Постанова

від 20.03.2024 по справі 203/1387/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1561/24 Справа № 203/1387/20 Суддя у 1-й інстанції - Казак С. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Халаджи О. В.

суддів: Канурної О.Д., Космачевської Т.В.,

секретар Піменова М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дипломат Груп» та Дніпровської міської ради на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2023 року у цивільній справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Дипломат Груп», треті особи приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Деллалов Антон Олексійович, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання провести демонтаж самочинно побудованого нерухомого майна, скасування державної реєстрації права власності та припинення права; за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дипломат Груп» до Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 , треті особи - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Деллалов Антон Олексійович, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання дійсним іпотечного договору, визнання добросовісним набувачем (суддя першої інстанції Казак С.Ю., повний текст рішення складено 27 жовтня 2023 року),

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2020 року позивач Дніпровська міська рада звернулась до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Дипломат Груп», треті особи приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Деллалов Антон Олексійович, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання провести демонтаж самочинно побудованого нерухомого майна, скасування державної реєстрації права власності та припинення права, в якому з урахуванням зміни предмету позову просила усунути Дніпровській міській раді перешкоди в користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_1 та ТОВ «Дипломат Груп» провести демонтаж самочинно побудованої автозаправної станції, загальною площею 2,7 кв.м, що складається з: літ. А операторська; літ. В навіс; літ. Б під В колонка; літ. Г під В резервуар; літ. Д вбиральня; літ. Е навіс; літ. Ж під Е колонка; літ. З під Е резервуар; І мостіння, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; а також скасувати державну реєстрацію права власності на вказаний об`єкт нерухомості, із закриттям розділу та припиненням права на нього за відповідачами.

У лютому 2021 року відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Дипломат Груп» звернулось до суду зі зустрічною позовною заявою до Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 , треті особи - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Деллалов Антон Олексійович, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання дійсним іпотечного договору, визнання добросовісним набувачем, в якій просило визнати дійсним іпотечний договір, укладений 25 жовтня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дипломат Груп» як Іпотекодержателем та ОСОБА_1 як Іпотекодавцем, який був посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим Антоном Олексійовичем за зерестрований в реєстрі за № 392. Визнати Товариство з обмеженою відповідальністю «Дипломат Груп» добросовісним набувачем об`єкту нерухомого майна автозаправної станції загальною площею 2,7 кв.м, що складається з: літ.А операторська; літ.В навіс; літ.Б під В колонка; літ.Г під В резервуар; літ.Д вбиральня; літ.Е навіс; літ.Ж під Е колонка; літ.З під Е резервуар; І мостіння, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2023 року у задоволенні позову Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Дипломат Груп», треті особи приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Деллалов Антон Олексійович, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання провести демонтаж самочинно побудованого нерухомого майна, скасування державної реєстрації права власності та припинення права; та зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дипломат Груп» до Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 , треті особи - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Деллалов Антон Олексійович, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання дійсним іпотечного договору, визнання добросовісним набувачем відмовлено.

Із вказаним рішенням суду не погодилась представник ТОВ «Дипломат Груп» Яланська Ю.П., міський голова Дніпровської міської ради Філатов Б.А., та подали апеляційні скарга, вважає, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права та без повного з`ясування обставин, які мають значення для справи.

Представник ТОВ «Дипломат Груп» Яланська Ю.П., мотивує скаргу тим, що дозвільна документація для будівництва автозаправної станції, а саме дозвіл на виконання будівельних робіт № 378/2010-04 від 18.11.2010 року був виданий Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області від 18.11.2011 року. Станом на час видачі дозволу на виконання будівельних робіт № 378/2010-04 від 18.11.2010 року Єдиного реєстру ще не існувало.

Наголошує на тому, що звернення стягненя на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язань, забезпечених іпотекою за договором, було здійснено без порушень законодавства.

Вказує, що на момент укладення іпотечного договору від 25 жовтня 2019 року ОСОБА_1 мала право на відчуження спірного майна, оскільки воно належало саме їй.

Зазначає, що на момент укладання іпотечного договору ТОВ «Дипломат Груп» та його уповнаважений представник не знали і не могли знати про обставини отримання дозволу на виконання будівельних робіт № 378/2010-04 від 18.11.2010 року виданого інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, та декларації про готовність об`єкта до експлуатації і не могли припустити наявність жодних перешкод для переходу права власності та відчуження нерухомого майна, що є предметом іпотеки.

ОСОБА_2 , просила рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 жвтня 2023 року скасувати в частині незадоволених позовни вимог ТОВ «Дипломат Груп» та ухвалити в цій частині нове, яким позовні вимоги Товариства задовольнити в повному обсязі.

Дніпровська міська рада обґрунтовує свою апеляційну скаргу тим, що підставою для звернення до суду із позовом було те, що на земельній ділянці комунальної форми власності було здійснено самочинне будівництво автозаправної станції. Зазначене майно підпадає під категорію самочинного будівництва, оскільки спірне майно побудоване на земельній ділянці не відведеній для вказаної мети та за відсутності декларації про початок будівельних робіт, декларації про готовність об`єкту до експлуатації, а також доказів про те, що спірне нерухоме майно було в установленому законом порядку введено в експлуатацію.

Зазанчає, що саме подання даного позову буде ефективним захистом порушених прав міської ради.

Дніпровська міська рада просила рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2023 року в частині відмовлених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким позов Дныпровської міської ради задовольнити в повному обсязі.

Від представника Дніпровської міської ради Олександра Костюченка надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Дипломат Груп», в якому він наголошує на тому, що ОСОБА_1 збудовано автозаправочну станцію на земельній ділянці не відведеній для вказаної мети, без дозвільних документів, правовстановлюючий документ, на підставі якого за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на автозаправну станцію уповноваженим органом не видавався.

Представник Дніпровської міської ради просив апеляційну скаргу ТОВ «Дипломат Груп» залишити без задоволення.

Від інших учасників справи відзив на апеляційну скаргу не надзодив.

У судовому засіданні представники Дніпровської міської ради та ТОВ «Дипломат Груп» підтримали свої скарги та просили їх задовольнити.

Інші учасники справи до судового засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що 23.10.2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О. за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на автозаправну станцію загальною площею 2,7 кв.м, що складається з: літ.А операторська; літ.В навіс; літ.Б під В колонка; літ.Г під В резервуар; літ.Д вбиральня; літ.Е навіс; літ.Ж під Е колонка; літ.З під Е резервуар; І мостіння, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Підставою для реєстрації права власності зазначено дозвіл на виконання будівельних робіт, серія та номер 378/2010-04, виданий 18.11.2010 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області та декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер ДП 14211032240, видана цією ж інспекцією.

25.10.2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О. за реєстровим №392 посвідчено договір іпотеки між ОСОБА_1 та ТОВ «Дипломат Групп», згідно якого в рахунок забезпечення повернення позики за відповідним договором, ОСОБА_1 було передано в іпотеку ТОВ «Дипломат Групп» зазначену вище автозаправну станцію по АДРЕСА_1 .

На підставі п. 5.4 вказаного договору та відповідно до нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_1 від 30.11.2019 року, 03.12.2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О. зареєстровано припинення права власності на автозаправну станцію за ОСОБА_1 та в цей же день право власності на неї зареєстровано за ТОВ «Дипломат Групп».

Також в матеріалах справи міститься Дозвіл на виконання будівельних робіт №378/2010-04 від 18.11.2010 року, виданий Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області ОСОБА_1 на будівництво автозаправної станції по АДРЕСА_1 (на теперішній час м.Дніпро), а також зареєстрована 24.08.2011 року вказаною Інспекцією Декларація про готовність об`єкта до експлуатації №ДП 14211032240, якою засвідчено готовність до експлуатації автозаправної станції по АДРЕСА_2 . Дата початку будівництва 18.11.2010 року, дата закінчення будівництва 10.10.2011 року.

Згідно технічного паспорту на автозаправну станцію по АДРЕСА_2 , загальна площа останньої становить 2,7 кв.м, складається з: літ.А операторська; літ. В навіс; літ. Б під В колонка; літ. Г під В резервуар; літ. Д вбиральня; літ. Е навіс; літ. Ж під Е колонка; літ. З під Е резервуар; І мостіння.

Відмовляючі в задоволенні первісного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що не вбачає достатніх підстав вважати, що втручання держави у право на мирне володіння ТОВ «Дипломат Групп» належним йому майном, має легітимну мету та здійснюється з метою захисту суспільного, публічного чи загального інтересу, а також є пропорційним між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами ТОВ «Дипломат Групп», який втратить належне йому майно без будь-якої компенсації лише з підстав необхідності усунення порушень законодавства внаслідок самочинного будівництва автозаправної станції та відмовляючі в задоволенні зустрічного позову, зазначив, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки ТОВ «Дипломат Групп» правомірно набуто майно, а саме автозаправна станція, що не потребує додаткового визнання такого права.

Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 та ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 20 ЦК України встановлює, що право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку» іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Частинами 1 та 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Право власності чи користування землею фізичними особами набувається та реалізується в порядку і на підставах, визначених Конституцією України (ст.ст.13,14), ЗК України (ст.ст.78,92,93,102-1, 116,118,119,123,125,126 ЗК України) а також інших законів, що видаються відповідно до них (Закону «Про оренду землі», ЦК України).

Статтею 12 ЗК України визначено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Статтею 83 ЗК України встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам міст є комунальною власністю.

Згідно вимог ч. 1 ст. 122 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування, із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Статтею 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» регламентовано, що дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 331 ЦК України якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використанні в процесі цього будівництва (створення майна).

Частиною 7 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Статтею 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга). Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (пункт «б» частина третя).

Відповідно до ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до ч.ч. 4,7 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, а також вказувала на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №338/180/17, від 11.09.2018 року у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 року у справі №569/17272/15-ц.

Також законодавством визначено, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить.

Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Таким чином, державна реєстрація речового права не змінює правової природи самочинного будівництва, а скасування зазначеної державної реєстрації саме по собі не забезпечить усунення існуючого порушення.

З матеріалів справи вбачається, що станом на дату введення в експлуатацію об?єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 а саме 24.08.2011 року діяв Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об?єктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України. п. 3 якого передбачено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об?єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об?єктів з незначними наслідками (СС1), та об?єктів, будівництво яких здійсновалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі, поданої замовником декларації про готовність об?єкта до експлуатації (далі - декларація).

Постанова Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 р. № 923 «Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об?єктів» втратила чинність саме на підставі тієї ж самої постанови Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461, про що зазначено у доданого до неї Переліку постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність.

Дозвільна документація для будівництва автозаправної станції за адресою: АДРЕСА_1 (дозвіл на виконання будівельних робіт № 378/2010-04 від 18.11.2010 року та декларація про готовність об?єкта до експлуатації № ДП 14211032240) була видана Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області до набрання чинності вказаним порядком.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що станом на час видачі дозволу про готовність об?єкту до експлуатації ДП14211032240 24.08.2011 року Єдиного реєстру отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об?єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів ще не існувало.

ОСОБА_1 був отриманий дозвіл на виконання будівельних робіт № 378/2010-04 від 18.11.2010 року: будівництво автозаправної станції по АДРЕСА_1 відповідно до проектної документації з терміном дії до 10.10.2011 року.

24.08.2011 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровські області зареєстрована декларація про готовність об`єктадо експлуатації.

Споруди (об`екти), розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

Документ, що підтверджує присвоєння об?єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли адреса отримана під час реалізації експериментального проекту з присвоєння адрес об?єктам будівництва та об?єктам нерухомого майна та зазначена в документі, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об?єкта.

Що стосується листа ДАБІ у Дніпропетровській області від 40.03.2020 № 1004-1.14/585, на який посилається позивач в апеляційній скарзі, він вказує тільки на відсутність інформації щодо реєстрації декларації про готовність об?єкта до експлуатації та видачу дозволу на виконання будівельних робіт, але в жодному разі не на відсутність такої декларації і дозволу та їх реєстрації.

Окрім того, реєстрація декларацій про готовність об?єктів до експлуатації - це обов?язок державних органів, а саме станом на серпень 2011 року - обов?язок Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, печатка якої міститься на декларації про готовність об?єкта до експлуатації № ДП114211032240 від 24.08.2011 року.

Відповідно до п. 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об?єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461, у редакції станом на дату 18.06.2011 року (надалі - «Порядок»), «2. Прийняття в експлуатацію об?єктів, шо належать до І - III категорії складності, та об?єктів, будівниитво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами (далі - Інспекція) поданої замовником декларації про готовність об?єкта до експлуатації (далі - декларація)».

Згідно до п. 17 Порядку, «Реєстрація декларації здійснюється з дотриманням вимог Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Декларація приймається в дозвільному центрі за місцезнаходженням об?єкта.

Реєстрацію декларації здійснює Інспекція за місцезнаходженням об?єкта на безоплатній основі».

Відповідно до п. 18 Порядку, «... Один примірник декларації після проведення реєстрації повертається замовнику, а другий - залишається в Інспекції, яка її зареєструвала.».

Тобто єдиним документом, що надається замовнику на підтвердження реєстрації декларації про готовність об?єкта до експлуатації, є сама декларація з відміткою про її реєстрацію, проставленою Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області.

При цьому ані сам замовник будівництва, ані наступний власник нерухомого майна не мали ані права, ані жодної можливості внести інформацію про видачу дозволу на виконання будівельних робіт та про реєстрацію вказаної декларації до відповідних реєстрів і передати її в архів, оскільки це обов?язки державних органів.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»,

1. У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об?єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, перемішення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

2. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

3. Право власності на житловий будинок, будівлю, споруду, а також їх окремі частини може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності чи інше речове право на земельну ділянку, на якій вони розташовані. ... ».

В даному випадку, право на вищезгадану автозаправну станцію було зареєстровано за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.10.2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Деллаловим А.О.;

Тобто на момент укладання Іпотечного договору нерухоме майно: автозаправна станція, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належала Іпотекодавцю ОСОБА_1 на праві приватної власності, і вона мала повне право розпоряджатися ним.

Оскільки органом державної влади було видано ОСОБА_1 дозвіл на виконання будівельних робіт, а згодом - надано ОСОБА_1 як замовнику декларацію про готовність об?єкта до експлуатації з відміткою про її реєстрацію, проставленою Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, відсутні були жодні перешкоди для державної реєстрації за нею права власності на вказаний об?єкт нерухомості приватним нотаріусом ДМНО Деллаловим А.О., що діяв як державний реєстратор.

Таким чином, Дніпровський апеляційний суд вважає, що рішення про реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , було прийнято на підставі належних документів, право власності на вказане нерухоме майно виникло і було зареєстровано за ОСОБА_1 законно.

В позовній заяві Дніпровська міська рада не посилається на ст. 346 ЦК України підстави припинення права власності.

Як вбачається із частини 1 статті 346 ЦК України, право власності припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викуп пам`яток культурної спадщини; примусове відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника; визнання необгрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Як вбачається із частини 2 вказаної вище статті, право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Дніпровською міською радою в позовній заяві не зазначені підстави, передбачені законом, за наявності яких має бути припинено право власності на об`єкт нерухомого майна автозаправну станцію, та такі обставини не встановлені судом під час судового розгляду.

Дніпровський апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки передбачені законом (ст. 346 ЦК України) підстави для припинення права власності в даній справі не встановлені, підстави для задоволення вимоги позову Дніпровської міської ради про припинення права власності відсутні і за ст. 377 ЦК України.

Заявлені вимоги про визнання договору іпотеки недійсним не є ефективним способом захисту порушеного права позивача, оскільки наслідком встановлення судом недійсності правочинів є реституція.

Доводи апеляційної скарги Дніпровської міської ради про те, що право органу місцевого самоврядування, який діє в інтересах територіальної громади звільнити земельну ділянку від самочинно збудованих будівель з огляду на доведену незаконність і безпідставність набуття відповідачами права власності на ці будівлі становить пропорційне втручання у право власності ТОВ «Дипломат Груп» з дотриманням рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства) та інтересами особи, яка зазнала такого втручання, є безпідставними, виходячи з наступного.

Зобов?язання Товариство повернути земельну ділянку Дніпровській міській раді означає знесення належного підприємству на праві власності майна, що є порушенням його права власності, гарантованого статтею 41 Конституий України.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенийї про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьомувсвоїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Новоселецький проти України" від 11 березня 2003 року, "Федоренко проти України" від 1 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обгрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Аналогічну правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-92цc13.

В дані справі відсутній суспільний інтерес, який би виправдовував як заходи позбавлення права власності ТОВ «Дипломат Груп» так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Доводи апеляційної скарги Дніпровської міської ради про те, що предметом спору у цій справі є об?єкт самочинного будівництва, а тому ефективним способом захисту порушених прав Дніпровської міської ради як власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, щодо користування і розпорядження цією земельною ділянкою є вимога про знесення такого будівництва відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України, спростовуються правовими висновками, наведеними у постановах Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 03 лютого 2021 року у справі №278/3367/19 (провадження N61-13586c620).

Посилання Дніпровської міської ради в апеляційній скарзі на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24.03.2021 року у справі № 200/2192/18; у справі від 27 жовтня 2021 року № 202/7377/16-ц, від 24 березня 2021 року у справі № 200/2192/18 та від 22 лютого 2022 року у справі № 203/5561/16 є безпідставними, оскільки у вказаних постановах встановлені інші обставини справи.

Інші доводи апеляційної скарги Дніпровської міської ради зводяться до переоцінки доказів, які були предметом дослідження судом першої інстанції і не впливають на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Що стосується вимог апеляційної скарги ТОВ «Дипломат Груп», то апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було обгрунтовано відмовлено у задоволенні зустрчічної позовної заяви, з огляду на те, що на час укладання Іпотечного Договору 25.10.2019 року було встановлено, що власником є ОСОБА_1 , що вказує на відсутність перешкод у реєстрації за ТОВ «Дипломат Груп» права власностіна педмет іпотеки.

На даний час власником спірного об`єкту є ТОВ «Дипломт Груп», а тому апеляційний суд вважає, що відсутні підстави та потреба визнавити Товариство добросовісним набувачем іпотечного майна, на майно, яке набуто правомірно.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, а тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 259,374,375,381 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дипломат Груп» та Дніпровської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О. В. Халаджи

О.Д. Канурна

Т.В. Космачевська

Повний текст судового рішення складено 21 березня 2024 року.

Головуючий-суддя О. В. Халаджи