Постанова

від 20.03.2024 по справі 120/13809/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/13809/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Томчук Андрій Валерійович

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

20 березня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Сторчака В. Ю. Ватаманюка Р.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БМУ-3" до Державної служби геології та надр України про визнання протиправними та скасування наказів,

В С Т А Н О В И В :

у вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БМУ-3" (далі - ТОВ "БМУ-3", позивач) звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби геології та надр України (далі - відповідач), в якій просило:

- визнати протиправним та скасувати наказ «Про зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами та встановлення термінів для усунення порушень» від 11.01.2017 № 5 в частині зупинення дії спеціального дозволу від 09.06.2006 № 3881 (пункт 152 Додатку 3).

- визнати протиправним та скасувати наказ «Про поновлення, зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами та встановлення термінів для усунення порушень» від 24.04.2018 № 132 в частині відтермінування дати зупинення дії спеціального дозволу від 09.06.2006 № 3881 (пункт 21 Додатку 2).

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказало, що ТОВ "БМУ-3" отримало спеціальний дозвіл на користування надрами від 09.06.2006 № 3881. У зв`язку із порушенням товариством п. 25 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин від 22.12.1994 № 865, пунктом 152 додатку 3 до наказу Державної служби геології та надр України від 11.01.2017 № 5 дію дозволу від 09.06.2006 № 3881 зупинено з 01.03.2017.

В подальшому, термін зупинення дії дозволу № 3881 неодноразово відтерміновувався Державною службою геології та надр України, зокрема, Наказом від 01.02.2017 № 50 - до 01.05.2017, Наказом від 19.04.2017 № 172 від 19.04.2017 - до 01.02.2018, Наказом від 24.04.2018 № 132 - до 01.02.2019.

На переконання позивача, оскільки на час зупинення дії дозволу на користування надрами пункт 25 Положення № 865, яким передбачена необхідність проведення державної експертизи та оцінки запасів родовищ корисних копалин кожні 5 років, втратив чинність, зупинення дії дозволу на користування надрати з таких підстав є протиправним, у зв`язку з чим ТОВ "БМУ-3" звернулось з цим позовом до суду.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

Зазначає, що суть спору між сторонами у цій справі зведена виключно щодо правомірності оскаржуваного наказу Держгеонадр в частині зупинення дії зазначеного спеціального дозволу на підставі вимог п. 25 Положення № 865. Посилається на норми Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1994 р. № 865, Кодексу України про надра та інших нормативно-правових актів, що регулюють сферу надрокористування, зазначає, що припис п. 25 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин через кожні 5 років є обов`язковим до виконання, як такий, що забезпечує механізм прозорого формування у тому числі й податкової звітності видобувних галузей.

Крім того позивач як суб`єкт користування надрами повинен періодично проводити геолого-економічну оцінку ділянки надр, яка є невід`ємною частиною державної експертизи природних копалин і цей обов`язок визначений державою в особі її уповноважених органів.

12 березня 2024 року на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив від Товариство з обмеженою відповідальністю "БМУ-3". У поданому відзиві позивач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги та просить рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року залишити без змін.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши апеляційну скаргу в межах її доводів, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що 09.06.2006 ТОВ "БМУ-3" (код ЄДРПОУ 02772391) отримало спеціальний дозвіл на користування надрами № 3881, з терміном дії 20 (двадцять) років. Особливими умовами дозволу визначено: 1) виконання умов Держуправління екоресурсів у Вінницькій області (екологічна картка від 13.10.2004 № 2055/01); 2) щорічний радіаційний контроль за породами в кар`єрі та продукцією з них на відповідність вимогам НРБУ-97; 3) своєчасна і в повному обсязі сплата обов`язкових платежів до Державного бюджету згідно з чинним законодавством; 4) щорічна звітність перед ДНВП "Геоінформ України" згідно з формою 5-гр; 5) обов`язків моніторинг та наукове супроводження виконання особливих умов передбачених дозволом та угодою про умови користування надрами відповідно до абз. 3 п. 26 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого Постановою КМУ від 30.05.2011 №615.

11.01.2017 Наказом Державної служби геології та надр України № 5 відповідно до п. 22 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою КМУ від 30.05.2011 №615, п. 25 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою КМУ від 22.12.1994 № 865, вирішено зупинити дію спеціального дозволу на користування надрами від 09.06.2006 № 3881 з 01.03.2017 (п. 152 Додатку № 3).

В подальшому наказом Держгеонадр від 01.02.2017 № 50 внесені зміни до наказу від 11.01.2017 № 5 в частині встановлення дати зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами № 3881 з 01.05.2017.

Наказом Держгеонадр від 19.04.2017 №172 позивачу продовжено термін усунення порушень до 01.02.2018.

Наказом Держгеонадр від 28.08.2017 № 382 внесені зміни до наказу від 11.01.2017 № 5 в частині встановлення дати зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами № 3881 з 01.02.2018.

Наказом Держгеонадр від 24.04.2018 № 132 відтерміновано дату зупинення дії спеціального дозволу № 3881 до 01.02.2019.

Ознайомившись зі змістом описаних вище наказів, вважаючи, що накази «Про зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами та встановлення термінів для усунення порушень» від 11.01.2017 № 5 в частині зупинення дії спеціального дозволу від 09.06.2006 № 3881 (пункт 152 Додатку 3), «Про поновлення, зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами та встановлення термінів для усунення порушень» від 24.04.2018 № 132 в частині відтермінування дати зупинення дії спеціального дозволу від 09.06.2006 № 3881 (пункт 21 Додатку 2) є протиправними та порушують права ТОВ "БМУ-3" як надрокористувача, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

У статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 2 завданням Кодексу України про надра є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

За приписами статей 15, 19 зазначеного Кодексу надра надаються у постійне або тимчасове користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Положеннями частини 1 статті 19 Кодексу України про надра встановлено, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Згідно з частиною другою статті 24 Кодексу України про надра користувачі надр зобов`язані: використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано; забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр; забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища; приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві; надавати та оприлюднювати інформацію про загальнодержавні та місцеві податки і збори, інші платежі, а також про виробничу (господарську) діяльність, необхідну для забезпечення прозорості у видобувних галузях, відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України; виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції.

Статтею 60 Кодексу України про надра встановлено, що державний контроль і нагляд за веденням робіт по геологічному вивченню надр, їх використанням та охороною спрямовані на забезпечення додержання всіма державними органами, підприємствами, установами, організаціями та громадянами встановленого порядку користування надрами, виконання інших обов`язків щодо охорони надр, встановлених законодавством України.

Згідно з положеннями частини першої статті 61 Кодексу України про надра державний контроль за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) та раціональним і ефективним використанням надр України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності, встановлення порядку діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та державних адміністраторів визначає Закон України "Про довільну систему у сфері господарської діяльності" від 06.09.2005 № 2806-IV (далі - Закон України "Про довільну систему у сфері господарської діяльності").

Згідно із ч. 1 ст.4-1 Закону України "Про довільну систему у сфері господарської діяльності "порядок проведення дозвільної (погоджувальної) процедури, переоформлення та анулювання документів дозвільного характеру центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідного дозвільного органу, погодженим з уповноваженим органом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Таким центральним органом виконавчої влади відповідно до Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1174 (далі - Положення № 1174, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) є Державна служба геології та надр України (Держгеонадра), як згідно з покладеними на них завданнями, зокрема, видають в установленому порядку спеціальні дозволи на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами) (пп. 9 п. 4 Положення № 1174).

Згідно з пунктом 9 Положення № 1174 визначено, що Держгеонадра у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України і постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України і наказів Мінприроди видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

За приписами пункту 4 Положення № 1174 відповідач видає в установленому порядку спеціальні дозволи на користування надрами, зупиняє та анулює в установленому порядку дію спеціальних дозволів на користування надрами, здійснює державний контроль за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) та раціональним і ефективним їх використанням.

Питання надання спеціальних дозволів на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також процедура продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін передбачена Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615 (далі - Порядок № 615, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з вимогами пункту 22 Порядку № 615 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 277 від 06.04.2016) дія дозволу може бути зупинена органом з питань надання дозволу безпосередньо або за поданням центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері здійснення державного гірничого нагляду, епідеміологічного нагляду (спостереження), державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, органів місцевого самоврядування, органів ДФС у разі:

1) порушення надрокористувачем умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про умови користування ділянкою надр;

2) виникнення внаслідок проведення робіт, пов`язаних з користуванням ділянкою надр, безпосередньої загрози життю чи здоров`ю працівників або населення;

3) наявності заборгованості із сплати загальнодержавних податків та зборів;

4) невиконання в установлений строк приписів уповноважених органів щодо усунення порушень законодавства у сфері надрокористування або охорони навколишнього природного середовища.

Після зупинення дії дозволу надрокористувач зобов`язаний зупинити проведення на наданій йому в користування ділянці надр робіт, передбачених дозволом.

Зупинення дії дозволу не звільняє надрокористувача від обов`язку проводити на ділянці надр роботи, пов`язані із запобіганням виникненню аварійної ситуації або усуненням її наслідків.

Зупинення дії дозволу не є підставою для переривання строку його дії.

Дія дозволу поновлюється органом з питань надання дозволу після усунення надрокористувачем причин, що призвели до зупинення його дії. У разі визнання судом незаконним зупинення дозволу строк дії дозволу вважається таким, що автоматично продовжений на строк незаконного зупинення.

Згідно із статтею 45 Кодексу про надра для визначення промислової цінності родовищ і оцінки запасів корисних копалин по кожному родовищу встановлюються кондиції на мінеральну сировину, що становлять сукупність вимог до якості і кількості корисних копалин, гірничо-геологічних та інших умов розробки родовища.

Запаси корисних копалин розвіданих родовищ, а також запаси корисних копалин, додатково розвіданих у процесі розробки родовищ, підлягають експертизі та оцінюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, з матеріалів справи встановлено, підставою для зупинення дії дозволу від 09.06.2006 № 3881 стало порушення позивачем вимог п. 25 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 22.12.1994 №865 (далі - Положення №865).

Згідно з пунктом 25 Положення № 865 (у редакції, чинній до 26.03.2008) було передбачено, що повторна державна експертиза та оцінка запасів родовищ корисних копалин проводиться обов`язково у тому разі, коли перегляд вимог стандартів і технічних умов щодо кількості або якості корисних копалин, технології їх переробки призводить до зменшення сумарних розвіданих запасів більш як на 20 відсотків або зростання їх обсягу більш як на 50 відсотків. Запаси родовищ, що розробляються, підлягають повторній експертизі та оцінці, якщо внаслідок гірничодобувних або додаткових геологорозвідувальних робіт сумарні розвідані запаси зростають більш як на 50 відсотків порівняно з раніше оціненими ДКЗ, або якщо списані та передбачені до списання розвідані запаси як такі, що не підтвердилися чи недоцільні для видобутку за техніко-економічними умовами родовищ, перевищують нормативи, встановлені законодавством.

Повторна і додаткова експертиза та оцінка запасів корисних копалин проводиться у порядку, передбаченому цим Положенням.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 264 "Про заходи щодо справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин" внесені зміни до пункту 25 Положення № 865 та викладено у наступній редакції:

"Повторна державна експертиза та оцінка запасів родовищ корисних копалин проводиться через кожні п`ять років експлуатації ділянки надр, а також у разі: - коли перегляд вимог стандартів і технічних умов щодо кількості або якості корисних копалин, технології їх переробки призводить до зменшення сумарних розвіданих запасів більш як на 20 відсотків або зростання їх обсягу більш як на 50 відсотків. Запаси родовищ, що розробляються, підлягають повторній експертизі та оцінці, якщо внаслідок гірничодобувних або додаткових геологорозвідувальних робіт сумарні розвідані запаси зростають більш як на 50 відсотків порівняно з раніше оціненими Державною комісією по запасах корисних копалин або якщо списані та передбачені для списання розвідані запаси як такі, що не підтвердилися чи недоцільні для видобутку за техніко-економічними умовами родовищ, перевищують нормативи, встановлені законодавством; - коли різниця у розмірі становить понад 20 відсотків порівняно з фактичними техніко-економічними та фінансовими показниками господарської діяльності, пов`язаної з видобуванням корисних копалин, а також коли зміни в технологічних схемах призводять до такої різниці".

У подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 27.10.2010 № 1236 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» постанову Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 264 визнано такою, що втратила чинність з 12.01.2011.

Відповідно до положень пункту 32 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України № 870 від 06.09.2005, - визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України чи його скасування не поновлює дію актів, які визнані ним такими, що втратили чинність, чи які скасовані таким актом. Дія акта Кабінету Міністрів України поновлюється шляхом прийняття відповідного акта або із зазначенням в тексті акта про визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України чи про його скасування.

Конституційний Суд України у рішенні від 03.10.1997 № 4-зп зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

У пункті 2 рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з утратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 27.10.2010 № 1236 зміни та доповнення до Положення № 865 не вносились, попередня редакція пункту 25 Положення № 865 не відновлювалась.

Часткове відновлення чинності пункту 25 Положення № 865 відбулось лише у грудні 2017 року з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2017№1108 «Про внесення зміни до пункту 25 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин», якою в пункті 25 Положення № 865 були передбачені підстави проведення повторної експертизи.

Відповідно до частини 1статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, за загальним правилом норма права діє щодо відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою, та до певних юридичних фактів застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України.

Згідно з висновками щодо тлумачення змістустатті 58 Конституції України, викладеними урішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.05.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується тойзаконабо інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія законута іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Єдиний виняток з цього правила закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України (Рішення від 13.05.1997 № 1-зп) також висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього законучи іншого нормативно-правового акта.

УРішенні від 03.10.1997 № 4-зп Конституційний Суд Українитакож надав роз`яснення щодо порядку набрання чинності Конституцією Українита іншими нормативно-правовими актами; конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному; звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього; загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori - «наступний законскасовує попередній».

Таким чином, враховуючи, що на час видачі оскаржуваного наказу від 11.01.2017 № 5 вимоги пункту 25 Положення № 865 були нечинними, а підставою для зупинення дії спеціального дозволу є порушення позивачем зазначеної правової норми, то фактично відсутні підстави вважати, що ТОВ "БМУ-3" допустило порушення умов користування надрами.

Правова позиція щодо застосування п. 25 Положення № 865 викладена у постановах Верховного Суду від 21.08.2018 у справі № 807/1332/17, від 17.02.2021 у справі № 824/964/18-а, від 26.03.2021 у справі № 806/2722/16, від 15.07.2021 у справі № 816/1591/16, від 15 вересня 2021 року справа № 826/15691/18.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до положень частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, колегія суддів вважає. що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивача є задоволення заявлених товариством вимог у спосіб визнання протиправним та скасування наказу Державної служби геології та надр "Про зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами та встановлення термінів для усунення порушень" від 11.01.2017 № 5 в частині зупинення дії спеціального дозволу від 09.06.2006 № 3881 (пункт 152 Додатку 3) та визнання протиправним та скасування наказу Державної служби геології та надр «Про поновлення, зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами та встановлення термінів для усунення порушень» від 24.04.2018 № 132 в частині відтермінування дати зупинення дії спеціального дозволу від 09.06.2006 № 3881 (пункт 21 Додатку 2).

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Капустинський М.М. Судді Сторчак В. Ю. Ватаманюк Р.В.