Рішення

від 20.03.2024 по справі 380/24493/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2024 рокусправа № 380/24493/23Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м. Львові, в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ходорівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся з позовною заявою до Ходорівської міської ради (місцезнаходження: вул. Грушевського, 38, м. Ходорів, Львівська область, 81752; ЄДРПОУ: 26269949), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення ХІV сесії VIII скликання Ходорівської міської ради №2785 від 27.04.2023 «Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 (с.Жирова Стрийського району Львівської області);

- зобов?язати Ходорівську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0.3400 га, кадастровий номер 4621582700:05:004:1083 (с.Жирова, Стрийського району, Львівської області) ОСОБА_1 у власність, для ведення особистого селянського господарства із прийняттям вмотивованого та обґрунтованого рішення з урахуванням висновків суду.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що йому на праві приватної власності належить житловий будинок, розташований у АДРЕСА_1 згідно договору дарування від 04.04.2013. Попереднім власником цього житлового будинку була мати позивача ОСОБА_3 , яка набула його у власність від свого рідного брата ОСОБА_4 згідно договору дарування від 11.05.2007. Згідно записам земельно-кадастрової книги села, за цим господарством обліковується земельна ділянка площею 0.59га., з них 0.25га для будівництва і обслуговування житлового будинку і 0.34га для ведення особистого селянського господарства. Дядько, мати, і позивач використовували дану земельну ділянку. Земельна ділянка для обслуговування будинку площею 0.25га передана позивачу у власність згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Рішенням 20 сесії 6 скликання Жирівської сільської ради Жидачівського району Львівської області № 290 від 10.09.2013р., пункт 2, ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в с.Жирова, орієнтовно площею 0.34га. На підставі вказаного рішення позивач розробив технічну документацію щодо земельної ділянки, якій було присвоєно кадастровий номер 4621582700:05:004:1083. У травні 2021 позивач звернувся до відповідача та просив затвердити проект землеустрою, однак рішенням IV сесії VIII скликання Ходорівської міської ради № 881 від 08.06.2021 «Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в с.Жирова, площею 0.3400га, кадастровий номер 4621582700:05:004:1083 із підстав розробленого ПП «Картограф» проекту землеустрою та заяв громадян щодо достовірності надання цілісної земельної ділянки у власність.

В подальшому, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2022 у справі №380/14005/22 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення IV сесії VIII скликання Ходорівської міської ради №881 від 08.06.2021 «Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 (с.Жирова Стрийського району Львівської області)». Зобов`язано Ходорівську міську раду повторно розглянути заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,3400 га, кадастровий номер 4621582700:05:004:1083 (с.Жирова Стрийського району Львівської області) у власність для ведення особистого селянського господарства із прийняттям вмотивованого та обґрунтованого рішення з урахуванням висновків суду.

Після набрання вказаним судовим рішенням законної сили, позивач повторно звернувся до відповідача з проханням затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства з врахуванням висновків суду. Однак, рішення ХІV сесії VIII скликання Ходорівської міської ради №2785 від 27.04.2023 «Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 (с.Жирова Стрийського району Львівської області) позивачу повторно відмовлено в затвердженні проекту землеустрою, з підстави введення на території України воєнного стану та заборони безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну.

З вказаним рішенням відповідача позивач не погоджується, оскільки вказує, що дозвіл на розробку проекту землеустрою він отримав ще до введення воєнного стану. Крім цього, з посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 27.07.2023 у справі №392/856/22, зазначає, що заборона безоплатної передачі земель під час воєнного стану не поширюється на випадки виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Відтак, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою судді від 06.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача 22.11.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що згідно з підпунктом 5 п. 27 Розділу X Земельного кодексу України, під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Отже, Ходорівська міська рада може повторно розглянути заяву позивача щодо затвердження проекту землеустрою лише після завершення дії на території України воєнного стану. Враховуючи викладене, просить відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 20.02.2024 залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача фізичну особу ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

14.03.2024 на адресу суду від третьої особи ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, водночас оскільки останній не є відповідачем у цій справі, суд розглядає такий відзив як письмові пояснення по суті справи. Зі змісту вказаних пояснень слідує, що ОСОБА_2 не погоджується зі заявленими позовними вимогами та просить суд відмовити в задоволенні позову з огляду на те, що ОСОБА_1 недобросовісним шляхом вирішив приватизувати земельну ділянку, якою користувалася баба ОСОБА_2 , ОСОБА_5 до березня 2018 року, а після її смерті, яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 , землекористувачем став ОСОБА_2 .

Вказує, що позивач восени 2022 року зорав приблизно 0.25 га городу ОСОБА_2 і засіяв ячменем. З приводу самовільного захоплення Білоусом більшої частини земельної ділянки ОСОБА_2 , він звернувся до Ходорівської міської ради, в результаті чого була створена комісія, яка виїхала на місце і 01.06.2023 склала Акт про порушення ОСОБА_1 земельного законодавства. Крім того 14.08.2023 ОСОБА_1 міською радою направлено Лист-заборону під №36, у якій зазначено, що земельна ділянка, яку неправомірно використовує ОСОБА_1 належить до земель комунальної власності, а тому самоправно він не має права нею користуватися.

Також зауважує, що ОСОБА_1 ще у 2013 році отримав рішення Жирівської сільської ради на приватизацію земельних ділянок площею 0.25 га для ОЖБ та 0.34 га для ОСГ, а технічну документацію виготовив тільки у 2017 році. Коли у 2017 році на місце прибув працівник ПП «Картограф», щоб ознайомитися з земельними ділянками та провести відповідні заміри і зйомки, ОСОБА_1 замість земельної ділянки, яку мав у полі його дядько розміром 0.25 га, вказав на земельну ділянку ОСОБА_2 і таким чином більша частина земельної ділянки ОСОБА_2 , приблизно 0.25 га зазначена у технічній документації як земельна ділянка ОСОБА_6 , а йому залишилося всього 0.09 га.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_3 .

Рішенням 20 сесії 6 скликання Жирівської сільської ради Жидачівського району Львівської області № 290 від 10.09.2013, наданий дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в с. Жирова, орієнтовно площею 0.34 га.

На підставі вказаного рішення позивач замовив, а Приватне підприємство «Картограф» розробило технічну документацію щодо земельної ділянки, якій було присвоєно кадастровий номер 4621582700:05:004:1083.

У травні 2021 року позивач звернувся до відповідача та просив затвердити проект землеустрою.

Рішенням IV сесії VIII скликання Ходорівської міської ради № 881 від 08.06.2021р. «Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 (с. Жирова, Стрийського району, Львівської області) відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в с.Жирова, площею 0.3400га, кадастровий номер 4621582700:05:004:1083.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звертався до суду та рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2022 у справі №380/14005/22 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення IV сесії VIII скликання Ходорівської міської ради №881 від 08.06.2021 «Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 (с.Жирова Стрийського району Львівської області)». Зобов`язано Ходорівську міську раду повторно розглянути заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,3400 га, кадастровий номер 4621582700:05:004:1083 (с.Жирова Стрийського району Львівської області) у власність для ведення особистого селянського господарства із прийняттям вмотивованого та обґрунтованого рішення з урахуванням висновків суду.

Вказане судове рішення постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2023 у справі №380/14005/22 було скасоване. Позовні вимоги ОСОБА_1 також задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення IV сесії VIII скликання Ходорівської міської ради №881 від 08.06.2021 «Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 (с.Жирова Стрийського району Львівської області)». Зобов`язано Ходорівську міську раду Стрийського району Львівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3400 га, кадастровий номер 4621582700:05:004:1083 (с.Жирова Стрийського району Львівської області) у власність для ведення особистого селянського господарства, і за результатами розгляду цієї заяви прийняти обґрунтоване рішення відповідно до чинного законодавства.

При цьому, підставою для скасування вищенаведеного рішення суду першої інстанції слугувало порушення судом норм процесуального права, яке полягало у незалученні ОСОБА_2 до участі у розгляді справи №380/14005/22, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду.

Зокрема, судом апеляційної інстанції у справі №380/14005/22 встановлено, що ОСОБА_2 , який був апелянтом у справі №380/14005/22, був заінтересований в розгляді справи щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3400 га, кадастровий номер 4621582700:05:004:1083 (с.Жирова Стрийського району Львівської області) позивачу у власність для ведення особистого селянського господарства. Однак, судом першої інстанції ОСОБА_2 не був залучений до розгляду справи як третя особа.

Наведені вище обставини встановлені судовим рішенням у справі №380/14005/22, яке набрало законної сили, а тому в силу вимог ч. 4 ст. 78 КАС України не потребують доказування в рамках цією справи.

Після набрання постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2023 у справі №380/14005/22 законної сили, ОСОБА_1 повторно звернувся до відповідача зі заявою від 09.03.2023 вх.№01-30/176 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3400 га, кадастровий номер 4621582700:05:004:1083 ( АДРЕСА_1 ) у власність для ведення особистого селянського господарства.

За результатами розгляду вказаної заяви, а також повторного розгляду заяви від 13.05.2021 вх.№996 на виконання судового рішення та постанови про відкриття виконавчого провадження від 08.03.2023 №71238887, взявши до уваги проект землеустрою, розроблений ПП «Картограф», Ходорівською міською радою ХІV сесії VIII скликання прийнято рішення №2785 від 27.04.2023 «Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 (с.Жирова Стрийського району Львівської області). Підставою для відмови в затвердженні проекту землеустрою в цей раз слугувала заборона безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність, введена підпунктом 5 п. 27 Розділу X Земельного кодексу України на період дії воєнного стану на території України.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом, за захистом свого порушеного права.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - ЗК України).

Згідно з частиною 1 статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За змістом абзацу 1 частини 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частини 2 статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з пунктом «в» частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пунктів «б», «г» частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності

- для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

- для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадян в межах норм безоплатної приватизації визначено статтею 118 ЗК України.

Так, відповідно до частини 6, абзаців 1-3 частини 7 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно з п. 6 ч. 3 ст. 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з ч. 9 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з ч.ч. 10-11 ст. 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Отже, відповідач наділений повноваженнями щодо передачі земельної ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності.

Передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок, а надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття в подальшому суб`єктом владних повноважень позитивного рішення щодо відведення земельної ділянки у власність.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема від 28 січня 2020 року у справі №2240/2962/18, від 28 лютого 2020 року у справі №806/3304/18, від 8 вересня 2020 року у справі № 812/1450/17, від 26 жовтня 2021 року у справі №160/5982/19 та від 23 грудня 2021 року у справі №480/4737/19.

Відповідно до ч. 8 ст. 186 ЗК України, підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Отже, відповідно до процитованої вище статті 186 Земельного кодексу України (в редакції Закону №1423-ІХ), зокрема, органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки у власність, надано повноваження на погодження та затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. При цьому, підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що Ходорівська міська рада, розглянувши заяви позивача від 13.05.2021 вх.№996 та від 09.03.2023 №01-30/176 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3400 га, кадастровий номер 4621582700:05:004:1083 (вул. Січових Стрільців, 125, с.Жирова, Стрийського району, Львівської області) у власність для ведення особистого селянського господарства, рішенням від 27.04.2023 №2785 відмовила у затвердженні такого проекту землеустрою, у зв`язку із введенням на території України воєнного стану.

Надаючи правову оцінку такому рішенню, необхідно зазначити, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався та діє на теперішній час.

Законом України від 24.03.2022 № 2145-ХІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», який набрав чинності 07.04.2022, внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до Земельного кодексу України.

Відповідно до підп. 5 п. 27 Перехідних положень ЗК України під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

В подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель» від 19.10.2022 № 2698-IX підпункт 5 п. 27 Перехідних положень ЗК України доповнено другим реченням такого змісту: «Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом».

Згідно з підп. 12 п. 27 Перехідних положень ЗК України функціонування Державного земельного кадастру вважається призупиненим.

Рішення про відновлення або подальше призупинення функціонування Державного земельного кадастру приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин. Рішення про призупинення, відновлення функціонування Державного земельного кадастру у триденний строк підлягають опублікуванню в газеті «Голос України».

Порядком ведення Державного земельного кадастру можуть встановлюватися обмеження щодо повноважень державних кадастрових реєстраторів, а також визначатися інші особливості ведення Державного земельного кадастру.

Передача органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування земельних ділянок державної, комунальної власності у власність, користування у період, коли функціонування Державного земельного кадастру призупинено, не здійснюється (крім передачі в оренду земельних ділянок відповідно до підпункту 2 цього пункту).

Згідно з підп. 23 п. 27 Перехідних положень ЗК України у період дії воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях особливості регулювання земельних відносин, передбачені цим пунктом, діють відповідно в межах України або окремої її місцевості, у якій введено воєнний стан.

Отже, як на час розгляду цієї справи у суді, так і на час прийняття відповідачем рішення від 27.04.2023 №2785 про відмову позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у приватну власність, в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом №389-VIII.

При цьому, з огляду на зміни, які внесені до ЗК України Законом № 2145-IX та Законом від 19.10.2022 № 2698-IX, з 7 квітня 2022 року до припинення (скасування) воєнного стану в Україні органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації, за винятком передачі земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також безоплатної передачі у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності Земельним Кодексом України.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.

Водночас, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Суд зазначає, що у відповідача, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні, фактично існує заборона відносно безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність, зокрема, що стосується прийняття позитивного рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу для надання у власність.

При цьому, позивачем до матеріалів справи не долучено належних доказів того, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером: 4621582700:05:004:1083 була передана йому, чи його спадкодавцям в законне користування до набрання чинності Земельним Кодексом України.

Так, як слідує з акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки м. Ходорів Стрийського району Львівської області №5 від 01.06.2023, складеного Ходорівською міською радою, старшим інспектором відділу земельних ресурсів виконавчого комітету Ходорівської міської ради - Добушем Ю.С., спеціалістом І-ї категорії відділу земельних ресурсів виконавчого комітету Ходорівської міської ради - Завадою Н.О., старостою Жирівського старостинського округу Пивовар О.М. проведено обстеження земельної ділянки з кадастровими номерами: 4621582700:05:004.1083 площею: 0.3322га, яка знаходиться в межах Жирівського старостинського округу Стрийського району, Львівської області.

При обстеженні вказаної земельної ділянки сільського господарського призначення виявлено її самовільне зайняття шляхом вирощування сільськогосподарських культур.

Комісією встановлено, що самовільне зайняття земельної ділянки, вчинено громадянином ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , чим порушено статті 125, 126, 211 Земельного кодексу України.

Листом виконавчого комітету Ходорівської міської ради від 14.08.2023 №36 позивача повідомлено, що земельна ділянка, яка неправомірно ним використовується - знаходиться у власності Ходорівської міської ради і в подальшому він немає права її використовувати до отримання правовстановлюючих документів.

Таким чином, за обставин що склалися, суд зазначає, що чинне законодавство, яке регулює відносини у період воєнного стану не містить інших винятків у застосуванні положень підпункту 5 пункту 27 Розділу X «Перехідних положень» ЗК України, а також не містить застережень, що розгляд поданих клопотань про надання дозволу на складення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність переноситься на період після припинення воєнного стану, не зупиняє перебіг строків, встановлених для розгляду даного питання, а також не звільняє від виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 03.08.2023 у справі № 300/3771/22.

Відтак, приймаючи спірне рішення №2785 від 27.04.2023, відповідач діяв у відповідності до положень підпункту 5 пункту 27 розділу «Перехідні положення» ЗК України, оскільки інших альтернативних дій Ходорівська міська рада не вправі була вчиняти. Таким чином, у суду відсутні підстави для скасування такого рішення та, відповідно для зобов`язання Ходорівської міської ради до повторного розгляду заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0.3400 га, кадастровий номер 4621582700:05:004:1083 (с.Жирова, Стрийського району, Львівської області) у власність, для ведення особистого селянського господарства.

Покликання позивача на висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, сформованого у постанові від 27 липня 2023 року у справі №392/856/22, суд відхиляє, оскільки у цій постанові окреслено питання виконання рішення суду загальної юрисдикції, яким орган місцевого самоврядування було прямо зобов`язано виділити особі земельну ділянку у натурі (на місцевості) в умовних кадастрових одиницях.

Водночас, на відміну від обставин справи №392/856/22, за правовідносин, що виникли у цій справі, на Ходорівську міську раду не покладалося обов`язку безумовного затвердження проекту землеустрою позивачу та передання її у власність.

Суд зауважує, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2023 у справі №380/14005/22 було зобов`язано Ходорівську міську раду Стрийського району Львівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3400 га, кадастровий номер 4621582700:05:004:1083 (с.Жирова Стрийського району Львівської області) у власність для ведення особистого селянського господарства, і за результатами розгляду цієї заяви прийняти обґрунтоване рішення відповідно до чинного законодавства, що власне і було зроблено відповідачем.

Щодо аргументів позивача про те, що дозвіл на розробку проекту землеустрою він отримав ще до введення воєнного стану та відповідної заборони, суд зазначає наступне.

Верховний Суд у складі у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі №803/1541/16 сформував правовий підхід у питанні вибору правового регулювання у випадку його зміни за час розгляду компетентним органом відповідної заяви. Так, Верховний Суд виснував: «у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.

51. Якщо під час розгляду заяви особи суб`єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.

52. У теорії права допускається можливість застосування до триваючих відносин до їх завершення нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, за окремим рішенням і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду «переживаючої» (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Водночас, таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб`єкту владних повноважень права на самовільне застосування нечинних правових норм.

53. Правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац 4 п. 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018).

…

55. З огляду на наведене, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у цій справі вважає правильним підхід, застосований у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №826/10971/16, за яким рішення за результатами розгляду заяви про надання спеціального дозволу на користування надрами приймається за законодавством, що діє на час прийняття рішення про надання чи відмову у наданні дозволу (а не на час звернення з заявою)».

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у справі № 640/17787/20 (постанова від 25.01.2023), а також у справі №826/15114/17 (постанова від 11.06.2020).

Частиною 1 статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України в рішенні від 05.05.2001 № 3-рп/2001 зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Аналогічні висновки наведені в рішенні Конституційного Суду України від 02.07.2002 13-рп/2002.

У суду відсутні підстави вважати, що в спірних правовідносинах не було додержано приписів ч. 1 ст. 58 Конституції України, оскільки на момент набрання чинності Законом України 24.03.2022 № 2145-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», правовідносини щодо розгляду заяви позивача про затвердження проекту землеустрою не закінчилися.

Приймаючи Закон №2145-IX, законодавець з метою недопущення зловживань переслідував ціль заборонити прийняття рішення про безоплатну передачу земель та надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі. Вказаний Закон встановлює абсолютно визначене імперативне правило, зміст якого полягає у забороні органам місцевого самоврядування під час дії воєнного стану приймати рішення, зокрема про безоплатну передачу земельних ділянок у власність, завершальним етапом якої є саме затвердження проекту землеустрою про відведення земельної ділянки у власність. У такий спосіб законодавцем встановлено самостійну підставу для відмови у затвердженні проекту землеустрою у випадку, якщо відповідне питання (клопотання) розглядається після 07.04.2022 (день набрання чинності згаданим Законом) в період дії воєнного стану не залежно від дати його надходження до органу місцевого самоврядування.

Необхідно також зауважити, що у справі №300/3771/22, в якій Верховний Суд в силу підпункту 5 пункту 27 розділу «Перехідні положення» ЗК України дійшов висновку про відсутність в умовах воєнного стану правових підстав для зобов`язання сільської ради надати дозвіл на виготовлення проектів землеустрою для відведення земельних ділянок у власність, позивач також звертався з відповідним клопотанням ще у 2021 році, тобто до запровадження воєнного стану та набранням чинності Законом № 2145-IX.

Суд також враховує, що передбачена пп. 5 п. 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України заборона є тимчасовою.

Водночас, позивач не позбавлений права після закінчення воєнного стану в Україні повторно звернутися до органу місцевого самоврядування для вирішення питання затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Враховуючи висновки суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволені позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяБратичак Уляна Володимирівна