Ухвала

від 20.03.2024 по справі 580/12642/23

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

м. Черкаси

20 березня 2024 року справа № 580/12642/23

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Тимошенко В.П.,

за участю секретаря судового засідання: Цаплі І.Ю.,

представника позивача Рябчуна О.М. (за посадою),

представника відповідача Білоуса В.Ю. (за самопредставництвом),

розглядаючи у відкритому підготовчому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Дніпрова хвиля до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень,

встановив:

29 грудня 2023 року до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю Дніпрова хвиля до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якому позивач просить:

1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 07.04.2023 №3060/23-00-07-03-01 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 1095394,00 грн;

2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 07.04.2023 №3059/23-00-07-03-01 про визначення суми штрафних санкцій в сумі 845648,00 грн;

3) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 07.04.2023 №3061/23-00-07-03-01 про визначення суми штрафних санкцій в сумі 956046,50 грн;

4) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 07.04.2023 №3062/23-00-07-03-01 про визначення суми штрафних санкцій в сумі 71981,63 грн.

До позовної заяви позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій позивач просить визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновити їх. В обгрунтування даної заяви позивач зазначив, що ліквідатор Рябчун О.М. є єдиною штатною одиницею підприємства, інших працівників немає. Крім того, ОСОБА_1 за основним місцем роботи обіймає посаду директора ТОВ «Пономар». В період з 25.06.2023 по 01.08.2023 ОСОБА_1 перебував у службовому відрядженні в с. Новопетрівка, Баштанського району, Миколаївської області, а тому в нього не було можливості отримати Рішення ДПС України від 21.06.203 №16185/6/99-00-06-01-03-06 про результати розгляду скарги.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі.

Представник відповідача надав до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в зв`язку із пропуском позивачем, строку звернення до суду.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

На підставі акту документальної позапланової виїзної позапланової перевірки від 24.02.2023 №1821/23-00-07-03-01/35734429 відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку згідно ст. 56 Податкового кодексу України до ДПС України.

За результатами розгляду скарги Державною податковою службою України 21.06.2023 винесене Рішення про результати розгляду скарги №16185/6/99-00-06-01-03-06, яке було направлено позивачу, проте повернулося до відправника із зазначенням причини повернення «За закінченням терміну зберігання».

В подальшому позивач оскаржив податкову вимогу від 25.08.2023 № 0007910-1309-2300 до ДПС України в порядку, передбаченому ст. 56 Податкового кодексу України.

28 листопада 2023 року позивачем отримано рішення Державної податкової служби України від 23.11.2023 № 34962/6/99-00-06-03-03-06, яким йому відмовлено скасуванні податкової вимоги від 25.08.2023 № 0007910-1309-2300.

До Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою про скасування рішень податкового органу позивач звернувся 29.12.2023.

Надаючи правову оцінку питанню застосування строку звернення до суду з даним позовом, суд зазначає таке.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.

Відповідно до частин першої-третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, загальний строк звернення до суду з адміністративним позовом становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а у випадку використання позивачем досудового порядку вирішення спору такий строк становить три місяці з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги, або шість місяців з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою у випадку, якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом.

При цьому КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною четвертою статті 122 КАС України.

Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Згідно із правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19, строк звернення до суду із позовними вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення становить: шість місяців з дня, коли особа дізналася про прийняття такого податкового повідомлення-рішення у випадку невикористання процедури досудового врегулювання спору (адміністративного оскарження) відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України та один місяць з дня, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 статті 56 ПК України у випадку використання процедури досудового врегулювання спору (адміністративного оскарження).

Необхідність застосування таких строків до правовідносин щодо оскарження податкових повідомлень-рішень у випадку використання процедури адміністративного оскарження обґрунтована також в постанові Верховного Суду від 30.01.2024 у справі № 752/17664/21, від 16.11.2023 у справі № 640/1355/21

У пункті 42.2. ст.42 Податкового кодексу України закріплено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронний цифровий підпис»

Таким чином, законодавець встановив два окремих випадки, коли платнику податків вважаються належним чином врученими документи: надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його представникові.

Відповідні правові висновки були викладені у постанові Верховного Суду від 08,04.2021 справа № 812/821/17 (адміністративне провадження № К/9901/41479/18.

Судом встановлено, що Рішення про результати розгляду скарги №16185/6/99-00-06-01-03-06, було направлено позивачу, проте повернулося до відправника із зазначенням причини повернення «За закінченням терміну зберігання».

У постанові від 9 жовтня 2018 року у справі № 820/1864/17 Верховний Суд зазначив, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків. При цьому, такий висновок у справі № 820/1864/17 Верховний Суд висловлював також при встановленому судами попередніх інстанцій факті виконання контролюючим органом вимог чинного податкового законодавства щодо направлення копії наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків.

Суд звертає увагу, що п. 94 Правил надання послуг поштового зв`язку, які затверджені Постановою КМУ від 05.03.2009 №270, для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України «Про поштовий зв`язок», цих Правил. Згідно положень, встановлених у Правилах, рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату під підпис.

При цьому пунктом 2 таких Правил визначено, що адресатом є фізична або юридична особа, якій адресується поштове відправлення, ПІБ або найменування якої зазначені на поштовому відправленні.

Відповідна правова позиція викладене зокрема у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №580/2468/21.

З огляду на зазначені приписи та той факт, що рішення про результати розгляду скарги від 21.06.2023 № №16185/6/99-00-06-01-03-06, повернуто Укрпоштою за зворотною адресою 27.07.2023 (поштове відправлення №0405353476254) у зв`язку з закінченням встановленого строку зберігання 27.07.2023, то вважається, що воно фактично вручене відповідно до вимог Податкового кодексу України 27.07.2023.

Суд зауважує, що учасники справи зобов`язанні діяти вчасно та в належний спосіб, у зв`язку з чим, будь-які зволікання останніх не свідчать про намір добросовісної реалізації права на звернення до суду.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Необхідно зазначити, що законодавцем пов`язано початок перебігу строку звернення до адміністративного суду саме із днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а не наявністю висновку суду щодо правильності чи неправильності обраного способу захисту.

Окрім того, наявність законодавчо встановленого строку на звернення до суду не потрібно розглядати як обмеження права на судовий захист - законодавець в такий спосіб лише встановлює часові межі реалізації такого права.

З наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

У публічно-правових відносинах строки особливо актуальні для оцінки правомірності поведінки суб`єктів з погляду на її своєчасність.

Відповідно до частини 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Визначені процесуальним законом строки, про які зазначено вище, це той орієнтовний період часу, протягом якого позивач мав би проявити інтерес стосовно свого позову, якщо він дійсно зацікавлений у тому, щоб провадження у справі було відкрито, а його спір вирішено. Строк звернення до суду для такої категорії спорів доволі стислий - один місяць, і якщо зважити на характер спірних правовідносин, встановлений строк з одного боку має на меті дисциплінувати позивача, який, якщо він справді зацікавлений у відновленні своїх порушених прав, повинен якомога швидше реалізувати своє право на захист, з іншого боку - є своєрідним бар`єром, який повинен запобігати зловживанню правами і сприяти правовій визначеності правовідносин, які виникають у зв`язку з проходженням публічної служби.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду в розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.

Підсумовуючи зазначене, реалізувати своє право на захист в порядку адміністративного судочинства, потрібно вчасно, а поновити пропущений строк суд може, якщо для цього є поважні і об`єктивні причини.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Доводи позивача щодо пропуску строку звернення до суду суд не визнає поважними причинами пропуску вказаного строку та зазначає таке.

Не з`ясування протягом тривалого часу (з моменту звернення зі скаргою - 20.04.2023 по 28.11.2023 (дата отримання Рішення ДПС України, яким відмовлено у задоволенні скарги про скасування податкової вимоги від 25.08.2023) інформації чи розглянута скарга позивача чи ні, не свідчать про намір добросовісної реалізації позивачем права на звернення до суду.

Триваюча пасивна поведінка позивача не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Таким чином, процесуальна поведінка позивача не демонструє повноти використання своїх процесуальних прав, достатньої зацікавленості щодо належного захисту своїх прав у судовому порядку. Пропуск строку звернення до суду через пасивну поведінку позивача щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі не є поважною причиною пропуску строку.

Неналежна організація процесу із податкових повідомлень-рішень з боку відповідальних осіб позивача, виникнення організаційних складнощів для своєчасного подання позовної заяви є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Позивач не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання позовної заяви.

Тобто в матеріалах поданої заяви про поновлення строку звернення відсутні докази наявності обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення заявника та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з позовною заявою.

Враховуючи вищевикладене, заява позивача не пояснює причин пропуску строку звернення до суду. Жодних інших обставин поважності пропуску строку звернення до суду позивачем не зазначено.

У рішенні від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Великої Британії» Європейський суд з прав людини закріпив правило, що пункт 1 статті 6 Конвенції стосується невід`ємного права особи на доступ до суду. Прямим порушенням права на доступ до суду є необхідність отримання спеціальних дозволів на звернення до суду.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Суд зазначає, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).

За таких обставин, суд вважає, що підстави, зазначені позивачем у заяві щодо поновлення пропущеного строку звернення до суду із даним позовом, не є поважними.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Частинами 3, 4 статті 123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

За наведеного у сукупності, оскільки позивач пропустив строк звернення до суду і поважних причин такого пропуску судом не встановлено, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Керуючись статтями 122, 123, 240, 248 КАС України, суд

ухвалив:

У задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду відмовити.

Клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду (вх. 7561/24 від 12.02.2024) - задовольнити.

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю Дніпрова хвиля до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу, що залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє його права повторного звернення до суду.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, що передбачені ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, що передбачені ст.ст.295 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складено 20.03.2024.

Суддя Валентина ТИМОШЕНКО