Постанова

від 19.03.2024 по справі 140/2037/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/2037/23 пров. № А/857/22682/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Хомин Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра" на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 140/2037/23 за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра" до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Ківерцівський національний природний парк "Цуманська Пуща" про визнання незаконним та скасування наказу,-

суддя в 1-й інстанції Смокович В.І.,

час ухвалення рішення 05.10.2023 року,

місце ухвалення рішення м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення 13.10.2023 року,

В С Т А Н О В И В :

Сільськогосподарське підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕМЕТРА (далі позивач, підприємство, СГП ТзОВ Деметра) звернулося із позовом до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (далі- відповідач, Міндовкілля), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Ківерцівський національний природний парк Цуманська Пуща (далі третя особа, КНПП Цуманська пуща, Парк) про визнання незаконними та скасувати наказ Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України №300 від 15 серпня 2022 року "Про затвердження "Проект організації території Ківерцівського національного природного парку " Цуманська пуща" та наказ №286 від 02.05.2023 року "Про внесення змін до Проекту організації території Ківерцівського національного природного парку "Цуманська пуща" (з врахуванням заяви позивача про збільшення позовних вимог від 26.06.2023 року).

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що згідно державного акту 11-ВЛ №000058 від 07.04.2000 року йому було надано в постійне користування 312.0 гектарів землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до пункту 9 статті 35 Закону України "Про охорону земель" землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень на земельну ділянку, забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками та дрібноліссям.

При здійсненні позивачем господарської діяльності директором Ківерцівського національного природного Парку "Цуманська пуща" Деркачом В. В. було зроблено заяву, що територія ТзОВ Деметра належить до господарської зони Парку посилаючись на затверджений Міндовкілля Наказ №300 від 15.08.2022 про Проект організації території Парку.

Позивач вказує, що охоронного зобов`язання СГП ТзОВ ДЕМЕТРА не отримувало як того вимагає пункт 3.5 Інструкції про оформлення охоронних зобов`язань на території та об`єкти природно-заповідного фонду.

На вимогу позивача надати відповідні документи, які засвідчують межі території Парку та право користування Парком земельною ділянкою, яка є у постійному користуванні ТзОВ ДЕМЕТРА, було отримано відмову.

Вказує, що у тексті Указу Президента України 203/2010 "Про створення Ківерцівського НПП "Цуманська пуща", який розміщений на офіційному сайті станом на 24.02.2010 ТзОВ ДЕМЕТРА не зазначено та відсутні посилання на додатки до нього. У інших виданнях, де Указ Президента України був опублікований пізніше у додатку №2 зазначено, що до території названого природного парку погоджено включити 312,0 гектарів землі, що були надані в постійне користування СГП ТзОВ "Деметра" .

Згодом 15 серпня 2022 року Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України видано наказ за №300, яким було затверджено Проект організації території Ківерцівського національного природного парку " Цуманська пуща", який, на думку позивача, прийнятий без дотримання вимог чинного законодавства, встановленої процедури, порушує земельні права Сільськогосподарського підприємства у формі товариство з обмеженою відповідальністю "Деметра", а тому такий підлягає до скасування.

Станом на день звернення з позовними вимогами щодо скасування Наказу Міндовкілля від 15.08.2022р. за №300 на час спірних правовідносин не виконано дій з розробки Проекту із землеустрою щодо організації та встановлення меж території Парку та відведення земельних ділянок Парку, а, відтак, територія Ківерцівського національного природного парку "Цуманська пуща" залишається без затверджених меж території парку з причини відсутності рішення Кабінету Міністрів України про затвердження проекту землеустрою організації і встановлення його меж, а тому Проект організації території Парку мав бути розроблений на територію та на земельні ділянки відповідно до Проекту Створення Парку.

Так, стаття 14 Закону України "Про природно - заповідний фонд України"(надалі Закон) встановлює, що з метою визначення та обґрунтування заходів щодо провадження відповідно до законодавства та вимог міжнародних договорів природоохоронної, науково-дослідної, рекреаційної, господарської діяльності, охорони, відтворення та використання природних комплексів та об`єктів, які передбачається здійснити протягом п`яти років, а також стратегії розвитку об`єкта природно-заповідного фонду на десять років розробляється проект організації території об`єкта природно-заповідного фонду.

Частиною третьою статті 20 Закону передбачено, що до складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів.

Наведене свідчить про те, що площа та межі земельної ділянки Ківерцівського НПП "Цуманська пуща" визначаються картографічними матеріалами наданими у Проекті створенням цього парку, який розроблений у 2006 році та затверджений у встановленому порядку.

Статтею 21 Закону передбачено, що на території національних природних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об`єктів, їх особливостей встановлюється диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання згідно з функціональним зонуванням. Зонування території національного природного парку, рекреаційна та інша діяльність на його території провадяться відповідно до Положення про національний природний парк та Проекту організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів, що затверджується центральним органом виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до вимог статей 51- 54 Закону позивач звертався до відповідача та третьої особи однак документів, які б підтверджували зміну меж та площі території національного природного парку не отримав.

Натомість, СГП "Деметра" отримала відповідь Ківерцівського НПП "Цуманська пуща" з посиланням на запит товариства №2-27 від 27.10.2021 в якому зазначено, що "Проектом організації території Парку, який знаходиться в завершальній стадії розробки, земельні ділянки сільськогосподарського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю Деметра віднесені до господарської зони, тому погодження не потребують.

Стверджує, що відповідно до п.2.1 Положення відповідач та третя особа відмовилися залучати позивача до розроблення та обговорення з ним Проекту організації території Ківерцівського НПП "Цуманська пуща, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природного комплексу і об`єктів з метою визначення охоронних зон навколо Парку та приведення зазначеного Проекту до вимог чинного законодавства, як заінтересованою стороною відповідно до п.1.1.2 Проекту та суміжного землекористувача, а також не надіслали позивачу Проект організації території з відповідними картографічними та іншими матеріалами для розгляду та надання пропозицій у встановлений строк, а так само погодження з ним цього Проекту організації території щодо меж території Парку чим порушили право позивача.

Відповідач своїм Наказом №300 від 15.08.2022 року затвердив Проект організації території Парку без заключного звіту за результатами роботи та без погодження науково - технічної радою Парку, що є недопустимим порушенням п.3.2 затвердженого Положення, а саме: доопрацьований Проект організації території розглядається науково - технічною радою парку і подається в електронному вигляді та у двох примірниках у паперовому вигляді до Міндовкілля.

До господарської зони Парку, а відповідно до території Парку включена площа 3440.84га невідомих землекористувачів та землевласників, яка не зазначена в жодному нормативно - правовому акті щодо створення Парку та не зазначена в картографічному матеріалі.

Відтак, не відомо де ця територія знаходиться, який правовий статус, призначення, характер допустимої діяльності, порядок використання та відтворення її природних комплексів, що порушує вимоги ст. 54 3У "Про природно - заповідний фонд України", а саме: зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно - заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 Закону України Про ПЗФ України.

Технічним завданням на розробку Проекту організації території Парку пунктом 10 визначені вимоги до розроблювальної документації, а саме: науково - технічна продукція має відповідати вимогам: Закону України "Про природно - заповідний фонд України", Положенню про Проект організації території національного, природного парку, охорони, відтворення та раціонального використання його природних комплексів та об`єктів , затвердженому наказом Мінприроди від 21.08.2014 року №273.

Зазначає, що з часу створення Парку не оформлено відповідно до ЗУ "Про Державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право користування земельними ділянками. Межі території Парку в натурі не встановлені.

Відповідно до викладеного Міністерство екології та природних ресурсів України затвердило Проект організації території Ківерцівського НПП "Цуманська пуща" за відсутністю самої території, що не відповідає вимогам Положення про Проект організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 2005року за№831/11111.

Відповідно до статті 7 ЗУ "Про природно- заповідний фонд України" межі територій та об`єктів природно- заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до Проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Звертає увагу суду на те, що межі території, склад земель та функціональне зонування території Ківерцівського НПП, які зазначені у Проекті створення Парку(стр. 7, 9, 85,86, 87, 88) не відповідають межам території, складу земель та функціональному зонуванню Парку відображених у Проекті організації території Парку, що не відповідає ЗУ "Про природно - заповідний фонд України", Наказу Мінприроди №306 від 21.08.2018року та п.4 Технічному завданню : Вихідні дані для проведення НДР . НДР проводиться вперше. Проект організації території Парку розробляється відповідно до Положення про Ківерцівський НПП "Цуманська пуща" (стр.329 том 3), де у п.1.7 зазначеного Положення про Парк вказано, що до встановлення меж Парку у натурі його межі визначаються відповідно до проекту створення Парку.

Наведені вище обставини свідчать про те, що при затвердженні Проекту організації території Ківерцівського НПП "Цуманська пуща", Міндовкілля не дотрималося вимог статей 7, 14, 16,20,21, 51-54 ЗУ Про природно заповідний фонд України, Проекту створення Парку, Положення про парк, Положення про Проект організації території Парку та Технічного завдання.

Разом з цим вказує, що 02 травня 2023 року Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України з посиланням на статтю 21 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" виготовило наказ №286 "Про внесення змін до Проекту організації території Ківерцівського національного природного парку "Цуманська пуща", що підписаний міністром, в пункті першому якого зазначено: "Внести зміни до Проекту організації території Ківерцівського національного природного парку "Цуманська пуща", охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів, затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 15.08.2022 №300, що додається."

Оскільки предметом позову є визнання незаконним та скасування наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України №300 від 15 серпня 2022 року Про затвердження "Проект організації території Ківерцівського національного природного парку " Цуманська пуща", а Наказ №286 "Про внесення змін до Проекту організації території Ківерцівського національного природного парку "Цуманська пуща" був виданий відповідачем після звернення СГП ТзОВ "Деметра" до суду з позовними вимогами щодо захисту порушених прав і він стосується того ж предмету позову і лише викладений з зазначенням змін до Проекту організації території Ківерцівського національного природного парку "Цуманська пуща", охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів, а тому даний Наказ №286 від 02.05.2023 року є незаконним і підлягає скасуванню.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 140/2037/23 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що судом було допущено неправильне застосування Указу Президента України від 22.02.2010 № 203/2010, який розміщений на офіційному сайті Президента України станом на 24.02.2010.

Указом Президента України від 22.02.2010 № 203/2010 СГП ТзОВ "Деметра" не зазначено, тому апелянт вважає, що суд безпідставно виходив з того, що даним Указом землі ТОВ Деметра площею 312 га включено до території КНПП Цуманська пуща без вилучення у землекористувача.

Просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 140/2037/23 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Вислухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників позивача, представника відповідача та представника третьої особи, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач набув нових прав та обов`язків, пов`язаних з включенням його земель до території установи природно-заповідного фонду - КНПП Цуманська пуща на підставі Указу Президента України від 22.02.2010 № 203/2010, яким утворено на території Ківерцівського району Волинської області Ківерцівський національний природний парк Цуманська пуща.

Враховуючи, що ТОВ Деметра зазначений Указ не оскаржується, його законність при розгляді даної справи судом не підлягає перегляду.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 19.08.2021 працівниками поліції була затримана техніка та зупинені роботи щодо видалення чагарників та дрібнолісся на земельній ділянці ТОВ Деметра на підставі наказу Міндовкілля від 15.08.2022 № 300 та охоронного зобов`язання від 13.06.2016 № 215/10.

На думку суду, оскаржуваний наказ є актом індивідуальної дії та зачіпає права та обов`язки тієї особи, щодо якої він був виданий, а саме КНПП Цуманська пуща.

Судом не встановлено та письмовими доказами не підтверджено встановлення для позивача винесеним наказом будь-яких обмежень чи покладення на нього додаткових обов`язків.

Водночас, не може братись судом до уваги постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 822/1186/16 на яку посилається позивач, оскільки у даній справі включення земельних ділянок ТОВ Деметра площею 312 га передбачено Указом, який не є предметом оскарження.

Оскільки підстави для визнання протиправним та скасування наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 15.08.2022 №300 відсутні, то і наказ №286 від 02 травня 2023 року Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України "Про внесення змін до Проекту організації території Ківерцівського національного природного парку "Цуманська пуща", у пункті першому якого зазначено: "Внести зміни до Проекту організації території Ківерцівського національного природного парку"Цуманська пуща", охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів, затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 15.08.2022 №300 є чинним і скасуванню не підлягає.

Розглядаючи спір апеляційний суд виходить із наступного.

Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Деметра зареєстроване 22.03.2000 року.

Основними видами діяльності підприємства є: 01.11.0 Вирощування зернових та технічних культур, 45.24.0 Будівництво водних споруд; 20.10.0 Лісопильне та стругальне виробництво, просочування деревини; 01.41.0 Надання послуг у рослинництві; облаштування ландшафту, 51.90.0 Інші види оптової торгівлі.

Згідно державного акту 11-ВЛ №000058 від 07.04.2000 року СГП ТзОВ "Деметра було надано в постійне користування 312.0 гектарів землі сільськогосподарського призначення.

У 2006 році розроблено Проєкт створення національного природного парку Ківерцівський.

В подальшому Указом Президента України від 22.02.2010 № 203/2010 (далі - Указ) утворено на території Ківерцівського району Волинської області Ківерцівський національний природний парк Цуманська пуща.

Наказом Міндовкілля від 15.08.2022 № 300 затверджено Проєкт організації території КНПП Цуманська пуща, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів.

На переконання позивача, при прийнятті оскаржуваного наказу Міндовкіллям допущено наступні порушення: не направлено Позивачу охоронне зобов`язання; не враховано підписання додатків до Указу неуповноваженою особою та відсутність повноважень Президента України щодо розпорядження землями на території України та визначення земель національних природних парків; не виконано вимоги статей 51, 52 Закону України Про природно-заповідний фонд України щодо включення земель ТОВ Деметра до КНПП Цуманська пуща, не залучено позивача до розроблення та обговорення Проєкту організації території КНПП Цуманська пуща, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів; не погоджено науково-технічною радою п`ятирічний план та звіт за результатами науково-дослідної роботи; зменшено заповідну зону та змінено функціональне зонування КНПП Цуманська пуща; змінено межі КНПП Цуманська пуща.

Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України 02 травня 2023 року виготовило наказ №286 "Про внесення змін до Проекту організації території Ківерцівського національного природного парку "Цуманська пуща", і він стосується того ж предмету позову і лише викладений з зазначенням змін до Проекту організації території Ківерцівського національного природного парку "Цуманська пуща", охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів.

СГП ТОВ Деметра не погоджуючись із зазначеними наказами звернулось із позовом до суду оскільки уважає, що даними актами індивідуальної дії порушені її права.

З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

У постанові Верховного Суду України від 15.11.2016 у справі №800/301/16 було сформовано правовий висновок, який згодом було підтримано Верховним Судом, зокрема, у постанові від 22.08.2019 у справі № 288/1557/16-а, про те, що:

«отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але й вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки позивача у сфері публічно-правових відносин.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах».

Такі вимоги процесуального закону та усталена практика Верховного Суду вказують на те, що, під час розгляду справи позивач повинен довести, а суд встановити факти або обставини, які б свідчили про вплив рішень дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень на права та законні інтереси позивача та їх порушення внаслідок такого впливу.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 20.02.2019 у справі № 522/3665/17, судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки: має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; є персоналізованим (суб`єктивним), тобто належить конкретній особі - позивачу; суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення ч. 2ст. 55 Конституції України, в своєму Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Це означає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 826/4406/16, від 15.08.2019 у справі №№1340/4630/18.

Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів визначаються Законом України «Про природно заповідний фонд України» від 16 червня 1992 №2456-XII(далі - Закон №2456-XII).

Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об`єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

У зв`язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» до природно-заповідного фонду України належать, зокрема, природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» завдання, науковий профіль, характер функціонування і режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначаються у положеннях про них, які розробляються відповідно до цього Закону, і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища - щодо територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення; обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища - щодо територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.

Положеннями статті 20 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» визначено, що національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України.

До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на території національних природних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об`єктів, їх особливостей встановлюється диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання згідно з функціональним зонуванням: заповідна зона - призначена для охорони та відновлення найбільш цінних природних комплексів, режим якої визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників; зона регульованої рекреації - в її межах проводяться короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам`ятних місць; у цій зоні дозволяється влаштування та відповідне обладнання туристських маршрутів і екологічних стежок; тут забороняються рубки лісу головного користування, промислове рибальство, мисливство, інша діяльність, яка може негативно вплинути на стан природних комплексів та об`єктів заповідної зони; зона стаціонарної рекреації - призначена для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів, інших об`єктів обслуговування відвідувачів парку; тут забороняється будь-яка господарська діяльність, що не пов`язана з цільовим призначенням цієї функціональної зони або може шкідливо вплинути на стан природних комплексів та об`єктів заповідної зони і зони регульованої рекреації; господарська зона - у її межах забороняються рубки головного користування і проводиться господарська діяльність, спрямована на виконання покладених на парк завдань, знаходяться населені пункти, об`єкти комунального призначення парку, а також землі інших землевласників та землекористувачів, включені до складу парку, на яких господарська та інша діяльність здійснюється з додержанням вимог та обмежень, встановлених для зон антропогенних ландшафтів біосферних заповідників.

Окремо Закон України «Про природно-заповідний фонд України» врегульовує питання прийняття рішень про створення чи оголошення територій, об`єктів природно-заповідного фонду та їх охоронних зон.

Так, відповідно до частини 1 статті 53 Закону України Про природно- заповідний фонд України рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України.

У 2006 році розроблено Проєкт створення національного природного парку Ківерцівський.

В подальшому Указом Президента України від 22.02.2010 № 203/2010 (далі - Указ) утворено на території Ківерцівського району Волинської області Ківерцівський національний природний парк Цуманська пуща.

Положення про Проект організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів, затверджене Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 06.07.2005 № 245 (у редакції наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 21.08.2014 № 273) (далі - Положення № 273) визначає завдання, зміст, порядок розроблення, затвердження і впровадження Проекту організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів (далі - Проект організації території) (п.п. 1.1.).

Відповідно до п.п. 1.3. Положення № 273 проект організації території розробляється відповідно до законодавства та вимог міжнародних договорів з метою визначення і обґрунтування заходів, які передбачається здійснити протягом п`яти років, щодо провадження діяльності, охорони, відтворення та використання природних комплексів та об`єктів, а також визначення та обґрунтування стратегії розвитку національного природного парку (далі - парк) на десять років.

Підпунктом 1.6. Положення № 273 визначено, що основними завданнями Проекту організації території є:

- визначення стратегії розвитку парку на десять років;

- проведення науково обґрунтованого функціонального зонування території парку та встановлення територіально диференційованого режиму охорони, використання та відтворення його природних комплексів, біологічного і ландшафтного різноманіття, історико-культурних комплексів і об`єктів;

- визначення відповідно до стратегії та на її виконання конкретних ефективних заходів з розвитку парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів на п`ять років.

Апеляційним судом встановлено, що 15 серпня 2022 року Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України видано наказ за №300, яким було затверджено Проект організації території Ківерцівського національного природного парку " Цуманська пуща". Ківерцівський національний природний парк «Цуманська пуща» зобов`язано забезпечувати виконання природоохоронних заходів щодо наукової, рекреаційної, господарської та іншої діяльності, які передбачені Проєктом організації території. Також покладено контроль за виконанням цього наказу на заступника Міністра КРАСНОЛУЦЬКОГО Олександра.

Пунктом 18 частини 1 статті 4 КАС України передбачено, що нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності визначає Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Відповідно до статті 1 Закону Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого, спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Поряд з цим варто відзначити, що відповідно до статті 14 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду - це сукупність науково-обґрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об`єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів. Режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначається відповідно до цього Закону з урахуванням їх класифікації та цільового призначення. З метою визначення та обґрунтування заходів щодо провадження відповідно до законодавства та вимог міжнародних договорів природоохоронної, науково-дослідної, рекреаційної, господарської діяльності, охорони, відтворення та використання природних комплексів та об`єктів, які передбачається здійснити протягом п`яти років, а також стратегії розвитку об`єкта природно-заповідного фонду на десять років розробляється проект організації території об`єкта природно-заповідного фонду.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.

На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. На землях територій та об`єктів природно-заповідного фонду, які створюються в зоні відчуження та зоні безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, забороняється будь-яка діяльність, що не забезпечує режим радіаційної безпеки.

Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Спірне рішення прийнято з метою визначення стратегії розвитку парку, проведення науково-обґрунтованого функціонального зонування території парку та встановлення територіально диференційованого режиму охорони, використання та відтворення його природних комплексів, біологічного і ландшафтного різноманіття, історико-культурних комплексів і об`єктів.

Враховуючи зазначені положення закону та аналізуючи зміст рішення і його мету, з якою здійснюється розробка проекту, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що цей документ не містять ознак нормативно-правового акту. Наказ не є актом про створення парку або про включення до нього певних територій, а направлений лише на впорядкування його роботи в межах, визначених спеціальним законом - Закону України «Про природно-заповідний фонд України». Цим наказом не встановлюються, не змінюються та не припиняються загальні правила регулювання однотипних відносин, не передбачається і його неодноразове застосування. Також наказ не є й регуляторним актом, оскільки не спрямований на правове регулювання господарських відносин, адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання. Наказом покладаються обов`язки, пов`язані з його виконанням, лише на осіб, що безпосередньо зазначені у самому рішенні, а саме Ківерцівський національний природний парк «Цуманська пуща» та заступник Міністра. Він є підставою для розробки проекту землеустрою.

Натомість наказ Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України №300 від 15 серпня 2022 року "Про затвердження "Проект організації території Ківерцівського національного природного парку " Цуманська пуща" носить ознаки організаційно-розпорядчого характеру.

Отже, в результаті прийняття оскарженого наказу публічно-правових відносин між Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Деметра" не виникло, а відтак і відсутній публічно-правовий спір, що, у свою чергу, означає відсутність безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між рішенням відповідача і порушеними правами, як їх ідентифікує позивач.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 1840/3226/18.

З огляду на викладене, це рішення не породжує для позивача права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом, адже для ефективного захисту порушених прав необхідно, щоб існував чіткий зв`язок між стверджуваним порушенням та способом захисту прав або інтересів.

Вказаний підхід щодо права на захист порушених прав висловлено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 14.03.2018 у справі № 9901/22/17, 12.06.2018 у справі № 800/587/17, 16.10.2018 у справі № 9901/415/18, 18.09.2019 у справі № 9901/284/19, 09.04.2019 у справі № 9901/611/18.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №826/4406/16.

Відповідно до статті 7 Закону України Про природно заповідний фонд України межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно зі статтями 53, 54 цього Закону, рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України. Зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на підставі відповідного експертного висновку.

Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі згідно законодавства. У зв`язку з цим, до встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Наведене свідчить про те, що площа та межі земельної ділянки КНПП Цуманська пуща визначаються картографічними матеріалами наданими у Проекті створення національного природного парку Цуманська пуща, який розроблений Науковим центром заповідної справи Міністерства охорони навколишнього природного середовища в 2006 році та матеріалами погодження місця розташування земельних ділянок для створення Ківерцівського національного природного парку Цуманська пуща 2009 року і є лише частиною документації щодо створення КНПП Цуманська пуща, зокрема, науковим обґрунтуванням його створення.

Проект організації території не відноситься до землевпорядної документації, не встановлює межі КНПП Цуманська пуща та не змінює цільового призначення земельних ділянок.

Зокрема, позивачем не взято до уваги іншу документацію щодо створення КНПП Цуманська пуща, такі як матеріали погодження місця розташування земельної ділянки для створення КНПП Цуманська пуща, у яких наявний висновок ТОВ Деметра про погодження створення КНПП Цуманська пуща на землях, що перебувають у його користуванні.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що відповідачем процедуру прийняття оскаржуваного наказу дотримано повністю, останню не порушено, що свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог щодо неналежного визначення кола заінтересованих осіб та не включення їх до розробки Проекту організації території (не погодження з ними цього проекту), та не врахування їх інтересів.

Оскільки підстави для визнання протиправним та скасування наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 15.08.2022 №300 відсутні, то і наказ №286 від 02 травня 2023 року Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України "Про внесення змін до Проекту організації території Ківерцівського національного природного парку "Цуманська пуща", у пункті першому якого зазначено: "Внести зміни до Проекту організації території Ківерцівського національного природного парку"Цуманська пуща", охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів, затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 15.08.2022 №300 є чинним і скасуванню не підлягає.

Враховуючи встановлені судом обставини, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги є не обгрунтованими та не підлягають до задоволення.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись ст. 243, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра" залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 140/2037/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 20.03.2024