісним позовом стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ» на користь Державного підприємства «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» підлягає пеня в сумі 6 240,36 грн, штраф в сумі 59 316,90 грн, штраф в сумі 16 608,73 грн.

Стосовно зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕЙФТІ» до Державного підприємства «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» про стягнення 3% річних в сумі 8 000,62 грн, інфляційних втрат в сумі 39 064,39 грн та пені в сумі 30 372,75 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Судом вище вказувалось, що згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сума, визначена в договорі (ціна договору) становить 395 466 грн без податку на додану вартість, крім того, податок на додану вартість 79 089,20 грн (п.3.1 договору).

У п.4.2.1 договору вказано, що замовник протягом 30 календарних днів після фактичної поставки товару, підписання сторонами видаткової накладної на поставлений товар, перераховує на поточний рахунок постачальника 100% ціни фактично поставленого товару.

Замовник має право затримати розрахунки за дефектний (неякісний) товар, якщо такі недоліки виявлені під час використання/експлуатації товару та у разі виявлення помилок в оформленні документів, на строк, необхідний для усунення постачальником дефектів та/або поставки нового товару та/або виправлення помилок в документах (п.4.2.2 договору).

Як встановлено судом першої інстанції, ДП МА «БОРИСПІЛЬ» складено та передано ТОВ «ПРОМСЕЙФТІ» заявку №50-22/2-50 від 25.01.2022 про поставку товару відповідно до специфікації. Вказану заявку було отримано представником постачальника 27.01.2022 - директором ОСОБА_1

На підставі вказаної заявки №50-22/2-50 від 25.01.2022 ТОВ «ПРОМСЕЙФТІ» поставлено, а ДП МА «БОРИСПІЛЬ» прийнято товар згідно із видатковими накладними: №ПС000000081 від 17.02.2022 на суму 83 196,00 грн та №ПС000000095 від 23.02.2022 на суму 105 948,00 грн.

Отже, виходячи з умов укладеного між сторонами правочину, кінцевим строком оплати товару, який було постановлено за видатковою накладною №ПС000000081 від 17.02.2022 на суму 83 196,00 грн 21.03.2022 (з урахуванням того, що 19.03.2022 та 20.03.2022 були вихідними днями), а за накладною №ПС000000095 від 23.02.2022 на суму 105 948,00 грн - 25.03.2022.

Судом першої інстанції встановлено, що фактично поставлений товар згідно із видатковими накладними №ПС000000081 від 17.02.2022 на суму 83 196,00 грн та №ПС000000095 від 23.02.2022 на суму 105 948,00 грн оплачено ДП МА «БОРИСПІЛЬ» відповідно до платіжних інструкцій №1935 від 18.08.2023 на суму 157 620,00 грн та №1974 від 24.08.2023 на суму 31 524,00 грн, а, отже, із порушенням умов укладеного між сторонами договору, внаслідок чого у ТОВ «ПРОМСЕЙФТІ» виникло право на нарахування пені згідно із п.8.2 договору, 3% річних та інфляційних втрат.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку пені та 3% річних, погоджується із судом першої інстанції, що останній містить арифметичну помилку, а обґрунтованим є нарахування пені на суму 30 307,59 грн та 3% річних в сумі 7 973,27 грн. Водночас, розрахунок інфляційних втрат є вірним.

Стосовно посилань ДП МА «БОРИСПІЛЬ», що покупцем за договором було застосовано такий захід забезпечення зобов`язання, як притримання оплати згідно з п.8.7 договору №351-14/3.7-00031 від 03.12.2021, з огляду на те, що позивачем було порушено зобов`язання із своєчасної реєстрації податкових накладних за господарськими операціями, колегія суддів зазначає таке.

У п.8.7 договору вказано, що у випадку не реєстрації, несвоєчасної реєстрації та/або призупинення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, замовник має право застосувати до постачальника захід забезпечення виконання зобов`язання щодо реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме - притримання. При наявності наведених у цьому пункті обставин, сума оплати за поставлений на умовах договору товар зменшується замовником на суму податкового кредиту по кожній не зареєстрованій/несвоєчасно зареєстрованій постачальником податковій накладній. Остаточний розрахунок за поставлений на умовах договору товар провадиться після надання постачальником замовнику зареєстрованої у встановленому чинним законодавством порядку податкової накладної.

Сторони погодили, що застосування замовником до постачальника такого заходу забезпечення виконання зобов`язання не є порушенням з боку замовника умов договору в частині порядку розрахунків за поставлений товар.

Відповідно до ст.594 Цивільного кодексу України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов`язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов`язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов`язання. Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом. Кредитор має право притримати річ у себе також у разі, якщо права на неї, які виникли після передачі речі у володіння кредитора, набула третя особа. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження притриманої речі несе кредитор, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 ст.595 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор, який притримує річ у себе, зобов`язаний негайно повідомити про це боржника.

За таких обставин, обов`язковими для сторін є положення актів цивільного законодавства в частині негайного повідомлення кредитором, який притримує річ у себе, про це боржника, оскільки дане, в силу вимог ст. 594 Цивільного кодексу України, випливає із суті відносин між сторонами за договором у відповідній частині.

Як зазначалось вище, кінцевим строком оплати товару, який постановлено за видатковою накладною №ПС000000081 від 17.02.2022 на суму 83 196,00 грн 21.03.2022 (з урахуванням того, що 19.03.2022 та 20.03.2022 були вихідними днями), а за накладною №ПС000000095 від 23.02.2022 на суму 105 948,00 грн - 25.03.2022.

Фактично поставлений товар згідно із видатковими накладними №ПС000000081 від 17.02.2022 на суму 83 196,00 грн та №ПС000000095 від 23.02.2022 на суму 105 948,00 грн оплачено ДП МА «БОРИСПІЛЬ» відповідно до платіжних інструкцій №1935 від 18.08.2023 на суму 157 620,00 грн та №1974 від 24.08.2023 на суму 31 524,00 грн, тобто більш як через рік після настання строку оплати.

Виходячи з вищенаведеного, доказів про те, що ДП МА «БОРИСПІЛЬ» негайно не повідомлено ТОВ «ПРОМСЕЙФТІ» про притримання оплати, ТОВ «ПРОМСЕЙФТІ» до суду не надано, а відтак, необґрунтованими є доводи відповідача за зустрічним позовом (апелянта) щодо здійснення притримання сплати грошових коштів правомірно, з огляду на нереєстрацію позивачем за зустрічним позовом податкових накладних.

За таких обставин, колегія суддів вважає безпідставними заперечення відповідача за зустрічним позовом (апелянта) стосовно правомірності невнесення оплати за поставлений товар у строки, що визначені умовами договору.

Таким чином, враховуючи наведене вище у сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягення з ДП МА «БОРИСПІЛЬ» на користь ТОВ «ПРОМСЕЙФТІ» пені в сумі 30 307,59 грн, 3% річних в сумі 7 973,27 грн, інфляційних втрат в сумі 39 064,39 грн.

Водночас, судом враховано, що відповідачем за зустрічним позовом було заявлено про зменшення на 90% штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат.

Судом вказувалось, що відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Надаючи оцінку аналогічної заяви відповідача за первісним позовом судом вже було наведено особливості застосування наведених правових норм.

ДП МА «БОРИСПІЛЬ» в обґрунтування наявності підстав для зменшення штрафних санкцій посилався на зупинення діяльності аеропорту, з огляду на закриття повітряного простору України, сплати заробітної плати працівниками за час вимушеного простою та відсутність доходу державного підприємства.

Беручи до уваги всі фактичні обставини та специфіку спірних правовідносин, те, що порушення зобов`язання виникло після введення військового стану, позивачем не надано будь-яких доказів завдання йому збитків внаслідок порушення строків поставки товару, колегія суддів погоджується із судом першої інстанцїі, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін, , справедливою, доцільною, обґрунтованою та такою, що цілком відповідає принципу верховенства права, необхідність зменшення розміру нарахованої за зустрічним позовом пені на 50%, тобто, до 15 153,79 грн.

Стосовно вимог відповідача за зустрічним позовом в частині зменшення 3% річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають з урахуванням такого.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є спеціальним заходом відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Аналогічні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Правова позиція щодо права суду зменшувати розмір процентів річних нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18. Так, у постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Проте, у вказаній постанові судом було надано оцінку правовідносинам, в яких сторонами в договорі було збільшено розмір відсотків річних за ст.625 Цивільного кодексу України. В той же час, у даній справі сторонами у договорі не збільшувався розмір відсотків річних, який визначений законом у ст.625 Цивільного кодексу України.

Застосування позивачем за зустрічним позовом відповідальності за порушення грошового зобов`язання відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України здійснено з урахуванням 3% річних, що відповідає чинному законодавству України та такий розмір не є надмірним.

Разом з тим інфляційні витрати не є неустойкою або штрафними санкціями, в розумінні ст.549 Цивільного кодексу України та ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, з огляду на що у суду відсутні підстави для зменшення розміру нарахованих позивачем за зустрічним позовом інфляційних витрат.

Отже, з враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, щодо відсутності підстав для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача за зустрічним позовом.

Таким чином, всі інші доводи апелянта, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення первісного так і зустрічного позовів.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Державного підприємства «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/18302/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/18302/23 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Державного підприємства «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/18302/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/18302/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/18302/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 24.06.2024.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді Б.О. Ткаченко

О.М. Коротун