Ухвала

від 21.03.2024 по справі 752/4202/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/4202/24

Провадження № 1-кс/752/1959/24

У Х В А Л А

21 березня 2024 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , у приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва, розглянувши клопотання подане заступником начальника слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_3 погоджене прокурором Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 у межах кримінального провадження №12024100010000503 від 20.02.2024, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.190, ч.3 ст.358 КК України , про арешт майна,

ВСТАНОВИВ:

до провадження слідчого судді Голосіївського районного суду м.Києва надійшло клопотання подане заступником начальника слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_3 погоджене прокурором Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 св межах кримінального провадження №12024100010000503 від 20.02.2024, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.190, ч.3 ст.358 КК України , про арешт майна.

В обгрунтування заявлених вимог заступник начальника СВ Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_3 зазначив, що СВ Голосіївського управління поліції ГУНП у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024100010000503 від 20.02.2024, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.190, ч.3 ст.358 КК України.

Крім того зазначив, що підставою внесення відомостей до ЄРДР стала заява ОСОБА_5 , який просив вжити заходів реагування до невстановлених осіб, які 27.03.2019 шляхом підробки офіційного документу, а саме нотаріальної довіреності, шахрайським шляхом заволоділи його земельною ділянкою за кадастровим номером 8000000000:72:317:0012 за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з чим, 20.02.2024 за вказаним фактом слідчим відділом Голосіївського УП ГУНП у м. Києві розпочато кримінальне провадження за № 12024100010000503 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.190, ч.3 ст.358 КК України.

Допитаний в якості потерпілого ОСОБА_5 пояснив, що 03.08.2018 він придбав земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:72:317:0012 площею 0,12 га за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 03.08.2018. В подальшому йому стало відомо, що він вже не є власником вказаної земельної ділянки, та вона на праві власності належить ОСОБА_6 , яку він раніше ніколи не знав, та з нею ніяких угод не укладав. Коли почав розбиратися, він дізнався, що 27.03.2019 раніше невідомий йому ОСОБА_7 , який діяв від його імені на підставі нотаріально посвідченої довіреності нотаріусом ОСОБА_8 05.02.2019, уклав договір купівлі продажу з ОСОБА_9 , згідно якого належна ОСОБА_5 земельна ділянка за кадастровим номером 8000000000:72:317:0012 за адресою: АДРЕСА_1 , переходила у право власності ОСОБА_9 . Як пояснює сам ОСОБА_5 , ніякої довіреності він ОСОБА_7 не надавав. Ні ОСОБА_7 , ні ОСОБА_9 , він не знає. В подальшому 07.12.2021 ОСОБА_9 перепродає належну потерпілому земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:72:317:0012 за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 , яка 14.07.2022 вказану земельну ділянку розділяє на дві ділянки площею по 0,06 га за наступними кадастровими номерами: 8000000000:72:317:0043 та 8000000000:72:317:0037.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_7 повідомив, що ніяку довіреність від ОСОБА_5 він не отримував, ознайомившись з договором купівлі-продажу від 27.03.2019, згідно якого він, діючи від імені ОСОБА_5 продав належну ОСОБА_5 земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:72:317:0012 площею 0,12 га за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_9 , повідомив, що підпис від його імені в вказаному договорі виконано не ним, ніякого договору він не підписував, ОСОБА_9 та ОСОБА_5 він не знає.

В ході досудового розслідування встановлено, що довіреність від ОСОБА_5 на ОСОБА_7 була посвідчена 05.02.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 , який здійснював свою нотаріальну діяльність за адресою: АДРЕСА_2 . 26.02.2020 йому анульовано свідоцтво на здійснення нотаріальної діяльності.

Договір купівлі-продажу від 27.03.2019, згідно якого ОСОБА_7 , діючи від імені ОСОБА_5 продав належну ОСОБА_5 земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:72:317:0012 площею 0,12 га за адресою: АДРЕСА_1 , був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 , який здійснює свою нотаріальну діяльність за адресою: АДРЕСА_3 .

Під час досудового розслідування було отримано та проведено тимчасовий доступ до документів, які містяться у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 , а саме до договору купівлі-продажу земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:72:317:0012 площею 0,12 га за адресою: АДРЕСА_1 від 27.03.2019 зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за №13123, довіреності від 05.02.2019 посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 , згідно якої ОСОБА_5 уповноважував ОСОБА_7 представляти його інтереси при продажі земельної ділянки, та інші документів, які були надані при укладанні договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.03.2019 зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за №13123. Під час проведення тимчасового доступу було встановлено, що оригінали в казаних документів знаходяться у нотаріуса ОСОБА_10 та відповідно було виготовлено їх копії.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку 14.02.2022 було здійснено поділ земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:72:317:0012 площею 0,12 га за адресою: АДРЕСА_1 , на дві окремі земельні ділянки за кадастровими номерами, а саме: 8000000000:72:317:0043 та 8000000000:72:317:0037.

Згідно витягу із державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, встановлено, що земельні ділянки за кадастровими номерами 8000000000:72:317:0043 та 8000000000:72:317:0037 на праві приватній власності належать ОСОБА_6 .

Просив накласти арешт на земельні ділянки розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , за кадастровими номерами 8000000000:72:317:0043 та 8000000000:72:317:0037, площею 0,0600га кожна, які перебувають у власності ОСОБА_6 (податковий номер: НОМЕР_1 ) на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.12.2021 посвідченого нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 . Заборонити ОСОБА_6 , іншим особам у володінні, користуванні чи розпорядженні яких перебувають вказані земельні ділянки, державним та приватним особам, установам, підприємствам та організаціям розпоряджатися будь-яким чином земельними ділянками, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , за кадастровими номерами 8000000000:72:317:0043 та 8000000000:72:317:0037, у тому числі вчиняти будь-які дії, пов`язані з виділом, поділом, реєстрацією та реєстрацією права власності на вказані ділянки, проведення будь-яких будівельних, земельних, шляхових та інших робіт на вказаних земельних ділянках.

Власники майна на яке просить накласти арешт слідчий у судове засідання не викликалися, оскільки звертаючись з клопотанням про накладення арешту на майно просив не викликати у судове засідання його власників, що було прийнято слідчим суддею до уваги при призначенні клопотання до розгляду, а також задоволено перед початком розгляду клопотання.

Слідчий подав до суду клопотання про розгляд заявлених у клопотанні вимог за його відсутності, з викладених у ньому підстав, просив задовольнити.

За правилами ст. 107 КПК України, під час розгляду клопотання про накладення арешту, фіксування технічними засобами судового засідання не здійснювалось у зв`язку з відсутністю у судовому засіданні осіб, які беруть участь у судовому провадженні.

Дослідивши клопотання та додані до нього додатки, приходжу до висновку, що заявлені вимоги про накладення арешту підлягають задоволенню з наступних підстав.

Слідчим суддею встановлено, що СВ Голосіївського управління поліції ГУНП у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024100010000503 від 20.02.2024, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.190, ч.3 ст.358 КК України.

Відповідно до постанови заступника начальника слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_3 земельні ділянки розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , за кадастровими номерами 8000000000:72:317:0043 та 8000000000:72:317:0037, площею 0,0600га кожна, які перебувають у власності ОСОБА_6 ,визнано речовимидоказами укримінальному провадженні№ 12024100010000503 від 20.02.2024 року.

Згідно з ст.ст.131,132 КПК Українизаходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Частиною 2ст.170 КПК Українирегламентовано, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів (п.1); спеціальної конфіскації (п. 2); конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи (п.3); відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (п. 4).

Згідно ч.3статті 170 КПК Україниу випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положеньст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.173КПК Українипри вирішенніпитання проарешт майна слідчий суддя,суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна;можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні(якщоарешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом1частини другої статті 170цього Кодексу);наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність(якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами3,4частини другоїстатті 170цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цього Кодексу);розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою(якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом4частини другої статті 170цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При цьому слідчий суддя зазначає про те, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є арешт майна.

Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження, та у межах якого подано дане клопотання, фактичні обставини кримінального провадження, а також те, що вказане майно цілком відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України, а отже обґрунтовано має правовий статус речового доказу, з метою забезпечення його збереження, проведення необхідних процесуальних дій, слідчий суддя дійшов висновку, що наявні достатні правові підстави для арешту зазначеного в клопотанні прокурора майна.

Що ж стосується вимог щодо заборони ОСОБА_6 , іншим особам у володінні, користуванні чи розпорядженні яких перебувають вказані земельні ділянки, державним та приватним особам, установам, підприємствам та організаціям розпоряджатися будь-яким чином земельними ділянками, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , за кадастровими номерами 8000000000:72:317:0043 та 8000000000:72:317:0037, у тому числі вчиняти будь-які дії, пов`язані з виділом, поділом, реєстрацією та реєстрацією права власності на вказані ділянки, проведення будь-яких будівельних, земельних, шляхових та інших робіт на вказаних земельних ділянках, слідчий суддя зазначає наступне.

Відповідно до ч. 11ст. 170 КПК Українизаборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх застосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «East/West Alliance Limited» проти України», в п. 167 рішення Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля.

У п.168 суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправданим за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Слідчий суддя вважає , що застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна із забороною ОСОБА_6 ,іншим особаму володінні,користуванні чирозпорядженні якихперебувають вказаніземельні ділянки,державним таприватним особам,установам,підприємствам таорганізаціям розпоряджатисябудь-якимчином земельнимиділянками,які розташованіза адресою: АДРЕСА_1 ,за кадастровиминомерами 8000000000:72:317:0043та 8000000000:72:317:0037,у томучислі вчинятибудь-якідії,пов`язані звиділом,поділом,реєстрацією тареєстрацією прававласності навказані ділянки,проведення будь-якихбудівельних,земельних,шляхових таінших робітна вказанихземельних ділянках, є втручанням у права і свободи власника майна та інших невизначених органом досудового розслідування осіб, і таке втручання неможливе, оскільки потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання і органом досудового розслідування в клопотанні не доведено наявність обставин, визначених у п. 11ст. 170 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 170-175 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

клопотання подане заступником начальника слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_3 погоджене прокурором Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 у межах кримінального провадження №12024100010000503 від 20.02.2024, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.190, ч.3 ст.358 КК України, про арешт майна задовольнити частково.

Накласти арешт на земельні ділянки розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , за кадастровими номерами 8000000000:72:317:0043 та 8000000000:72:317:0037, площею 0,0600га кожна, які перебувають у власності ОСОБА_6 (податковий номер: НОМЕР_1 ) на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.12.2021 посвідченого нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 .

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо д о Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1