Ухвала

від 15.02.2024 по справі 330/410/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 15.02.2024 Справа № 330/410/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №330/410/21 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження №11-кп/807/90/24 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2024 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Астраханка Мелітопольського району Запорізької області, громадянина України, який має неповну середню освіту, не працює, місця реєстрації не має, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:

- 10 липня 2000 року Мелітопольським міським судом Запорізької області за ч.2 ст.140, ч.3 ст.101 КК України 1960 року, відповідно до ст.42 КК України 1960 року та на підставі ст.43 КК України з урахуванням покарання за вироком Мелітопольського районного суду Запорізької області від 15 червня 1999 року остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців;

- 28 травня 2001 року Іллічівським районним судом м.Маріуполя Донецької області за ч.1 ст.183 КК України 1960 року, на підставі ст.43 КК України 1960 року з урахуванням покарання за вироком Мелітопольського міського суду Запорізької області від 10 липня 2000 року остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років;

- 28 січня 2004 року Запорізьким районним судом Запорізької області за ст.391 КК України, на підставі ст.71 КК України з урахуванням покарання за вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 травня 2001 року остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 1 місяць, звільнений 27 червня 2007 року за відбуттям покарання;

- 02 жовтня 2008 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч.3 ст.358, ст.395 КК України, відповідно до ст.70 КК України остаточно призначено покарання у виді арешту на 1 місяць 2 дні;

- 10 грудня 2009 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч.2 ст.185, ч.2 ст.190 КК України, відповідно до ст.70 КК України та на підставі ст.71 КК України з урахуванням покарання за вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 жовтня 2008 року остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 7 днів, звільнений 06 лютого 2012 року за відбуттям покарання;

- 25 січня 2013 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч.3 ст.185, ч.1 ст.309, ч.2 ст.190, ч.1 ст.353, ч.2 ст.185 КК України, відповідно до ст.70 КК України остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

- 25 березня 2014 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ст.391 КК України, на підставі ст.71 КК України з урахуванням покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2013 року остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 8 місяців, звільнений 06 квітня 2016 року за відбуттям покарання;

- 27 грудня 2016 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч.2 ст.190, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України, відповідно до ст.70 КК України остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

- 20 липня 2018 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч.2 ст.185 КК України, відповідно до ч.4 ст.70 КК України з урахуванням покарання за вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 грудня 2016 року остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 14 днів, звільнений 14 червня 2019 року за відбуттям строку покарання,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.3 ст.185 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_7 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_6 - в режимі відеоконференції з Вінницькою установою виконання покарань №1 УВП №1.

Обвинувачений ОСОБА_6 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на вирок Якимівського районного суду Запорізької області від 08 квітня 2021 року, яким ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

Початок строку відбування покарання ухвалено рахувати з дня ухвалення вироку, тобто з 08 квітня 2021 року.

Вирішена доля речових доказів у кримінальному провадженні.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 , не оспорюючи доведеність його вини та кваліфікацію його дій, оскаржує вирок в частині призначеного покарання та просить призначити йому більш м`яке покарання із застосуванням положень ст.69 КК України.

В обґрунтування скарги зазначає, що суд першої інстанції призначив йому суворе покарання. Просить врахувати, що у нього хвора мати, а він її єдина дитина та прямий родич. Крім того, жодних матеріальних та моральних збитків не завдано, цивільний позов не заявлений. Потерпілому повернуто все майно. Як під час досудового розслідування так і судового провадження він свою вину визнав та щиросердечно розкаявся.

В доповненняхдо апеляційноїскарги обвинувачений ОСОБА_6 вказує на незаконність вироку суду, на підтвердження чого просить викликати для дачі показань його колишнього захисника - адвоката ОСОБА_9 та прокурора ОСОБА_10 .

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції обвинувачений змінив вимоги своєї апеляційної скарги та просив скасувати оскаржуваний вирок суду та призначити новий розгляд провадження в суді першої інстанції.

Обвинувачений вказав на те, що зміст оскаржуваного вироку суду, який міститься в матеріалах провадження та копія якого йому була вручена, в частині призначеного покарання відрізняється від змісту вироку, який був проголошений головуючим суддею суду першої інстанції за наслідками розгляду провадження, що підтверджується аудіо-відеозаписом відповідного судового засідання. Таким чином, судом було допущено істотне порушення вимог КПК України.

Згідно з вироком суду, 19 січня 2021 року, приблизно о 10 годині, ОСОБА_6 , будучи особою, раніше судимою за вчинення умисних корисливих кримінальних правопорушень, судимості за які не зняті та не погашені у встановленому законом порядку, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у житло, діючи повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, зайшов до під`їзду №5 будинку АДРЕСА_1 , де переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, відкривши незачинені двері, проник у приміщення квартири АДРЕСА_2 , звідки таємно викрав телевізор марки «Liberton» моделі «43НЕ1FHDTТ» вартістю 4644 гривні, який належить ОСОБА_11 , після чого зник з місця події та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_11 матеріальну шкоду на вказану суму.

Заслухавши доповідь судді; обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого з урахуванням змін та доповнень до неї; прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого з урахуванням заявлених обвинуваченим змін та доповнень до неї, підлягає задоволенню, з таких підстав.

Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до вимог ч.2 ст.371 КПК України, вирок ухвалюється в нарадчій кімнаті складом суду, який здійснював судовий розгляд.

Згідно з положенням ч.1 ст.376 КПК України, судове рішення проголошується прилюдно негайно після виходу суду з нарадчої кімнати. Головуючий у судовому засіданні роз`яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження.

При цьому текст вироку, проголошеного головуючим, має відповідати тексту, підписаному суддями того складу суду, який його ухвалив, та долученому до матеріалів кримінального провадження.

Проголошенням вироку після виходу з нарадчої кімнати, роз`ясненням його змісту суд реалізовує складову конституційного положення, що визначене як основна засада судочинства гласність судового процесу.

Гласність судового розгляду є важливою умовою неупередженого, об`єктивного, повного, всебічного дослідження обставин кримінального провадження й ухвалення справедливого судового рішення та поширюється на всі етапи судового провадження, у тому числі на дослідження доказів, а також оголошення судового рішення.

На викладене звернув увагу Верховний Суд у постанові від 17 липня 2019 року у справі №500/6587/16-к та у постанові від 03 березня 2021 року у справі №660/1122/18.

Однак, суд першої інстанції не дотримався зазначених вимог процесуального закону.

Так, 08 квітня 2021 року після виходу з нарадчої кімнати головуючий суддя проголосив вирок щодо ОСОБА_6 .

Проте, за результатами прослуховування аудіо-відео запису судового засідання від цієї дати колегією суддів встановлено, що резолютивна частина оголошеного тексту вироку істотно відрізняється від резолютивної частини наявного в матеріалах провадження тексту вироку в частині призначеного покарання, періоду, з якого відраховується строк відбування покарання, та періоду, який підлягає зарахуванню у строк покарання.

Зокрема,відповідно дотехнічного записусудового засідання,головуючим суддеюбуло проголошено,що обвинуваченому ОСОБА_6 призначено покаранняза ч.3ст.185КК Україниу видіпозбавлення воліна строк3роки та на підставі положень ч.1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Якимівського районного суду Запорізької області від 16 грудня 2020 року, та остаточно призначено до відбуття покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць. До строку покарання зараховано строк покарання у виді позбавлення волі, відбуте ОСОБА_6 за вироком Якимівського районного суду Запорізької області від 16 грудня 2020 року. Початок строку відбування покарання ухвалено рахувати з 22 січня 2021 року. До строку відбуття покарання зараховано строк тримання під вартою з 29 липня 2020 року по 10 серпня 2020 року включно.

Разом з тим із тексту наявного в матеріалах провадження вироку убачається, що ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, початок строку відбування покарання відраховується з дня ухвалення вироку, тобто з 08 квітня 2021 року.

Згідно з вимогами ч.7 ст. 27 КПК України, судове рішення, ухвалене у відкритому судовому засіданні, проголошується прилюдно. Якщо ж судовий розгляд відбувається у закритому судовому засіданні, судове рішення проголошується прилюдно з пропуском відповідної інформації.

Кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 розглянуто у відкритому судовому засіданні.

Проголошення судом вироку, резолютивна частина якого за змістом не відповідає резолютивній частині тексту вироку, який міститься в матеріалах провадження, ставить під сумнів законність і обґрунтованість ухваленого рішення та справедливість процесу в цілому, а тому колегія суддів визнає допущене судом першої інстанції порушення істотним.

Отже, під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, що згідно з положенням ст.412 КПК України є підставою для скасування оскаржуваного вироку.

Оскільки, діючи у межах ст.404 КПК України, колегія суддів позбавлена можливості виправити вказані недоліки, виходячи з загальних засад кримінального провадження, закріплених у ст.ст.7-9 КПК України, колегія суддів, скасовуючи вирок суду першої інстанції, вважає за необхідне призначити новий розгляд провадження в суді першої інстанції.

Згідно з розпорядженням Верховного Суду №49/0/9-22 від 14 вересня 2022 року щодо зміни територіальної підсудності судових справ судів Запорізької області, територіальна підсудність справ Якимівського районного суду Запорізької області визначена за Ленінським районним судом м.Запоріжжя.

Таким чином, новий розгляд цього кримінального провадження призначається в Ленінському районному суді м. Запоріжжя.

При новому розгляді необхідно врахувати викладене в цій ухвалі апеляційного суду, повно та всебічно дослідити обставини провадження та, в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення.

Відповідно до вимог ч.2 ст.415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

Керуючись ст.ст.404-405, 407-409, 412, 415 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 з урахуванням доповнень та змін до неї, задовольнити.

Вирок Якимівського районного суду Запорізької області від 08 квітня 2021 року, яким ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та засуджено, скасувати, призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції - у Ленінському районному суді м.Запоріжжя.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4