Постанова

від 19.03.2024 по справі 904/2390/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/2390/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Губиниської селищної ради

на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 19.12.2023 (головуючий - Чередко А.Є., судді: Коваль Л.А., Мороз В.Ф.) у справі

за позовом Губиниської селищної ради

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Шаролезька вівця", 2. Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області

про визнання додаткової угоди недійсною

Історія справи

1. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 13.06.2023 задовольнив позов Губиниської селищної ради (далі - позивач). Визнав недійсною додаткову угоду від 24.05.2021 № 2, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Шаролезька вівця» (далі - відповідач-1) та Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - відповідач-2) про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 02.03.2001; скасував рішення про державну реєстрацію прав відповідача-1 на чотири земельні ділянки.

2. Суд першої інстанції констатував, що додаткова угода від 24.05.2021 № 2 стосується прав та інтересів позивача, як набувача речових прав на орендовані відповідачем-1 земельні ділянки, а оспорювана додаткова угода всупереч вимогам закону не була посвідчена нотаріально, що обумовлює її недійсність.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції

3. Центральний апеляційний господарський суд ухвалою від 19.12.2023 зупинив апеляційне провадження у справі № 904/2390/22 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 904/8613/21 за позовом відповідача-1 до позивача про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки від 02.03.2001 та визнання укладеною додаткової угоди.

4. Посилаючись на положення пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), апеляційний суд вказав, що вважає взаємопов`язаними дані справи, а тому розгляд спору щодо визнання недійсною додаткової угоди від 24.05.2021 № 2 до договору оренди земельної ділянки від 02.03.2001 є неможливим без вирішення судом у межах іншої справи № 904/8613/21 питання щодо наявності підстав для визнання поновленим цього ж договору оренди.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

5. Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить її скасувати, направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

6. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував пункт 5 частини 1 статті 227, пункт 4 частини 1 статті 229 ГПК України без урахування висновків щодо застосування вказаних норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №904/3935/18, від 29.04.2020 у справі №903/611/19, від 18.05.2020 у справі № 905/1728/14-908/4808/14.

7. Приймаючи рішення про зупинення провадження у справі, суд повинен був керуватися метою зупинення провадження у вигляді виявлення обставин, підстав та фактів, які не можуть бути встановлені у цьому процесі, в той же час пов`язаність справ не є самостійною підставою, що свідчить про неможливість розгляду та вирішення справи. У даному випадку відсутня об`єктивна неможливість розгляду справи, оскільки зібрані у даній справі докази дозволяють суду встановити та оцінити обставини, які входять до предмету доказування у даному спорі.

Позиція Верховного Суду

8. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку, зокрема, господарського судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. Суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

9. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

10. За наведеною нормою обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

11. Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

12. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясувати: 1) як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, з іншою справою, що розглядається судом; 2) чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

13. Крім цього, слід зауважити, що зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього. Подібний правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 904/3935/18.

14. Предметом розгляду у даній справі №904/2390/22 є вимога про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 02.03.2001, яка стосується зміни строку дії договору оренди.

15. Правовою підставою заявлених позовних вимог є статті 203, 215, 654 Цивільного кодексу України та обставина недотримання сторонами нотаріальної форми спірної додаткової угоди.

16. Предметом іншого судового розгляду у справі № 904/8613/21 є оцінка наявності підстав для поновлення на новий строк договору оренди земельної ділянки від 02.03.2001 в порядку статті 33 Закону України «Про оренду землі».

17. Верховний Суд зазначає, що у разі застосування пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України, у відповідності до вимог статті 234 цього Кодексу, у мотивувальній частині ухвали повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановленні ухвали.

18. Однак суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі не навів мотивів, на підставі яких він дійшов висновку про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи (№904/2390/22), неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору на підставі наявних в матеріалах справи доказів, неможливість здійснення ним перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції відповідно до викладених у ньому висновків.

19. Посилання суду апеляційної інстанції на пов`язаність зазначених вище справ і те, що правова оцінка правомірності визнання судом першої інстанції недійсною спірної додаткової угоди є неможливою без вирішення питання щодо наявності підстав для визнання поновленим договору оренди земельної ділянки в іншій справі № 904/8613/21, є необґрунтованим, оскільки встановлення таких обставин (наявність або відсутність підстав для продовження дії договору оренди землі) жодним чином не впливає на оцінку судом обставин відповідності спірної додаткової угоди вимогам закону на момент її укладення.

20. Враховуючи приписи пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України, суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Сама по собі взаємопов`язаність справ ще не свідчить про неможливість розгляду даної справи до прийняття рішення у іншій справі.

21. Наведеного суд апеляційної інстанцій не врахував, тому дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження у цій справі, порушивши приписи пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України.

22. При цьому необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку. Схожі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/5425/18 та від 20.06.2019 у справі № 910/12694/18.

23. Посилання скаржника на те, що судом апеляційної інстанції було застосовано положення статті 227 ГПК України без урахування висновків щодо застосування вказаної норми права, викладених у постановах Верховного Суду, визнаються судом обґрунтованим, виходячи з того, що у наведеній судовій практиці відображена аналогічна позиція застосування пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

24. Ураховуючи викладене, оскаржувана ухвала відповідно до частини 6 статті 310 ГПК України підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм процесуального права, а справа - направленню для подальшого розгляду до суду апеляційної інстанції. У зв`язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судові витрати

25. Оскільки справа направляється для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Губиниської селищної ради задовольнити.

2. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 19.12.2023 у справі № 904/2390/22 скасувати.

3. Справу № 904/2390/22 направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І.С. Міщенко

Судді І.С. Берднік

В.А. Зуєв