Постанова

від 21.06.2024 по справі 520/1895/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Панов М.М.

21 червня 2024 р. Справа № 520/1895/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Курило Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області про скасування рішення, -

В с т а н о в и в:

22.01.2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просить:

- скасувати рішення Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області від 22.12.2023 року № 1921-VIII «Про умови оплати праці головного лікаря комунального некомерційного підприємства «Барвінківська центральна міська лікарня» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області (далі КНП «Барвінківська ЦМЛ») в 2024 році», яким протиправно призначено головному лікарю КНП «Барвінківська ЦМЛ» ОСОБА_2 щомісячну доплату у розмірі 50 % до посадового окладу за складність та напруженість в роботі з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року в межах фонду оплати праці на 2024 рік, а також визначено здійснити виплату матеріальної допомоги на оздоровлення головному лікарю КНП «Барвінківська ЦМЛ» ОСОБА_2 у розмірі посадового окладу під час надання основної відпустки у 2024 році.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Умовами оплати праці працівників закладів охорони здоров`я та установ соціального хисту населення, затверджених Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України від 05.10.2005 року № 308/519, не передбачено можливості призначення головному лікарю КНП «Барвінківська ЦМЛ» ОСОБА_2 щомісячну доплату у розмірі 50% до посадового окладу за складність та напруженість в роботі та виплати матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу під час надання основної відпустки у 2024 році.

Також, позивач зазначив, що п.п. 1 п.а ст. 32 Закону України «Про місцеве самоврядування Україні» Барвінківська міська рада Ізюмського району Харківської області не наділена повноваженнями призначати головному лікарю КНП «Барвінківська ЦМЛ» Харківської області ОСОБА_2 щомісячну доплату у розмірі 50% до посадового окладу за складні та напруженість в роботі з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року в межах фонду оплати праці 2024 рік та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення останньому у розмірі посадового окладу під час надання основної відпустки у 2024 році. Крім того, у оскаржуваному рішенні не зазначено за рахунок яких джерел призначено означені доплату та матеріальну допомогу на оздоровлення.

Крім того, позивач зазначив, що відповідачем не враховано, що на виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09.12.2022 року у справі № 611/792/21, КНП «Барвінківська ЦМЛ» на відшкодування моральної шкоди перерахувало на користь потерпілої грошові кошти у сумі 224 821 грн. та 1422,85 грн., які витрачені не за призначенням. Пацієнти недоотримають медичну допомогу та медичні препарати, що може призвести до рецидиву неналежного виконання медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок несумлінного до них ставлення, що спричинить тяжкі наслідки. Незважаючи на це, відповідачем безпідставно та протиправно, як заохочення, призначено головному лікарю КНП «Барвінківська ЦМЛ» ОСОБА_2 щомісячну доплату у розмірі 50% до посадового окладу за складність та напруженість в роботі з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року в межах фонду оплати праці на 2024 рік та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу під час надання основної відпустки у 2024 році.

Також позивач зазначив, що Барвінківською міською радою Ізюмського району Харківської області не передбачені заходи місцевого значення, які фінансуються за КПКВ 8240 «Заходи роботи з територіальної оборони» та 8220 «Заходи та роботи з мобілізаційної підготовки місцевого значення» України на 2024 рік і навпаки збільшені видатки, які не передбачені діючим законодавством.

Заперечуючи проти вимог позивача, у відзиві на адміністративний позов Барвінківська міська рада Ізюмського району Харківської області зазначає, що вимога про скасування оскаржуваного рішення без одночасного визнання його протиправним, не може розглядатися як належний спосіб захисту порушеного інтересу, оскільки у розумінні чинного законодавства України, скасуванню оскаржуваного рішення має обов`язково передувати визнання його незаконним з мотивів невідповідності Конституції або законам України, оскільки рішення, яке не є незаконним, не може бути скасовано.

Також, відповідач зазначив, що абз. 3 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2011 року № 524 «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» (зі змінами) встановлено, що з 01.01.2012 року медичним і фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів (установ) виплачується допомога на оздоровлення у розмірі посадового окладу під час надання основної щорічної відпустки. Підставою для встановлення щомісячної доплати у розмірі 50% до посадового окладу за складність та напруженість в роботі з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року в межах фонду оплати праці на 2024 рік та матеріальної допомоги на оздоровлення є абз. 2 п. 1.6 глави 1 Умов, згідно якого преміювання керівників закладів, установ, встановлення їм надбавок та доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюється за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2024 року (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відмовлено у задоволенні вимог позову ОСОБА_1 ..

Висновок суду вмотивований тим, що ч. 2 ст. 4 Європейської хартії місцевого самоврядування від 15 жовтня 1985 року, ратифікованої Законом України № 452/97-ВР від 15.07.1997 року, встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене зі сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.

Підставою для встановлення щомісячної доплати у розмірі 50% до посадового окладу за складність та напруженість в роботі з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року в межах фонду оплати праці на 2024 рік є абзац другий пункту 1.6 глави 1 Умов, згідно якого преміювання керівників закладів, установ, встановлення їм надбавок та доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюється за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці.

Абзацом 3 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 №524 «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сери» (зі змінами) встановлено, що з 1 січня 2012 р. медичним і фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів (установ) виплачується допомога на оздоровлення у розмірі посадового окладу під час надання основної щорічної відпустки.

Барвінківська міська рада Ізюмського району Харківської області є засновником КНП «Барвінківська ЦМЛ» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області (код 02003824), що підтверджується рішенням Барвінківської міської ради від 30.12.2020 року № 88-VIII «Про вхід до складу засновників КНП «Барвінківська центральна районна лікарня».

Також суд зазначив, що позивачем не доведено, що оскаржуваним Рішенням Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області від 22.12.2023 року № 1921-VIII «Про умови оплати праці головного лікаря комунального некомерційного підприємства «Барвінківська центральна міська лікарня» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області в 2024 році» порушені його права або інтереси, які підлягають судовому захисту у зв`язку із прийняттям вказаного рішення, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким вимоги адміністративного позову задовольнити у повному обсязі.

Аргументи, наведені позивачем в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у позові. Крім того, позивач зазначив, що його право закріплено положеннями ст. 38 Конституції України - громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, здійснювати фінансовий контроль за видатками державного та місцевих бюджетів.

В порушення вимог бюджетного та іншого законодавства України Барвінківською міською радою Ізюмського району Харківської області не передбачені заходи місцевого значення, які фінансуються за КПКВ 8240 "Заходи та роботи з територіальної оборони" та 8220 "Заходи та роботи з мобілізаційної підготовки місцевого значення" на 2024 рік і навпаки збільшені видатки, які не передбачені діючим законодавством України.

Саме у КНП «Барвінківська ЦМЛ» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області допустили розвиток у пацієнтки внутрішньоутробної загибелі плода внаслідок внутрішньоутробної асфіксії через формування істинного тугого вузла пуповини, що призвело до нецільового використання бюджетних коштів на загальну суму близько 206196,55 грн., а керівнику закладу відповідач призначив щомісячну доплату у розмірі 50% до посадового окладу за складність та напруженість в роботі з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року в межах фонду оплати праці на 2024 рік та здійснювати матеріальну допомогу на оздоровлення останньому у розмірі посадового окладу під час надання основної відпустки у 2024 році.

Також позивач зазначає, що порушення його конституційних прав полягає у невжитті відповідачем безпекових заходів у період воєнного стану в державі та витрати бюджетних коштів не з підтримки сектору оборони і безпеки.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив, що не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

В даному випадку, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не є складними, виходячи з визначення справ незначної складності.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України).

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України, - обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення на підставі ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.

Судом установлено, що відповідно до рішенням Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області від 22.12.2023 року № 1921-VIII «Про умови оплати праці головного лікаря КНП «Барвінківська ЦМЛ» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області в 2024 році» (а.с. 9), на підставі листа КНП «Барвінківська ЦМЛ» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області від 20.12.2023 року № 840, відповідно п.п. 1.6. розділу І спільного наказу Міністерства праці та соціальної політики України і Міністерства охорони здоров`я України від 05.10.2005 року № 308/519 «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров`я та установ соціального захисту населення» зі змінами та доповненнями, до абзацу 4 п. 15 (в новій редакції) розділу «Умови матеріального забезпечення керівника» додаткової угоди до Контракту з керівником КНП «Барвінківська ценгральна міська лікарня» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області Олександром Халєєвим від 18.01.2021 року, керуючись ст. 25, п.п. І п. а ст. 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Барвінківська міська рада вирішила:

1) призначено головному лікарю КНП «Барвінківська ЦМЛ» ОСОБА_2 щомісячну доплату у розмірі 50 % до посадового окладу за складність та напруженість в роботі з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року в межах фонду оплати праці на 2024 рік;

2) дозволити головному лікарю КНП «Барвінківська ЦМЛ» ОСОБА_2 сумісництво на посаді лікаря акушера-гінеколога хірургічного відділення з ліжками гінекологічного профілю у розмірі 0,25 ставки і лікаря фізичної та реабілітаційної допомоги загально-лікарняного штату у розмірі 0,25 ставки з оплатою згідно чинного законодавства України з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року;

3) здійснити виплату матеріальної допомоги на оздоровлення головному лікарю КНП «Барвінківська ЦМЛ» ОСОБА_2 у розмірі посадового окладу під час надання основної відпустки у 2024 році.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 21.05.1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування» (далі Закон № 280/97-ВР) відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону № 280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 280/97-ВР, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частиною 3 ст. 24 Закону № 280/97-ВР визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Статтею 25 Закону № 280/97-ВР передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Частинами 1, 12, 14 - 16 статті 46 Закону № 280/97-ВР встановлено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.

Не пізніш як на другій сесії затверджується регламент роботи відповідної ради, а також положення про постійні комісії ради.

Порядок проведення першої сесії ради, порядок обрання голови та заступника (заступників) голови районної у місті, районної, обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». До прийняття регламенту ради чергового скликання застосовується регламент ради, що діяв у попередньому скликанні.

Протоколи сесій сільської, селищної, міської ради, прийняті нею рішення підписуються особисто сільським, селищним, міським головою, районної у місті, районної, обласної ради - головою відповідної ради, у разі їх відсутності - відповідно секретарем сільської, селищної, міської ради, відповідно заступником голови районної у місті, районної ради чи першим заступником, заступником голови обласної ради, а у випадку, передбаченому частинами сьомою та восьмою цієї статті, - депутатом ради, який за дорученням депутатів головував на її засіданні.

Приписами частини 1 статті 59 Закону № 280/97-ВР встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос (ч. 2 ст. 59 Закону № 280/97-ВР).

Частиною 3 ст. 59 Закону № 280/97-ВР встановлено, що рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.

У відповідності до ч. 4 ст. 59 Закону № 280/97-ВР рішення сільської, селищної, міської ради у п`ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень. Рада зобов`язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо рада відхилила зауваження сільського, селищного, міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, воно набирає чинності.

Частиною 10 ст. 59 Закону № 280/97-ВР встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

В рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2009 від 16.04.2009 року зазначено, що гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України.

Отже, органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 4 Європейської хартії місцевого самоврядування від 15.10.1985 року, ратифікованої Законом України № 452/97-ВР від 15.07.1997 року, встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене зі сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.

Предметом спору у цій справі є трудові відносини ОСОБА_3 з відповідачем як працівника та роботодавця щодо його трудової діяльності як головного лікаря КНП «Барвінківська ЦМЛ».

Верховний Суд в ухвалах від 02.01.2018 року у справі № 9901/22/17, від 16.04.2018 року у справі № 800/489/17, від 19.04.2018 року у справі № 9901/415/18, постанові від 19.12.2019 року у справі № 9901/286/19 вказав, що процесуальний закон вимагає, щоб у позовній заяві про оскарження нормативно-правового акта позивач, з-поміж іншого, обґрунтував свою належність до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт. Таке ж правило має застосовуватись і до оскарження правових актів індивідуальної дії. Звертаючись до суду з позовом щодо законності правового акта суб`єкта владних повноважень індивідуального характеру позивач також повинен пояснити які правові наслідки безпосередньо для нього породжує оскаржене рішення суб`єкта владних повноважень. Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно - смисловому зв`язку з поняттям «права» має один і той же зміст.

Таким чином, за висновками Суду у цих судових рішеннях, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Частиною 1 статті 2 КАС визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

За приписами статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Проте право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 5 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.

Згідно з частиною третьою статті 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Виходячи із системного аналізу наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка звертається до адміністративного суду з позовом має довести наявність порушення оскаржуваним рішенням суб`єкту владних повноважень саме її прав та інтересів у сфері публічно-правових відносин, які потребують судового захисту.

Суд першої інстанцій обґрунтовано вказав, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів особи на момент її звернення до суду. Саме по собі порушення вимог закону рішенням суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою для цього є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів відповідним рішенням.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 року у справі № 822/3345/17 зазначено, що у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення суб`єкта владних повноважень, яке безпосередньо порушує права, свободи чи законні інтереси позивача, при цьому захист порушеного права на майбутнє не допускається.

Колегія суддів зауважує, що предметом оскарження у даній справі є управлінське рішення відповідача, яке за своїм змістом та суттю є актом індивідуальної дії, яке створює правові наслідки лише для конкретних осіб, а саме головного лікаря КНП «Барвінківська ЦМЛ» ОСОБА_3 , а не для позивача.

Зважаючи на відсутність порушення оскаржуваним рішенням відповідача прав або охоронюваних законом інтересів позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін (п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України).

У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді А.О. Бегунц Л.В. Курило