Постанова

від 19.03.2024 по справі 686/29327/20

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 686/29327/20

Провадження № 22-ц/4820/666/24

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,

секретар судового засідання Дубова М.В.,

з участю апелянта,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 лютого 2024 року, суддя Павловська А.А., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради Соловей Мар`яни Миколаївни, державного реєстратора Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради Воротної Олени Іванівни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області, про усунення перешкод у розпорядженні майном шляхом визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора та запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора про відмову у державній реєстрації права власності на нерухоме майно та зобов`язання державного реєстратора прийняти рішення про державну реєстрацію права власності на гараж,

встановив:

В провадженні Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області перебуває справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради Соловей М.М., державного реєстратора Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради Воротної О.І., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області, про усунення перешкод у розпорядженні майном шляхом визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора та запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора про відмову у державній реєстрації права власності на нерухоме майно та зобов`язання державного реєстратора прийняти рішення про державну реєстрацію права власності на гараж.

В січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на гараж та визнання права власності на гараж.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08.02.2024 року у прийнятті зустрічного позову і об`єднання позовів в одне провадження відмовлено. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 передано до канцелярії Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області для проведення повторного авторозподілу в установленому законом порядку. Закрито підготовче провадження у справі і призначено її до судового розгляду по суті в приміщенні Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області на 27.02.2024 року, о 12.00 год.

Мотивуючи судове рішення суд вказав, що перше підготовче засідання у справі після направлення справи на новий розгляд було призначено на 22.12.2023 року, зустрічний позов подано 16.01.2024 року, відтак відповідачем було пропущено строк подання зустрічного позову, клопотання про його поновлення не заявлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На обґрунтування скарги зазначив, що судом першої інстанції не враховано, що при направленні судом касаційної інстанції справи на новий розгляд до суду першої інстанції, справа підлягає розгляду спочатку з усіма правилами та стадіями судового процесу. Судом не визначено строк для подання зустрічного позову, відтак звернувшись до суду в січні 2023 року, ще до закінчення стадії підготовчого провадження, ним не пропущено строку для подання зустрічного позову.

В суді апелянт підтримав доводи апеляційної скарги.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про судове засідання були повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення апелянта, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Як вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2020 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради Соловей М.М., державного реєстратора Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради Воротної О.І., в якому просив усунути йому перешкоди в розпорядженні майном, гаражем, що по АДРЕСА_1 , шляхом а саме: визнати недійсним та скасувати свідоцтво від 14.12.2015 року № НОМЕР_1 про право власності на гараж № НОМЕР_2 за ОСОБА_1 , визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Соловей М. М. від 14.12.2015 року №27071659 про державну реєстрацію права власності на цей гараж та відповідний запис про державну реєстрацію права власності від 14.12.2015 року №12523527, визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Воротної О. І. від 10.11.2020 року №55055156 про відмову в державній реєстрації права власності на гараж № НОМЕР_2 , а також зобов`язати державного реєстратора Воротну О.І. прийняти рішення про державну реєстрацію права власності на гараж № НОМЕР_2 , площею 38,2 кв.м, за ним.

Позовні вимоги мотивував тим, що на підставі свідоцтва про право власності на гараж від 12.03.1999 року, він є власником гаража № НОМЕР_3 , розташованого на АДРЕСА_1 . 12.03.1999 року Міське виробниче управління житлово-комунального господарства зареєструвало його право власності на гараж шляхом внесення відповідного запису до реєстрової книги №1-4.

У квітні 2003 року він продав ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 , розташовану в цьому ж будинку. При цьому гараж відповідачу не відчужував. Внаслідок зміни нумерації гаражів за вказаною адресою гаражу № НОМЕР_3 присвоєно № НОМЕР_2 . Рішенням державного реєстратора Воротної О.І. від 10.11.2020 року №55055156, йому було відмовлено в реєстрації права власності на гараж № НОМЕР_2 , на АДРЕСА_1 , оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний запис про право власності на цей гараж за іншою особою.

Як з`ясувалося згодом, на підставі рішення державного реєстратора Соловей М.М. від 14.12.2015 року №27071659, зареєстровано право власності ОСОБА_1 на гараж № НОМЕР_2 , який розташований на АДРЕСА_1 , як на новостворене майно. Видано відповідачу свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

На думку позивача, державна реєстрація права власності ОСОБА_1 на гараж № НОМЕР_2 є незаконною, оскільки цей гараж належить йому на праві власності, тобто фактично має місце подвійна реєстрація на один і той самий об`єкт нерухомого майна. У зв`язку з цим він позбавлений можливості зареєструвати своє право власності на гараж, яке виникло раніше.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07.11.2022 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 07.02.2023 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 15.11.2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07.11.2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 07.02.2023 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08.12.2023 року дану справу прийнято до свого провадження, призначено у справі підготовче засідання в приміщенні Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області на 22.12.2023 року, о 12.00 год.

22.12.2023 року підготовче судове засідання було відкладено на 16.01.2023 року, про що ОСОБА_1 розписався у повідомленні від 22.12.2023 року.

У зустрічній позовній заяві ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним свідоцтво про право власності на гараж та визнати за ним право власності на гараж.

16.01.2023 року підготовче судове засідання було відкладено на 08.02.2024 року.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 44 ЦПК України учасники справи мають право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; 2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; 3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; 5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; 6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно з ч. 1 ст. 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (ст. 120 ЦПК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Частиною 7 статті 178 ЦПК України передбачено, що відзив подається у строк, встановлений судом, який не може бути меншим 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 123 ЦПК України).

Аналізуючи зазначені норми права, можна дійти висновку про те, що обрахування строку на подання відзиву на позов, відтак і зустрічної позовної заяви починається відповідно для кожного учасника справи з наступного дня після дати отримання ним ухвали місцевого суду.

Разом з тим, цивільне процесуальне законодавство не містить положень щодо встановлення строку на подачу відзиву відтак і зустрічного позову у разі направлення справи на новий розгляд судом касаційної інстанції.

Вказаного строку судом першої інстанції при вирішенні питання про прийняття справи до свого провадження після касаційного перегляду також не встановлено, відомостей про отримання ОСОБА_1 копії ухвали суду від 08.12.2023 року про прийняття справи до свого провадження, матеріали справи також не містять.

Право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п. 1 ст. 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя, в тому числі щодо доведеності перед судом своєї позиції по суті спору. При цьому Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Водночас ЄСПЛ у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, неодноразово наголошував, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи аргументи та докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (п. 26 рішення ЄСПЛ від 15.05.2008 року у справі «Надточій проти України»).

Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява №35787/03, п. 29, від 26.07.2007 року).

У п. 55 рішення у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19.06.2001 року Європейський суд з прав людини підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням ст. 6 Конвенції.

Відповідно до п.п. 1-4, ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги є взаємопов`язаними в розумінні ст. 193 ЦПК України із вимогами ОСОБА_2 , оскільки ймовірне їх задоволення призведе до повної або часткової відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , а тому їх спільний розгляд є доцільним.

Суд першої інстанції вказаного вище не врахував, чим порушив викладені в рішеннях ЄСПЛ загальні засади судочинства стосовно права особи на доступ до суду, а також принцип змагальності сторін, викладений у ст. 12 ЦПК України.

Допустивши надмірний формалізм стосовно обов`язку подання відповідачем зустрічного позову до першого призначеного підготовчого засідання, суд виявив упередженість стосовно відповідача ОСОБА_1 , оскільки судом відповідний строк не встановлювався.

Враховуючи порушення судом норм процесуального права, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції для вирішення питання прийняття до розгляду зустрічної позовної заяви у порядку, визначеному ст.ст. 193, 194 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 374, 379, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 лютого 2024 року в частині відмови у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 та її передачі до канцелярії Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області для проведення повторного авторозподілу скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції для вирішення питання прийняття до розгляду зустрічної позовної заяви.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20 березня 2024 року.

Судді: Р.С. Гринчук

А.М. Костенко

Т.В. Спірідонова