Постанова від 20.03.2024 по справі 682/510/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 682/510/24

Провадження № 33/4820/237/24

Суддя Хмельницького апеляційного суду Матущак М.С., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 лютого 2024 року,

в с т а н о в и в :

Цією постановою

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працює, на утриманні має одну малолітню дитину,

визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.

Стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп.

За постановою судді, 17 лютого 2024 року близько 11 год 00 хв у АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинила відносно своєї малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , домашнє насильство, а саме умисні дії психологічного та фізичного характеру: штовхала та шарпала малолітню за одяг, ображала словами нецензурної лайки, внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному та фізичному здоров`ю малолітньої ОСОБА_2 .

Указаними діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.

В апеляційнійскарзі ОСОБА_1 просила скасувати постанову судді Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 лютого 2024 року.

Зазначала, що рішення суду першої інстанції є несправедливим, а розгляд справи був не всебічним.

Серед іншого, на її думку, не були допитані усі свідки у вказаній справі.

Посилалась на те, що вона дитині дала ляпас по обличчю, і ременем по задній частині тіла. Однак, вчиняла ці дії з метою виховання та у відповідь на хамство дівчинки до матері.

Окрім цього, звертала увагу на те, що дитина з дому пішла в магазин «Космос» без сліз і в магазині була без сліз.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до висновку про таке.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , належним чином повідомлена про дату, час і місце даного судового розгляду.

У судове засідання апеляційного суду не з`явилась.

За таких обставин нез`явлення до суду не перешкоджає розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 відповідно до ч.6 ст.294 КУпАП (неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб).

Згідно зі ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

Відповідно до вимог ст.ст.251, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, для чого дослідити і дати оцінку зібраним у справі доказам.

Цих вимог закону суд першої інстанції при розгляді даної справи про адміністративне правопорушення дотримався.

Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Положеннями ст.9КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Диспозицією ч.1 ст.173-2КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто, умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1Закону України«Про запобіганнята протидіюдомашньому насильству» домашнє насильство діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Пунктом 14 ст.1вказаного Закону передбачено, що психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Окрім того, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати, чи дійсно особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість завдання чи завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Отже, під домашнє насильство, зокрема, психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї.

Домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов`язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.

У судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 свою провину не визнала, обставини вказані в протоколі повністю заперечила. Зазначала, що, на її думку, вдарити дитину ременем не є насиллям над дитиною.

Однак, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні цього адміністративного правопорушення повністю підтверджена доказами, а саме:

- відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 566400 від 19 лютого 2024 року, в якому зафіксовано суть правопорушення;

- рапортом про прийняття заяви зі служби «102» від ОСОБА_3 від 17 лютого 2024 року, згідно з яким ОСОБА_3 повідомив, що його невістка ОСОБА_1 , 1990 року народження, вчинила сварку зі своєю дочкою ОСОБА_2 , 2011 року народження;

- протоколом про прийняття заяви про вчинене правопорушення від ОСОБА_3 від 17 лютого 2024 року, згідно з яким 17 лютого 2024 року близько 11 год 00 хв ОСОБА_4 учинила домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї доньки ОСОБА_2 , 2011 року народження;

- письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 17 лютого 2024 року де вказано, що ОСОБА_1 в ході конфлікту із своєю донькою ОСОБА_5 , 2011 року народження, почала бити дитину долонею по обличчю, після чого дитина прибігла заплакана до нього та бабусі;

- письмовими поясненнями ОСОБА_2 , 2011 року народження від 19 лютого 2024 року, відібраними в присутності діда ОСОБА_3 , в яких вона пояснила, що 17 лютого 2024 року близько 11 год 00 хв вона почала сваритися з мамою, в ході конфлікту остання почала завдавати їй удари по обличчю, шарпати за одяг, штовхати, ображати словами нецензурної лайки. Вона дуже плакала і просила її не чіпати. Потім вона втекла до баби та діда і розповіла їм про все, що сталося вдома;

- формою ризиків вчинення домашнього насильства, відповідно до яких раніше кривдник ОСОБА_3 залякувала дитину.

Вирішуючи питання про наявність в діях ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, суд першої інстанції виходив з доведеності її вини, обґрунтовуючи свій висновок змістом протоколу про адміністративне правопорушення та іншими наведеними вище письмовими доказами.

Згідно вимог ст.252КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Проаналізувавши вказані докази, можна прийти до висновку, що вони узгоджуються між собою та є належними, підстав визнавати їх недопустимими чи недостовірними немає.

Дослідивши обставини справи, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки в ході судового розгляду доведено характер вчиненого домашнього насильства, а саме дії психологічного та фізичного характеру відносно ОСОБА_2 штовханина та шарпання малолітньої за одяг, образи словами нецензурної лайки, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному та фізичному здоров`ю малолітньої ОСОБА_2 .

Суд звертає увагу на те, що в даному випадку наявні докази на підтвердження вчинення дій психологічного та фізичного характеру відносно ОСОБА_2 , тому вказані дії охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки можливе завдання шкоди в даному випадку є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони даного проступку.

Дії ОСОБА_1 обґрунтовано кваліфіковано за ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Порушень вимог законодавства, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, не встановлено.

Переконливих доводів у апеляційній скарзі чи в судовому засіданні апеляційного суду, які б спростовували висновки суду першої інстанції, не знайдено.

Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на належних, допустимих та достовірних доказах.

Адміністративне стягнення накладено відповідно до вимог ст.33 КУпАП.

Тому підстави для скасування постанови судді місцевого суду з наведених в апеляційній скарзі мотивів відсутні.

Керуючись ст.294 КУпАП,

п о с т а н о в и в :

Постанову судді Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 лютого 2024 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП залишити без змін, а її апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Хмельницького

апеляційного суду Матущак М.С.