Ухвала

від 14.03.2024 по справі 676/1666/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року

м. Київ

справа № 676/1666/22

провадження № 61-18510ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого

діє ОСОБА_2 , на постанову Хмельницького апеляційного суду

від 14 листопада 2023 року у справі за позовом керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою на здійснення функцій у спірних правовідносинах - Хмельницької обласної державної адміністрації, до Жванецької сільської ради, ОСОБА_1 , треті особи: Національний природний парк «Подільські Товтри», Басейнове управління водних ресурсів річок Прут та Сірет, Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області, про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, скасування державної реєстрації права приватної власності

на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки

та зобов`язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2022 року керівник Кам`янець-Подільської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до Жванецької сільської ради, ОСОБА_1 , треті особи - Національний природний парк «Подільські Товтри», Басейнове управління водних ресурсів річок Прут та Сірет, Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області, про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку, скасування

у державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки, зобов`язання повернути земельну ділянку.

Позов мотивований тим, що згідно з рішенням Рудської сільської ради Кам?янець-Подільського району Хмельницької області від 31 січня 2005 року № 8

«Про передачу земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 » ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,12 га, для ведення індивідуального садівництва, що розташована на

АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 6822486800:03:001:0103.

Рішенням Рудської сільської ради Кам?янець-Подільського району Хмельницької області від 24 липня 2015 року № 7 «Про внесення змін до рішення сесії щодо уточнення цільового використання земельної ділянки» внесено зміни до рішення Рудської сільської ради Кам?янець-Подільського району Хмельницької області

від 31 січня 2005 року № 8 «Про передачу земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 » та зазначено цільове призначення земельної ділянки, площею 0,12 га, для ведення садівництва.

Підставою звернення прокурора до суду з позовом стало те, що рішенням сесії Рудської сільської ради Кам?янець-Подільського району Хмельницької області, всупереч вимогам Земельного та Водного кодексів України, Закону України

«Про природно-заповідний фонд України» ОСОБА_1 у приватну власність незаконно надано земельну ділянку водного фонду в межах 100-метрової прибережної захисної смуги Дністровського водосховища, а також те, що спірна земельна ділянка є землями природно-заповідного фонду, що перебуває

у постійному користуванні Національного природного парку «Подільські Товтри».

У силу особливостей правового статусу зазначених категорій земель відповідно

до вимог статей 13, 14 частини сьомої статті 41 Конституції України, статей 1, 5, 10, 88, 89 Водного кодексу України та статей 1, 18-21, 43-46, 50-52, 58, 62, 83, 84, 122, 125, 149, 150, частин другої, третьої статті 152, підпункту «б» частини першої статті 164 Земельного кодексу України та статей 7, 9, 20, 21 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» спірна земельна ділянка не підлягала передачі у приватну власність, а сільська рада не наділена компетенцією щодо розпорядження землями водного та природно-заповідного фонду.

На підставі викладеного позивач просив суд:

- визнати недійсним рішення Рудської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області від 31 січня 2005 року № 8;

- визнати незаконною та скасувати у Державному реєстрі речових прав

на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку,площею 0,12 га, з кадастровим номером 6822486800:03:001:0103, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 789784868224, дата державної реєстрації 30 листопада 2015 року, номер запису про право власності 12275419,

з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку;

- визнати незаконною та скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6822486800:03:001:0103, площею 0,12 га, яка розташована в межах населеного пункту на АДРЕСА_1

з одночасним припиненням у Державному реєстрі речових прав усіх зареєстрованих щодо неї речових прав та їх обтяжень;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, кадастровий номер 6822486800:03:001:0103, площею 0,12 га, яка розташована в межах населеного пункту АДРЕСА_1 державі в особі Хмельницької обласної державної адміністрації

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області

від 09 травня 2023 року відмовлено у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані прокурором докази не є достатніми та достовірними на підтвердження розташування спірної земельної ділянки відповідача в межах прибережної захисної смуги Дністровського водосховища, а також те, що спірна земельна ділянка є землями природно-заповідного фонду, що перебуває у постійному користуванні Національного природного парку «Подільські Товтри».

Суд вважав, що вимога прокурора про зобов`язання ОСОБА_1 повернути спірну земельну ділянку державі в особі Хмельницької ОДА є такою, що не підлягає задоволенню, оскільки на дату виникнення спірних правовідносин юридичне право постійного користування земельною ділянкою у позивача відсутнє.

Рішення Рудської сільської ради є законними, так як на час передачі спірної земельної ділянки відповідачу рада мала право розпоряджатися землями в межах населеного пункту.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод прокурор не довів, що втручання у право відповідача

на мирне володіння майном не порушить справедливий баланс інтересів сторін,

а саме що позитивні наслідки вилучення земельної ділянки в інтересах держави

є більш важливим, ніж дотримання прав громадянина, який законним шляхом набув її у власність, покладаючись на легітимність добросовісних дій державного органу.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 14 листопада 2023 року рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 травня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Позов керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою на здійснення функцій

у спірних правовідносинах - Хмельницької обласної державної адміністрації, задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 6822486800:03:001:0103, яка розташована в межах села Цвіклівці Перші Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, державі в особі Хмельницької обласної державної адміністрації.

Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,12 га, кадастровий номер 6822486800:03:001:0103, у Державному земельному кадастрі.

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер 6822486800:03:001:0103, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 789784868224.

В решті позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення

про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки ОСОБА_1 , проявивши розумну обачність, міг і повинен був знати про те, що ця ділянка розташована на незначній відстані від урізу води Дністровського водосховища та на території природно-заповідного фонду Національний природний парк «Подільські Товтри», інформація про який є загальновідомою.

Він міг ознайомитися зі змістом земельного, водного та природоохоронного законодавства (норми якого щодо отримання у власність земельних ділянок водного фонду, а також природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення є доступними, чіткими та передбачуваними), а також за необхідності міг отримати відповідну правову допомогу перед набуттям у власність спірної земельної ділянки. ОСОБА_1 міг і повинен був розуміти, що ця ділянка належить

до земель водного та природно-заповідного фонду, і її отримання у власність для ведення індивідуального садівництва, тим більше будівництво дачного будинку,

є неможливим у силу імперативних вимог законодавства України. За таких обставин, неможливо виснувати про те, що втручання у право власності того об`єкта, який ОСОБА_1 за добросовісної поведінки не міг отримати, є для нього надмірним тягарем.

20 грудня 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , засобами поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою

на постанову Хмельницького апеляційного суду від 14 листопада 2023 року, у якій представник заявника, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 14 листопада 2023 року та залишити в силі рішення

Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 травня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2024 року вказану касаційну скаргу залишено без руху та надано представнику заявника строк для усунення недоліків, зокрема запропоновано надати до суду уточнену касаційну скаргу, в якій зазначити відомості про наявність у представника заявника електронного кабінету або існування обставин, зазначених в абзаці 3 частини шостої статті

14 ЦПК України, та надати докази сплати судового збору за подачу касаційної скарги.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 15 січня 2024 року,

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , надіслав на адресу Верховного Суду матеріали на усунення недоліків, до яких додав уточнену касаційну скаргу разом з її копіями відповідно до кількості учасників справи, в якій зазначив відомості про наявність у представника заявника електронного кабінету та докази сплати судового збору за подачу касаційної скарги.

Таким чином, недоліки касаційної скарги представником заявника усунені.

У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень міститься посилання на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України

(суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду).

Зокрема, представник заявника у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування судом апеляційної інстанції

в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі

№ 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 20 червня 2018 року у справі

№ 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18), від 12 грудня 2018 року у справі

№ 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18), від 12 грудня 2018 року у справі

№ 372/51/16- ц (провадження № 14-511цс18), від 05 травня 2019 року у справі

№ 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19), від 05 червня 2018 року у справі

№ 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі

№ 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі

№ 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі

№ 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі

№ 923/876/16 (провадження № 12-88гс19), від 19 січня 2021 року у справі

№ 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року

у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня

2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76).

Касаційна скарга мотивована тим, що позов поданий до неналежного відповідача, оскільки на день ухвалення постанови апеляційного суду спірна земельна ділянка не була власністю ОСОБА_1 , що підтверджується доданою до касаційної скарги інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20 грудня 2023 року.

Також представник заявника вказує, що позивачем обраний неефективний спосіб захисту порушеного права.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу

суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах).

За змістом положень частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову

у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваних судових рішень Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені

в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності оскаржуваного судового рішення чи його невідповідності висновкам, викладених у наведених представником заявника постановах Верховного Суду, щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі.

Верховний Суд виходить із такого.

Судом встановлено, що рішенням Рудської сільської ради Кам?янець-Подільського району Хмельницької області від 31 січня 2005 року № 8 «Про передачу земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 » ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,10 га, для будівництва та обслуговування дачного будинку, що розташована в селі Цвіклівці Кам?янець-Подільського району Хмельницької області.

Згідно з рішенням Рудської сільської ради Кам?янець-Подільського району Хмельницької області від 24 липня 2015 року № 7 «Про внесення змін до рішення сесії щодо уточнення цільового використання земельної ділянки» внесено зміни

до рішення Рудської сільської ради Кам?янець-Подільського району Хмельницької області від 31 січня 2005 року № 8 «Про передачу земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 » та зазначено цільове призначення земельної ділянки, площею 0,12 га, для ведення садівництва, що розташована в

АДРЕСА_1 .

На підставі вказаних рішень сільської ради в Державному реєстрі речових прав

на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об?єктів нерухомого майна здійснено державну реєстрацію права приватної власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 6822486800:03:001:0103, площею 0,12 га, (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 789784868224, дата державної реєстрації: 30 листопада 2015 року, номер запису про право власності 12275419.

У листі Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області від 17 грудня

2021 року №6805/0.1 та акті обстеження земельної ділянки від 08 грудня

2021 року № 74/01 зазначено, що земельна ділянка, кадастровий номер 6822486800:03:001:0103, розташована на вилученій території Національного природного парку «Подільські Товтри» в кварталі 24 виділ 5, відноситься

до земель природно-заповідного фонду та перебуває у постійному користуванні Національного природного парку «Подільські Товтри» (зона регульованої

рекреації ).

Окрім цього, у вищезазначених листі та акті повідомляється, що земельна ділянка з кадастровим номером 6822486800:03:001:0103, площею 0,12 га, повністю накладається на землі водного фонду, розташована в межах захисної смуги річки Смотрич, яка відноситься до Дністровського водосховища, та протікає поряд

з місцем розташування вказаної земельної ділянки.

У листі Регіонального офісу водних ресурсів у Хмельницькій області від 16 грудня 2021 року № 1967 зазначено, що гирлова ділянка річки Смотрич, на проміжку понад 8 км вверх по течії річки, є затокою Дністровського водосховища, а тому

є частиною Дністровського водосховища.

За даними двох збірних кадастрових планів ТзОВ «Джафар» земельна ділянка

кадастровий номер 6822486800:03:001:0103, площею 0,12 га, розташована

на відстані 39,51 м від узрізу води річки Смотрич, яка відноситься

до Дністровського водосховища, перебуває у зоні затоплення (підтоплення).

Кут крутизни схилу прибережної захисної смуги відносно вказаної земельної ділянки становить 7,9 градусів.

У листі Басейнового управління водних ресурсів річок Прут та Сірет від 13 грудня 2021 № 1604/06/2021 зазначено, що за результатами співставлення місця розташування земельної ділянки з використанням інтернет-ресурсу «Публічна кадастрова карта України» з Проектом водоохоронної зони лівого берега водосховища Дністровської ГЕС, підтверджено знаходження земельної ділянки

з кадастровим номером 6822486800:03:001:0103 у межах 100 м прибережної захисної смуги Дністровського водосховища (на відстані орієнтовно

33-35 м від узрізу води Дністровського водосховища).

За матеріалами перевірки Національного природного парку «Подільські Товтри» листом від 19 листопада 2021 року № 661 та актом обстеження земельної ділянки від 17 листопада 2021 року № 12А/2021 встановлено, що спірна земельна ділянка

з кадастровим номером 6822486800:03:001:0103 є землями природно-заповідного фонду та знаходиться у постійному користуванні Національного природного парку «Подільські Товтри» на підставі Державного акта на право постійного користування землею від 28 грудня 2001 року серії 11-ХМ № 002530.

Згідно з копіями матеріалів робочого проекту водоохоронної зони лівого берега водосховища Дністровської ГЕС на території Хмельницької області

та картографічних матеріалів, земельна ділянка з кадастровим номером 6822486800:03:001:0103 знаходиться в межах прибережної захисної смуги Дністровського водосховища. Проектна документація водоохоронної зони лівого берега Дністровського водосховища на території Хмельницької області затверджена протоколом виконкому Хмельницької обласної ради 1988 року.

Копією технічної документації на виконання топографо-геодезичних

та картографічних робіт для видачі державного акта на право постійного користування землею Національного природного парку «Подільські Товтри», розроблену в 2001 році (на території Рудської сільської ради), в складі якої містяться картографічні матеріали та абриси та координати зовнішніх меж земельних ділянок, вилучених для Національного природного парку «Подільські Товтри», підтверджується, що при її виготовленні використано матеріали проекту відведення земельних ділянок в постійне користування Парку

із землекористування Кам`янець-Подільського держлісгоспу, матеріали лісовпорядкування 1998 року, тобто вказана територія була та залишається власністю держави.

У зазначеній технічній документації наявний висновок начальника відділу земельних ресурсів Кам`янець-Подільського району Хмельницької області щодо

її погодження та затвердження акта про здачу довгострокових межових знаків

під охорону та зберігання, а також погодження меж відведених Парку земельних ділянок в с. Цвіклівці Рудським сільським головою Фугело Л. Г., яким також підписано рішення сільської ради про передачу спірної земельної ділянки

у приватну власність ОСОБА_1 .

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання

або оспорювання.

Згідно зі статтею 41 Конституції України та статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема

із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає

із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За приписами статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Частиною першою статті 388 ЦК України передбачено, що якщо майно

за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене

у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем

та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того,

чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем

та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21).

У справі, яка є предметом перегляду, встановлено, що за матеріалами перевірки Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області від 17 грудня 2021 року

та акта обстеження спірної земельної ділянки від 08 грудня 2021 року № 74/01 земельна ділянка з кадастровим номером 6822486800:03:001:0103 розташована

на вилученій території Національного природного парку «Подільські Товтри»

кварталі 24 виділ 5. При обстеженні даної території, з урахуванням землевпорядної документації, розробленої ТОВ «Джафар», а також землевпорядної документації щодо організації і встановлення меж Національного природного парку «Подільські Товтри» встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6822486800:03:001:0103, площею 0,12 га, яка розташована в с. Цвіклівці Перші Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, відноситься

до земель природно-заповідного фонду та перебуває у постійному користуванні Національного природного парку «Подільські Товтри» (зона регульованої рекреації).

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами належність земельної ділянки з кадастровим номером 6822486800:03:001:0103 до земель природно-заповідного фонду, які перебувають у постійному користуванні Національного природного парку «Подільські Товтри» (зона регульованої рекреації), та належність спірної земельної ділянки до прибережної захисної смуги 100 м Дністровського водосховища.

На території зони регульованої рекреації, стаціонарної рекреації та господарської зони забороняється будь-яка діяльність, яка призводить або може призвести

до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території національного природного парку (частина друга статті 21 зазначеного Закону).

З огляду на наведені приписи Закон України «Про природно-заповідний фонд»

не допускає можливість будівництва та обслуговування дачного будівництва, садівництва у національних природних і регіональних ландшафтних парках.

Стаття 59 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачає обмеження щодо набуття земель водного фонду у приватну власність та встановлює можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно до частини четвертої статті 84 ЗК України землі водного фонду

не можуть передаватися у приватну власність громадян.

Апеляційний суд дійшов до правильного висновку, що надання земельної ділянки

у приватну власність для індивідуального садівництва у зоні регульованої рекреації земель природно-заповідного фонду, а також у прибережній захисній смузі суперечить визначеним законом завданням Національного природного парку «Подільські Товтри», законодавчим обмеженням на здійснення діяльності з такого будівництва на відповідних землях, та суперечить нормам статей 83, 84 ЗК України. Тому за змістом наведених вище приписів, які характеризуються належною якістю як властивістю, що є умовою забезпечення юридичної визначеності

у правовідносинах, і Рудська сільська рада (правонаступником якої на теперішній час є Жванецька сільська рада), і ОСОБА_1 знали чи повинні були знати

про неможливість передання у власність спірної земельної ділянки для вказаної мети. Отже, втручання у право власника мирно володіти цією ділянкою здійснювалося відповідно до закону.

З огляду на те, що спірна земельна ділянка не могла бути передана у приватну власність, оскільки для цього існували законодавчі перешкоди, про які відповідачі знали чи повинні були знати, проявивши розумну обачність щодо місця

її розташування, поведінка обох відповідачів не була добросовісною.

Згідно з принципом «jura novit curia» («суд знає закони») суд самостійно здійснює пошук і застосовує норми права для вирішення спору безвідносно до посилань сторін, але залежно від установлених обставин справи. Суд виявляє активну роль, самостійно надаючи юридичну кваліфікацію спірним правовідносинам, обираючи та застосовуючи до них належні норми права після повного та всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній та резолютивній частинах. Отже, обов`язок надати юридичну кваліфікацію відносинам сторін спору, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку юридичну норму слід застосувати для вирішення спору, виконує саме суд (близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 15 червня

2021 року у справі № 904/5726/19 (пункти 6.56-6.58)).

Прокурор мотивував позовні вимоги, зокрема приписами статті 391 ЦК України,

що регламентують підстави для звернення власника з негаторним позовом

для усунення перешкод у користуванні та розпорядженні його майном.

Судовий захист цивільного права та інтересу є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 5 частини першої статті 3 ЦК України). Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частина друга статті 15 ЦК України). Кожна особа

має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового

або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Прокурор заявив в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою

на здійснення функцій у спірних правовідносинах Хмельницької обласної державної адміністрації вимоги про скасування рішення сільської ради, скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку, скасування у державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки, зобов`язання повернути земельну ділянку.

При цьому, розглядаючи відповідний спір, суд має установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси осіб, які звертаються

з позовом, та чи є обраний позивачем спосіб захисту ефективним, тобто таким,

що забезпечить поновлення порушеного права.

У пунктах 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада

2021 року у справі № 359/3373/16-ц зазначено, що «заволодіння громадянами

та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим; розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже,

і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу

(див., зокрема, висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані

у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц; від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 70); від 12 червня 2019 року у справі

№ 487/10128/14-ц (пункт 80); від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 96); від 15 вересня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (пункт 45) та інших. Тому протиправне зайняття такої земельної ділянки або державну реєстрацію права власності на неї за приватною особою слід розглядати як не пов`язане

з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а таке право захищається не віндикаційним, а негаторним позовом».

Такі висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду з огляду на те, що

в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те,

що ділянки належать до водного фонду, набуття приватної власності

на них є неможливим. Як відомо, якщо в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності, то і володіння є неможливим. Тому ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки водного фонду не призводять до заволодіння порушником такою ділянкою. Отже, як зайняття земельної ділянки водного фонду,

так і наявність державної реєстрації права власності на таку ділянку

за порушником із порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати

як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави

чи відповідної територіальної громади, а належним способом захисту прав власника є негаторний позов (див. постанови Великої Палати Верховного Суду

від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 12 червня

2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97), від 15 вересня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (пункт 46)».

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень не є необхідним

для ефективного відновлення його права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункт 100),

від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29)).

Для повернення земельної ділянки, оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

За таких обставин, скасування рішення Рудської сільської ради Кам?янець-Подільського району Хмельницької області від 31 січня 2005 року № 8

про передачу земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,12 га, для ведення індивідуального садівництва, що розташована

в

АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 6822486800:03:001:0103, не є ефективним способом захисту права власника.

Таким чином, належним та ефективним способом захисту прав власності на землі водного фонду є негаторний позов про повернення земельної ділянки, який може бути пред`явлений упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду і на таку вимогу

не поширюється позовна давність.

Позовна вимога щодо повернення земельної ділянки сформульована у позовній заяві як вимога зобов`язального характеру - зобов`язати ОСОБА_1 повернути державі в особі Хмельницької обласної державної адміністрації спірну земельну ділянку.

Отже, саме боржник у разі ухвалення судового рішення про задоволення позову

в цій частині зобов`язаний вчинити певні дії відповідно до статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», норми якої регламентують порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися

від їх вчинення.

Саме державна реєстрація спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі як ділянки сільськогосподарського призначення та проведена державна реєстрація права власності ОСОБА_1 перешкоджає позивачу повернути земельну ділянку на користь держави та відновити її цільове призначення як земельної ділянки водного фонду та належність її до земель природно-заповідного фонду,

які перебувають у постійному користуванні Національного природного парку «Подільські Товтри» (зона регульованої рекреації).

Отже, апеляційний суд з урахуванням змісту права, за захистом якого звернувся позивач, а також характеру його порушення, правильно виснував, що ефективним та належним способом захисту є скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 у Реєстрі речових прав на нерухоме майно

та їх обтяжень.

Згідно з частиною тринадцятою статті 79-1 ЗК України ухвалення судом рішення

про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно

з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Таким чином, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що позов у частині скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності підлягає задоволенню.

Повернення Хмельницькій обласній державній адміністрації спірної земельної ділянки переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоби таке використання відбувалося

за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом спірної земельної ділянки. Судом апеляційної інстанції встановлено, що вона належить до земель водного фонду, а саме до прибережної захисної смуги Дністровського водосховища та знаходиться за 33-35 м від урізу води на території земель природно-заповідного фонду, що перебуває у постійному користуванні Національного природного парку «Подільські Товтри» (зона регульованої рекреації).

Велика Палата Верховного Суду раніше вже звертала увагу на те, що у спорах стосовно прибережних захисних смуг, земель лісогосподарського призначення, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави (зокрема земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення), остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси

у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України, частина третя статті 1 ЗК України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункти «а» і «б» частини першої статті 91, пункти «а» і «б» частини першої статті 96 ЗК України), які набуваються лише згідно

із законом (стаття 14 Конституції України) (див. постанови від 7 листопада

2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункт 127), від 7 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц (пункт 90), від 14 листопада 2018 року № 183/1617/16 (пункт 148), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 53), від 12 червня

2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 117)).

З огляду на викладене у втручанні держави у право мирного володіння власником спірною земельною ділянкою водного фонду у межах прибережної захисної смуги (33-35 м від урізу води) Дністровського водосховища на землях природно-заповідного фонду Національного природного парку «Подільські Товтри»

є легітимна мета контролю за використанням цієї ділянки за цільовим призначенням згідно із загальними інтересами.

Користування приватними особами ділянками водного фонду всупереч чинному законодавству може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і конституційними правами всіх інших осіб на безпечне довкілля, непогіршення екологічної ситуації тощо. У цій справі з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судами обставини та застосовані юридичні норми колегія суддів вважає, що немає невідповідності заходу втручання держави у право власності ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання у це право, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

У справі, рішення в якій переглядається, суспільний інтерес у поверненні спірної земельної ділянки територіальній громаді спрямований на задоволення соціальних потреб: у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права комунальної власності на цю ділянку; у недопущенні зміни цільового призначення земель водного фонду та їх використання з метою житлового та іншого будівництва, що прямо суперечить визначеній законом; у збереженні прибережної захисної смуги Дністровського водосховища, а також у недопущенні забороненої законом діяльності на території Національного природного парку «Подільські Товтри» як об`єкта природно-заповідного фонду.

Контроль за використанням земельних ділянок водного фонду, зайнятих прибережними захисними смугами, згідно з їх цільовим призначенням є важливим для суспільства загалом і для територіальної громади зокрема. Загальний інтерес у контролі за використанням спірної земельної ділянки за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації, безумовно, переважає приватний інтерес однієї особи у збереженні права власності цієї ділянки, отриманої з метою, що прямо суперечить закону.

Отже, апеляційний суд дійшов до правильного висновку, що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки ОСОБА_1 , проявивши розумну обачність, міг і повинен був знати про те, що ця ділянка розташована на незначній відстані від урізу води Дністровського водосховища

та на території природно-заповідного фонду Національного природного парку «Подільські Товтри», інформація про який є загальновідомою. Він міг ознайомитись зі змістом земельного, водного та природоохоронного законодавства (норми якого щодо отримання в власність земельних ділянок водного фонду, а також природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення є доступними, чіткими та передбачуваними), а також за необхідності міг отримати відповідну правову допомогу перед набуттям в власність спірної земельної ділянки. Тому ОСОБА_1 міг і повинен був розуміти, що ця ділянка належить до земель водного та природно-заповідного фонду, і її отримання

у власність для ведення індивідуального садівництва, тим більше будівництво дачного будинку є неможливим в силу імперативних вимог законодавства України. За таких обставин, можливо виснувати про те, що втручання у право власності того об`єкта, який ОСОБА_1 за добросовісної поведінки не міг отримати, не є для нього надмірним тягарем.

Згідно з принципами диспозитивності та змагальності у цивільному процесі України сторони вільні у розпорядженні їхніми процесуальними правами (зокрема, і щодо подання зустрічного позову), несуть ризик настання наслідків, пов`язаних

із вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій, а суд не має можливості розглянути не ініційовані сторонами питання (пункти 4 і 5 частини третьої статті 2, частини перша - четверта статті 12, частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

Під час розгляду цієї справи ОСОБА_1 розпорядився своїми процесуальними правами та не заявив зустрічний позов про надання належного відшкодування моральної та матеріальної шкоди у зв`язку з вимогою про повернення спірної земельної ділянки, однак він не позбавлений права заявити вимоги

про відшкодування завданої збитків матеріальної та моральної шкоди у разі, якщо такі завдані.

Отже, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення

про часткове задоволення позову, апеляційний суд дійшов до правильного висновку про повернення ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,12 га,

кадастровий номер 6822486800:03:001:0103, яка розташована в межах села Цвіклівці Перші Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, на користь державі в особі Хмельницької обласної державної адміністрації, скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 0,12 га, кадастровий номер 6822486800:03:001:0103, у Державному земельному кадастрі та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею

0,12 га, кадастровий номер 6822486800:03:001:0103 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 789784868224).

Щодо доводів касаційної скарги про неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду

Перевіряючи доводи заявника про неврахування апеляційним судом висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах), викладених

у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі

№ 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 20 червня 2018 року у справі

№ 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18), від 12 грудня 2018 року у справі

№ 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18), від 12 грудня 2018 року у справі

№ 372/51/16- ц (провадження № 14-511цс18), від 05 травня 2019 року у справі

№ 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19), від 05 червня 2018 року у справі

№ 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі

№ 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі

№ 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі

№ 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі

№ 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) від 19 січня 2021 року у справі

№ 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року

у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня

2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), колегія суддів враховує таке.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення,

де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (постанови Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15-г, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11, від 16 січня 2019 року у справі №757/31606/15-ц, від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19, від 26 травня 2021 року у справі № 910/8358/19).

Подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16, від 25 квітня 2018 року у справі № 910/24257/16).

Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними

та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.

З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин,

які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин

та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц; провадження № 14-43цс22).

Отже, правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру

для всіх без винятку справ, а тому колегія суддів не бере до уваги посилання заявника на неврахування апеляційним судом висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня

2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18), від 12 грудня

2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16- ц (провадження № 14-511цс18), від 05 травня

2019 року у справі № 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19), від 05 червня

2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня

2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня

2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року

у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня

2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76).

Саме по собі посилання на неоднакове застосування положень норм матеріального права у різних справах хоч і у подібних правовідносинах,

але з різними встановленими обставинами, не має правового значення

для справи, яка є предметом перегляду, та не свідчить про різне застосування

чи тлумачення норм матеріального права.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що позов поданий до неналежного відповідача

Доводи представника заявника про те, що на день ухвалення судового рішення апеляційним судом ОСОБА_1 не був власником спірної земельної ділянки не має правового значення для вирішення цього спору з огляду на те, що ОСОБА_1

був її власником на день звернення керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою

на здійснення функцій у спірних правовідносинах - Хмельницької обласної державної адміністрації, до суду першої інстанції.

Чинним цивільним процесуальним законодавством визначено, що апеляційний перегляд справи відбувається в межах пред`явлених позовних вимог

із визначеним у суді першої інстанції колом учасників справи.

Заміна неналежного відповідача або залучення до справи співвідповідача може проводитися виключно судом першої інстанції, оскільки наслідком таких

дій є розгляд справи спочатку. ЦПК України не передбачено можливості заміни неналежної сторони судом апеляційної інстанції.

Факт вибуття спірного майна із власності ОСОБА_1 на стадії апеляційного перегляду судового рішення, яким це майно зобов`язано цього відповідача повернути, свідчить лише про недобросовісну поведінку останнього,

яка направлена на недопущення реального виконання судового рішення,

про яке він обізнаний і яке він оскаржує.

Решта доводів касаційної скарги зводяться до незгоди з оскарженим судовим рішенням у справі та переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на постанову Хмельницького апеляційного суду від 14 листопада 2023 року є необґрунтованою, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судових рішень.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів представника заявника

та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить із того, що у цій справі сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України

є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно

до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах,

де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини,

яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень

та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним

і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури

у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services

v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)

від 19 грудня 1997 року).

Оскільки постанова Хмельницького апеляційного суду від 14 листопада 2023 року є законною та обґрунтованою, прийнятою з правильним застосуванням норм матеріального права та додержанням норм процесуального права і підстави

для її скасування відсутні, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на постанову Хмельницького апеляційного суду від 14 листопада 2023 року суд відмовляє.

Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 ,

на постанову Хмельницького апеляційного суду від 14 листопада 2023 року

у справі за позовом керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури

в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою на здійснення функцій у спірних правовідносинах - Хмельницької обласної державної адміністрації, до Жванецької сільської ради, ОСОБА_1 , треті особи: Національний природний парк «Подільські Товтри», Басейнове управління водних ресурсів річок Прут та Сірет, Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області, про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, скасування державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Сердюк

С. О. Карпенко

І. М. Фаловська