Ухвала

від 06.03.2024 по справі 592/9801/21

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №592/9801/21 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-кп/816/405/24 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - Крадіжка

УХВАЛА

Іменем України

06 березня 2024 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 592/9801/21 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 24.03.2023, за яким

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1

визнаний винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України,

учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_9 ,

обвинуваченого ОСОБА_10 ,

захисника адвоката ОСОБА_11 ,

установила:

У поданих апеляційних скаргах:

- захисник обвинуваченого ОСОБА_10 адвокат ОСОБА_6 просить скасувати вирок суду в частині визнання ОСОБА_10 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК, у зв`язку з недоведеністю вчинення ним правопорушень, а провадження в цій частині закрити, оскільки надані суду докази в цій частині обвинувачення є недопустимими, а призначене покарання є суворим;

- обвинувачений ОСОБА_12 , посилаючись на аналогічні обставини, просить скасувати вирок та ухвалити новий вирок, або змінити вирок і призначити йому остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки.

Вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 24.03.2023 ОСОБА_10 визнаний винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК, і йому призначене покарання: у за ч. 2 ст. 185 КК у виді позбавлення волі строком 3 роки; за ч. 3 ст. 185 КК у виді позбавлення волі строком 5 років; за ч. 1 ст. 357 КК у виді обмеження волі строком 1 рік. На підставі ч. 1 ст. 70 КК, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань, призначене покарання у виді позбавлення волі строком 6 років. На підставі ч. 1 ст. 71 КК повністю приєднане до призначеного покарання невідбуте покарання за вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 06.07.2021 та призначене остаточне покарання в виді позбавлення волі строком 6 років 25 днів. Стягнуто на користь: держави процесуальні витрати у розмірі 8752,62 грн; «АТБ-маркет» матеріальну шкоду в сумі 678 грн; ТОВ «Мережа магазинів «Дніпро-М» матеріальну шкоду в сумі 2679 грн; ОСОБА_13 матеріальну шкоду в сумі 1988 грн; ОСОБА_14 матеріальну шкоду в сумі 3083,91 грн та моральну шкоду в сумі 3000 грн; ОСОБА_15 матеріальну шкоду в сумі 19825 грн та моральну шкоду в розмірі 8000 грн.

Згідно вироку, 16.05.2021 близько 13:58 ОСОБА_10 , знаходячись в приміщенні магазину ТОВ «Мережа магазинів «Дніпро-М» за адресою: просп. Курський, буд. 81А, м. Суми, діючи повторно, таємно викрав майно на загальну суму 2679 грн.

02.07.2021 близько 13:26 ОСОБА_10 , знаходячись в приміщенні аптеки «Подорожник» за адресою: АДРЕСА_2 , діючи повторно, таємно викрав належний ОСОБА_13 мобільний телефон вартістю 1988 грн.

06.07.2021 близько 23:55 ОСОБА_10 , перебуваючи в приміщенні магазину ТОВ «АТБ-маркет» продукти 658 за адресою: м. Суми, просп. Курський, 105, діючи повторно, таємно викрав майно загальною вартістю 678 грн.

29.07.2021 близько 09:15 ОСОБА_10 , знаходячись у приміщенні ТОВ «Логістик Юкрейн» за адресою: м. Суми, просп. Курський, буд. 147, повторно, таємно викрав шляхом проникнення до металевої шафи належне ОСОБА_14 майно на загальну суму 3083,91 грн.

29.07.2021 близько 21:00 ОСОБА_10 , знаходячись за адресою: м. Суми, просп. Курський, буд. 103, повторно, таємно викрав у ОСОБА_15 майно на загальну суму 4849 грн, а також банківську картку АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_1 та банківську картку банку «Сбербанк», що емітовані на ім`я потерпілого. Перебуваючи за адресою: м. Суми, пр-т. Курський, 111, ОСОБА_10 , діючи повторно, таємно, 30.07.2021 з о 04:16 до 04:22 зняв з банківської картки АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_2 грошові кошти на загальну суму 14976 грн.

13.08.2021 о 04:58 у магазині ТОВ «АТБ» магазин «Продукти-658» за адресою просп. Курський, буд. 105 у м. Суми, ОСОБА_10 , повторно, таємно викрав майно на загальну суму 695,30 грн.

10.10.2021 близько 00:30 ОСОБА_10 , повторно, проник до службового приміщення аптеки ТОВ «ОЛЕКСАНДРІВСЬКА ФАРМАЦЕВТИЧНА КОМПАНІЯ» за адресою: м. Суми, просп. Курський, буд. 133, звідки таємно викрав майно на загальну суму 14491 грн.

28.10.2021 близько 05:00 перебуваючи за адресою: м. Суми, вул. Білопільський Шлях 26/1, ОСОБА_10 , повторно, таємно викрав з т/з «DAF XF 105.460» н. з. НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_16 та яким користується ТОВ «Автоальянс груп», майно на загальну суму 8930 грн.

31.10.2021 близько 17:30 ОСОБА_10 , перебуваючи поблизу буд. № 13 по вул. Ковпака у м. Суми, повторно, таємно викрав належний ОСОБА_17 велосипед вартістю 4276 грн.

Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, доводи обвинуваченого ОСОБА_10 і його захисника ОСОБА_11 , які підтримали свої апеляційні скарги, доводи прокурора ОСОБА_9 , яка заперечила проти апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданих апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 185 КК, за обставин, викладених у вироку, в апеляційних скаргах сторони захисту не оскаржуються.

Що стосується доводів апеляційних скарг про недоведеність вини ОСОБА_10 за ч. 3 ст. 185 КК, то вони є безпідставними і задоволенню не підлягають, так як на підтвердження визнаного доведеним обвинувачення суд першої інстанції у вироку послався на належні, допустимі та достовірні докази, які у своїй сукупності та взаємозв`язку є достатніми для доведення винуватості ОСОБА_10 .

Так, розглянувши кримінальне провадження відносно ОСОБА_10 за пред`явленим йому обвинуваченням, суд першої інстанції, крім іншого, визнав доведеним, що останній, діючи повторно, таємно викрав чуже майно, що було поєднане з проникненням у сховище та інше приміщення.

Потерпіла ОСОБА_14 надала показання, згідно яких 29.07.2021 близько 08:00 вона прийшла на роботу у ТОВ «Логістік Юкрейн» по просп. Курському, 147. Свою сумку, в якій були грошові кошти, банківські картки та інше майно, вона залишила у шафі роздягальні, вхід до якої є вільним. Близько 09:00 на її телефон надійшло повідомлення про зняття коштів з картки «Приватбанку» по 420 грн двома транзакціями. Приходило також повідомлення про відміну транзакції у магазині «Техносейл». Після цього вона прийшла до роздягальні та виявила пропажу сумки, шафа була відкрита.

Свідок ОСОБА_18 пояснив, що працював у магазині «Техносейл» по просп. Курському, 105. В один із днів липня 2021 р. на початку робочого часу до магазину зайшов ОСОБА_10 та хотів купити мобільний телефон. Останній розраховувався карткою, але відбулася відмова операції по картці, тому він сказав, що розрахується за телефон згодом і залишив магазин.

Представник потерпілого ОСОБА_19 пояснив, що працює на посаді заступника директора ТОВ «Олександрівська фармацевтична компанія». 10.10.2021 йому зателефонувала завідуюча аптеки по просп. Курському, 133, ОСОБА_20 та повідомила, що здійснено крадіжку з аптеки. Невідомий через вікно проник у кімнату персоналу й вкрав системний блок, монітор чорного кольору марки «DELL», принтер та блок безперебійного живлення. Він особисто прибув на місце 11.10.2021 та бачив сліди проникнення, вікно було частково зламане.

Свідок ОСОБА_20 пояснила, що працювала на посаді завідувача аптеки ТОВ «Олександрівська фармацевтична компанія» у м. Суми по просп. Курському, 133. Орієнтовно 10.10.2021 в ночі її розбудили працівники фірми «Явір». Вони повідомили, що пограбували аптеку. Прибувши на місце, вона виявила, що у її кабінеті було відкрите вікно та вкрадено монітор, системний блок, безперебійний блок живлення, клавіатуру.

Крім того, суд першої інстанції поклав в основу вироку й інші докази:

- протокол прийняття заяви потерпілої ОСОБА_14 від 29.07.2021 про вчинення кримінального правопорушення, до якої додані зображення з застосунку у смартфоні про зняття коштів з картки «Приватбанку» у м. Суми 29.07.2021 о 09:16 та 09:18, оплату товару о 09:18 на суму 420 грн, а також зображення повідомлення «Приватбанку» про відмову операції у магазині цифрової техніки « ІНФОРМАЦІЯ_2 », АДРЕСА_3 , дата 29.07.2021, 09:24;

- протокол огляду предмету від 13.08.2021, згідно якого оглянуто відеозапис з будівлі ТОВ «Логістік Юкрейн» по просп. Курському, 147. На записі міститься зображення коридору. 29.07.2021 орієнтовно з 08:30 до 09:17 особа чоловічої статі дістала зі свого рюкзаку жіночу сумку темного кольору та квадратної форми;

- висновки товарознавчих експертиз від 16.08.2021 № СЕ-19/119-21/9293-ТВ, від 20.08.2021 № СЕ-19/119-21/9590-ТВ, згідно яких вартість викраденого майна становить 2583,91 грн;

- протокол огляду предмету від 13.08.2021, згідно якого оглянуто сумку потерпілої;

- протокол огляду місця події від 18.08.2021, згідно якого оглянуто приміщення ТОВ «Логістік Юкрейн» по просп. Курському, 147, та шафа з якої викрадені речі потерпілої;

- протокол пред`явлення до впізнання від 19.08.2021 з участю свідка ОСОБА_18 , згідно якого останній за зовнішніми ознаками впізнав ОСОБА_10 як особу, яка 29.07.2021 була у магазині «Техносейл»;

- протокол огляду місця події від 10.10.2021, згідно якого в ході огляду аптеки за адресою: АДРЕСА_4 ;

- висновок судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/119-21/11873-ТВ від 20.10.2021, згідно якого вартість викраденого системного блоку становить 9451 грн, а блоку безперебійного живлення 1791 грн;

- висновок судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/119-21/12634-ТВ від 03.11.2021, згідно якого вартість викраденого монітору становить 3249 грн;

- заява ОСОБА_10 на ім`я слідчого, згідно якої він у присутності понятих добровільно видав монітор та системний блок, які він викрав у аптеці по АДРЕСА_4 ;

- протокол огляду речей від 13.10.2021, згідно якого оглянуто монітор та системний блок. ОСОБА_10 не мав заперечень та підписав протокол;

- рахунок на оплату № 759 від 23.02.2021 та видаткова накладна № 1125 від 15.03.2021 про придбання ТОВ «Олександрівська фармацевтична компанія» системного блоку вартістю 48434,40 грн;

- протокол слідчого експерименту від 18.11.2021 за участі ОСОБА_10 , згідно якого останній вказав на аптеку за адресою: АДРЕСА_4 , де він проник до приміщення аптеки та викрав монітор і системний блок.

Оцінивши всі зібрані докази відповідно ст. 94 КПК з точки зору їх належності, достовірності й допустимості, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд першої інстанції, здійснивши судовий розгляд у межах пред`явленого обвинувачення, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованих йому правопорушень.

Доводи апеляційної скарги захисника відносно того, що дії ОСОБА_10 за фактом викрадення у ОСОБА_14 майна, зокрема банківських карток, не були кваліфіковані окремо за ч. 1 ст. 357 КК, а тому вони не можуть бути предметом злочину, не заслуговують на увагу, оскільки згідно встановлених обставин ОСОБА_10 таємно викрав жіночу сумку, в якій знаходилися грошові кошти, окуляри, ювелірні вироби та банківські картки, тобто умисел обвинуваченого був спрямований перш за все на заволодіння чужим майном, а не на викрадення офіційних документів (банківських карток).

Розмір завданою крадіжкою шкоди був визначений на підставі речей потерпілої без урахування банківських карток, які самі по собі не становили майнової цінності для неї, але що жодним чином не виключає того, що ці картки є предметом злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, що підтверджується наведеними вище доказами.

Є неприйнятними доводи апеляційної скарги захисника про відсутність достатніх доказів того, що саме ОСОБА_10 намагався придбати в магазині мобільний телефон і розрахуватися викраденою банківською карткою, оскільки ці обставини підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_18 і протоколом пред`явлення особи для впізнання за його участю. З цих доказів установлено факт вчинення вказаних дій саме ОСОБА_10 , що об`єктивно узгоджується із наданим потерпілою зображенням повідомлення «Приватбанку» про відмову операції у магазині цифрової техніки « ІНФОРМАЦІЯ_2 », АДРЕСА_3 , 29.07.2021, 09:24, що співпадає із часом, на який вказав свідок.

Будь-яких підстав вважати такі показання свідка ОСОБА_18 недостовірними, хибними чи помилковими не встановлено, як і не установлено підстав для обмовляння обвинуваченого. При цьому, проведення впізнання за участю свідка за фотознімками не суперечить положенням ст. 228 КПК, які не містять жодних застережень щодо проведення цієї слідчої у такому виді.

Наведені вище докази поза розумним сумнівом доводять той факт, що 29.07.2021 у магазині по АДРЕСА_3 не хто інший як обвинувачений намагався використати належну саме потерпілій банківську картку, доступ до якої він міг отримати тільки шляхом вчинення крадіжки.

Не підлягають задоволенню також доводи апеляційних скарг про недопустимість як доказу заяви ОСОБА_10 про добровільну видачу викраденого майна, оскільки відповідно приписів ч. 1, 2 ст. 93 КПК збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом як проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, так і витребування та отримання від органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Видані обвинуваченим монітор і системний блок здобуті у встановленому законом порядку і є допустимими доказами, оскільки отримані слідчим згідно ст. 93 КПК та долучені до справи шляхом проведення з ними процесуальних дій (огляд предметів).

Твердження щодо видачі обвинуваченим викраденого майна під тиском працівників поліції свого підтвердження не знайшли з огляду на те, що ОСОБА_10 під час досудового розслідування про такі обставини, не повідомляв, які і не звертався із відповідними заявами до правоохоронних органів. Також підлягає врахуванню те, що як сама видача речей, так і їх огляд відбувався у присутності двох понятих.

Є необгрунтованими доводи сторони захисту про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту з ОСОБА_10 через проведення слідчої дії без участі захисника.

Так, з протоколу слідчого експерименту вбачається, що перед частиною перевірки та уточнення відомостей за фактом крадіжки 10.10.2021 з приміщення аптеки захисник у присутності ОСОБА_10 припинив свою участь, що зафіксовано в протоколі. ОСОБА_10 проти такого рішення захисника не заперечував, як і не наполягав на відкладенні слідчої дії чи залученні іншого захисника. Натомість ОСОБА_10 продовжив добровільно приймати участь у зазначеній слідчій дії та послідовно вказав на обставини вчинення крадіжки з аптеки. Після закінчення проведення слідчої дії ОСОБА_10 жодних заперечень не мав і підписав протокол.

Зважаючи на те, що участь захисника у цьому кримінальному провадженні на момент проведення слідчої дії не була обов`язковою, то відсутні підстави вважати порушеним право ОСОБА_10 на захист, а протокол слідчого експерименту внаслідок цього недопустимим доказом.

Також не можуть бути прийнятими до уваги доводи апеляційної скарги захисника щодо порушення порядку дослідження відеозапису слідчого експерименту з тієї підстави, що обвинувачений брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та не бачив відеозапису безпосередньо.

Відповідно ч. 1 ст. 359 КПК, відтворення звукозапису і демонстрація відеозапису проводяться в залі судового засідання, після цього суд заслуховує доводи учасників судового провадження.

Згідно журналу і технічного запису судового засідання від 14.09.2022 було оголошено протокол слідчого експерименту за участю ОСОБА_10 та досліджено додаток до цього протоколу у виді відеозапису, після чого обвинуваченому було надано право висловити свої заперечення. В дослідженні вказаного доказу також приймала участь захисник ОСОБА_10 .

Таким чином, під час апеляційного розгляду не було встановлено допущення судом першої інстанції таких обмежень у реалізації своїх процесуальних прав для сторони захисту, які б вказували на порушення принципу безпосередності дослідження доказів та права на захист.

Перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, обставин і фактів, які могли б вплинути на законність, вмотивованість та/чи обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення щодо доведення винуватості ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, і які б не були досліджені чи належним чином не оцінені цим судом, під час апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено.

Що стосується доводів апеляційних скарг обвинуваченого та захисника про суворість призначеного покарання, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими і такими, що не заслуговують на увагу, оскільки положеннями ст. 50 і 65 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, а також відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи при цьому ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

З огляду на ці положення кримінального закону при призначенні покарання суд має враховувати не тільки межі караності діяння, встановлені у відповідній санкції статті (частині статті) Особливої частини КК, а й норми Загальної частини цього Кодексу, в яких регламентуються цілі, система покарань, підстави, порядок та особливості застосування окремих його видів, а також регулюються питання, пов`язані з призначенням покарання, що можуть вплинути на вибір (обрання) судом певних його виду і розміру.

Згідно ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до кримінальних правопорушень якої категорії тяжкості відносить закон вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості кримінального правопорушення, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за кримінальне правопорушення цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо. При цьому під особою обвинуваченого розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення. Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду першої чи апеляційної інстанції (прокурора, потерпілого, обвинуваченого чи його захисника), а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо, що визнається (дискреційні повноваження суду) і ЄСПЛ, який, зокрема, у своєму рішенні в справі «Довженко проти України» зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

КСУ у своєму рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що «справедливе застосування норм права передбачає передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

При вирішенні питання про визначення виду і розміру покарання необхідно також враховувати й те, що одним із європейських стандартів кримінального судочинства є принцип «пропорційності», тобто коли призначене особі покарання є непропорційним втручанням держави у права людини (остаточне рішення ЄСПЛ від 30.01.2015 у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12), а тому тяжкість вчиненого кримінального правопорушення не повинна бути основним визначальним фактором щодо покарання. При цьому колегія суддів дотримується автономної концепції поняття «покарання» в усталеній судовій практиці ЄСПЛ, яка передбачає, що «покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів» (рішення від 09.10.2003 у справі «Езех и Коннорс проти Сполученого Королівства» (Ezeh and Connors v. UK), заяви № 39665/98, № 40086/98), хоча це не виключає, що покарання може спрямоване на досягнення кількох цілей, поряд з карою та запобіганням це може бути ще й відшкодування.

При призначенні обвинуваченому покарання, суд першої інстанції дотримався вимог кримінального закону, врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, який раніше неодноразово судимий, обставини, які пом`якшують покарання, відсутність обставин, які покарання обтяжують, та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення покарання за ч. 3 ст. 185 КК у виді позбавлення волі саме на строк 5 років, та за сукупністю кримінальних правопорушень із застосуванням принципу часткового складання покарань, яке на думку колегії суддів відповідає його меті, гуманності, справедливості, фактичним обставинам кримінального провадження, тяжкості та кількості вчинених правопорушень.

Призначене покарання є необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень, і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав людини, воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

На підставі викладеного, оскаржене судове рішення є законним, обґрунтованим і належним чином умотивованим, тому вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_10 підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 418 і 419 КПК України,

постановила:

Вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 24.03.2023 відносно ОСОБА_21 залишити без змін, а апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 на цей вирок без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4