Рішення

від 20.03.2024 по справі 520/1895/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2024 р. № 520/1895/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд задовольнити позовну заяву та ухвалити рішення про скасування Рішення Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області від 22 грудня 2023 року № 1921-VIII «Про умови оплати праці головного лікаря комунального некомерційного підприємства «Барвінківська центральна міська лікарня» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області в 2024 році», яким протиправно призначено головному лікарю комунального некомерційного підприємства «Барвінківська центральна міська лікарня» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області Олександру Халєєву щомісячну доплату у розмірі 50% до посадового окладу за складність та напруженість в роботі з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року в межах фонду оплати праці на 2024 рік, а також визначено здійснити матеріальну допомогу на оздоровлення головному лікарю комунального некомерційного підприємства «Барвінківська центральна міська лікарня» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області Олександру Халєєву у розмірі посадового окладу під час надання основної відпустки у 2024 році.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що п.п. 1 п. а ст. 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні" Барвінківська міська рада Ізюмського району Харківської області не наділена повноваженнями призначати головному лікарю комунального некомерційного підприємства «Барвінківська центральна міська лікарня» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області ОСОБА_2 щомісячну доплату у розмірі 50% до посадового окладу за складність та напруженість в роботі з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року в межах фонду оплати праці на 2024 рік та здійснювати матеріальну допомогу на оздоровлення останньому у розмірі посадового окладу під час надання основної відпустки у 2024 році.

Ухвалою суду від 25.01.2024 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до Електронного кабінету, яка міститься в матеріалах справи.

Представником відповідача 12.02.2024 до канцелярії суду через підсистему "Електронний суд" надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, та зазначає, що діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Оцінивши повідомлені сторонами обставини, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Закон України «Про місцеве самоврядування» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Згідно частини 1 статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (частина 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до частини 3 статті 24 цього Закону органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Частинами 1, 12, 14 - 16 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.

Не пізніш як на другій сесії затверджується регламент роботи відповідної ради, а також положення про постійні комісії ради.

Порядок проведення першої сесії ради, порядок обрання голови та заступника (заступників) голови районної у місті, районної, обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». До прийняття регламенту ради чергового скликання застосовується регламент ради, що діяв у попередньому скликанні.

Протоколи сесій сільської, селищної, міської ради, прийняті нею рішення підписуються особисто сільським, селищним, міським головою, районної у місті, районної, обласної ради - головою відповідної ради, у разі їх відсутності - відповідно секретарем сільської, селищної, міської ради, відповідно заступником голови районної у місті, районної ради чи першим заступником, заступником голови обласної ради, а у випадку, передбаченому частинами сьомою та восьмою цієї статті, - депутатом ради, який за дорученням депутатів головував на її засіданні.

Приписами частини 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос (частина 2 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Частиною 3 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.

При цьому, у відповідності до частини 4 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення сільської, селищної, міської ради у п`ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень. Рада зобов`язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо рада відхилила зауваження сільського, селищного, міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, воно набирає чинності.

Частиною десятою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

В рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2009 від 16.04.2009 зазначено, що гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України.

Отже, органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскаржуваним рішенням Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області головному лікарю комунального некомерційного підприємства «Барвінківська центральна міська лікарня» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області Олександру Халєєву призначено щомісячну доплату у розмірі 50% до посадового окладу за складність та напруженість в роботі з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року в межах фонду оплати праці на 2024 рік, а також визначено надати матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі посадового окладу під час надання основної відпустки у 2024 році; дозволено сумісництво на посаді лікаря акушера-гінеколога хірургічного відділення з ліжками гінекологічного профілю у розмірі 0,25 ставки і лікаря фізичної та реабілітаційної допомоги загально-лікарняного штату у розмірі 0,25 ставки з оплатою згідно чинного законодавства України з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року.

Суд зазначає, що частиною другою статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування від 15 жовтня 1985 року, ратифікованої Законом України № 452/97-ВР від 15.07.1997, встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене зі сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.

Статтею 144 Конституції України визначено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про оплату праці» держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників. Умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону.

Умови оплати праці працівників закладів охорони здоров`я та установ соціального захисту населення на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери (далі - Умови) затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України 05.10.2005 № 308/519 «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров`я та установ соціального захисту населення» (зі змінами).

Пунктом 1 Рішення №1921-VIII головному лікарю комунального некомерційного підприємства «Барвінківська центральна міська лікарня» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області Олександру Халєєву призначено щомісячну доплату у розмірі 50% до посадового окладу за складність та напруженість в роботі з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року в межах фонду оплати праці на 2024 рік.

Підставою для встановлення щомісячної доплати у розмірі 50% до посадового окладу за складність та напруженість в роботі з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року в межах фонду оплати праці на 2024 рік є абзац другий пункту 1.6 глави 1 Умов, згідно якого преміювання керівників закладів, установ, встановлення їм надбавок та доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюється за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці.

Абзацом 3 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 №524 «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сери» (зі змінами) встановлено, що з 1 січня 2012 р. медичним і фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів (установ) виплачується допомога на оздоровлення у розмірі посадового окладу під час надання основної щорічної відпустки.

Відповідно до абзацу другого пункту 1.6 глави 1 Умов преміювання керівників закладів, установ, встановлення їм надбавок та доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюється за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці.

Пунктом 2 Рішення №1921-VIII дозволено головному лікарю комунального некомерційного підприємства «Барвінківська центральна міська лікарня» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області Олександру Халєєву сумісництво на посаді лікаря акушера-гінеколога хірургічного відділення з ліжками гінекологічного профілю у розмірі 0,25 ставки і лікаря фізичної та реабілітаційної допомоги загально-лікарняного штату у розмірі 0,25 ставки з оплатою згідно чинного законодавства України з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року.

Підставою для надання дозволу є стаття 102-1 Кодексу законів про працю України (зі змінами), згідно якої сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця - фізичної особи.

Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

Барвінківська міська рада Ізюмського району Харківської області є засновником КНП «Барвінківська центральна міська лікарня» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області (код 02003824), що підтверджується рішенням Барвінківської міської ради від 30 грудня 2020 року №88-VIII «Про вхід до складу засновників комунального некомерційного підприємства «Барвінківська центральна районна лікарня», копія якого додана відповідачем до відзиву.

Суд зауважує, що у позовній заяві позивач не зазначає за захистом яких прав, свобод та інтересів він звернувся до суду.

У постановах Верховного Суду України від 01.12.2015 у справі № 800/134/15, від 15.12.2015 у справі № 800/206/15, від 22.10.2020 у справі № 359/630/19 зазначено, окрім іншого, що судовому захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси, належні безпосередньо заявникам, та таке порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення, що не дозволяє скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 822/3345/17 зазначено, що у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення суб`єкта владних повноважень, яке безпосередньо порушує права, свободи чи законні інтереси позивача, при цьому захист порушеного права на майбутнє не допускається.

Відповідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, обов`язковою умовою для визнання рішення протиправним є наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.02.2021 у справі №607/8188/17, порушення вимог закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулась з позовом суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Відповідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивачем не доведено, що оскаржуваним Рішенням Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області від 22 грудня 2023 року № 1921-VIII «Про умови оплати праці головного лікаря комунального некомерційного підприємства «Барвінківська центральна міська лікарня» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області в 2024 році» порушені його права або інтереси, які підлягають судовому захисту у зв`язку із прийняттям вказаного рішення, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, здійснював свої повноваження в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а, отже, права та законні інтереси позивача не порушив.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 262, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області (вул. Центральна, буд. 8, м. Барвінкове, Ізюмський район, Харківська область, 64701, ЄДРПОУ 04058634) про скасування рішення - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М.Панов