Постанова

від 20.03.2024 по справі 540/1167/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2024 р.м. ОдесаСправа № 540/1167/22

Перша інстанція: суддя Хурса О. О.,

повний текст судового рішення

складено 15.01.2024, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Кравченка К.В.

- Вербицької Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Господарського суду Херсонської області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Херсонській області про стягнення недоотриманої суддівської винагороди,

ВСТАНОВИВ:

14 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної судової адміністрації України, Господарського суду Херсонської області та просила стягнути з Державної судової адміністрації України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з бюджетної програми КПКВК 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів" грошову суму у вигляді недоотриманої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року включно в сумі 208 900,99 грн. з відрахуванням обов`язкових податків та зборів.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Господарського суду Херсонської області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Херсонській області про стягнення недоотриманої суддівської винагороди - залишено без розгляду.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апелянт вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи неправильно застосовані норми процесуального права та неповно з`ясовані судом обставини, що мають значення для справи, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування ухвали.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує про те, що двічі залишаючи позовну заяву без розгляду, суд ухиляється від розгляду від вирішення спору. Суд не повинен змушувати позивача повторно звертатись до суду з позовом, залишивши позов без розгляду через неявку позивача, з яким суд мав бажання уточнити у останнього позовні вимоги, що є перевищення повноважень суду.

Згідно з вимогами ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи передбачено статтею 205 КАС України, згідно із якою неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:

- неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

- повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.

У разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.

До позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.

Вичерпний перелік підстав для залишення позовної заяви без розгляду визначено статтею 240 КАС України.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Таким чином, залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 205, пунктом 4 частини першої статті 240 КАС України, можливе виключно за наявності сукупності таких умов:

а) належне повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання;

б) ненадходження заяви позивача про розгляд справи за його відсутності;

в) неявка позивача в судове (підготовче) засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини такої неявки;

г) неможливість розгляду справи по суті за відсутності позивача;

ґ) відсутність вимоги відповідача щодо розгляду справи по суті на підставі наявних у ній доказів.

Отже, вирішуючи питання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених зазначеними нормами процесуального закону, суд на підставі аналізу матеріалів справи та думки інших учасників справи повинен, серед іншого, дослідити питання можливості розгляду справи по суті за відсутності позивача.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 09.02.2023 у справі № 806/1093/17.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.08.2023 року ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 року про залишення позову без розгляду- скасовано, справу направлено до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2023 року справу прийнято до провадження, призначено підготовче судове засідання на 12.10.2023 року.

Згідно інформації про направлення документів учасникам судового процесу засобами електронного зв`язку, на електрону пошту ОСОБА_1 04.09.2023 року направлена повістка та ухвала від 01.09.2023 року.

05.10.2023 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про розгляд справи без її участі.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12.10.2023 року відкладено розгляд справи на 27.11.2023 року, продовжено строк підготовчого провадження, визнано явку позивача у підготовче засідання обов`язковою.

Згідно інформації про направлення документів учасникам судового процесу засобами електронного зв`язку, на електрону пошту ОСОБА_1 13.10.2023 року направлена повістка та ухвала від 12.10.2023 року.

09.11.2023 року до адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про підтвердження позовних вимог та розгляду справи без її участі.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 року відкладено розгляд справи на 15.01.2024 року, визнано явку позивача у підготовче засідання обов`язковою, роз`яснено позивачу право на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

28.12.2023 року до адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про розгляд справи без її участі, із зазначенням відсутності наміру змінювати предмет та підстави позову.

Залишаючи позов без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що позивач не з`явився до суду без поважних причин.

Згідно із частиною п`ятою статті 205 КАС України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.

До позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.

Наведена норма кореспондується з визначеним у пункті 4 частини першої статті 240 КАС України правилом, за яким позов залишається судом без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи в судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Аналіз зазначених норм вказує, що підставами для залишення позовної заяви без розгляду є: саме повторне неприбуття позивача (якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у судове засідання без поважних причин або неповідомлення про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, а також якщо відповідач не наполягає на розгляді справи по суті.

Загальнообов`язкові процесуальні правила статті 205 КАС України є певною формою реалізації гарантій особи (кожного) на звернення до суду за захистом свого порушеного права чи обмеження свобод. У них презюмується, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права, відповідно до принципів верховенство права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності і відкритості судового процесу, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, буде активним учасником судового провадження, зможе безпосередньо чи опосередковано через свого представника отримати судовий захист свого права.

Правила цієї статті встановлюють умови та підстави, спрямовані на те, щоб учасники судового процесу й, зокрема, суд не могли свавільно обмежити право особи на судовий розгляд справи по суті заявлених вимог через ухвалення будь-якого виду судового рішення, що припинить провадження у справі. Водночас правила цієї статті встановлюють наслідки та умови, які можуть настати для особи, яка не дотримується правил (процесу) судового провадження.

Частина п`ята статті 205 КАС України сконструйована таким чином, що дає суду можливість не розглядати позовну заяву особи і повернути її без розгляду, що має вигляд застосування до особи, яка ініціювала позовне провадження, своєрідної форми відповідальності за дії, пов`язані з неявкою на засідання суду.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачка неоднарозово надавала до суду заяви про розгляд справи за її відсутності та наполягала на розгляді справи за її позовом, незмінюючи при цьому предмет позову .

Також, суд апеляційної інстанції враховує, що оскаржуване судове рішення суду першої інстанції не містить обґрунтованих висновків щодо неможливості розгляду справи по суті за відсутності позивача.

Європейський суд з прав людини вказує, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 08.04.2010 у справі Меньшакова проти України (Заява №377/02) у п.52 Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі право на суд, яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на розгляд спору судом (наприклад, рішення у справі Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п.25, ЕСПЛ 2002-ІІ).

Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У справі «Мушта проти України» (Заява № 8863/06) від 18.11.2010 в пункті 32 Європейський суд з прав людини нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Так, у справіv. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

Отже, відповідно до позиції Європейського Суду з прав людини основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Таким чином, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції постановивши ухвалу про залишення позову без розгляду, фактично позбавив позивача права доступу до суду, що стало перешкодою для захисту його прав.

Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Колегією суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Означене, з урахуванням приписів п.3 ч.1 ст.320 КАС України, є підставою для скасування ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року про залишення позовної заяви без розгляду та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Таким чином, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та судом порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвалене судове рішення на підставі вимог ст.317 КАС України підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 308; 311; 312; 317; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року скасувати.

Направити справу №540/1167/22 за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Господарського суду Херсонської області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Херсонській області про стягнення недоотриманої суддівської винагороди до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.В. ДжабуріяСудді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко