Постанова

від 01.10.2024 по справі 523/12079/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3936/24

Справа № 523/12079/22

Головуючий у першій інстанції Кремер І.О.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кострицького В.В.,

суддів: Назарової М.В., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря Булацевської Я.В.

учасники справи:

позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Аванта»

представник позивача - ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державного реєстратора Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області Марущак Юлії Валеріївни

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2023 року, ухвалене у складі судді Кремер І.О., у приміщенні того ж суду,

по цивільній справі за позовною заявою представника позивача Дідуренко Світлани Валеріївни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванта» до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державного реєстратора Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області Марущак Юлії Валеріївни про скасування рішень про державну реєстрацію прав,-

встановив:

Короткий зміст позовних вимог.

Представник позивача Дідуренко С.В. в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванта» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державного реєстратора Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області Марущак Ю.В. про скасування рішень про державну реєстрацію прав.

Обґрунтовуючи вимоги вказаного позову вказує на те, що 15.08.2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено Договір позики, відповідно до умов якого останній отримав у позику грошові кошти в розмірі 2650000,00 грн., що на момент укладення договору складало 106000,00 дол. США строком до 15.11.2016 року. На забезпечення виконання зобов`язання за вказаним вище Договором позики між ТОВ «Аванта» та ОСОБА_2 було укладено Іпотечний договір, згідно умов якого в іпотеку ОСОБА_2 було передано наступне нерухоме майно:

-Нежитлові приміщення промтоварного магазину офісу, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що в цілому складаються з приміщень загальною площею 208,5 кв.м., основною площею 170,1 кв.м. і належать іпотекодавцю на праві приватної власності;

-Адміністративно виробниче складське приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що в цілому складається з літ. «А», загальною площею 1599,8 кв.м., 66/100 часток якого належать іпотекодавцю.

Так, 15.08.2016 року між ТОВ «Аванта» та ОСОБА_2 було укладено Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, згідно якого для позасудового звернення стягнення на іпотечне майно у разі невиконання боржником зобов`язань за договором позики необхідною передумовою є документальне підтвердження особистого вручення або надсилання на адресу іпотекодавця письмової вимоги про усунення порушень основного зобов`язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання зазначеної вимоги. Згідно п. 11 даного Договору вимога іпотекодержателя про усунення порушення вважається надісланою іпотекодавцю належним чином, якщо вона або вручена особисто під розпис іпотекодавцю, або надіслана поштою цінним листом за місцем проживання іпотекодавця, яке визначено згідно умов цього договору, із повідомленням про вручення, або про невручення у зв`язку з відмовою отримання повідомлення, або не проживання за адресою, визначеною згідно умов цього договору. У вказаному Договорі була чітко визначена адреса іпотекодавця як юридичної особи: АДРЕСА_3 .

Вказані договори було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю.

Представник позивачка вказує на те, що в рамках розгляду справи № 522/8965/19 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Аванта» про усунення перешкод у користуванні майном, позивач дізнався про те, що 17.01.2017 року державним реєстратором Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області Марущак Ю.В. були прийняті наступні рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме:

-Індексний номер 33443852 про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на адміністративно виробниче складське приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі іпотечного договору від 15.08.2016 року за реєстровим № 1911, договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 15.08.2016 року за реєстровим № 1915, поштового відправлення серія та номер 15292, виданого 06.12.2016 року, видавник ОСОБА_3 ;

-Індексний номер 33444327 про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на нежитлові приміщення промтоварного магазину офісу, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі іпотечного договору від 15.08.2016 року за реєстровим № 1911, договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 15.08.2016 року за реєстровим № 1915, поштового відправлення серія та номер 15292,виданого 06.12.2016 року, видавник ОСОБА_3 .

Проте, представник позивача вказує на те, що на момент прийняття вказаних вище рішень державним реєстратором у порушенння вимоги п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 року за № 1127, ОСОБА_2 не були подані належні документи, необхідні для реєстрації заявлених прав, а з боку державного реєстратора були порушені правові норми, якими врегульований порядок позасудового звернення на предмет іпотеки та державної реєстрації.

Зокрема, із поданого відповідачкою до державного реєстратора поштового відправлення серія та номер 15292 вбачається, що письмова вимога про усунення порушення основного зобов`язання та умов іпотечного договору була надіслана в порушення п. 11 Договір про задоволення вимог іпотеко держателя, а саме не на адресу, яка визначена сторонами у договорі. Окрім того, вимога про порушення зобов`язання була надіслана не цінними листом, а кур`єром, на підставі накладної якого і було вчинено реєстраційні дії.

Окрім того, представник позивача у позовній заяві вказує на те, що за умовами п. 12 Договору про задоволення вимог іпотеко держателя погоджено, що вартість предмету іпотеки, за якою іпотеко держатель набуває його власність або продає від свого імені в рахунок виконання основного зобов`язання за домовленістю сторін складає 3469226,00 грн. На момент переходу права власності вищезазначена вартість предмета іпотеки має бути уточнена на підставі оцінки, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності. Проте, в супереч п. 12 цього Договору, жодний суб`єкт оціночної діяльності для визначення вартості заставного майна на час його позасудового стягнення, не з`являвся до об`єктів, переданих позивачем в іпотеку.

З огляду на вищевикладене просить суд задовольнити даний позов та ухвалити рішення, яким:

-Скасувати рішення державного реєстратора Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області Марущак Ю.В., індексний номер 33443852 про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на адміністративно виробниче складське приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі іпотечного договору від 15.08.2016 року за реєстровим № 1911, договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 15.08.2016 року за реєстровим № 1915, поштового відправлення серія та номер 15292, виданого 06.12.2016 року, видавник ОСОБА_3 ;

-Скасувати рішення державного реєстратора Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області Марущак Ю.В., індексний номер 33444327 про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на нежитлові приміщення промтоварного магазину офісу, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі іпотечного договору від 15.08.2016 року за реєстровим № 1911, договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 15.08.2016 року за реєстровим № 1915, поштового відправлення серія та номер 15292,виданого 06.12.2016 року, видавник ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2023 року у задоволенні позовної заяви представника позивача ОСОБА_1 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванта» до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державного реєстратора Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області Марущак Юлії Валеріївни про скасування рішень про державну реєстрацію прав відмовлено.

Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення зазначає, факт отримання ОСОБА_3 особисто письмової вимоги про порушення належне надсилання боржнику, який одночасно є іпотекодавцем, дає суду обґрунтовані підстави стверджувати про відсутність порушень вимог ст. 35 ЗУ «Про іпотеку», оскільки вказаний лист надійшов до адреса та був ним отриманий.

Вказав, що і в рамках розгляду справи № 522/11912/19, і в межах розгляду даної справи судом встановлено належним чином факт отримання ОСОБА_3 , який є директором ТОВ «Аванта» письмової вимоги про порушення п. 3 і п. 3.2 договору позики грошей від 15.08.2016 року.

Суд дійшов висновку, що в супереч твердженням сторони позивача, в судовому засіданні під час розгляду даної справи не знайшло свого підтвердження жодним належним доказом порушення процедури звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, зокрема п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 року № 1127.

Доводи апеляційної скарги.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник позивача звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати необґрунтоване рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 04.12.2023 про відмову у задоволенні позову і ухвалити нове рішення, яким задовольнити законні позовні вимоги ТОВ Аванта у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у матеріалах реєстраційних справ наявна копія накладної ТОВ Спепкур`єр з адресою отримувача: м. Одеса, вул. Середньофонтанська. 32. хоча вказана адреса не є адресою проживання фізичної особи - боржника ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ) не є адресою іпотекодавия ТОВ Аванта, зазначеною у договорі (м. Одеса, ВУЛ. Отамана Головатого, 67/69).

Тобто, суд першої інстанції, надаючи оцінку доводам сторони позивача, прийняв за основу правовий висновок ВСУ ще за 2016 рік у господарській справі щодо проведення торгів, відхиливши, без будь-яких обґрунтувань, наведені позивачем правові позиції ВП ВС від 29.09.2020р. у справі N 757/13243/17 та ВС / КЦС від 17.05.2022 у справі № 760/5743/20, якими були визначені критерії належного надіслання вимоги іпотекодержателя.

Також суд першої інстанції, не маючи жодних обґрунтувань, просто обійшов мочанням відсутністю у матеріалах реєстраційних справ нормативно передбаченої довідки іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації.

Позиція учасників справи.

Не погоджуючись щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 надала відзив, в якому просила у задоволенні апеляційної скарги представника TOB АВАНТА ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 04.12.2023 року по справі 523/12079/22 - відмовити.

Вказує, що всупереч доводам апелянта зазначаю що підставою для виникнення права власності за мною спірного нерухомого майна слугувало: іпотечний договір, серія та номер: 1912, виданий 15.08.2016 року, виданий: Приватний нотаріус; договір про задоволення вимог іпотекодержателя, серія та номер: 1915, виданий 15.08.2016 року, видавник: Приватний нотаріус; Договір позики грошей, серія та номер: 1911, виданий 15.08.2016 року, видавник: Приватний нотаріус; поштове відправлення, серія та номер: 15292, виданий 06.12.2016 року, видавник: ОСОБА_4 ..

Крім того, 20.12.2016 відповідачем було замовлено у суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «Украинское консалтинговое бюро" (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності Б94/15 від 22.07.2015 р.), відповідну незалежну оцінку майна, яке було предметом Іпотеки, про що складено відповідні Висновки від 25.12.2016 р.,тому, доводи позивача з цього приводу вважає безпідставними, і такими, що базуються лише на припущеннях.

Щодо явки сторін.

Сторони з`явились до суду та надали пояснення.

Позиція апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, представницю позивача та відповідачку оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, 15.08.2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено Договір позики грошей, відповідно до умов якого останній отримав у позику грошові кошти в розмірі 2650000,00 грн., що в еквіваленті, за домовленістю сторін 10600,00 дол. США, з кінцевим терміном повернення отриманих у позику коштів до 15.11.2016 року. Вказаний договір було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрованою в реєстрі за № 1911 (Т. 1 а.с. 60 62).

В якості забезпечення виконання зобов`язань за вказаним Договором позики 15.08.2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Аванта» в особі директора ОСОБА_3 було укладено Іпотечний договір, згідно умов якого позивачем було надано в іпотеку ОСОБА_2 наступне нерухоме майно:

?Нежитлові приміщення промтоварного магазину офісу, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що в цілому складаються з приміщень загальною площею 208,5 кв.м., основною площею 170,1 кв.м. і належать іпотекодавцю на праві приватної власності;

?Адміністративно виробниче складське приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що в цілому складається з літ. «А», загальною площею 1599,8 кв.м., 66/100 часток якого належать іпотекодавцю.

Вказаний договір було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрованою в реєстрі за № 1913, 1914 (Т. 1 а.с. 63 - 70).

15.08.2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Аванта» в особі директора Жадана М.Ю. було укладено Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, в забезпечення виконання Іпотекодавцем Іпотечного договору, укладеного в забезпечення виконання Договору позики, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., 15.08.2016 року, згідно умов цього договору, а також виплаті пені, відшкодування збитків в результаті порушення умов Договору позики та інших витрат відповідних до законодавства України, понесених у зв`язку з невиконанням зазначеного договору позики.

Вказаний договір було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстровано в реєстрі за номером 1915 (Т. 1 а.с. 71 75).

Відповідно до п. 1 Договору про задоволення вимог іпотекодержателя, вбачається про те, що Іпотекодавцем та Іпотекодержателем укладений Іпотечний договір, відповідно до якого «Предметом іпотеки» є нерухоме майно:

?Нежитлові приміщення промтоварного магазину офісу, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що в цілому складаються з приміщень загальною площею 208,5 кв.м., основною площею 170,1 кв.м.;

?Адміністративно виробниче складське приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що в цілому складається з літ. «А», загальною площею 1599,8 кв.м..

Також п. 1 вказаного Договору передбачено, що оціночна вартість вищезгаданих нежитлових приміщень промтоварного магазину-офісу, згідно звіту про оцінку майна, складеного ТОВ «РІАЛ ЕКСПЕРТ ПЛЮС» 02.08.2016 року, становить 976 406 (дев`ятсот сімдесят шість тисяч чотириста шість) гривень 00 копійок.

Оціночна вартість вищезгаданого Адміністративно виробничо складського приміщення, згідно звіту про оцінку майна, складеного ТОВ «РІАЛ ЕКСПЕРТ ПЛЮС» 02.08.2016 року, становить 2 492 810 (два мільйона чотириста дев`яносто дві тисячі вісімсот десять) гривень 00 копійок.

Відповідно до п.п. 5.1, п.п. 5.2 п. 5. Договору про задоволення вимог іпотекодержателя, з метою задоволення своїх вимог Іпотекодержатель має право:

?звернути стягнення на Предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання терміну виконання будь якого із зобов`язань, передбачених Договором позики, вони не будуть виконані (повністю або частково), що підтверджуватиметься заявою Іпотекодержателя про невиконання зобов`язань Позичальником за Основним зобов`язанням, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. або іншим нотаріусом за вибором Іпотекодержателя;

?звернути стягнення на Предмет іпотеки незалежно від настання термінів виконання будь-якого із обов`язків за Договором позики у випадках:

- порушення Іпотекодавцем зобов`язань за Іпотечним договором, у т.ч. при порушенні порядку заміни Предмета іпотеки, надання Іпотекодавцем Предмета іпотеки в найм, спільну діяльність, здійснення реєстрації (прописки) фізичної особи (чи декількох фізичних осіб) на житлову площу, обтяжену іпотекою, проведення капітального ремонту, здійснення істотних поліпшень та перепланування (переобладнання) Предмету іпотеки, передачі іпотеки у наступну іпотеку без попередньої письмової згоди Іпотекодержателя;

- порушення судом справи про визнання Іпотекодавця та/або Позичальника недієздатним або обмежено дієздатним відносно Іпотекодавця; - встановлення невідповідності дійсності відомостей, які містяться в Договорі позики або Іпотечному договорі, або в інших документах, наданих Іпотекодавцем та/або Позичальником Іпотекодержателю;

- пред`явлення третіми особами вимог до забезпечення й/або порушення Іпотекодавцем та/або Позичальником зобов`язань по договорах, укладених з метою забезпечення виконання зобов`язань за Договором позики:

- порушення Іпотекодавцем та/або Позичальником будь-яких інших зобов`язань, передбачених умовами Договору позики та/або Іпотечного договору, в тому числі порушення графіку погашення Основного зобов`язання, встановленого договором позики.

Відповідно до п. 10 Договору про задоволення вимог іпотеко держателя, Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки Іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати Іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог Іпотекодержателя.

Згідно п. 12 Договору про задоволення вимог іпотеко держателя, вартість Предмету іпотеки, за якою Іпотекодержатель набуває його у власність, або продає його від свого імені, в рахунок виконання Основного зобов`язання, за домовленістю Сторін становить 3 469 216 (три мільйона чотириста шістдесят девять тисяч двісті шістнадцять) гривень 00 копійок. На момент переходу права власності вищезазначена вартість Предмету іпотеки має бути уточнена на підставі оцінки, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності. Іпотекодержатель має право визначати суб`єкта оціночної діяльності.

За п. 16 Договору про задоволення вимог іпотеко держателя від 15.08.2016 року вбачається те, що цей договір набуває чинності з моменту нотаріального посвідчення і діє до повного виконання зобов`язань за Договором Позики. У разі невиконання зобов`язань за Договором Позики та переходу права власності на Предмет іпотеки , цей Договір стає правовстановлюючим документом на вказаній в п. 1 цього Договору Предмет іпотеки, право власності на Предмет іпотеки, відповідно до ст. 182 ЦК України, підлягає державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про іпотеку» іпотека вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» (у редакції чинній на момент укладення договору іпотеки) передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

За змістом положень ч.ч. 1 3 ст. 36 ЗУ «Про іпотеку» (у редакції чинній на момент укладення договору іпотеки), сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону

Відповідно до ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» (у редакції чинній на момент укладення договору іпотеки), іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правової підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюєтеся до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Положеннями статті 37 ЗУ «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Так, із наявних в матеріалах справи копії Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 78223073 від 17.01.2017 року та № 78225381 від 17.01.2017 року вбачається, що державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області Марущак Ю.В. зареєстроване право власності за ОСОБА_2 на наступне нерухоме майно:

?нежитлові приміщення промтоварного магазину офісу за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 208,5 кв.м., підстава рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 33444327 від 17.01.2017 року;

?адміністративно виробничо складське приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1599,8 кв.м., підстава рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 3344382 від 17.01.2017 року.

Підставою для виникнення права власності за ОСОБА_2 вказаного нерухомого майна слугувало: іпотечний договір, серія та номер: 1912, виданий 15.08.2016 року, виданий: Приватний нотаріус; договір про задоволення вимог іпотекодержателя, серія та номер: 1915, виданий 15.08.2016 року, видавник: Приватний нотаріус; Договір позики грошей, серія та номер: 1911, виданий 15.08.2016 року, видавник: Приватний нотаріус; поштове відправлення, серія та номер: 15292, виданий 06.12.2016 року, видавник: ОСОБА_4 .

Даний факт підтверджується наявними у матеріалах справи копіями вказаних вище Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 78223073 від 17.01.2017 року та № 78225381 від 17.01.2017 року (Т. 1 а.с. 77 80).

Апеляційний суд зазначає, що в провадженні Суворовського районного суду м. Одеси перебувала на розгляді цивільна справа № 522/11912/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Аванта», Центр надання адміністративних послуг Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області в особі державного реєстратора Марушак Ю.В., приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Чужовської Н.Ю. про визнання правочину недійсним, про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванта» про усунення перешкод у користуванні майном та звільнення нежитлових приміщень.

За результатами розгляду даної справи рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 28.12.2020 року ухвалено у задоволені позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: ТОВ «Аванта», Центр надання адміністративних послуг Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області в особі державного реєстратора Марушак Ю.В., приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Чужовської Н.Ю. про визнання правочину недійсним, про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно відмовлено. Позов ОСОБА_2 до ТОВ «Аванта» про усунення перешкод у користуванні майном та звільнення нежитлових приміщень задоволено. Усунено перешкоди у здійсненні власнику ОСОБА_2 на право користування її власністю шляхом зобов`язання TOB «АВАНТА»: звільнити нежитлове приміщення, а саме: адміністративно-виробничо- складське приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що в цілому складається з будівлі літ. А, загальною площею 1599,8 кв.м.; звільнити нежитлове приміщення, а саме: нежитлові приміщення промтоварного магазину-офісу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що в цілому складаються з приміщень, загальною площею 208,5 кв.м., основною площею 170,1 кв.м.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд зазначає, що в рамках розгляду цивільної справи № 522/11912/19 розглядалися позовні заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним, про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, та ОСОБА_2 до ТОВ «Аванта» про усунення перешкод у користуванні майном та звільнення нежитлових приміщень. А в рамках розгляду даної справи позовні вимоги ТОВ «Аванта», директором якого є ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про скасування рішень про державну реєстрацію прав.

Суд вказує, що представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначала про те, що підстави розгляду даної справи є відмінними від підстав розгляду, які здійснювалися у справі № 522/11912/19, оскільки під час розгляду вказаної справи ані Суворовським районним судом м. Одеси, ані Одеським апеляційним судом не досліджувалися реєстраційні справи № 1000156651101 та № 1000212051101, судами не надалася оцінка доказам та діям державного реєстратора при вчиненні реєстраційних дій.

Окрім того, представник позивача ОСОБА_1 зазначала про те, що в рамках розгляду справи № 522/11912/19 позовні вимоги ОСОБА_3 про скасування рішення державного реєстратора не були самостійною підставою для звернення до суду з позовом, а були виключно похідними вимогами від позовних вимог про визнання правочину недійсним.

Так, обґрунтовуючи вимоги даного позову ТОВ «Аванта» вказує на те, що на момент прийняття вказаний вище рішень державним реєстратором у порушено вимоги п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 року за № 1127, ОСОБА_2 не були подані належні документи, необхідні для реєстрації заявлених прав, а з боку державного реєстратора були порушені правові норми, якими врегульований порядок позасудового звернення на предмет іпотеки та державної реєстрації.

Зокрема, із поданого відповідачкою до державного реєстратора поштового відправлення серія та номер 15292 вбачається, що письмова вимога про усунення порушення основного зобов`язання та умов іпотечного договору була надіслана в порушення п. 11 Договору про задоволення вимог іпотеко держателя, а саме не на адресу, яка визначена сторонами у договорі. Окрім того, вимога про порушення зобов`язання була надіслана не цінними листом, а кур`єром, на підставі накладної якого і було вчинено реєстраційні дії.

Окрім того, представник позивача у позовній заяві та апеляційній скарзі вказує на те, що за умовами п. 12 Договору про задоволення вимог іпотеко держателя погоджено, що вартість предмету іпотеки, за якою іпотеко держатель набуває його власність або продає від свого імені в рахунок виконання основного зобов`язання за домовленістю сторін складає 3469226,00 грн. На момент переходу права власності вищезазначена вартість предмета іпотеки має бути уточнена на підставі оцінки, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності. Проте, в супереч п. 12 цього Договору, жодний суб`єкт оціночної діяльності для визначення вартості заставного майна на час його позасудового стягнення, не з`являвся до об`єктів, переданих позивачем в іпотеку.

За приписами ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» (у редакції на момент вчинення реєстраційної дії) у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Разом з тим відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (в редакції чинній на день державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 ), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Згідно п. 11 Договору про задоволенні вимог іпотекодержателя вимога іпотекодержателя про усунення порушення вважається надісланою іпотекодавцю належним чином, якщо вона або вручна особисто під розпис іпотекодавцю, або надіслана поштою цінним листом за місцем проживання іпотекодавця, яке визначено згідно умов цього договору, із повідомленням про вручення, або про невручення у зв`язку з відмовою отримання повідомлення, або не проживання за адресою, визначеною згідно умов цього договору.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні звертала увагу суду на те, що у вказаному Договорі була чітко визначена адреса іпотекодавця як юридичної особи: АДРЕСА_3 , у зв`язку з чим, державний реєстратор не дотримала вимог положень п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, та як наслідок ОСОБА_2 неправомірно здійснила перехід на себе права власності на об`єкти нерухомості, що були забезпеченні Іпотечним договором.

Проте, апеляційний суд не може погодитися із вказаним доводом апеляційної скарги з огляду на наступне.

Апеляційним судом встановлено, що 24.11.2016 року ОСОБА_2 було складено лист повідомлення про порушення п.3 і п. 3.2 договору позики грошей від 15.08.2016 року, та 01.12.2016 року, та відправлено на адресу фактичного місцезнаходження ТОВ «Аванта», а саме м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 32.

Вказаний лист 06.12.2016 року було отримано директором ТОВ «Аванта» ОСОБА_3 про що свідчить його особистий підпис (Т. 1 а.с. 76, Т. 2 а.с. 41 реєстраційна справа № 100156651101, а.с. 73 реєстраційна справа № 1000212051101).

Згідно приписів ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Загальноприйнятим у світовій практиці є застосування щодо юридично-значимих повідомлень принципу "доставки (одержання)" повідомлень, якщо сторони прямо не передбачили застосування принципу "відправлення". Зокрема:

(а) у підпункті 3 пункту I.-1:109 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказано, що повідомлення вступає в силу у момент досягнення адресата, якщо з нього не слідує більш пізній момент вступу у силу;

(б) згідно пунктів 2, 3 Принципів європейського контрактного права з урахуванням положень пунктів (4) та (5), будь-які повідомлення набирають чинності з моменту, коли вони отримані адресатом. Повідомлення вважається одержаним адресатом, коли його вручено їй за місцем його діяльності або за поштовою адресою, або, якщо він не має місця діяльності або поштової адреси, - за місцем його постійного проживання;

(в) відповідно до пункту 4 статті 1 Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг від 28 травня 1988 року письмове повідомлення може бути не підписане, але в ньому обов`язково повинна зазначатись особа, яка його зробила або від імені якої воно зроблене. "Письмове повідомлення" включає телеграми, телекси і будь-які інші види телекомунікаційних повідомлень, які можна відтворити у формі документа, але не обмежується ними. Письмове повідомлення вважається наданим, коли воно отримане адресатом.

Підхід стосовно застосування принципу "доставки (одержання)" юридично-значимих повідомлень висловлений і в українській судовій практиці.

У постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі 6-2988цс15 вказано, що: "[…] розглядаючи питання про дотримання під час проведення торгів положень пункту 3.11 Тимчасового положення, суди мають установити, чи було письмово повідомлено, зокрема, боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів та про стартову ціну, за якою майно пропонується до продажу. При цьому під письмовим повідомленням слід розуміти не тільки направлення відповідних відомостей зазначеним особам у письмовому вигляді, а й отримання цими особами необхідних відомостей. Отже, загальний зміст поняття "повідомлення" передбачає не тільки направлення відомостей, з якими особу слід ознайомити, а й отримання цією особою зазначених відомостей".

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд зазначає, що факт отримання ОСОБА_3 особисто письмової вимоги про порушення належне надсилання боржнику, який одночасно є іпотекодавцем, дає суду обґрунтовані підстави стверджувати про відсутність порушень вимог ст. 35 ЗУ «Про іпотеку», оскільки вказаний лист надійшов до адреса та був ним отриманий.

В супереч твердження представника позивача про те, що при розгляді справи № 522/11912/19 судом першої та апеляційної інстанції не досліджували всі обставини правомірності переходу права власності за ОСОБА_2 на підставі Договору про задоволення вимог іпотекодежателя, суд констатує, що як вбачається із рішення Суворовського районного суду м. Одеси 28.12.2020 року та постанови Одеського апеляційного суду від 24.10.2022 року в рамках розгляду справи № 522/11912/19 судами було надано належну оцінку всім доказам, зокрема, поштового підправлення від 06.12.2016 року, та встановлено факт отримання ОСОБА_3 письмової вимоги про усунення порушення.

Таким чином, і в рамках розгляду справи № 522/11912/19, і в межах розгляду даної справи судом встановлено належним чином факт отримання ОСОБА_3 , який є директором ТОВ «Аванта» письмової вимоги про порушення п. 3 і п. 3.2 договору позики грошей від 15.08.2016 року.

Окрім того, суд зазначає, що в рамках розгляду цивільної справи № 522/11912/16 постановою Одеського апеляційного суду було встановлено, що ОСОБА_2 законно та правомірно було набуто право власності на нежитлові приміщення, а саме: нежитлові приміщення промтоварного магазину офісу за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 208,5 кв.м.; адміністративно виробничо складське приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1599,8 кв.м.

Також в рамках розгляду справи № 522/11912/19 встановлено, що ОСОБА_2 , 20.12.2016 було замовлено у суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «Украинское консалтинговое бюро (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності F94/15 від 22.07.2015 р.), відповідну незалежну оцінку майна, яке було предметом Іпотеки, про що складено відповідні Висновки від 25.12.2016, тому апеляційний суд доводи позивача в цій частині вважає безпідставними, і які базуються лише на припущеннях.

Згідно приписів ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду з вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку, що в супереч твердженням сторони позивача, в судовому засіданні під час розгляду даної справи не знайшло свого підтвердження жодним належним доказом порушення процедури звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, зокрема п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 року № 1127.

Згідно вимог ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до переконання, що під час розгляду даної справи викладені позивачем обставини про його порушене право не знайшли свого підтвердження, а тому в задоволенні даного позову слід відмовити.

Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що стороною позивача не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з оскаржуваним рішенням та посилання які містяться не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням того, що доводи апеляційної скарги, є ідентичними доводам позовної заяви, яким суд надав належну оцінку, висновки суду є достатньої аргументованими, при цьому колегія суддів враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії"). Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на неналежну оцінку судом доказів по справі, оскільки, відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. А не зазначення в мотивувальній частині рішення мотивів, з яких суд бере до уваги або відхиляє докази, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України, не може бути підставою для скасування чи зміни рішення суду, якщо справа вирішена по суті правильно.

Суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі скаржник.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Докази та обставини, ні які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.

З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районногосуду м.Одеси від04грудня 2023року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 04 жовтня 2024 року.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді М.В. Назарова

Ю.П. Лозко