Постанова

від 19.03.2024 по справі 523/12079/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1889/24

Справа № 523/12079/22

Головуючий у першій інстанції Кремер І.О.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя - Кострицький В.В. (суддя - доповідач),

судді - Лозко Ю.П., Стахової Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Пухи А.М.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Аванта»

відповідач - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 23 червня 2023 року, постановлена у складі судді Кремер І.О., у приміщенні того ж суду,

у цивільний справі за позовом представника позивача Дідуренко Світлани Валеріївни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванта» до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державного реєстратора Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області Марущак Юлії Валеріївни про скасування рішень про державну реєстрацію прав,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст рішення суду

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 23 червня 2023 року заяву представника позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову в рамках розгляду цивільної справи № 523/12079/22 за позовом представника позивача ОСОБА_2 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванта» до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державного реєстратора Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області Марущак Юлії Валеріївни про скасування рішень про державну реєстрацію прав - задоволено частково.

Заборонено суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам вчиняти будь - які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1000212051101.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду. В поданій апеляційній скарзі просить ухвалу Суворовського районного суду про забезпечення позову від 23.06.2023 скасувати.

В обґрунтування апеляційної скарги, апелянт зазначив, що вживаючи заходів до забезпечення позову у цій справі, суд фактично погодився з припущенням представника позивача ОСОБА_2 відповідно до яких, ОСОБА_1 нібито оприлюднила на сайті www.olx.ua інформацію про продаж офісу загальною площею 208 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .

Саме це припущення стало єдиним обґрунтуванням представника позивача необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з чим, вочевидь, погодився суд першої інстанції, задовольняючи заяву.

Так, жодних вказівок на те, що саме ОСОБА_1 було викладено вищезазначене оголошення про продаж вищезазначеного майна немає, і судом не вжито всіх необхідних заходів встановлення такого або протилежного факту, а саме: не перевірено який номер телефону зазначено у оголошенні, не надано належної оцінки фотографіям, які викладені, не враховано що будь-яка зацікавлена особа може викласти таке оголошення на платформі OLX, не маючи жодних обмежень доступу до платформи та не підлягаючи будь яким перевіркам.

Вказує, що жодних догорів із агенціями нерухомості або окремими агентами нею не укладено, про що зазначила у судовому засіданні, однак ці обставини не зазначено судом у оскаржуваній ухвалі. Крім того, доказів протилежного у матеріалах справи немає.

Крім того, ОСОБА_1 має обґрунтовані підстави вважати, що вищезазначене оголошення могло бути викладено безпосередньо позивачем або його представником, адже в рамках розгляду іншої справи № 522/11912/19, а також під час виконавчого провадження № 70718041, стороною позивача вже було надано як до суду, так і приватному виконавцю документальну інформацію, яка не відповідає дійсності (вирогідно є підробленою).

В оскаржуваній ухвалі відсутні посилання на підтверджені відповідними доказами обставини, на підставі яких суд прийшов до висновку про наявність реальної загрози невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Явка сторін

Сторони належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду до суду позивачі не зявились просили відкласти розгляд справи що у відповідності до ст.372 ЦПК україни не перешкоджає розгляду справи так як судовою колегією визнано причини неявки неповажними.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, віступ апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

Право на доступ до суду, передбачено пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає таке: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру».

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судом норм чинного законодавства України при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами наявний спір, в тому числі щодо рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.01.2017 року № 33444327, і невжиття заходів забезпечення позову у даній справі може значно утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Колегія суддів апеляційного суду в повній мірі погоджується із таким висновком.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачами не доведено, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, в разі задоволенні позовних вимог, не приймається до уваги так як:

Як вбачається з роз`яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 2 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлення обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Враховуючи викладене, заходи забезпечення позову застосовуються судом у випадку наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження №14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Таким чином, враховуючи, що між сторонами виник спір щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1000212051101, невжиття заходів забезпечення позову, дійсно може утруднитись виконання можливого рішення суду.

При цьому, такий вид забезпечення позову, як заборона суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам вчиняти будь - які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на об`єкт нерухомого майна, не призведе до невиправданого обмеження прав відповідача ОСОБА_1 , оскільки не обмежує її право в користуванні цим об`єктом.

Посилання відповідачки ОСОБА_1 , на ту обставину що вона не давала оголошень щодо продажу спірного майна відповідними доказами не обгрунтовано, а тому судова колегія оцінює їх як припущення.

Таким чином судом першої інстанції, враховуючи, що між сторонами існує спір і невжиття заходів забезпечення позову, які просять застосувати позивачі, може в майбутньому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, дійшов обґрунтованого та справедливого висновку вжиття заходів забезпечення позову. Доводи апеляційних скарг зводяться до непогодження із висновком суду першої інстанції та тлумаченні норм чинного законодавства на власний розсуд.

З урахуванням викладеного, оскільки законних підстав для скасування ухвали суду першої інстанції немає, тому у відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 23 червня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21 березня 2024 року.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді Ю.П. Лозко

Н.В. Стахова