Постанова

від 24.01.2025 по справі 540/1167/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 540/1167/22

Перша інстанція: суддя Хурса О. О.,

повний текст судового рішення

складено 21.08.2024, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Кравченка К.В.

- Вербицької Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Господарського суду Херсонської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Херсонській області про стягнення недоотриманої суддівської винагороди,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває справа №540/1167/22.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 року прийнято до провадження справу та призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 14.05.2024 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14.05.2024 року позовну заяву залишено без руху, призначено підготовче засідання на 14:30 год. 26.06.2024 року.

Ухвалою суду від 01.07.2024 року призначено судове засідання на 14:30 год. 21.08.2024 року.

У підготовче засідання учасники справи не з`явилися. Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до статті 229 КАС України, не здійснювалося.

17.05.2024 року до суду надійшла заява позивача, в якій ОСОБА_1 зазначила, що в позовній заяві чітко визначені позовні вимоги про стягнення з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів». Заборгованість склалась за період з 18.04.2020 року по 20.08.2020 року за час її роботи суддею господарського суду Херсонської області. У зв`язку з цим, як витікає із позовної заяви, відповідачами у справі є Державна судова адміністрація України та господарський суд Херсонської області. Як зазначає позивач, Державу Україна, вона не визначає відповідачем за позовом. Позивач вважає, що в ході розгляду по суті суд має визначити з кого з відповідачів має бути стягнута заборгованість на її користь. Також, у вказаній заяві позивач звертає увагу суду, що постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2024 року постанову про залишення позову без розгляду на стадії підготовчого провадження було скасовано, а справа повернута до суду для продовження розгляду, тобто на стадії підготовчого провадження. В межах цього провадження судом уже було визначено, що справа розглядається за правилами загального провадження (про це суд зазначає на початку ухвали від 14.05.2024 року), тому, на думку позивача визначати процесуальні дії, які визначені ст.ст.160,161,171 КАС України, які вчиняються на стадії відкриття провадження у справи, необґрунтовано на чинному адміністративному процесуальному законодавстві.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року позов ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Господарського суду Херсонської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Херсонській області, про стягнення недоотриманої суддівської винагороди - залишено без розгляду.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року про залишення без розгляду позовної заяви у справі №540/1167/22, розглянути її заяву за наявними матеріалами по суті та винести рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі. Апелянт вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи неправильно застосовані норми процесуального права та неповно з`ясовані судом обставини, що мають значення для справи, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування ухвали.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує про те, що тричі залишаючи позовну заяву без розгляду, суд ухиляється від розгляду справи. Суд повинен вирішити спір з метою захисту її порушеного права. Суд не повинен змушувати позивача повторно звертатись до суду з позовом, залишивши позов без розгляду без належних на те підстав , що є перевищення повноважень суду.

Згідно з вимогами ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, залишаючи позов без розгляду, зазначив, що у підготовче засідання учасники справи не з`явилися, та позивач не усунула недоліки, які викладені в ухвалі Одеського окружного адміністративного суду від 14.05.2024 року про залишення позовної заяви без руху.

Так, в ухвалі Одеського окружного адміністративного суду від 14.05.2024 року суд зазначив, що позивачем визначено два відповідача - Державну судову адміністрацію та Господарський суд Херсонської області. При цьому, позовна заява містить лише одну позовну вимогу, пред`явлену позивачем до держави Україна, яка не є суб`єктом владних повноважень в розумінні п.7 ч.1 ст.2 КАС України. На думку суду, позивачем не викладені позовні вимоги до відповідачів. Також суд не розуміє до якого з відповідачів стосується твердження у позовній заяві, що державою в особі відповідача в порушення принципу незалежного урядування не було здійснено виплату недоотриманої суддівської винагороди в розмірі 208 900,99 грн. Суд дійшов до висновку, що позивачу необхідно визначити вимоги до зазначених ним відповідачів із належним складом учасників справи. На думку суду, позивачем не пред`явлено позовних вимог до жодного із відповідачів, що є порушення п.4 ч.5 ст.160 КАС України.

В ухвалі суду від 21.08.2024 року про залишення без розгляду позову зазначено, що позовна заява залишена без розгляду на підставі ст.240 КАС України, оскільки позивач не усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 року судом в складі судді Хурса О.О. прийнято, в-третє, до свого провадження справу №540/1167/22, призначено підготовче засідання у справі на 14.05.2024 року. За ухвалою суд не визначив явку позивача обов`язковою.

За результатами проведення судового засідання 14.05.2024 року судом прийнято ухвалу на підставі ст.ст.160,161,171,246КАС України, позовну заяву залишено без руху, призначено підготовче засідання на 26.06.2024 року.

Згідно зазначеної ухвали суд констатував, що позивач не з`явився в судове засідання, суд позбавлений можливості з`ясувати перелік питань, які визначені cт.180 КАС України. У зв`язку з цим суд залишає позовну заяву без руху, оскільки йому не зрозуміло до кого з відповідачів заявлені позовні вимоги із двох відповідачів. Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції взагалі прийшов до висновку, що позивач позивається до держави Україна.

Однак, як углядається з позовної заяви, відповідачами у справі є Державна судова адміністрація України та Господарський суд Херсонської області. Отже, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції помилково визначено, що «…позовна заява містить лише одну вимогу, пред`явлену позивачем до держави України, яка не є суб`єктом владних повноважень в розумінні п.7 ч.1 ст.2 КАС України».

Судом першої інстанції повторно призначено підготовче засідання та визначено явку позивача обов`язкову без зазначення фактичних причин для явки позивача. При цьому, в ухвалі не зазначено чому у суду виникли питання щодо уточнення предмету доказування, з якої причини слід з`ясовувати обставини справи, що входять в предмет доказування та чому слід уточнити склад учасників спору.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачка неодноразово надавала до суду заяви про розгляд справи за її відсутності та наполягала на розгляді справи за її позовом, не змінюючи при цьому предмет позову .

Також, суд апеляційної інстанції враховує, що оскаржуване судове рішення суду першої інстанції не містить обґрунтованих висновків щодо неможливості розгляду справи по суті за відсутності позивача.

За таких обставинах, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги стосовно того, що залишення втретє позову ОСОБА_1 без розгляду є безпідставним та свідчить про ухилення суду від розгляду справи.

Ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом який вирішить спір щодо його права та обов`язків. Право на суд відповідно до практики Європейського Суду, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримання вирішення спору судом.

Завданням же адміністративного судочинства є справедливе неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів віднесених до юрисдикції адміністративного суду з метою ефективного захисту порушених прав та законних інтересів позивача.

Мета ефективного захисту прав - відновлення порушених невизнаних або спорюваних прав за законних інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач наполягала на розгляді позовної заяви саме з тими позовними вимогами, які були нею заявлені та саме до відповідачів, які зазначені у позові, а з`ясування обставин справи, що входять в предмет доказування та в випадку, якщо суд прийде до висновку, що вони доведені позивачем, визначення належного відповідача має бути проведено при розгляді справи по суті.

Отже, суд першої інстанції, не розглядаючи справи по суті, передчасно дійшов до висновку, що позовні вимоги не заявлені до жодного із відповідачів. Як витікає із позовної заяви, позовні вимоги заявлені до кожного із відповідачів.

Колегія суддів зауважує, що не можна досягти мети правосуддя без вирішення спору по суті.

Європейський суд з прав людини вказує, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 08.04.2010 у справі Меньшакова проти України (Заява №377/02) у п.52 Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі право на суд, яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на розгляд спору судом (наприклад, рішення у справі Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п.25, ЕСПЛ 2002-ІІ).

Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У справі «Мушта проти України» (Заява № 8863/06) від 18.11.2010 в пункті 32 Європейський суд з прав людини нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Так, у справіv. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення».

Отже, відповідно до позиції Європейського Суду з прав людини основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Таким чином, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції, постановивши ухвалу про залишення позову без розгляду, фактично позбавив позивача права доступу до суду, що стало перешкодою для захисту його прав.

Відповідно до вимог статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Означене, з урахуванням приписів п.3 ч.1 ст.320 КАС України, є підставою для скасування ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року про залишення позовної заяви без розгляду та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Таким чином, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та судом порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвалене судове рішення на підставі вимог ст.320 КАС України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308; 311; 312; 320; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року - скасувати.

Направити справу №540/1167/22 за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Господарського суду Херсонської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Херсонській області, про стягнення недоотриманої суддівської винагороди, для продовження розгляду до Одеського окружного адміністративного суду.

Відповідно до ст.ст.325-328 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В. ДжабуріяСудді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко