Постанова

від 20.03.2024 по справі 320/2149/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/2149/22 Суддя (судді) першої інстанції: Журавель В.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Василенка Я.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Броварського району Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Броварського району Київської області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Броварського району Київської області, в якому просив суд:

- визнати протиправною відмову відповідача у перерахунку та виплаті позивачу щорічної одноразової допомоги до 5 травня у розмірі, встановленої ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2021 рік;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити позивачу недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, як інваліду війни за 2021 рік відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеною ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» на момент проведених виплат, з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач перебуває на обліку, як особа з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни, а отже, має право на отримання одноразової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком. Водночас, всупереч рішенню Конституційного Суду України рішення від 27 лютого 2020 р. № 3-р/2020, відповідач протиправно не виплатив грошову допомогу у повному розмірі, як передбачено приписами статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 р. адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Броварського району Київської області щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі меншому, ніж передбачено статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту».

Зобов`язано Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Броварського району Київської області здійснити перерахунок, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи за 2021 рік, відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту» у розміри восьми мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України за 2021 рік» на момент проведення виплат, з урахуванням раніше виплачених сум.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у порядку письмового провадження на 20.03.2024.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач має інвалідність 2 групи внаслідок війни, що підтверджується посвідченням, виданим 29 жовтня 2020 р., що дає йому право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 р. у справі № 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У 2021 року позивачу, як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, було виплачено щорічну разову грошову допомогу до 5 травня в розмірі 3906 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з розміром отриманої грошової допомоги за 2021 рік, позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу до 5 травня, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи за 2021 рік у розмірі, що відповідає положенням статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням раніше виплачених сум.

Листом від 20 вересня 2021 р. № 01-12/5903, відповідач повідомив позивача про те, що одноразова грошова допомога до 5 травня виплачена в розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2021 р. № 325. Також зазначив, що виходячи з реальних фінансових ресурсів державного бюджету, передбачених на виплату грошової допомоги у 2021 році, органи соціального захисту проводять її відповідно до положень Закону України "Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту" у межах бюджетних призначень.

Вважаючи протиправною таку бездіяльність відповідача щодо виплати щорічної разової допомоги до 5 травня у розмірі меншому, ніж передбачено ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", позивач звернувся з цим позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що з 27.02.2020 позивач набув право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 367-ХІV від 25.12.1998, яка передбачала розмір щорічної разової допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. Тож, позивачу було виплачену вказану соціальну виплату у меншому розмірі, аніж це встановлено законом та не було надано доказів на підтвердження обґрунтованості такого розміру виплаченої позивачу щорічної разової допомоги до 5 травня.

Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк, судом першої інстанції не було враховано, що саме Кабінет Міністрів України визначає порядок та розмір соціальної допомоги, інших грошових виплат, натомість, відповідач, зазначеними повноваженнями не володіє і лише виконує приписи Уряду, до того ж, відповідна сума закладена у паспорті бюджетної програми на 2021 рік.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон), визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Згідно абзацу другого статті 4 Закону, до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Статтею 13 Закону, встановлені пільги особам з інвалідністю внаслідок війни.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 367-XIV від 25.12.1998 статтю 13 Закону доповнено частиною четвертою такого змісту: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком».

Підпунктом 2 пункту 20 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зокрема, зазначену вище норму викладено в такій редакції: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

У подальшому, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), серед інших, положення пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

З наведеного слідує, що на момент отримання позивачем спірної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, діяла редакція статті 13 Закону в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 367-XIV від 25.12.1998, яка передбачала допомогу до 5 травня для осіб з інвалідністю ІІ групи у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.

Поряд із цим, внаслідок законотворчої діяльності Верховної Ради України було створено іншу норму права, присвячену регламентуванню тих самих правовідносин пункт 26 розділу VI Бюджетного кодексу України.

Так, пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України, в редакції Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» № 79-VIII від 28.12.2014 визначено, що норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Зазначена норма діяла з 01.01.2015.

Слід звернути увагу на те, що 27.02.2020 рішенням Конституційного Суду України № 3-р/2020, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відтак, суд першої інстанції цілком правильно наголосив на тому, що саме з 27.02.2020 позивач набув право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 367-ХІV від 25.12.1998, яка передбачала розмір щорічної разової допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. Тож, позивачу було виплачену вказану соціальну виплату у меншому розмірі, аніж це встановлено законом та не було надано доказів на підтвердження обґрунтованості такого розміру виплаченої позивачу щорічної разової допомоги до 5 травня, при цьому, посилання на положення постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 № 325 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», є хибними, оскільки Кабінет Міністрів України не має визначати інші розміри виплати грошової допомоги, тобто, положення норми частини п`ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» діє в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 № 367-XIV, які і мають бути застосовані до спірних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.09.2020, які залишені без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021, за результатами розгляду зразкової справи № 440/2722/20 (№ Пз/9901/14/20).

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем протиправно було відмовлено у перерахунку та виплаті вказаної допомоги, отже порушено права позивача на її отримання та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України, з огляду на що, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Броварського району Київської області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 р. - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Я.М. Василенко