Постанова

від 14.03.2024 по справі 922/1341/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/1341/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жайворонок Т. Є. - головуючого, Ємця А. А., Колос І. Б.,

за участю

секретаря судового засідання - Іщука В. В.,

представників:

позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод ?Будінвест?» - не з`явився,

відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами ?Фінекс-Капітал?», що діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Стаксель» - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод ?Будінвест?»

про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод ?Будінвест?»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами ?Фінекс-Капітал?», що діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Стаксель»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 ,

про визнання відсутнім права іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.09.2023 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод ?Будінвест?» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами ?Фінекс-Капітал?», що діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Стаксель» (далі - відповідач), за участю третьої особи, про визнання відсутнім права іпотеки у відповідача на нерухоме майно, що належить на праві приватної власності позивачу, яке виникло на підставі іпотечного договору від 06.12.2019 № 23019/ЮКР/0-І-1/02-1.

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 04.10.2023 заяву позивача про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 100 000,00 грн задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 40 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу. В решті - відмовлено.

Постановами Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 рішення суду першої інстанції від 13.09.2023 та додаткове рішення цього ж суду від 04.10.2023 залишено без змін.

Додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 заяву позивача про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 100 000,00 грн задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 20 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу. В решті - відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з додатковим рішенням місцевого господарського суду від 04.10.2023, з постановою апеляційного суду від 12.12.2023, якою залишено без змін вказане рішення, та з додатковою постановою суду апеляційної інстанції від 09.01.2024, звернувся до Верховного Суду із касаційними скаргами.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 13.09.2023 по суті спору, з постановою апеляційного суду від 12.12.2023, якою залишено без змін це рішення, та з додатковою постановою апеляційного суду від 09.01.2024, також подав до Верховного Суду касаційні скарги.

31.01.2024 позивач подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу відповідача на рішенням суду першої інстанції від 13.09.2023 та постанову апеляційного суду від 12.12.2023, в якому, серед іншого, просив стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 100 000,00 грн за участь у розгляді справи у Верховному Суді, навівши таким чином попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат та зазначивши, що докази на підтвердження заявленого розміру судових витрат на професійну правничу допомогу будуть надані протягом 5 днів з дня ухвалення постанови Судом.

Постановою Верховного Суду від 29.02.2024 касаційні скарги позивача та відповідача залишено без задоволення, а прийняті у справі рішення від 13.09.2023 та додаткове рішення від 04.10.2023 суду першої інстанції, постанови апеляційного суду від 12.12.2023 та додаткову постанову суду апеляційної інстанції від 09.01.2024 - без змін.

04.03.2024 (у межах п`ятиденного строку після ухвалення постанови) від позивача до Верховного Суду надійшла заява про ухвалення додатково рішення про стягнення з відповідача 100 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу за ведення господарської справи в суді касаційної інстанції.

До вказаної заяви позивач надав: договір про надання професійної правничої допомоги від 23.02.2021, укладений між Адвокатським об`єднанням «Адвокатська компанія «Мельник і Квашин» та позивачем, з додатковими угодами до нього від 09.02.2022, від 31.01.2024, і актом виконаних робіт від 29.02.2024; ордер адвоката Кузнєцової А. А. на надання правничої (правової) допомоги від 07.04.2023 серії АХ № 1117476; свідоцтво Кузнєцової А. А. про право на заняття адвокатською діяльністю від 27.05.2020 серії ДН № 5796; докази надсилання заяви позивача з додатками на адресу відповідача та третьої особи.

11.03.2024 до Верховного Суду надійшла заява про зменшення витрат на правничу допомогу, в якій відповідач просить відмовити позивачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 100 000,00 грн, посилаючись на те, що супроводження справи в суді касаційної інстанції адвокатом позивача не є складним; на стадії касаційного оскарження судових рішень всі обставини справи відомі адвокату і не потребують додаткового вивчення доказів; адвокатом фактично було складено лише відзив на касаційну скаргу відповідача, який за змістом повторює оскаржувані судові рішення та відзив на позовну заяву; розгляд справи у касаційному суді не був занадто тривалим (відбулось лише два судових засідання); заявлені витрати у розмірі 100 000, 00 грн є не співмірними із ціною позову, оскільки спір у даній справі є немайновим; позивачем не надано розрахунку витрат з надання професійної правничої допомоги із детальним описом робіт.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи заяви позивача, додані до неї документи, заперечення відповідача проти заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, Верховний Суд вважає, що заява позивача підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі та в тому самому порядку, що й судове рішення, зокрема, для вирішення питання про судові витрати.

Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, відповідно до ст. 19 якого видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України), практична реалізація якої відбувається у такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

У ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України зазначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Ці витрати підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом з цим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Процесуальним законодавством передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. 33, 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Така правова позиція наведена у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у додатковій постанові від 03.11.2023 у справі № 914/2355/21 об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.

При цьому за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Така правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.

За правилами ст. 74, ч. 3 ст. 126 ГПК України розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвокатів, пов`язаних з підготовкою до розгляду справи у судовому засіданні, має бути доведений та документально обґрунтований.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу позивач просить стягнути з відповідача вартість наданих йому послуг Адвокатським об`єднанням «Мельник та партнери» у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду у розмірі 100 000,00 грн.

На виконання п. 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України позивач надав, зокрема,:

копію договору про надання професійної правничої допомоги від 23.02.2021, укладеного між АО «Адвокатська компанія «Мельник і Квашин» (об`єднання) та позивачем (клієнт), за замістом якого об`єднання забезпечує захист прав, свобод і законних інтересів клієнта у вигляді, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу захисту інтересів, та складання заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру; представництва інтересів клієнта у судах всіх рівнів та спеціалізацій під час здійснення судочинства у якості позивача, відповідача, третьої особи, з усіма правами представника, які передбачені процесуальним законодавством (п. 1.1); клієнт оплачує працю об`єднання по наданню правової допомоги за договірною ціною, яка визначається шляхом виставлення об`єднанням рахунків клієнту, але не нижче, ніж розмір гонорару адвоката (п. 2.2);

копію додаткової угоди від 09.02.2022 до договору, з якої вбачається, що з 09.02.2022 АО «Адвокатська компанія «Мельник і Квашин» перейменовано на АО «Мельник та партнери», у зв`язку із чим змінились банківські реквізити;

копію додаткової угоди від 31.01.2024 до договору, в якому сторони погодили викласти п. 2.2 договору у редакції, за якою гонорар (винагорода) за надання адвокатських послуг (правової допомоги), а саме ведення господарської справи № 922/1341/23 в суді касаційної інстанції, буде обчислюватись у фіксованому розмірі та складає 100 000,00 грн, яка підлягає сплаті клієнтом не пізніше 30 днів після набрання постанови законної сили, в залежності від результату розгляду справи;

копію акта виконаних робіт від 29.02.2024 (далі - акт від 29.02.2024) із зазначенням витраченого адвокатом часу - 20 год., вартості однієї години роботи адвоката - 5 000,00 грн, та загальної вартості послуг - 100 000,00 грн.

За змістом опису робіт, зазначеного акта від 29.02.2024, складеного на виконання договору від 23.02.2021, адвокат надав такі послуги: ведення цієї справи в суді касаційної інстанції; аналіз та вивчення касаційної скарги; узгодження з клієнтом правової позиції в суді касаційної інстанції; складання та узгодження з клієнтом відзиву на касаційну скаргу відповідача на рішення місцевого господарського суду від 13.09.2023 та постанову апеляційного суду від 12.12.2023; підготовки адвокатом до судових засідань, які відбулися 15.02.2024 та 29.02.2024, з урахуванням їх очікування.

З огляду на погодження сторонами у додатковій угоді від 31.01.2024 до договору фіксованого розміру гонорару за надання адвокатських послуг Суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 щодо визначення розміру витрат на правничу допомогу та їх розподіл у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару. Суд відхиляє посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20 в частині того, що відсутність детального опису виконаних адвокатом доручень клієнта є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат, оскільки при фіксованому розмірі гонорару детальний опис виконаних робіт не є обов`язковим.

Водночас розмір витрат на оплату послуг адвоката, заявлений позивачем, не відповідає критеріям співмірності, реальності та розумності розміру таких витрат з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що правова позиція заявника фактично вже була сформована до касаційного розгляду справи, відзив на касаційну скаргу відповідача на рішення судів по суті спору в більшості відтворює зміст заяв позивача, поданих до судів попередніх інстанцій під час розгляду даної справи по суті, доказів додаткового комплексного та усестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин на стадії касаційного перегляду не надано та з матеріалів справи не вбачається.

Колегія суддів вважає, що складність виконаних адвокатом позивача робіт (наданих послуг) з аналізу та вивчення касаційної скарги, узгодження з клієнтом правової позиції в суді касаційної інстанції після розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, складання та узгодження з клієнтом відзиву на касаційну скаргу відповідача не є співмірною із заявленим розміром витрат на правничу допомогу у сумі 100 000,00 грн.

Суд звертає увагу, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (див. постанову Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Колегією суддів враховується, що судові засідання в Суді, призначені на 15.02.2024 та 29.02.2024, відбулися за участі представників сторін поза межами Суду, в режимі відеоконференції за ухвалою Верховного Суду від 05.02.2024, що впливає на кількість часу, витраченого адвокатом позивача на надання послуги з участі у судових засіданнях.

Окрім того, згідно протоколу судового засідання в режимі відеоконференції від 15.02.2024 судове засідання, призначене на цю дату на 14 год. 00 хв., розпочалося о 14 год. 01 хв., що спростовує інформацію, вказану в акті від 29.02.2024, щодо очікування представником позивача цього судового засідання.

Аналіз змісту описаних робіт в акті від 29.02.2024 свідчить про те, що адвокатом позивача визначено лише один критерій для визначення суми, яка підлягає до сплати - кількість витрачених годин. Разом з тим, заявником не обґрунтовано розмір заявленої суми до стягнення з урахуванням того, що такі витрати є не лише фактичними, однак також розумними у своєму розмірі та неминучими.

З огляду на зазначене, визначений заявником розмір оплати за ведення даної господарської справи його адвокатом в суді касаційної інстанції не відповідає критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їхнього розміру; такі витрати не є співмірні із виконаною роботою в суді касаційної інстанції.

Водночас колегія суддів вважає, що участь адвоката позивача в судових засіданнях 15.02.2024 та 29.02.2024, вивчення касаційної скарги відповідача на судові рішення по суті спору, підготовка та подання ним відзиву на цю касаційну скаргу є дійсними, підтвердженими наявними в матеріалах справи належними доказами та є необхідними послугами у цій справі, тому, з урахуванням сформованої правової позиції, рівня складності справи, наявних позицій інших учасників у цій справі, є розумним та обґрунтованим стягнення за надання таких послуг 20 000,00 грн.

Зважаючи на це, вирішуючи питання про стягнення судових витрат за надання правової допомоги, з урахуванням критеріїв їх співмірності зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), реальності, розумності розміру таких витрат, пропорційності, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу зі 100 000,00 грн до 20 000,00 грн.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод ?Будінвест?» про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами ?Фінекс-Капітал?», що діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Стаксель» витрат на професійну правничу допомогу у справі № 922/1341/23 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами ?Фінекс-Капітал?», що діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Стаксель» (61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1, корп. 45, оф. 21, код ЄДРПОУ 34333275) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод ?Будінвест?"» (61066, м. Харків, вул. Велозаводська, 1, код ЄДРПОУ 14103790) 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод ?Будінвест?» про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду Харківської області.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. Є. Жайворонок

Судді: А. А. Ємець

І. Б. Колос