Ухвала

від 19.03.2024 по справі 320/10110/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

19 березня 2024 року м. Київ № 320/10110/24

Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиці А.М., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами Золочівської окружної прокуратури до Державної комісії України по запасах корисних копалин, Державної служби геології та надр України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Надробудсервіс» про визнання протиправним та скасування протоколу, визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправним та скасування спеціального дозволу,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Золочівська окружна прокуратура з позовом до Державної комісії України по запасах корисних копалин, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Надробудсервіс» про визнання протиправним та скасування протоколу, визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправним та скасування спеціального дозволу, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати протокол від 29.03.2018 №4336 засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин за виключенням внесення змін протоколом засідання Державної комісії України №5458 від 10.02.2022 в частині апробації запасів пісків Північно-східної ділянки Єлиховицького родовища;

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 31.08.2018 №300 в частині надання спеціального дозволу на користування надрами ТзОВ «Надробудсервіс»;

- визнати протиправним та скасувати спеціальний дозвіл на користування надрами від 24.09.2018 №6282, виданий ТзОВ «Надробудсервіс» для видобування корисних копалин видобування пісків в якості сировини придатної для дорожнього будівництва, а також благоустрою рекультивації та планування на території Єлиховицького родовища Північно східна ділянка Золочівського району Львівської області.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 позовну заяву Золочівської окружної прокуратури залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав поважності пропуску цього строку та відповідних доказів.

На виконання вимог вказаної вище ухвали суду, представником позивача була подана до суду заява про поновлення пропущеного строку, в обгрунтування якої зазначено, що Львівська обласна прокуратура до 19.07.2023 не володіла інформацією щодо недотримання Державною службою геології та надр України та Державною комісією України по запасах корисних копалин законодавства, що порушує інтереси держави. Факт незаконності протоколу ДКЗ від 22.03.2018 №4336, наказу Держгеонадр від 31.08.2018 №300 та спеціального дозволу на користування надрами від 24.09.2018 №6282, виданого ТзОВ «Надробудсервіс» встановлено після співставлення журналів реєстрації форм 3-гр, спеціального дозволу на користування надрами №6282, матеріалів ліцензійної справи вказаного дозволу, а також інформації Державної служби геології та надр України щодо спеціальних дозволів на користування надрами, які обліковуються за надрокористувачем. Листом від 19.07.2023 №4077/03-4/2-23 Державною службою геології та надр України надано інформацію про відсутність у ТзОВ «Надробудсервіс», окрім спірного, виданих спеціальних дозволів на користування надрами в Золочівському районі Львівської області. Таким чином, представник позивача вважає, що незаконність оскаржуваних рішень та дозвільних документів встановлена прокурором після 19.07.2023, а тому процесуальний строк для звернення до суду пропущений з поважних причин та підлягає обчисленню з цієї дати.

На підставі викладених вище аргументів та висновків, представник позивача просив суд поновити позивачу строк на звернення до адміністративного суду з позовною заявою.

Розглянувши подану позивачем до суду заяву про поновлення пропущеного строку, перевіривши доводи та аргументи зазначені позивачем, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

При цьому, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Разом з тим, наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані ст.123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 р. №340/1019/19).

Крім того, у постанові від 13.02.2019 у справі №826/13768/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у випадках звернення до суду суб`єкта владних повноважень (прокурора) відлік строку для звернення до суду цей Кодекс пов`язує з виникненням підстав, що надають йому право на таке звернення. Водночас строки покликані забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів визначеності, і сторонам слід очікувати, що ці норми будуть застосовані.

Враховуючи викладене вище, початок перебігу строку, встановленого для подання до суду позову стосується всіх суб`єктів, які мають намір та право оскаржувати рішення суду, та не пов`язується із відповідними функціями та компетенцією суб`єкта, адже інше призводить до можливості держави через такі дії практично необмежено у часі реалізувати право на звернення до суду за власним волевиявленням.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.09.2023 у справі №380/8650/22.

Обґрунтовуючи свою позицію тим, що у вказаному спорі має місце триваюче правопорушення, позивач вказав, що під час його звернення до суду з даним позовом порушення законодавства тривають, оскаржувані протокол Державної комісії України по запасах корисних копалин від 29.03.2018 №4336, наказ Державної служби геології та надр України від 31.08.2018 №300 та виданий на його підставі спеціальний дозвіл на користування надрами від 24.09.2018 №6282, є чинним, тож підстави для звернення за захистом порушених інтересів держави не припинили існувати. Також прокурор зазначає, що підстави для звернення з даним позовом до суду виникли після отримання всіх матеріалів 19.07.2023, які стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень.

Щодо даного обґрунтування про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч.1 ст. 4 КАС України).

У чинному законодавстві України не визначено поняття "триваюче правопорушення". Разом з тим за загальноприйнятим у теорії права визначенням триваючим вважають правопорушення, яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов`язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов`язків або виявлення правопорушення.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 № 810/1224/17.

Спірні накази є актами індивідуальної дії, дії яких вичерпуються їх виконанням.

Отже, у даному випадку відсутнє триваюче правопорушення.

Щодо посилань позивача про те, що підстави для звернення з даним позовом до суду виникли після отримання позивачем інформації та матеріалів 19.07.2023, суд зазначає, що вказані обгрунтування не підтверджують поважність причин пропуску строку звернення до суду та не можуть бути розцінені судом, як підстава поважності пропуску строку звернення з позовною заявою до суду. Суд зауважує, що посилання позивача на отримання 19.07.2023 ним всіх належних документів, які стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень не може вважатися поважною підставою щодо поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, оскільки вказане не припиняє (не перериває) строків, встановлених законодавцем щодо звернення із позовом до суду, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ці дати не пов`язуються з початком перебігу строку звернення до суду у випадку, коли законом встановлений строк для вчинення особою активних дій.

Частиною 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що у разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина або представництва інтересів держави у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом.

Суд звертає увагу, що заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду не містить жодних обгрунтувань, які б вказували на наявність обставин об`єктивного і непереборного характеру про неможливість прокурора отримати відомості, на підставі яких мало б бути подано позовну заяву раніше, у визначені законом терміни.

Інститут обмеження строку звернення до суду є однією з фундаментальних основ верховенства права і забезпечення правової визначеності суб`єктів правовідносин.

На думку суду, у разі пропуску строку звернення до суду на строк більше близько 6 (шести) років з моменту прийняття оскаржуваних протоколу, наказу та спеціального дозволу, поважність причин такого пропуску повинні бути на стільки важливими, ґрунтовними та вагомими, що поновлення таких строків, повинно переважати над ставленням під сумнів багаторічних суспільних відносини, що склалися за ці роки.

Окремо суд зазначає, що у даній справі позивач Золочівська окружна прокуратура представляє інтереси держави. При цьому, у разі розгляду питань порушень інтересів держави строк на звернення до суду має обчислюватись саме з моменту коли порушення інтересів держави відбулось, а не з моменту коли це стало відомо прокурору, або окремій посадовій особі. Обчислення строку звернення до суду не може ставитись в залежність від моменту дізнання представником державного апарату про певні обставини, в іншому випадку інститут обмеження строку звернення до суду буде нівельований. Держава має забезпечувати відповідний моніторинг, контроль за дотриманням своїх інтересів постійно і має для цього широкий (майже безмежний) обсяг механізмів.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання вчиняти дії з метою їх відновлення не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду та належних обґрунтувань обставин і доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом позивачем не наведено та не доведено.

Наведене свідчить про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду та про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху відповідно до вимог статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду та належних обґрунтувань обставин і доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом позивачем не наведено та не доведено.

Частиною 2 ст.123 КАС України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

При цьому, суд звертає увагу, що при визначенні наслідків пропущення строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою застосовуються правила ч.2 ст.123 КАС України та не можуть застосовуватись правила ст.121 КАС України, якими врегульовано питання поновлення, продовження або відмови в такому поновленні чи продовженні процесуального строку саме щодо вчинення окремої процесуальної дії.

Таким чином, виходячи з аналізу викладених вище обставини та наданих доказів у їх сукупності, враховуючи те, що підстави, з яких пропущено строк звернення до суду визнані судом неповажними, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви Золочівської окружної прокуратури.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 123, 160, 161, п.1 ч.4 ст.169, ч.8 ст. 169, ст.ст. 241-243, 248, 251 КАС України, суддя

У Х В А Л И В:

1. Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду зазначені Золочівською окружною прокуратурою.

2. Позовну заяву Золочівської окружної прокуратури - повернути.

3. Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

4. Копію ухвали разом з позовною заявою і доданими до неї документами надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.256 КАС України з моменту її підписання суддею (суддями). Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.293-297 КАС України, протягом п`ятнадцяти днів, з дня складання повного тексту ухвали.

Суддя Перепелиця А.М.