УХВАЛА
18 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 904/1380/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Вронська Г. О., Кондратова І. Д.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірна Мережа "Рубін"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області
у складі судді Мельниченко І. Ф.
від 24.05.2023 та
на постанову Центрального апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Іванов О. Г., Верхогляд Т. А., Парусніков Ю. Б.
від 31.01.2024
за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірна Мережа "Рубін"
про стягнення заборгованості у сумі 292 965,90 грн,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2023 року Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірна Мережа "Рубін" про стягнення 292 682,45 грн, що складають суму заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за договором № 734 від 23.10.2013 та індивідуальним типовим договором про надання послуг постачання теплової енергії від 05.11.2021, та 283,45 грн - абонентського обслуговування.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Ювелірна Мережа "Рубін", як власником нерухомого майна, зобов`язання щодо оплати за поставлену теплову енергію та абонентське обслуговування у період з листопада 2021 по грудень 2022 року.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2023 у справі № 904/1380/23 позовні вимоги задоволено. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірна Мережа "Рубін" на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" 292 682,45 грн заборгованості за послугу з постачання теплової енергії, 283,45 грн - абонентського обслуговування, 4 394,49 грн - судового збору.
Постановою від 31.01.2024 Центральний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2023 у справі № 904/1380/23.
01 березня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювелірна Мережа "Рубін" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2024 у справі № 904/1380/23.
Перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірна Мережа "Рубін", Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Пунктом 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 684,00 грн.
Предметом спору у цій справі є стягнення 292 965,90 грн, що менше, ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на дату подання позову (1 342 000,00 грн).
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
Отже, Верховному Суду надано право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
В своїй касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювелірна Мережа "Рубін" вказує, що підставами касаційного оскарження судових рішень у справі № 904/1380/23 є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права за наявністю виключного випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу. Також скаржник зазначає, що справа № 904/1380/23 має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики: проблемні неоднозначні правила встановлення тарифу на послугу з постачання теплової енергії, які мають ознаки порушення статті 8 Конституції України, стандартів "якості закону" та верховенства права, створюють правову невизначеність та подвійне трактування, є правовою колізією. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювелірна Мережа "Рубін" вважає, що відповідь Верховного Суду на ці проблемі питання мала б надати нового уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для широкого кола суб`єктів правовідносин. В обґрунтування наведеного, скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не зроблено правового аналізу нормативної бази щодо правомірності встановлення тарифу комунальної послуги з постачання теплової енергії органом місцевого самоврядування - зокрема, рішення Криворізької міської ради, на підставі якого встановлено тариф, на якому сформовано ціну послуг типового індивідуального договору з постачання теплової енергії та стягнуто зі скаржника на підставі такої ціни заборгованість. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювелірна Мережа "Рубін" також вказує на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статей 2, 3 Закону України "Про державне регулювання в сфері комунальних послуг", пункту 2 частини "а" статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування", тощо.
Розглянувши викладені скаржником доводи щодо наявності випадку, передбаченого підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Суд вважає за необхідне наголосити на наступному.
Відповідно до частини 4 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).
Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.
При цьому, фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми. Водночас, формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права є метою вирішення виключної правової проблеми, яка має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів.
Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.
Поряд із цим Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювелірна Мережа "Рубін", вказуючи на фундаментальне значення справи № 904/1380/23 для формування єдиної правозастосовчої практики, не навело обґрунтованих доводів та не надало жодних доказів кількісного та якісного виміру наявності питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами.
Водночас наведені скаржником у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди із ухваленими судовими рішеннями, заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення та переоцінки доказів, які були здійсненні судами під час розгляду справи по суті і в цілому до заперечення результату розгляду справи.
Проте Суд звертає увагу, що незгода із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь скаржника є звичайним передбачуваним процесом.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що скаржник не навів обґрунтованих доводів, що дана справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а отже Товариством з обмеженою відповідальністю "Ювелірна Мережа "Рубін" не дотримано умови допуску справи з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, до касаційного оскарження, передбачені підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням того, що касаційна скарга подана на судові рішення у справі, ціна позову якої не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та відсутність випадків, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 904/1380/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірна Мережа "Рубін" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2024 згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 904/1380/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірна Мережа "Рубін" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2024.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Н. М. Губенко
Судді Г. О. Вронська
І. Д. Кондратова
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 18.03.2024 |
Оприлюднено | 21.03.2024 |
Номер документу | 117788534 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Губенко Н.М.
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Іванов Олексій Геннадійович
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Іванов Олексій Геннадійович
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Іванов Олексій Геннадійович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Мельниченко Ірина Федорівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні