Постанова

від 11.09.2024 по справі 904/2390/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/2390/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шаролезька вівця"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2024 (головуючий - Чередко А.Є., судді - Мороз В.Ф., Коваль Л.А.) у справі

за позовом Губиниської селищної ради

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Шаролезька вівця", 2. Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області

про визнання додаткової угоди недійсною

(за участю представників: позивача - Сініченко І.С., відповідача - Пічко Р.С.)

Обставини справи, встановлені судами

1. 02.03.2001 між Новостепанівською сільською радою народних депутатів Новомосковського району Дніпропетровської області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шаролезька вівця» (далі - ТОВ «Шаролезька вівця», відповідач-1, орендар) було укладено договір оренди (далі - договір оренди) земельної ділянки, розташованої на території Новостепанівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, площею 421,7 га строком на 10 років, починаючи з моменту державної реєстрації цього договору, яка у свою чергу проведена 21.03.2001.

2. По закінченню терміну договору орендар має переважне право на поновлення цього договору на новий термін. У цьому разі зацікавлена сторона повинна письмово повідомити іншу сторону про намір щодо продовження дії цього договору на новий термін не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення. Сторона, яка отримала таке повідомлення, повинна не пізніше десяти днів з моменту його отримання надати зацікавленій стороні письмову згоду або незгоду щодо продовження дії цього договору на новий термін (п. 3.2 договору оренди).

3. Відповідно до п. 3.4 договору оренди при переході власності на земельну ділянку, або її частину, від орендодавця до іншої особи, або осіб, цей договір зберігає свою чинність для нового власника, або власників.

4. У матеріалах справи міститься лист відповідача-1 від 18.01.2011№ ШО-18/01-1, адресований Новостепанівській сільській раді, в якому повідомляється про намір орендаря продовжити дію договору оренди. Докази направлення вказаного листа орендодавцю відсутні.

5. 24.05.2021 між ТОВ «Шаролезька вівця» та Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - Держгеокадастр, відповідач-2) укладено додаткову угоду № 2 про внесення змін до договору оренди (далі - спірна додаткова угода), якою його зміст викладено у новій редакції. Зокрема зазначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 150,8404 га, яка складається з земельних ділянок: площею 10,1997 га з кадастровим номером 1223284500:02:081:0009; 1223284500:02:081:1006 - 58,3033 га; 1223284500:02:081:1001 - 56,5693 га; 1223284500:02:081:1004 - 25,7681 га, які знаходяться на території Губинської територіальної громади Новомосковського району Дніпропетровської області (далі - спірні земельні ділянки); строк договору оренди встановлено у 25 років.

6. Держгеокадастр у листі від 03.12.2021 повідомив, що земельні торги з продажу права оренди спірних земельних ділянок не проводились та накази відносно передачі в оренду спірних земельних ділянок не видавалися.

7. Відповідно до сформованих 14.02.2022 відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно спірні земельні ділянки на праві оренди надані ТОВ «Шаролезька вівця», орендодавець - Держгеокадастр.

8. У серпні 2021 року проведено державну реєстрацію права комунальної власності Губиниської селищної ради (далі - Рада, позивач) на спірні земельні ділянки.

Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову

9. Рада звернулась до суду з позовом до ТОВ «Шаролезька вівця» та Держгеокадастру про визнання недійсною спірної додаткової угоди та скасування чотирьох рішень державного реєстратора від 05.08.2021 про державну реєстрацію права оренди відповідача-1 на спірні земельні ділянки.

10. Позов мотивований тим, що договір оренди припинив свою дію ще в 2011 році після закінчення строку, на який його було укладено, та не був поновлений на новий строк у порядку статті 33 Закону України «Про оренду землі». Отже, спірна додаткова угода укладена з порушенням статті 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) - без проведення земельних торгів та за відсутності рішення Держеокадастру у формі наказу про передачу землі в оренду відповідачу-1. Крім того, спірна додаткова угода в порушення вимог статті 654 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не була посвідчена нотаріально з огляду на таку форму укладення договору оренди.

Узагальнений зміст та обґрунтування рішення суду першої інстанції

11. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2023 позов задоволений. Визнано недійсною спірну додаткову угоду та скасовані рішення від 05.08.2011 про державну реєстрацію права оренди відповідача-1.

12. Суд першої інстанції встановив не дотримання нотаріальної форми спірної додаткової угоди з огляду на те, що договір оренди був посвідчений нотаріально, що є порушенням вимог частини 1 статті 654 ЦК України та підставою для визнання спірної додаткової угоди недійсною відповідно до статей 203, 215 цього Кодексу.

Узагальнений зміст та обґрунтування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

13. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2024 рішення суду першої інстанції змінено шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

14. Суд апеляційної інстанції встановив, що договір оренди припинив свою дію 21.03.2011, оскільки додаткової угоди про поновлення договору оренди землі в порядку статті 33 Закону України «Про оренду землі» між сторонами укладено не було. Отже, передача в оренду земельних ділянок у травні 2021 року за спірною додатковою угодою відбулась з порушенням вимог статей 6, 16 Закону України «Про оренду землі», статей 124, 134 ЗК України.

Касаційна скарга

15. Не погоджуючись із зазначеною постановою суду апеляційної інстанції, відповідач-1 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційної скарги

16. Відсутній висновок Верховного Суду про застосування норм права у подібних правовідносинах щодо оренди землі, які регулювалися Законом України «Про оренду землі» до зміни редакції статті 33 цього закону, яка відбулася 12.03.2011. На переконання скаржника, до спірних правовідносин щодо поновлення договору оренди підлягала застосуванню стаття 33 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній станом на момент виникнення у орендаря права на поновлення договору, тобто станом на 21.01.2011, яка не пов`язувала момент поновлення договору оренди землі з укладенням між сторонами додаткової угоди.

Щодо відзиву на касаційну скаргу

17. Письмові пояснення позивача на касаційну скаргу (подані до суду 10.09.2024), які за своїм змістом є відзивом на касаційну скаргу, залишаються судом без розгляду на підставі частини 2 статті 118 ГПК України, як такі, що подані після закінчення строку, встановленого Верховним Судом в ухвалі про відкриття касаційного провадження від 25.07.2024.

Позиція Верховного Суду

18. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

19. Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що договір оренди не був поновлений на новий строк у встановленому статтею 33 Закону України «Про оренду землі» порядку, а саме шляхом укладення між сторонами додаткової угоди про таке поновлення. Отже, правовідносини щодо оренди спірних земельних ділянок припинились задовго до укладення між відповідачами спірної додаткової угоди, що свідчить про передачу земельних ділянок у користування відповідача-1 з порушенням вимог законодавства.

20. Заперечуючи такі висновки апеляційного господарського суду, відповідач-1 вказує на допущену цим судом помилку в застосуванні редакції статті 33 Закону України «Про оренду землі», яка станом на момент виникнення в орендаря права на поновлення договору не передбачала поновлення договору оренди земельної ділянки шляхом укладення між сторонами додаткової угоди.

21. Оцінюючи такий аргумент скаржника, Верховний Суд погоджується з тим, що з огляду на умови пункту 3.2 договору оренди станом на момент виникнення у ТОВ «Шаролезька вівця» права на поновлення договору оренди діяла редакція статті 33 Закону України «Про оренду землі», чинна до внесення змін Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (12.03.2011).

22. Згідно зі статтею 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній до 12.03.2011) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

23. Відповідно до висновків щодо застосування положень названої редакції статті 33 Закону України "Про оренду землі", які є усталеними у практиці Верховного Суду, чинним станом на січень 2011 року законодавством не було передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін була можлива лише за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (постанови Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 910/4790/20, від 26.10.2021 у справі № 910/5710/19, від 24.01.2019 у справі № 904/869/18, від 26.03.2019 у справі № 910/1335/17, від 10.01.2019 у справі № 911/3998/16, від 11.12.2018 у справі № 923/111/18, від 06.12.2018 у справі № 925/1651/17, від 03.04.2018 у справі № 904/8168/17, від 22.02.2018 у справі № 922/1008/17 тощо).

24. За обставинами цієї справи орендодавець не приймав рішення про поновлення договору оренди, а отже навіть за наявності повідомлення орендаря та продовження ним користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди автоматичне поновлення цього договору не відбулося.

25. З огляду на наведене апеляційний суд дійсно припустився помилки, оскільки при встановленні стану орендних правовідносин між сторонами договору оренди послався на порядок поновлення договору оренди землі, передбачений статтею 33 Закону України «Про оренду землі» в редакції, яка набрала чинності після 12.03.2011 та у зв`язку з цим не підлягала застосуванню.

26. Проте допущене судом апеляційної інстанції неправильне застосування вказаної норми матеріального права не призвело до ухвалення незаконного судового рішення, оскільки суд апеляційної інстанції правильно констатував факт припинення дії договору оренди після закінчення строку, на який його було укладено (21.03.2011).

27. У зв`язку з чим укладена між відповідачами спірна додаткова угода фактично є новим договором оренди, за яким відповідач-1 отримав в користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення всупереч вимогам статей 124, 134 ЗК України поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів. Отже, правильним є висновок апеляційного суду про наявність підстав для визнання спірної додаткової угоди недійсною відповідно до положень статей 203, 215 ЦК України.

28. За огляду на наведене визначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшла підтвердження під час здійснення касаційного провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

29. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

30. Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

31. Звертаючись із касаційною скаргою, відповідач-1 в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростував висновку суду апеляційної інстанції та не довів неправильного застосування останнім норм матеріального і порушення норм процесуального права, які призвели до прийняття незаконного судового рішення.

32. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Розподіл судових витрат

33. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шаролезька вівця" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2024 у справі №904/2390/22 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І. С.

Судді Берднік І. С.

Зуєв В. А.