Вирок

від 21.03.2024 по справі 462/3173/23

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

справа № 462/3173/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2024 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючої судді ОСОБА_1

при секретарі с/з ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника - ОСОБА_5

потерпілої ОСОБА_6

представника цивільного відповідача - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023141390000196 від 19.02.2023 року про обвинувачення

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Попеляни, Пустомитівського району, Львівської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, працюючого на посаді водія тролейбуса ЛКП «Львівелектротранс», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_8 18.02.2023 року близько 19.00 год., керуючи тролейбусом марки «Електрон Т19102», р.н. 121 та рухаючись ним по вул. Широкій у м. Львові в напрямку від вул. Суботівської до вул. Сяйво на нерегульованому пішохідному переході поблизу буд № 65 А, всупереч ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», згідно із якою учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, грубо порушив вимоги чинних правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 зі змінами, зокрема порушив вимоги Р. 1 п. 1.5; Р.2 п.2.3 б), д); Р.18 п. 18.1 Правил дорожнього руху, що виразилося в тому, що ОСОБА_8 під час керування транспортним засобом був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, маючи технічну можливість попередити (уникнути) настання дорожньо-транспортної пригоди, наїзду на пішохода, який розпочав рух через нерегульований пішохідний перехід, та не маючи завад технічного характеру, вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_9 , який переходив проїзну частину дороги справа на ліво в межах нерегульованого пішохідного переходу, внаслідок чого останній отримав поєднану травму у вигляді закритих двосторонніх прямих переломів ребер, закритого перелому вертлюжної западини ліворуч, яка ускладнилась распіраторним дистрес -синдромом та тромбоемболією легеневої артерії, що призвело до смерті останнього. Таким чином ОСОБА_8 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_9 , тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненому визнав повністю та пояснив, що визнає усі обставини, що викладені в обвинувальному акті, у вчиненому щиро розкаюється. Зазначив, що після ДТП залишився на місці події, а сам потерпілий ОСОБА_9 перебував у стані алкогольного сп`яніння. На даний час він вибачився перед потерпілою ОСОБА_6 . Просить його суворо не карати та не позбавляти його права керування транспортними засобами, оскільки працює водієм транспортних засобів і ця робота є єдиними джерелом його заробітку.

Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що є сестрою загиблого ОСОБА_9 . Зазначила, що хоча брат і проживав окремо, однак вона перебувала із ним у дуже близьких відносинах, після ДТП останній перебував у лікарні близько 3 тижнів, вона понесла у зв`язку із цим витрати на його лікування, водночас обвинувачений не відшкодував шкоду, приходив навідувати її брати лише з метою отримати у нього заяву про відсутність претензій. Водночас просила його суворо не карати. Підтримала заявлений нею уточнений цивільний позов до ЛКП «Львівелектротранс» про стягнення моральної шкоди /а.с. 100-101/ та просила стягнути з відповідача, відповідно до ст. 1172 ЦК України, 400000 грн на відшкодування завданої моральної шкоди. Свої вимоги мотивувала тим, що трагічна смерть брата негативно вплинула на її психологічний стан, вона постійно відчуває тугу, пригнічення настрою, дана обставина є причиною постійних страждань, стресів, зривів та погіршення здоров`я, а тому просить позов задовольнити.

Представник цивільного відповідача ЛКП «Львівелектротранс» просила у позові відмовити за тих підстав, що згідно із ч. 2 статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю, в той час як потерпіла ОСОБА_6 є сестрою загиблого ОСОБА_9 та проживала окремо від нього, а отже не має права на відшкодування такої шкоди.

Учасниками судового розгляду не оспорювались фактичні обставини справи, а тому докази, які їх стверджують, в судовому засіданні не досліджувались, а суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України обмежився показаннями обвинуваченого.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в судовому засіданні винність обвинуваченого у порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілому, доведена повністю, а дії обвинуваченого кваліфіковано вірно за ч. 2 ст. 286 КК України.

Згідно із п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення кримінального покарання» визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

При призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного. (п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України №14від 23грудня 2005року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»).

Обираючи обвинуваченому міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у психіатричному та наркологічному закладах не перебуває, за місцем праці характеризується позитивно, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, на час ДТП не перебував у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння та під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Водночас суд враховує і відсутність у діях потерпілого будь -яких ознак порушень ПДР України, дані про перебування потерпілого у стані алкогольного чи іншого сп`яніння також відсутні.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_8 є його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обтяжуючі покарання обставини відсутні.

Відповідно до змісту ст. ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_8 йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, що передбачає відповідальність за даний вид злочину.

Водночас, із врахуванням вищенаведеного, виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_8 можливе без ізоляції від суспільства, а тому суд вважає за можливе на підставі ст.ст. 75-78 КК України, звільнити від його відбування покарання з випробуванням з покладенням обов`язків, передбачених ч.1 ст. 76 КК України виходячи з переконання, що припинення протиправної поведінки та недопущення злочинів з його боку у майбутньому можливе за ефективного контролю поведінки обвинуваченого.

Поряд з тим, враховуючи конкретні обставини, характер допущеного ОСОБА_8 порушення правил безпеки дорожнього руху, спричинені цим порушенням незворотні наслідки, суд дійшов висновку про те, що до нього слід застосувати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на певний строк.

Окрім того, вирішуючи цивільний позов суд зазначає наступне.

За правилами ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до вимог ст. 1171 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх обов`язків.

Відповідно до частини першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з частиною третьою статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При цьому суд враховує роз`яснення, що містяться у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, у відповідності з якими розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та об`єму страждань (фізичних, душевних, психічних), котрі поніс позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливості відновлення) і з врахуванням інших обставин. При цьому суд повинен виходити з принципу розумності, справедливості та виваженості.

Отже, в результаті ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_8 потерпіла ОСОБА_6 втратила рідного брата - ОСОБА_9 (а.с. 46-48,50-51), у зв`язку із чим протягом тривалого часу був порушений її звичний спосіб життя та виникло нервове потрясіння. З врахуванням тривалості та глибини моральних страждань потерпілої, а також беручи до уваги ступінь споріднення та міцність родинних відносин, те, що шкода завдана необережними діями обвинуваченого, суд вважає, що завдану моральну шкоду слід оцінити у 150 000 грн.

Водночас, оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася під час виконання ОСОБА_8 трудових обов`язків (на момент завдання шкоди працював водієм ЛКП «Львівелектротранс»), то саме ЛКП «Львівелектротранс» має нести цивільно-правову відповідальність за завдану працівником товариства моральну шкоду потерпілій.

Із врахуванням наведеного позов слід задовольнити частково.

Також суд вважає, що на обвинуваченого слід покласти документально підтверджені прокурором судові витрати на залучення експертів в розмірі 6607,30 грн.

Питання щодо речових доказів необхідно вирішити в порядку ст.100 КПК України, а саме: тролейбус марки «Електрон Т19102», р.н. 121 слід повернути законному володільцю.

Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 22 лютого 2023 р. - скасувати.

Керуючись ст. ст. ч.3 ст.349, ст. ст. 368-371, 373, 374 КПК України, суд -

у х в а л и в :

ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строкм на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання із випробовуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_8 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ЛКП «Львівелектротранс» про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути із ЛКП «Львівелектротранс» (код ЄДРПОУ 03328406, адреса місцезнаходження: м. Львів, вул. Сахарова, 2) на користь ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 (сто пятдесят тисяч) грн на відшкодування завданої моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави судові витрати, пов`язані із проведенням судових експертиз, в сумі 6607 (шість тисяч шістсот сім) грн 30 коп.

Речовий доказ, а саме тролейбус марки «Електрон Т19102», № 121 - повернути законному володільцю.

Арешт на тролейбус № 121 марки «Електрон» модель «Т19102», шасі № НОМЕР_2 , який належить ЛКП «Львівелектротранс», накладений ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 22 лютого 2023 р. - скасувати.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду, і дослідження яких було визнано судом недоцільним.

З інших підстав на вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. Львова протягом 30 днів з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - протягом 30 днів з моменту вручення їй копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1