Постанова

від 19.03.2024 по справі 160/22668/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 березня 2024 року м. Дніпросправа № 160/22668/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу Дніпровської митниці

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року (суддя Сидоренко Д.В.) по справі №160/22668/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Обсідіант» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Обсідіант» звернулося до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів № UA110150/2023/000040/2 від 05.06.2023 року.

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2023/000162 від 05.06.2023 р., видану Дніпровською митницею.

Підставами позову визначено те, що надані для митного оформлення документи були достатніми для застосування основного методу визначення митної вартості, а також дозволяли обчислити та перевірити митну вартість, заявлену декларантом. Митниця, без достатніх для цього підстав, при коригуванні митної вартості товару, застосувала другорядний метод визначення митної вартості товару.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року позов задоволено.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач під час розгляду справи не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач в декларації митної вартості зазначив не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів. З цих підстав, суд першої інстанції вказав на те, що митний орган безпідставно визначив митну вартість за іншим методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просила скасувати рішення суду та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем до митного оформлення надано документи на підставі яких неможливо достовірно стверджувати про правильність визначення митної вартості товару, Митниця не мала достатніх підстав для здійснення митного оформлення товару за митною

вартістю заявленою позивачем. У зв`язку із неможливістю застосування основного методу визначення митної вартості товарів посадовою особою Митниці було послідовно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товару, що і стало підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Відповідач вказує на те, що суд першої інстанції не врахував наявність розбіжностей в документах, наданих на підтвердження митної вартості, а також те, що надані позивачем документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Вказуючи на те, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, відповідач, з посиланням на обставини, які встановлені під час митного контролю та яким, на його думку, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки, зазначає про правомірність оскарженого у межах цієї справи рішення митного органу.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи свідчать про те, що 28.07.2021 року між ТОВ Обсідіант та SHANDONG HAOHUA TIRE CO., LTD (Китай) укладений Контракт №07282021, відповідно до якого Продавець зобов`язуються здійснювати поставку Товару Покупцю з метою здійснення останнього реалізації та просуванню на ринок цих Товарів в України, а Покупець зобов`язуються приймати поставлений товар, сплачувати за нього відповідну ціну та докладати зусиль для його реалізації в України. Цей Контракт розповсюджуються на кожну партію Товару, який поставляється відповідно до замовлення Покупця, в кількості, асортименті та ціні, визначеній у Проформі-інвойсі або інвойсах, що являються невід`ємною частиною цього Контракту (п.1.1).

Відповідно до п.2.3 Контракту №07282021 від 28.07.2021р. ціна за одиницю товару, що поставляється вказуються сторонами у проформах-інвойсах або інвойсах.

Пунктом 3.4 Контракту №07282021 від 28.07.2021р. визначено, що кількість товару, який постачається повинно відповідати вказаної кількості в Проформі-інвойсі або інвойсі до Контракту. Розходження в кількості, вказаному у Проформі-інвойсі та кількості, вказаної в інвойсах не повинно перевищувати 5%.

Сторони уклали Специфікацію №5 від 22.02.2023р. (на суму 62036,00 доларів США) та HАNDONG HAOHUA TIRE CO., LTD (Китай) надало рахунок проформу EU2-LO-LV-20230222 від 22.02.2023р. (на суму 62036,00 доларів США), в якій вказаний наступні умови оплати 50% попередньої оплати та 50% оплати впродовж 40 днів з дати коносаменту.

24.02.2023 року позивач оплатив грошові кошти на суму 31018,00 дол. США (платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах №27 від 24.02.2023р.).

Внаслідок зміни кількості товару, сторони уклали зміни №1 від 10.03.2023р. до Специфікації №5 від 22.02.2023р. (на суму 33802,00 доларів США) внаслідок чого SHANDONG НAOHUA TIRE CO, LTD (Китай) надало позивачу оновлений рахунок проформу (proforma Invoice) EU2-LO-LV-20230222-1 від 11.03.2023р. на суму на суму 33802,00 доларів США (на зменшену кількість товару та зменшену вартість) та рахунок-фактуру (commercial invoice) EU2-LO-LV-20230222 від 22.02.2023р. (на суму 62036,00 доларів США).

29.04.2023року ТОВ Обсідіант згідно коносаменту від 11.03.2023р. оплатило другу частину платежу відповідно до оновленого рахунку - проформи EU2-LO-LV-20230222-1 від 11.03.2023р. ( відповідно до змін №1 від 10.03.2023 р. до Специфікації №5 від 22.02.2023р.) у розмірі 2784,00 доларів США, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті або банківських металах №29 від 19.04.2023р.

Згідно Змін №1 від 10.03.2023 р. до Специфікації № 5 від 22.02.2023 р. сторони погодили поставку Товару на умовах CIF CONSTANTA (витрати фрахту та страхуванню несе продавець).

З м. Константа (Румунія) до м. Дніпро (Україна) послуги перевезення надало ТОВ Мультимодал контейнер сервіс, відповідно до Договору №10/06-21 транспортного експедирування від 10.06.2021 р., що підтверджується: Заявкою №25/04/23 на перевезення вантажу від 25.04.2023 р. до Договору №10/06-21 від 10.06.2021 р., рахунком на оплату №20 від 26.04.2023 р. (навантажувально-розвантажувальні роботи в м. Константа, конт. HNSU5018182, міжнародне перевезення вантажу за маршрутом: м. Константа (Румунія- Рені (Україна)) а загальну суму 61 252,40 грн. з ПДВ, доказом оплати наданих послуг платіжна інструкція №11802 від 18.05.2023 р. на суму 61 252,40 грн. з ПДВ.

Також, позивач застрахував Товар, що підтверджується Страховим полісом від 13.03.2023p. №PYIE202337021310E01221.

05.06.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю Обсідіант з метою митного оформлення ввезених на територію України товарів, а саме: Шини пневматичні гумові нові для вантажних автомобілів з індексом навантаження більш як 121, безкамерні, а саме: LANVIGATOR315/70R22.5 154/150M 20PR D801-40 шт., 215/75R17.5 135/133J 18PR D801 10 шт., 385/65R22.5 160 L 20PR Т 706 46 шт., 315/80R22.5 156/150 M 20PR D801-95 шт.; у комплекти камера та обідна стрічка 10.00R20 149/146 K 18PR D688-30 шт., 8.25R20139/137 J 16PR D688 28 шт., Торгівельна марка: LANVIGATOR здійснено декларування шляхом подання до Дніпровської митниці електронну митну декларацію №23UA110150007750U1 від 05.06.2023 р.

При декларуванні позивач обрав основний метод визначення митної вартості товару за ціною договору та подано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, а саме: Контракт №07282021 від 28.07.2021р. (з додатковими угодами №№1-3); Специфікацію №5 від 22.02.2023 р. (на суму 62036,00 доларів США), Зміни № 1 від 10.03.2023 р. до Специфікації №5 від 22.02.2023 р. (на суму 33 802,00 доларів США); Рахунок проформа (proforma invoice) EU2-LO-LV-20230222 від 22.02.2023 р. (на суму 62 036,00 доларів США), Рахунок-фактура (commercial invoice) EU2-LO-LV-20230222-1 від 11.03.2023 р. (на суму 33 802,00 доларів США), Платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах №27 від 24.02.2023р. (на суму 31 018,00 доларів США); Платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах №29 від 19.04.2023р. (на суму 2 784,00 доларів США); сертифікат про походження товару (certificate of origin) 23C3707A1483/00236 від 15.03.2023 р.; пакувальний лист (packing list) від 11.03.2023 р.; коносамент (bill of lading) 225706740 від 11.03.2023р.; Договір №10/06-21 транспортного експедирування від 10.06.2021 р., Договір комісії №27/12 від 27.12.2022 р. автотранспортна накладна (road consignment note ) № 114119 від 02.06.2023 р.

05.06.2023 року позивач отримав Повідомлення №1 по ЕМД № №23UA110150007750U1 від Дніпровської митниці (відображене у Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110150/2023/000162 від 05.06.2023) в якій останнє, відповідно до ст.53 МКУ зобов`язувало декларанта (позивача) надати додаткові документи, а саме: 1. якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;2. за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;3. транспортні документи;4. виписку з бухгалтерської документації; 5. каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6. висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. На підставі ст.254 МКУ необхідно надати переклад товаросупровідних документів ( страховий поліс від 13.03.2023 №PYIE202337021310E01221, проформа-інвойс від 22.02.2023 № EU2-LO-LV-20230222), складених іноземною мовою відповідно до вимог п.2.5. розділу II Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 30.05.12 №631 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.12 за №1360/21672. Згідно п.6 ст. 53 Митного кодексу України, декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару. Строк подання документів 10 днів. Про відмову від подання додаткових документів або про бажання надати додаткові наявні у Вас документи, прошу повідомити шляхом надіслання електронного повідомлення. Консультацію проведено.

05.06.2023 року ТОВ Обсідіант надало Дніпровській митниці лист від 05.06.2023 №05/06-1 та додатково надіслані документи: банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг від 18.05.2023 № 11802 на загальну суму 61252,40 грн.; лист декларанта від 05.06.2023 № 05/06-1 в якому було повідомлено, що додаткові документи в 10 денний термін надаватись не будуть, документи надані в повному обсязі. Також, позивач своїм листом, вих. №2/21 від 21.02.2023 р. до Дніпровської митниці зазначило, що всі документи надані та просило завершити митне оформлення.

05.06.2023 року Дніпровська митниця відмовила у митному оформленні (випуску) товарів по ЕМД №23UA110150007750U1 від 05.06.2023 р. та прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів UA110150/2023/000040/2 - другорядним методом визначення митної вартості 2-r резервний метод, згідно ст.60 МКУ, обґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товару, випущеній у вільний обіг за ЕМД від 04.06.2023 р. UA209170043038U1 172,0435 долСША/шт. - внаслідок чого позивач повинен доплатити донараховане державне мито у розмірі 18 844,83 грн., що останній вимушений був зробити з метою розмитнення оплаченого та ввезеного на територію України товару згідно - ЕМД 23UA110150007818U3 від 05.06.2023 р.

Не погодившись із вказаним рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з позовом.

За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Так, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами відповідача про те, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Саме з таких повноважень Митниці виходив і суд першої інстанції, який, при цьому, правильно вказав на те, що такі повноваження митного органу мають реалізовуватися виключно на підставі та у спосіб, що передбачені Митним кодексом України.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно із ч.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган, відповідно до ч.5 ст.54 Митного кодексу України має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст.53 Митного кодексу України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) здійснювати коригування митної вартості товарів.

Згідно із ч.2 ст.53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч.5 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Отже, вказаними нормами матеріального права визначено повноваження митного органу щодо контролю за правильністю визначення митної вартості, а також порядок та спосіб реалізації таких повноважень. Так, митний зобов`язаний перевіряти складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом. При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи, лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено випадки коли митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Так, відповідно до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як свідчать встановлені обставини справи, фактично підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості стали висновки Митниці про те, що подані позивачем до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості, а також ненадання декларантом витребувані Митницею додаткові документи.

Визначивши повноваження митного органу, підстави прийняття оскаржуваних рішень, суд першої інстанції правильно виходив з того, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у відповідача обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

З`ясувавши обставини, з якими відповідач пов`язує наявність обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення митної вартості, суд першої інстанції обгрунтовано визнав безпідставною позицію митного органу про те, що подані позивачем до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості.

Так, з приводу позиції Митниці щодо розбіжностей між призначенням платежу у платіжному доручення в іноземній валюті або банківських металах №27 від 24.02.2023 р. (на суму 31 018,00 доларів США) оплата по Контракту №07282021 від 28.07.2021р., проформа -інвойс EU2-LOLV-20230222 від 22.02.2023 р. та у платіжній інструкції в іноземній валюті або банківських металах №29 від 19.04.2023 р. (на суму 2784,00 доларів США) оплата по Контракту №07282021 від 28.07.2021р., рахунок-фактура (commercial invoice) EU2-LOLV-20230222-1 від 11.03.2023 р., то Митницею не було враховано надані позивачем документи, які свідчать про те, що такі розбіжності відбулися внаслідок зміни кількості і вартості Товару, через підписання сторонами Змін № 1 від 10.03.2023 р. до Специфікації №5 від 22.02.2023 р., внаслідок чого SHANDONG HAOHUA TIRE CO., LTD (Китай) оновило проформу-інвойс U2-LO-LV-20230222 від 22.02.2023 р. та надало актуальний рахунок-фактуру (commercial invoice) Рахунок-фактура (commercial invoice) EU2-LO-LV-20230222-1 від 11.03.2023 р. (на суму 33 802,00 доларів США. Під час митного оформлення позивач з цього приводу надав пояснення та документи, що підтверджують зміну кількості товару.

Щодо позиції Митниці про неподання документів стосовно понесених витрат на страхування товару, суд першої інстанції обгрунтовано звернув увагу на те, що відповідно до Змін №1 від 10.03.2023 р. до Специфікації № 5 від 22.02.2023 р. сторони погодили поставку Товару на умовах CIF CONSTANTA.

Згідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати - Продавець зобов`язаний понести витрати, застрахувати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення.

Отже, посилання Митниці на те, страховий поліс від 13.03.2023 №PYIE202337021310E01221 не містить інформації щодо вартості страхової премії, що унеможливлює числове обчислення повноти включення в митну вартість витрат на страхування, суд першої інстанції обгрунтовано визнав безпідставними, оскільки позивачем не було понесено витрат на страхування товару.

Стосовно позиції Митниці про не підтвердження заявленого рівня транспортної складової, то суд першої інстанції обгрунтовано вказав на те, що позивачем були надані до митного оформлення документи, які в повній мірі підтверджували таку складову митної вартості, як транспортні витрати. Такими документами є: договір №10/06-21 транспортного експедирування від 10.06.2021 р., автотранспортна накладна (CMR) № 1114119 від 02.06.2023 р. ; платіжне доручення від 18.05.2023.2023 № 11802 на загальну суму 61 252,40 грн. згідно рахунку на оплату від 26.04.2023 р. №20; договір перевезення від 30.10.2022 № 30/10/22.

Щодо зауважень Дніпровської митниці до поданого прайс-листа, то такі зауваження зводяться до того, що прайс-лист від 10.03.2023 містить інформація виключно про товари, які заявлені до митного оформлення. Натомість, за позицією Митниці, згідно загальносвітової практики прайс-лист має мітити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару.

З приводу такої позиції Митниці слід зазначити те, що прайс-лист є комерційною пропозицією продавця та не може вважатися документом, який підтверджує фактично сплачену вартість товару.

Наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов оплати, торгової марки чи технічних характеристик товарів, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.

На це неодноразово звертав свою увагу Верховний Суд, зокрема, у своїх постановах від 27.06.2019 у справі №0840/3083/18, від 13.09.2019 у справі №820/859/17, від 06.02.2020 у справі №520/10709/18.

Отже, посилання Митниці на прайс-лист не може бути свідченням того, що в поданих до митного оформлення документах наявні розбіжності щодо визначеної митної вартості.

Стосовно тверджень Митниці про неподання позивачем декларації країни відправлення слід зазначити те, що відповідач не наводить аргументів стосовно того, яким чином вказане твердження може вплинути на визначену у спірному випадку митну вартість. При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у разі потреби митний орган не був позбавлений можливості витребувати відповідний документ. Проте, митним органом у повідомленні, в якому витребувалися у декларанта додаткові документи, не було зазначено про необхідність надання декларації країни відправлення.

Таким чином, проаналізувавши обставини, з якими митний орган пов`язував те, що подані до митного оформлення документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем до митного оформлення документи щодо визначення митної вартості, дозволяли перевірити правильність визначеної декларантом митної вартості товару.

З цих підстав суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товари.

Стосовно аргументів відповідача про ненадання позивачем усіх додатково витребуваних документів суд першої інстанції правильно виходив з того, що хоча митний орган і має повноваження витребувати додаткові документи, але такі повноваження, відповідно до ст.53 Митного кодексу України, обумовлені необхідністю перевірки правильності визначення митної вартості, що вказує на те, що митний орган може витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Оскільки у спірному випадку позивачем було надано до митного оформлення документи, які дозволяли ідентифікувати поставлений товар, а також дозволяли обчислити та перевірити митну вартість, заявлену декларантом, то сам факт подання декларантом не всіх додаткових документів, не міг бути підставою для відмови в митному оформленні товару.

Отже, проаналізувавши підстави прийняття Митницею рішення про коригування митної вартості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначені Митницею обставини не можуть бути правовою підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. У свою чергу, надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.

Таким чином, дослідивши встановлені обставини справи, аргументи з якими відповідач пов`язує незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для його скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровської митниці залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року по справі №160/22668/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки, визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Вступна та резолютивна частини проголошено 19.03.2024

Повне судове рішення складено 20.03.2024

Головуючий - суддяЯ.В. Семененко

суддяН.А. Бишевська

суддяІ.Ю. Добродняк