Рішення

від 13.03.2024 по справі 131/462/22

ІЛЛІНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 131/462/22

Провадження № 2/131/64/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 р.м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Шелюховського М.В.,

за участю секретаря судових засідань Лукашевич С.Й.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Іллінці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСП Відродження» до ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно,

учасники справи:

представник позивача ТОВ «ДСП Відродження» - Люлько В.П.,

представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ДСП Відродження» звернулось до Іллінецького районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно.

Позов обґрунтований тим, що 28 грудня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ДСП Відродження» було укладено договір купівлі-продажу комплексу будівель та споруд, який розташований в АДРЕСА_1 , загальною площею 1184,5 кв.м, у тому числі: диспетчерська (адміністративна будівля) літ. «А», 1985 року, площею 193,5 кв.м; будівля заправки літ. «Б», 1991 року, площею 35,4 кв.м, будівля гаража (майстерні) літ «В», «в», «в1», 1977 року, площею 955,6 кв.м. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Іллінецького районного нотаріального округу Вінницької області Таранюком Тарасом Євгенійовичем та зареєстрований в реєстрі за №1793.

Продаж майна було вчинено за ціною 3000000 (три мільйони) гривень, з яких продавець ОСОБА_1 отримав від Покупця ТОВ «ДСП Відродження» 700000 (сімсот тисяч) гривень до підписання договору купівлі-продажу, а решту коштів в сумі 2300000 (два мільйони триста тисяч) гривень покупець зобов`язувався виплатити до 31 березня 2021 року щомісячно.

Позивач зазначає, що ТОВ «ДСП Відродження» здійснило остаточний розрахунок за придбане у ОСОБА_1 майно, перерахувавши кошти на його рахунок, проте станом на 02 червня 2022 року відповідачем не надано нотаріусу заяву, яка б підтверджувала факт остаточного розрахунку, у зв`язку з чим Позивач не може здійснити реєстрацію права власності на нерухоме майно, тому звернувся із вказаним позовом до суду.

Представник ТОВ «ДСП Відродження» адвокат Люлько В.П. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши думку сторін, давши оцінку зібраним доказам, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити на підставі наступних, встановлених обставин.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, на підставі свідоцтва, виданого приватним нотаріусом Іллінецького районного нотаріального округу Вінницької області Таранюком Т.Є. 26 грудня 2019 року за реєстровим №2213 ОСОБА_1 належить комплекс будівель та споруд, який розташований в АДРЕСА_1 , загальною площею 1184,5 кв.м., у тому числі: диспетчерська (адміністративна будівля) літ. «А», 1985 року, площею 193,5 кв.м; будівля заправки літ. «Б», 1991 року, площею 35,4 кв.м, будівля гаража (майстерні) літ «В», «в», «в1», 1977 року, площею 955,6 кв.м.

За змістом ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтями 6 та 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 ЦК України).

Статтею 657 ЦК України, встановлено, що договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

В силу ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 638 ЦКУ істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом установлено, що 28 грудня 2020 року між ОСОБА_1 як продавцем та ТОВ «ДСП Відродження» як покупцем було укладено договір купівлі-продажу комплексну будівель та споруд, який розташований в АДРЕСА_1 , загальною площею 1184,5 кв.м, у тому числі: диспетчерська (адміністративна будівля) літ. «А», 1985 року, площею 193,5 кв.м; будівля заправки літ. «Б», 1991 року, площею 35,4 кв.м, будівля гаража (майстерні) літ «В», «в», «в1», 1977 року, площею 955,6 кв.м.. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Іллінецького районного нотаріального округу Вінницької області Таранюком Тарасом Євгенійовичем та зареєстрований в реєстрі за №1793 (а.с.6-9).

Згідно п. 2.1 Договору за домовленістю сторін продаж майна вчинено за 3000000 (три мільйони) гривень, з яких продавець ОСОБА_1 отримав від Покупця ТОВ «ДСП Відродження» 700000 (сімсот тисяч) гривень до підписання договору купівля-продажу, а решту коштів в сумі 2300000 (два мільйони триста тисяч) гривень покупець зобов`язувався виплатити до 31 березня 2021 року щомісячно рівними частками. Факт остаточного розрахунку має підтверджуватись заявою Продавця, справжність підпису на якій мала бути засвідчена в нотаріальному порядку.

У відповідності до п. 4.5 Договору Право власності на придбану нерухомість у покупця виникає з моменту державної реєстрації цього права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та виконання усіх істотних умов договору.

Відповідно до п.4.18 даного договору продавець зобов`язаний передати відчужений комплекс будівель і споруд у власність покупцю у строки зазначені у договорі.

Згідно п. 4.10 сторони погодили, що у випадках, не передбачених даним Договором сторони керуються чинним законодавством. Таке ж правило діє у разі протиріччя цього Договору імперативним нормам чинних законодавчих актів.

Отже, судом встановлено, що сторони при укладанні договору купівлі- продажу дійшли згоди щодо усіх його істотних умов, зокрема, ціни, строку, порядку передачі майна, прав та обов`язків кожного, що не заперечується сторонами, даний договір не оспорюється, а відтак є чинним, тому має виконуватись.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи Позивач на виконання умов Договору проводив оплату коштів на користь Відповідача, зокрема, згідно платіжного доручення №1312 від 28 грудня 2020 року (а.с.10) в сумі 654500,00 грн за купівлю нерухомого майна у ОСОБА_1 згідно дог. купівлі-продажу від 28.12.2020 р. без ПДВ; згідно платіжного доручення №1311 від 28 грудня 2020 року (а.с.11) в сумі 10500,00 грн за військовий збір з купівлі нерухомого майна у фіз. особи згідно дог. купівлі-продажу від 28.12.2020 р. без ПДВ; згідно платіжного доручення №1310 від 28 грудня 2020 року (а.с.12) в сумі 35000,00 грн за ПДФО з купівлі нерухомого майна у фіз. особи згідно дог. купівлі-продажу від 28.12.2020 р. без ПДВ; згідно платіжного доручення №38 від 03 лютого 2021 року (а.с.13) в сумі 654500,00 грн за купівлю нерухомого майна у ОСОБА_1 згідно дог. купівлі-продажу від 28.12.2020 р. без ПДВ; згідно платіжного доручення №37 від 03 лютого 2021 року (а.с.14) в сумі 35000,00 грн за ПДФО з купівлі нерухомого майна у фіз. особи згідно дог. купівлі-продажу від 28.12.2020 р. без ПДВ; згідно платіжного доручення №36 від 03 лютого 2021 року (а.с.15) в сумі 10500,00 грн за військовий збір з купівлі нерухомого майна у фіз. особи згідно дог. купівлі-продажу від 28.12.2020 р. без ПДВ; згідно платіжного доручення №56 від 01 березня 2021 року (а.с.16) в сумі 748000,00 грн за купівлю нерухомого майна у ОСОБА_1 згідно дог. купівлі-продажу від 28.12.2020 р. без ПДВ; згідно платіжного доручення №57 від 01 березня 2021 року (а.с.17) в сумі 40000,00 грн за ПДФО з купівлі нерухомого майна у фіз. особи згідно дог. купівлі-продажу від 28.12.2020 р. без ПДВ; згідно платіжного доручення №58 від 01 березня 2021 року (а.с.18) в сумі 12000,00 грн за військовий збір з купівлі нерухомого майна у фіз. особи згідно дог. купівлі-продажу від 28.12.2020 р. без ПДВ; згідно платіжного доручення №93 від 30 березня 2021 року (а.с.19) в сумі 748000,00 грн за купівлю нерухомого майна у ОСОБА_1 згідно дог. купівлі-продажу від 28.12.2020 р. без ПДВ; згідно платіжного доручення №94 від 30 березня 2021 року (а.с.20) в сумі 40000,00 грн за ПДФО з купівлі нерухомого майна у фіз. особи згідно дог. купівлі-продажу від 28.12.2020 р. без ПДВ; згідно платіжного доручення №95 від 30 березня 2021 року (а.с.21) в сумі 12000,00 грн. за військовий збір з купівлі нерухомого майна у фіз. особи згідно дог. купівлі-продажу від 28.12.2020 р. без ПДВ.

Після проведення зазначених виплат Позивачем було повідомлено Відповідача шляхом надсилання листа про виконання Товариством своїх зобов`язань, передбачених п.п. 2.1, 4.18 Договору купівлі-продажу, та запропоновано надати приватному нотаріусу Таранюку Т.Є. заяву про остаточний розрахунок за придбане майно (а.с.22-23).

Також Позивач звертався до приватного нотаріуса Таранюка Т.Є. з проханням зареєструвати за ТОВ «ДСП Відродження» право власності на комплекс будівель та споруд, який розташований в АДРЕСА_1 , у зв`язку з повним виконанням своїх зобов`язань щодо оплати вартості придбаного майна (а.с.25), проте приватним нотаріусом було повідомлено про неможливість проведення такої реєстрації у зв`язку з тим, що заява щодо факту остаточного розрахунку до договору не долучена.

З огляду на виконання ним усіх умов Договору купівлі - продажу та у зв`язку з ухилянням Відповідача від подання заяви про проведення остаточного розрахунку Позивач вважає, що його право на вказане майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом визнання за ним права власності на вказане майно.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачами і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України слід враховувати, що за змістом вказаної статті судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

В той же час позивачем не наведено обставин невизнання або оспорювання його права Відповідачем.

Відтак, спосіб захисту порушеного права позивача, у виді визнання за ним права власності не є належним способом захисту порушеного права Позивача.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, відносини між сторонами у вказаних правовідносинах врегульовані договором, який має виконуватися.

У відповідності до ч.ч. 1,2 ст. 665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред`явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 620 ЦК України у разі невиконання боржником обов`язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов`язання.

Враховуючи викладене способом захисту порушеного права може бути відмова покупця від договору та витребування коштів або витребування майна, що підлягає передачі за умовами договору.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати слід залишити за позивачем.

Доказів понесення будь-яких витрат відповідачем при розгляді даної справи суду надано не було.

Керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 202, 328, 392, 509, 526, 620, 626 - 628, 665 ЦК України, ст.ст. 263-265 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСП Відродження» до ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення суду складено 21 березня 2023 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДСП Відродження», Код ЄДРПОУ 36928121, адреса:22740, вул. Лесі Українки, буд.1, смт Дашів Гайсинського району Вінницької області, e-mail: agro.dashev@gmail.com.

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_2 .

Суддя: