Ухвала

від 15.02.2024 по справі 755/14716/21

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/14716/21

Провадження № 4-с/752/33/24

У Х В А Л А

іменем України

15 лютого 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за скаргою директора державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» Журавльова Ю. на постанову державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Схабовського О.М. від 21.08.2023 року про зміну (доповнення) реєстраційних даних, стягувач: ОСОБА_1 ,-

в с т а н о в и в:

у вересні 2023 року директор Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» Журавльов Ю. звернувся до суду зі скаргою на постанову державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Схабовського О.М., в котрій просив суд скасувати постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 21.08.2023 року, мотивувавши свої вимоги порушенням державним виконавцем при її винесенні ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 14 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 року № 2832/5).

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Хо менко В.С. від 13.12.2023 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 30.01.2024 року (а.с. 21).

30.01.2024 року розгляд скарги відкладено на 15.02.2024 року (а.с. 47).

В судове засідання скаржник не з`явився, про причини неявки не повідомив.

Державний виконавець Схабовський О.М. в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив.

Від представника стягувача - адвоката Скринник А.В. надійшли письмові пояснення щодо скарги, в яких остання просила відмовити у задоволенні скарги а її безпідставністю. Розгляд справи просила проводити за відсутності стягувача та її представника (а.с. 30-46).

Суд зауважує, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, в силу ч. 2 ст. 450 ЦПК України не перешкоджають її розгляду.

Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду.

Скаржник як ініціатор судового розгляду, має користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо скаржник не може взяти участь в судовому засіданні, вона має право подати заяву про розгляд справи за її відсутності. Ініціювавши судовий розгляд справи, скаржник насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

Правове значення у цьому випадку має тільки належне повідомлення скаржника про день та час розгляду справи.

Згідно з матеріалами скарги з моменту відкриття провадження у справі скаржник у судове засідання, призначене на 30.01.2024 року також не з`явився без повідомлення причин. Повідомлення скаржника про день та час розгляду справи є належним.

Таким чином, з урахуванням строків розгляду справ даної категорії, визначених ч. 1 ст. 450 ЦПК України, суд вважав за можливе провести розгляд справи за відсутності скаржника.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб органів ДВС передбачено частинами першою та п`ятою статті 74 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження».

Згідно із цими нормами рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що Голосіївський районний суд м. Києва рішенням від 22.11.2022 року відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Постановою Київського апеляційного суду від 04.07.2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22.11.2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

В судовому засіданні 04.07.2023 року проголошено вступну та резолютивну частину судового рішення.

Визнано незаконним та скасовано наказ ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» від 23.07.2021 року №290-К «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера бухгалтерії Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» з 23.07.2021 року.

Стягнуто з ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23.07.2021 року по 04.07.2023 року у розмірі 1 084 771,80 грн., що визначено без вирахування податків та обов`язкових платежів.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць підлягає обов`язковому негайному виконанню.

Стягнуто з ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» на користь держави судовий збір за звернення до суду першої інстанції в розмірі 11755,72 грн., за подання апеляційної скарги 17633,58 грн., а всього 29389,30 грн.

20.07.2023 року Київським апеляційним судом видано виконавчий лист № 755/14716/21 про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера бухгалтерії Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів», а за відсутності цієї посади в штатному розписі на іншій посаді, що є рівнозначною посаді головного бухгалтера бухгалтерії Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів».

Ухвалою Київського апеляційного суду від 26.07.2023 року внесено виправлення у резолютивну частину повного тексту постанови Київського апеляційного суду від 04.07.2023 року, виключено із п`ятого абзацу повного тексту постанови Київського апеляційного суду від 04.07.2023 року слова «а за відсутності цієї посади в штатному розписі на іншій посаді, що є рівнозначною посаді головного бухгалтера бухгалтерії Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів», оскільки при складенні повного тексту постанови Київського апеляційного суду від 04.07.2023 року допущено описку, а саме у п`ятому абзаці резолютивної частини постанови після слів «Поновити ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера бухгалтерії Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» помилково вказано «а за відсутності цієї посади в штатному розписі на іншій посаді, що є рівнозначною посаді головного бухгалтера бухгалтерії Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів».

Вказаний вище виконавчий документ разом із ухвалою Київського апеляційного суду від 26.07.2023 року стягувачем 27.07.2023 року було пред`явлено до примусового виконання до Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

01.08.2023 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1.

Постановою державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Схабовського О.М. від 21.08.2023 року про зміну (доповнення) реєстраційних даних внесено зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме: замість резолютивної частини «поновити ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера бухгалтерії Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів», а за відсутності цієї посади в штатному розписі на іншій посаді, що є рівнозначною посаді головного бухгалтера бухгалтерії Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» зазначено «поновити ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера бухгалтерії Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» з 23.07.2021 року».

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що, відповідно до закону, підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія (судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових-осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.

Так, завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (ст. 3 цього Закону).

Відповідно до п. 1 ч. 1 та ч. 5 ст. 26 Закону № 1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до п. 1 ст. 13 Закону № 1404 під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (ч. 1 п. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України. Рішення виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби виготовляються за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження. У разі тимчасової відсутності доступу до автоматизованої системи допускається виготовлення документів на паперових носіях з подальшим обов`язковим внесенням їх до автоматизованої системи не пізніше наступного робочого дня після відновлення її роботи.

Згідно п. 14 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 року № 2832/5) у разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування без процедури реорганізації (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець за наявності підтвердних документів (про внесення змін до установчих документів, довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, довідки органу державної реєстрації актів цивільного стану, копії паспорта) своєю постановою змінює назву сторони виконавчого провадження. Така постанова виконавця приєднується до виконавчого документа при його передачі до іншого органу державної виконавчої служби або приватного виконавця або поверненні його стягувачу чи до суду.

Якщо під час проведення виконавчих дій встановлено дані, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (крім випадків отримання виконавцями нових даних, які ідентифікують боржника - фізичну особу, в порядку інформаційної взаємодії автоматизованої системи з державними базами даних і реєстрами), або виявлено технічну помилку, описку в реєстраційних даних вхідної та вихідної кореспонденції, виконавець своєю постановою змінює або доповнює реєстраційні дані в автоматизованій системі. Така постанова виконавця долучається до матеріалів виконавчого провадження.

Виходячи з встановлених вище обставин, суд надходить до висновку про те, що постанова від 21.08.2023 року винесена у спосіб та у порядку, визначеному законом. Скаржником доказів на підтвердження зворотного не надано.

При цьому суд зазначає, що обраний боржником спосіб скасування постанови державного виконавця не сприяє захисту інтересу, який би не суперечив меті судового провадження та загальнодержавним інтересам відповідно до норм статті 129-1 Конституції України, ч. 2-4 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та ст. 18 ЦПК України, якими передбачено обов`язковість виконання судових рішень.

Ефективними діями при вирішенні даного питання є дії, що спрямовані на виправлення помилки у виконавчому документі та не пов`язані із скасуванням постанови.

Крім того, як встановлено, ухвалою Київського апеляційного суду від 26.07.2023 року внесено виправлення у резолютивну частину повного тексту постанови Київського апеляційного суду від 04.07.2023 року, виключено із п`ятого абзацу повного тексту постанови Київського апеляційного суду від 04.07.2023 року слова «а за відсутності цієї посади в штатному розписі на іншій посаді, що є рівнозначною посаді головного бухгалтера бухгалтерії Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів», оскільки при складенні повного тексту постанови Київського апеляційного суду від 04.07.2023 року допущено описку, а саме у п`ятому абзаці резолютивної частини постанови після слів «Поновити ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера бухгалтерії Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» помилково вказано «а за відсутності цієї посади в штатному розписі на іншій посаді, що є рівнозначною посаді головного бухгалтера бухгалтерії Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів».

Тому, доводи скаржника судом відхиляються.

Таким чином, суд надходить до висновку про те, що вимоги скарги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З огляду на вищевикладене, суд надійшов до висновку що в задоволенні скарги слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 259, 263-264, 447-451 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

у задоволенні скарги директора Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» Журавльова Ю. на постанову державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Схабовського О.М. від 21.08.2023 року про зміну (доповнення) реєстраційних даних, стягувач: ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.С. Хоменко