Постанова

від 14.03.2024 по справі 300/8644/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 рокуСправа № 300/8644/23 пров. № А/857/882/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача Качмара В.Я.,

суддів Гудима Л.Я., Кузьмича С.М.,

при секретарі судового засідання Гладкій С.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області - Витвицького Володимира Васильовича про визнання неправомірною та скасування постанови про накладення штрафу, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року (суддя Микитюк Р.В., м.Івано-Франківськ), -

ВСТАНОВИВ :

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області - Витвицького В.В. (далі Приватний виконавець) в якому просив визнати неправомірною та скасувати постанову про накладення штрафу від 30.11.2023 ВП №73148984 (далі Постанова).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі за цим позовом. З врахуванням приписів частини шостої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), роз`яснено ОСОБА_1 , що заявлені позовні вимоги відносяться до Господарського суду Івано-Франківської області та підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Не погодившись із постановленою ухвалою її оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі, вказує, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про накладення штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання всіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом, якої юрисдикції вони видані.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з порушенням норм процесуального права, з таких міркувань.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконанні у Приватного виконавця перебуває виконавче провадження № 73148984 з примусового виконання ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 26 вересня 2023 року у справі №909/23/23 про зобов`язання колишнього керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетон Груп Трейд» (далі ТОВ) Паранюка А.В. передати ліквідатору ТОВ, арбітражному керуючому Ловасу В.О. за актом прийому-передачі бухгалтерську документацію, акти інвентаризації майна, будь-яку іншу документацію, що стосується фінансово-господарської діяльності банкрута, усі майнові активи банкрута разом із правовстановлюючими документами на майно; установчі документи банкрута (статут, протоколи засідань учасників товариства, тощо); документи з особового складу по підприємству (накази, відомості по заробітній платі) прошиті, оформлені, упорядковані згідно вимог чинного законодавства; печатки і штампи ТОВ (далі Ухвала суду).

Приватний виконавець 25.10.2023 відкрив виконавче провадження № 73148984 із примусового виконання цієї Ухвали суду.

У межах ВП № 72737608 Приватний виконавець прийняв Постанову, якою за невиконання Ухвали суду накладено на боржника (позивача у цій справі) штраф на користь держави в сумі 1700 грн.

За правилами пункту 1 частини першої статті 170 КАС, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо: позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. У відповідності до вимог частини 6 цієї ж статті, у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Пунктом 7 частини першої статті 4 КАС передбачено, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що віднесення судового спору до тієї чи іншої юрисдикції залежить від сукупності умов, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства.

Такими умовами, зокрема, є: суб`єктний склад сторін, предмет спору та характер спірних правовідносин. Крім того, такою умовою може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в порядку якого розглядається визначена категорія справ.

Як вище встановлено судом апеляційної інстанції, позивач звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовною заявою в порядку статті 287 КАС, оскільки вважає, що Постановою, порушено його права та законні інтереси.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно зі статтею 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом пункту 5 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Аналіз наведених вище норм, надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами в передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й постанови приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу та про стягнення основної винагороди

Тобто, Постанова є самостійним виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що особливості провадження у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця урегульовано статтею 287 КАС, частиною першою якої передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Разом з тим, стаття 74 Закону № 1404-VIII визначає порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Водночас, згідно з частиною другою статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані ці правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що до розглядуваних спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 74 Закону № 1404-VIII, якою закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Аналогічні правові висновки щодо застосування наведених вище правових норм викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 6 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15, у справі № 127/9870/16-ц та у справі №2-01575/11, від 28 листопада 2018 року у справі № 2-01575/11, від 13 березня 2019 року у справі № 545/2246/15-ц, від 3 та 10 квітня 2019 року у справах № 370/1288/15 та № 766/740/17-ц відповідно, від 29 травня 2019 року у справі № 758/8095/15-ц, від 2 жовтня 2019 року у справі №766/10138/17-ц, від 16 жовтня 2019 року у справі №1940/1957/18, від 15 січня 2020 року у справі №1.380.2019.001073 та від 29 вересня 2020 року у справі №295/6656/14-ц, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 160/4071/20, від 31 березня 2021 року у справі № 640/18024/20, від 30 листопада 2022 у справі № 640/14282/19.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про непоширення юрисдикції адміністративного суду на спір щодо оскарження Постанови, що у свою чергу свідчить і про помилковість висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження та застосування пункту 1 частини першої статті 170 КАС, що призвело до порушення норм процесуального права і постановлення передчасної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у цій справі.

Відповідно до статті 320 КАС підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Відтак, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до Тернопільського окружного адміністративного суду для продовження її розгляду по суті.

Керуючись статтями 308, 311, 312, 320, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим С. М. Кузьмич Повне судове рішення складено 19 березня 2024 року.