Рішення

від 13.03.2024 по справі 914/3481/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2024 Справа № 914/3481/23

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ужгород-2012»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ»

про: стягнення 211 307,69 грн.,

представники:

позивача: Ламбрух О.С.,

відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

27.11.2023р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ужгород-2012» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ» про стягнення 211 307,69 грн,

04.12.2023р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного провадження; судове засідання призначити на 03.01.2024р.; явку представників учасників справи у судове засідання визнано обов`язковою.

Ухвала суду надіслана відповідачу на адресу місцезнаходження, яку зазначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Вказана кореспонденція була повернута відділенням поштового зв`язку на адресу суду із позначкою «за закінченням терміну зберігання».

За змістом ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, враховуючи, що ухвала суду була направлена відповідачу на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу місцезнаходження останнього, матеріали справи не містять доказів повідомлення іншої адреси перебування відповідача, з огляду на приписи ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що вищевказаний процесуальний документ по справі вважається таким, що був вручений відповідачу.

Крім того, процесуальний документ щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднений у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходиться у вільному доступі.

Таким чином, судом було вчинено всіх можливі за даних обставин дій щодо належного повідомлення учасників справи про спір, що розглядається. Зважаючи на зазначене, учасники справи належним чином були повідомлені про відкриття судового провадження у даній справі.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Хід справи викладено в ухвалах суду і відображено в протоколах судових засідань.

Суть спору та правова позиція учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на систематичне невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно договору суборенди нежитлового приміщення №1 від 01.04.2022р. щодо здійснення оплати за суборенду приміщення.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

За результатами дослідження наданих позивачем доказів, пояснень представника позивача та матеріалів справи, суд встановив наступне:

26.06.2013 року між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та ТзОВ «Ужгород-2012» укладено договір оренди нежилого приміщення №977/0.

Згідно п.1.1 Договору, оренди Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування вбудовані приміщення будівлі літ.Б, загальною площею 172,4 кв.м. за адресою: м.Ужгород, пл.Жупанатська, 3 для використання під розміщення закладів харчування, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи.

13.12.2018 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору оренди нежитлового приміщення №977/0 від 26.06.2013р., якою вищевказаний договір змінений, встановлено суму оплати за базовий місяць в розмірі 13 178,60 грн. Базовий місяць грудень 2018 року.

У відповідності до пункту п. 4.7 Договору оренди, орендна плата вноситься безготівково на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 15 числа наступного місяця.

У відповідності до пункту п.5.17 Договору оренди, Орендар має право передати об`єкт або його частину в суборенду за погодженням з Орендодавцем.

01.04.2022 року між ТзОВ «Ужгород-2012» та ТзОВ «СБ» укладено договір суборенди нежитлового приміщення №1.

Згідно п.1.1 Договору суборенди, Орендар передає, а Суборендар приймає в строкове платне користування вбудовані підвальні приміщення будівлі літ.Б, площею 178,0 кв.м за адресою: Закарпатська область, м.Ужгород, пл.Жупанатська,3 для використання кафе, що здійснюють продаж товарів підакцизної групи.

Відповідно до п.2.1 Договору суборенди, вступ Суборендарів в користування майном настає з моменту підписання сторонами договору суборенди та акту №1 приймання-передачі приміщення, акту №2 приймання-передач електричного лічильника та лічильника водопостачання.

Згідно з актом №1 приймання-передачі вбудованих підвальних приміщень будівлі літ.Б, загальною площею 178,0 кв.м за адресою: м.Ужгород, пл. Жупанатська,3 від 01.04.2022 року, Орендар передає, суборендар приймає в строкове платне користування вбудовані підвальні при міщення будівлі літ.Б, площею 178,0 кв.м за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Жупанатська,3 .

Пунктом 3.1 Договору суборенди передбачено, що Договір суборенди укладається на строк з « 1» квітня 2022р. до « 1» березня 2025р.

Відповідно до п.4.1 Договору суборенди, плата за суборенду становить 16 367,20 грн (в тому числ і ПДВ) в місяць.

Згідно п. 4.2 Договору суборенди, плата за суборенду за квітень 2022 року визначається шляхом коригування розміру плати за суборенду, зазначеного в пункті 4.1 Договору, на індекс інфляції за грудень-січень 2022р. Плата за суборенду за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Згідно п. 4.6 Договору суборенди, плата за суборенду вноситься безготівково не пізніше 10 числа наступного місяця.

Пунктом 4.7 Договору передбачено, що плата за суборенду, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі стягується відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України із суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати).

Позивач ствердив, що відповідач систематично не сплачував орендну плату, а тому у відповідача станом на день подання позовної заяви до суду виникла заборгованість по орендній платі за користування об`єктом оренди в сумі 165 767,89 грн., яку просить стягнути з відповідача. Крім того, позовна заява містить вимогу про стягнення з відповідача 42 762,13 грн. пені та три проценти річних в сумі 2 777,67 грн.

Матеріали справи також містять претензію, адресовану відповідачу з вимогою сплатити заборгованість.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу ст.173 Господарського кодексу України та ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч.1, 7 ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до 1 ч. ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою договір, який укладено між сторонами, є договором суборенди (піднайму).

Договір суборенди підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відповідними печатками підприємств.

Згідно ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму (ст.761 ЦК України).

Суборенда (піднайм) це передача орендарем об`єкта, який він орендував (найняв), у користування чи володіння іншій особі. Незалежно від назви укладеного договору (договір оренди, договір суборенди, договір найму, договір піднайму) суть відносин, які виникають за ним не змінюється, це суборенда (піднайм), що регулюється ст.774 ЦК України.

До договору піднайму застосовуються положення про договір найму (ч.3 ст.774 ЦК України).

Статтею 760 ЦК України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між позивачем та відповідачем на підставі укладеного договору суборенди нежитлового приміщення виникли взаємні права та обов`язки з оренди нежитлових приміщень, які були передані суборендарю згідно з актом приймання-передачі нежитлових приміщень за договором суборенди нежитлового приміщення.

Водночас, судом встановлено, що відповідач не вносив плату за оренду нежитлових приміщень у визначені договором строки та розмірі, станом на 01.11.2023р. заборгувавши позивачу 165 767,89 грн.

З огляду на зобов`язання відповідача вносити плату за орендоване майно у строки та у розмірі, які визначені у договорі суборенди та встановлення судом порушення відповідачем цього зобов`язання, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача боргу за орендоване майно є обґрунтованою, відповідає праву позивача на отримання вказаних коштів, отже підлягає до задоволення.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. А частина 4 статті 231 Господарського Кодексу України встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського Кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність за несвоєчасну сплату орендної плати передбачена договором суборенди у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення оплати.

На підставі наведених положень позивач нарахував відповідачу 42 762,13 грн пені за загальний період прострочення з 11.01.2023р. до 01.11.2023р., з урахуванням строку кожної щомісячної оплати за оренду нежитлових приміщень. Розрахунок перевірено судом та встановлено, що розрахунок виконано позивачем вірно та він не перевищує строку, який визначений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України у кожному із зазначених періодів, тому вимоги позивача про стягнення пені у заявленому ним розмірі підлягають до задоволення.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі наведених положень позивач нарахував відповідачу 3% річних у сумі 2 777,67 грн за період прострочення з 11.01.2023р. до 01.11.2023р., які також просить стягнути з відповідача.

Судом перевірений розрахунок позивача з врахуванням наведених вище положень законодавства, вихідних даних та строку їх нарахування та встановлено, що розмір 3% річних за період прострочення сплати орендної плати розраховано вірно, отже вимога про їх стягнення підлягає до задоволення у заявленому позивачем.

Позивачем при зверненні до суду із цим позовом використано належний, у розумінні вимог статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, спосіб захисту його порушеного права. З огляду на це, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що наявними у справі достовірними та належними доказами підтверджується обставина порушення відповідачем прав позивача щодо отримання своєчасної орендної плати. Відповідач у свою чергу доказів на спростовування такої обставини не подав, доказів сплати заборгованості також не надав. Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №4830920078 від 09.11.2023р. на суму 3 169,62 грн.

Згідно п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, тому витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86,129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ» (місцезнаходження: Україна, 79012, Львівська обл., місто Львів, ВУЛИЦЯ ГВАРДІЙСЬКА, будинок 12, квартира 7; ідентифікаційний код: 20835072) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ужгород-2012» (місцезнаходження: Україна, 88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, ПЛОЩА ЖУПАНАТСЬКА, будинок 3; ідентифікаційний код: 38102954) суму основної заборгованості за Договором суборенди нежитлового приміщення №1 від 01.04.2022 року у розмірі 165 767,89 грн., 42 762,13 грн. пені, три проценти річних у сумі 2 777,67 грн. та 3 169,62 грн. судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст рішення складено 18.03.2024 р.

Суддя Король М.Р.